ПОЕЗІЯ. СОНЕТ. РОЗДУМИ
Майстер-класи: Данте - "vita felice", як мета суспільства. Петрарка - самоосягнення поза суспільством. Шекспір - усе земне шукає протилежність
Сонет - віршована форма, 14 рядків, два катрени і, найчастіше, два терцети. Найбільш уживане розміщенння рим: "абба абба ввг еде" .
Джек Ліндсей "Коротка історія культури" (у перекладі Віри та Леся Герасимчуків). "... Сонет народився в середовищі німецького двору в Палермо на Сицилії при перенесенні туди провансальських форм. В 1265 році двірцеве життя там перервалося і поетичний центр пересунувся на північ. Північнотосканські громади долучаються до поезії трубадурів . Прекрасна Незнайомка турбує італійців. Але акценти трохи зміщуються. По-справжньому кохати може лише шляхетна людина, тому закоханому властива шляхетність - джентілецца. Проте наразі зникає двозначність провансальської схеми, у якій бар'єр ревнощів і далекість Дами передбачають радше повільність у здійсненні бажаного, ніж його заперечення. У італійців-поетів цієї епохи дами, власне, нема -- її вбирає ідея кохання, "божеської дійсності". Розлам у середньовічному суспільстві поглиблюється: чуттєве протиставлення тіла й духу стає дедалі філософським... Данте (1265 - 1321 рр.). Недосяжним його коханням була Беатріче. Лишаючись конкретною жінкою, вона стає тепер Істиною. Парадокс трубадурів доведений до межі пошуків суті: невідчутне кохання перетворюється на Діву Марію, культ якої сягає апогею. Єдина можливість її обійняти - це охопити увесь всесвіт одним баченням, що за суттю своєю дорівнює Страшному Суду.
Образ світу поки що той самий. Данте користується величезною кількістю джерел: Вергілій, Фома Аквінат, Ібн-Арабі, Тандел Ірландець. Він здіймається гвинтовою дорогою зікурату часового простору до точки кінцевого блаженного видіння Маріїї, але, здіймаючись, Данте змальовує весь світ з погляду непримеренної суперечності та втрати рівноваги, покути та очищення, звільнення та виконання. "Пекло" - реалістична панорама сучасної Данте Італії - сповнене палкого бурхливого відсвіту фатуму незабарних змін; вторгнення Генріха Люксембурзького, який обіцяє політичну єдність, або прихід Христа, котрий несе з собою день міленістичного гніву...
Петрарка (1304 - 1344 рр.) продовжив розробку теми конфлікту між духовною любов'ю і земним життям. Проте вже не було того образу світу, на котрий спиралися творіння трубадурів і Данте, і поета хвилювала нерозв'язність цього питання. Саме тому Петрарка названий першою людиною нового часу: він більше не належить до середньовіччя, що грунтувалося навіть у хвилини огиди й гніву на всеохопному корпусі вчень та символів, - споглядальне життя секуляризується, і поет залишається тільки з проблемою самого себе та свого ставлення до речей, до обставин і народу. Він - спадкоємець розколу, позбавлений системи суспільних компенсацій. Індивід у Петрарки самотній: ставлення до до обожнюваної Лаури розкриває лише конфлікт його власного розділеного тіла і душі. Смерть стає емблемою особистого судження, втрачаючи всі обертони, пов'язані з кризою кінця світу. Невтомний дослідник, котрий займається самовдосконаленням; він стежить за власними порухами й бентегами як людина і як митець - при слабкому, але гострому світлі нової самосвідомості. Самотність - його притулок, але також і простір самовипробовування - попри романтичні втіхи, підносить його до того від чого він втікає..."
(Далі буде)
Ось так ось - направляємо Вас до Данте, Петрарки чи там Шекспіра. А дорогою рекомендуємо заглянути до нашого прекрасного майстра поетичного перекладу Дмитра Паламарчука. Мистецтво перекладача. Сонети Шекспіра
Пишіть нам. |
|