Автори /
Анна Малігон (1984)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
ПОТОП
•
СПА
•
Аритмія про Анну
•
Передмістя. Строфи
•
Летаргічний триптих
•
***
•
ПАРВЕНЮ
•
ФУГУ
•
НАРОДИ МЕНЕ ПЕРШОЮ
•
МОЇ ДОРОСЛІ ЛЯЛЬКИ
•
ЗАКЛИНАННЯ ДОРОГИ
•
ТАК НІХТО НЕ ПРОЩАЄТЬСЯ
•
КАЗКА ПРО СПАЛЕНУ ШКІРУ
•
БЕЗ ДИМУ
•
РАВЛИКИ ТА ЖУКИ
•
Як тобі не-живеться?
•
ХАЙ ТОБІ БУДЕ ХАКІ
•
ПО ХРЕСТУ
•
СЛІДИ
•
Якби я була не твоєю
•
ДІТЯМ ІЗ ЧОРНИМИ РЕКВІЗИТАМИ
•
КАРАНТІНО
•
НЕ ТРИМАЙСЯ ЗА НИТКУ
•
БЛИЗНЮЧКИ
•
***
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Він вийде з хурделиці, схопить її за рукав:
Господи, як я чекав на тебе, як зупиняв
Господи, як я чекав на тебе, як зупиняв
Нині – потоп. Я в заторі читаю Фрейда
поміж рядків. І вода, яку не перéйдеш,
поміж рядків. І вода, яку не перéйдеш,
Поспішай, подорожній, бо вже зачиняється спа…,
Силіконові сльози пасуться по вилицях Барбі.
Силіконові сльози пасуться по вилицях Барбі.
У маленької Анни прозорі повіки,
вона удає, що спить, - а виходить не дуже,
вона удає, що спить, - а виходить не дуже,
передмістя – це там, де спиняються знаки, де сам
опиняєшся, перехворівши на всі вистави
опиняєшся, перехворівши на всі вистави
Не натягуй мені простирадло на очі, спинися,
я жива, тільки трохи заснула, і знов мені сниться
я жива, тільки трохи заснула, і знов мені сниться
Розчесавши усі на світі моря, скуштувавши дикого тютюну,
відгризши важку лапу втоми,
відгризши важку лапу втоми,
Кришаться сходинки: перша, друга… десята…
Там, де тобі уривається небо і починається свято,
Там, де тобі уривається небо і починається свято,
Прижилися, згорнувши хребти, нерозривно чужі…
Нам хотілося льоду і плакати… вперше… А вдруге
Нам хотілося льоду і плакати… вперше… А вдруге
Народи мене першою… Ти колись вишивала про це
не одному губами по спині…
не одному губами по спині…
ця лялька була твердою тому і вижила
хоча позбулася одягу та волосся
хоча позбулася одягу та волосся
Поламала підбори. Довірила кедам останню дорогу
до нього.
до нього.
Так ніхто не прощається… Де не клянуться травою
на живому снігу, де сосна виростає кривою,
на живому снігу, де сосна виростає кривою,
а переведи мене через ліс у твоєму горлі
там у темносиній траві гуляють мурахи по жовтих кістках
там у темносиній траві гуляють мурахи по жовтих кістках
…а потім ти так знудьгуєшся за її димом
що не зможеш без нього і дихати
що не зможеш без нього і дихати
щоб не терпіти щоразу гострішого мовчання на тему дітей
вони заведуть великих равликів
вони заведуть великих равликів
Як тобі не-живеться? Чи всі зашнуровано рани?
Відпустивши коріння, зростає і важчає хрест.
Відпустивши коріння, зростає і важчає хрест.
Кладовище польотів. Куди наш літак торохтів?
Перелатане плямами поле, попалені плани…
Перелатане плямами поле, попалені плани…
Згорнуті файли. Кастровані сни середи…
Так, по контуру крові, навпомацки, ходиш туди-сюди
Так, по контуру крові, навпомацки, ходиш туди-сюди
Сніг не здужає тримати твої сліди,
і вони розсипаються,
і вони розсипаються,
Якби я була не твоєю, носила б червоне хутро,
купила б великий акваріум, пізно би прокидалася,
купила б великий акваріум, пізно би прокидалася,
Цікаво, а що їм сниться, дітям із чорними реквізитами,
дітям без ваги і волосся?
дітям без ваги і волосся?
Кажеш, талант – працює, а геній творить?
Чим же тоді займається ТОЙ ЩО НАД НАМИ?
Чим же тоді займається ТОЙ ЩО НАД НАМИ?
Не тримайся за нитку. Давно уже лопнула кулька.
Безтілесне падіння – всього лише декілька діб.
Безтілесне падіння – всього лише декілька діб.
Я в шість не любила зеленку і вазелін.
Імітувала хвороби, постійно губила ручки.
Імітувала хвороби, постійно губила ручки.
І коли вже не буде кому твою кров штовхати,
коли дні свої понесеш, мов збитки,
коли дні свої понесеш, мов збитки,