міні-п'єса однієї дії
(для дорослих)

Головні дійові особи:

«татусь Карло або Карліто» - керівник театру «Андеґраунд татуся Карла» і водночас ведучий святкового вечора (поважного віку , великого зросту, поголений «під Котовського» добродій з трохи запухлим обличчям і, напевно ж, збільшеною печінкою
«П’єро» - поет, закоханий у Мальвіну
«Бармалей» - бородатий добродій злодійської зовнішності, наче, небайдужий до П’єро
«П’ятачок» - заполітизоване поросятко із зеленою кулькою (не відомо у кого закохане)
«Мальвіна» - красуня-білявка, закохана у Робота Вердера
«масовка» - різноманітні казкові і мультяшні герої
Місце дії – трохи обшарпаний , втім святково прибраний зал театру «Андеґраунд татуся Карла»

Дія перша і єдина

Велика зала казкового театру для дорослих «Андеґраунд татуся Карла» заповнена не те що під зав’язку, а навіть більше. Кожне сидіння, важко поскрипуючи і клянучи долю, тримає на собі по одному, а то і двох літературних (і не дуже) героїв, які залишили сторінки книжок та екрани телевізорів аби визначити кращого серед «собі подібних».
Ця непересічна подія відбувається лише раз на рік, а тому ніхто не хоче пропустити нагоду , якщо і не отримати «Головний титул» , то принаймні зайвий раз «засвітитись» перед богоподібними режисерами, продюсерами чи авторами «Великої казкової академії», або в крайньому випадку надурняк поплямкати на урочистому фуршеті.
В залі, що нагадує бджолиний вулик, панує передсвяткове збудження. Хтось розказує не дуже пристойні анекдоти, хтось через пластикові трубочки дудлить пиво з пляшок, що заховані у внутрішніх кишенях простих курточок чи святкових фраків (пити навіть слабоалкогольні напої офіційно забороняється) , хтось безперестанку лускає зернята, тихенько плюючи лушпиння на спини попереду сидячих колег по жанру…
Відчувається повна гармонія та безпосередність. Навіть офіціозна червона доріжка у міжрядді, безліч строкатих стрічок і штучних квітів на обшарпаних стінах не можуть зіпсувати загального веселого настрою.
І ось…
Нарешті!
Світло у залі раптово згасає, і у променях сценічних софітів з’являється епатажно лисий художньо-фінансовий керівник театру «татусь Карло». Трохи втомлений погляд і дещо запухле обличчя видають досить напружений робочій графік його останніх днів і ночей… Але багаторічне тренування не минає безслідно, а тому він тримається в межах «як і має бути за сценарієм».
В різних частинах залу починають лунати несміливі аплодисменти, які відразу ж замовкають.
Тихенько відкашлявшись, Карліто (як його називають знайомі дівчата з нічних вулиць) розпочинає:
татусь Карло. Шановні пані і панове! Медам унд мус’є! Сери і … хммм… сеньйорити! Церемонія визначення «Головного казкового титулу» оголошується відкритою…

Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений П’єро, прикриваючи причинне місце аркушами з віршами... (зал починає голосно сміятись)

П’єро. Вибачте, а Ви Мальвіну не бачили...?
татусь Карло. Оххххххх... Бачив, П’єрику, бачив! Приблизно в такій же уніформі до Карабаса Барабаса на самокаті перла... Куди саме? Три квартали прямо, чотири квартали по колу, туристичний намет №13 , дзвонити 4 рази (там кажуть комуналка)... Біжи, дурень, може ще встигнеш... якраз в антракт потрапиш.

Щасливий П’єро (так само ніжно тримаючи аркуші з віршами) зникає в глибині сцени.

татусь Карло. Sorry! Продовжуємо... Відразу хочу вибачитись за те що не буду вибачатись перед “сильною половиною – хлопці, нинька ви відпочиваєте

(чоловіча половина залу починає нервово напружуватись)

татусь Карло. А що робити! Як кажуть хранцузи у хранцузьких ресторанах , сумлінно вивчаючи меню: “шерше ля жабку...”
Отже!
Переможцем оголошується... оголошується переможцем....

(лізе в бездонну кишеню, настільки бездонну , що прямо в штанях десь з району шкарпетки дістає невеликого аркуша...)

татусь Карло. Тееекс...
Упсь...
А тут про переможців нічого нема...

(в залі здіймається здивований гомін).

татусь Карло. Що написано? Намагаюсь розібрати...

(деякі глядачі трохи привстають з місць у спробі розгледіти - а що ж там написано...)

татусь Карло. Текс, фекс, пекс...Що ж тут ...? Єгипетські ієрогліфи, писемність майя, арабська, трохи івриту, українською “а шоб ти ...!” Кхе... Українська не перекладається...
Ага, наче розбираю...

Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений Бармалей, прикриваючи причинне місце букетом квітів...

(зал починає голосно сміятись)

Бармалей. Вибачте, а Ви... П’єро не бачили...?

(зал миттєво перестає сміятись, ведучий втрачає дар слова, але виходить із такого скрутного становища і мовою німих із себе вичавлює:
“Три квартали прямо, чотири квартали по колу, туристичний намет №13 , дзвонити 4 рази (там кажуть комуналка)...”

Щасливий Бармалей (так само ніжно тримаючи букет з квітами) зникає в глибині сцени.

татусь Карло. (вже вголос) Ахххмурєть можна...

(ведучий приходить до тями, і трохи розгублено починає читати те, що зашифровано різними мовами в аркуші ):

татусь Карло. "Солоденький, якщо ти ще раз припрешся додому в три години ночі в дупель п’яний з трьома бюстгальтерами в кишені, будеш цією білизною снідати, обідати і вечеряти. Так і знай, маленька лиса сволота. Твоя, поки любляча, Фрекенбок! "
Тееееексь...Шо за ахінея?!!

(Карліто знизує плечима)

татусь Карло. геть нічого не второпаю. Які "бюстгальтери", яка "лиса сволота"? Марево коротше.
Sorry, напевно заліз не в ту кишеню...
Отже! Спроба " намбе ту”!

(з оркестрової ями починає лунати музика нервового ритму (наче в цирку, перед смертельно небезпечним номером)...

Друга кишеня виявляється такою ж бездонною, як і перша... Десь з району шкарпетки вже не дуже веселий ведучий дістає другого аркуша.
Нервово переглядає написане... Обличчя трохи світлішає...

татусь Карло. Хух! Нарешті! Переможцем оголошується... оголошується переможцем....

Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголений П’ятачок, прикриваючи причинне місце зеленою повітряною кулькою...

П’ятачок. Вибачте, а Ви...

Бідна тваринка не встигає договорити, адже ведучий з перекошеним від люті обличчям вихоплює із задньої потайної кишені обріз двостволки, прицілюється у маленького веприка і натискає відразу на всі спускові гачки...
БА-БАХ!!!

(частина жіночої глядацької аудиторії піднімає страшенний лемент, частина просто падає без свідомості на руки не менше переляканих кавалерів...)

Зелена повітряна кулька , що якось вціліла у цій “катавасії” неспішно і граційно піднімається угору. На місці де стояв веприк (після того як розсіюється дим) – геть нікого.... тільки залишається лежати аркушик, що випав невідомо з якого місця...

Геть знервований Татусь Карло підіймає того аркуша і читає вголос

татусь Карло. “Прошу считать меня коммуні...”. Так! Стоп! Ніякої політики... Мистецтво і тільки мистецтво!

(спітнілий ведучий ховає обріз у потайну кишеню)

татусь Карло. Отже! Всім, всім, всім! Хто ще досі залишився при свідомості і здоровому глузді! Переможцем оголошується…

Несподівано із-за лаштунків на сцену вибігає оголена Мальвіна, яка геть нічого не прикриває (навіть бюст «четвертого розміру»)...

Мальвіна. Вибачте, а Ви … Робота Вердера не бачили...?

(оркестр перестає грати на пів ноті, “сильна половина " глядачів відкидають убік своїх напівпритомних сусідок, Карліто, як за командою, “ТРИВОГА!” прямо на сцені швидко перевдягається у залізяки робота... )

Всі хором (оркестранти, глядачі і ведучий) в унісон видихають:

масовка (+ ведучий) . “БАЧИЛИ! МИ ЙОГО БАЧИЛИ!!!!!!!!”

(і починають скаженою навалою ломитись на сцену... )

Мальвіна, кокетливо скрикнувши, зникає в глибині сцени...
За мить там само зникає вся чоловіча аудиторія, за якою, з не меншою спритністю , зникає і вся жіноча частина глядацького залу (включаючи терміново прийшовших до тями панянок, що за мить до того видавали з себе непритомних... )
У залі – цілковите безлюддя...
Перевернуті сидіння, порожні пляшки з-під пива, накидані лушпайки від насіння і фантики від цукерок видають нещодавню присутність глядачів і акторів...
Тихо.
І тільки зелена повітряна кулька самотньо застигла під стелею, дуже горда собою за блискуче виконану роль «прикриття оголеного причинного місця нещасного П'ятачка» ...



Завіса!