ця лялька була твердою тому і вижила
хоча позбулася одягу та волосся
добре було б заборонити синові чіпати її
але хрін з нею вона і тоді мені не подобалась

а від решти лишилися тільки тяжкі імена та приблудні згадки

Герда Відірвані Руки приходить тоді коли сон пожирає мене
посеред невідкладних справ коли не вистачає вже ні сили ні рук
вона ніколи не зачиняє за собою двері натомість
довгим тонким язиком зшиває мої повіки
«спи-засинай мучителько
видихай павутину плети мені рукавички…»

Луїза Безока
сучка
підкрадається
коли настає година пустити когось під ребро…
а потім засліплює мене так що може проскочити навіть баран
(хоча саме такі найчастіше туди й потрапляють)
а мама казала що колись знайшла у шкатулці блакитні очі Луїзи

Вероніка Німа з вічно гнилою скорботою в
розпоротім гутаперчі…
я вкрала у неї можливість казати «мама»
впустивши у тіло хрущів
а сьогодні не можу склепати ні слова
гублюся у білій прірві паперу
які б голоси не точили мене зсередини…

Але Боже
чому ти сховав і лишив ту
одну
Безіменну?