Воно мені якось ріже око - ні, не картина, а займенник "Їх". Для російської мови - це нормально. Десь там у російських селах кажуть, "єйних", а "їхніх" кажемо ми. У Княжичах це саме так. Але не це головне у вірші.
У ньому про майстерність автора, крім відомого люду прізвища, свідчить образність з її творчим арсеналом - тропами etc.
Я скажу про інше. Протягом кінця осені і всієї зими я настільки звикаю до чорних лісів, що аж не віриться в те, що вони можуть зеленіти. А восени мені важко бачити, як вони оголяються. Але і оголене буває красивим, якщо воно не кострубате. Автору картини, мабуть, це, мабуть, гарно відомо. І він це вдало передав, а Ви оздобили думкою гіда, який поділився не стільки спеціальною інформацією, як особистими враженнями. І вони у вірші є однією з головних складових. Так само, як і картині. Але там треба вміти не тільки змалювати, але і відчути.

З найкращими побажаннями,
Г.С.

Тонко і тремтливо, якесь сьоме відчуття.

А цікаво воно таки гармоніює з катиною, п.Маріє.
Віс хвилі - до хвилі - шшшшшшш....
ЛЮ

Юрію, шшшшшшшшш..., я, здається, зрозуміла і виставлю ше цього автора - цікаво, чи є там про що Ви пишете...