Це такий метал - тантал. З нього виходять якісь танталіти. Зокрема, він використовується у виробництві медичного інструментарію для дантистів. Це і назва, що з часом, можливо, набуде вічних дефініцій юридично-загарбницького змісту.
Вада мого твору - в його місцевій адаптації (кавуни-землі-ягоди-овочі). Водночас, це не стільки вада, як історичні віхи розвитку (якщо не деградації) держави.

По-кавунячому, тихенько, рипами,
Г.С.

мені чомусь "танталітів" співзвучне з "що на світі"...

:) suum cuique (кожному своє).
І нащо мені працювати над віршем, коли він не протримався до вечора.
Нові надходження - це витоки джерел нових надходжень. Вони скеровують творчий процес на сайті.
А вірш я через три роки якщо не видалю, то на його прикладі захищатиму міф про наявність історичної правди, а не кліматичних явищ у поезії.

Не бачив твого коментаря.
Та що коментаря...
Я свого тріолета в кінці дня вже не бачив. Ефект стека :) Зліз донизу за причини нових надходжень.

Я вже було пожалкував, що не написав рондо, щоб урізноманітнити палітру рим.
"злитки", "до нитки" etc.
Але на часі осінь - з волоссям, просинню, проханнями ("просить") - оцими щорічно-сезонними римами та жалями.
То й нехай.
Написано майстерно (можливо), тема болісна (бо після діяльності "танталітів" українцям місця в Україні не залишиться), кавуни ось-ось - і відійдуть. Вони змерзнуть і почнуть розпадатись на атоми та молекули.

Без плачів і жалів,
Г.С.

:) Повкладались і лежать собі. Все бачать і чують. Потім їх збере баштанник або його артіль - і геть з баштану. Далі нецікаво, або цікаво для любителів солодощів.
Спочатку було "щедрої землі", але я намагаюсь уникати штампів, водночас не відрікаючись від своєї пристрасті до прописних істин.
Можливо, непогано було б написати і про те, як живуть овочі на вже їхніх землях :)

А вони таки розповіли.
І де дівся той "Танталіт"? І чиї нині ті землі?