Автори /
Вячеслав Семенко (1945)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Axenos Pontos. Негостинне море - початкова грецька назва Чорного моря.
•
Майже, як в людей.
•
Вперше
•
Льодохід
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Вірш про любов №2
•
Вірш про любов №1
•
Ніч
•
Згадка
•
* * *
•
Учитель
•
Балада про помилку
•
Балада про звалене дерево
•
Делакруа Delakrus
•
Hidalgo Ідальго
•
Оптимістичне
•
Я вишиваю...
•
Двоє на пероні
•
З Новим Роком, Поетична Майстерне!
•
Різдвяне
•
Дівчина з Поділля
•
Добробати
•
В чотири рядки.
•
ТОТОЖНІСТЬ
•
Напиши...
•
БЕЗ СЛІВ
•
ВІДОБРАЖЕННЯ
•
А НАМ НА ОСІНЬ ПОВЕРНУЛО...
•
НА КРУГАХ СВОЇХ
•
АБИ НЕ РОЗГУБИТИ...
•
Напівсон
•
* * *
•
Погляд з іншого виміру.
•
Цвинтар нездійснених надій.
•
Про борщ і не тільки...
•
* * *
•
Місто.Ніч.
•
Вовчі сентименти
•
Потаємне
•
Сентиментальне ретро
•
Неепітафія
•
Постзимова мелодрама. Пісня.
•
Любі
•
Відвертість
•
* * *
•
Амазонка
•
Осіння мелодрама
•
ЗА ТИЖДЕНЬ ДО РОЗСТРІЛУ
•
А у віконних тінях...
•
Дубно.Ніч.В котрий раз...
•
Цей нестримний Дон
•
Романс про романс
•
Ноктюрн
•
Погляд з срібного періоду
•
Дежавю
•
З Дениса Давидова
•
Шукачі бурштину
•
Кроки Командора
•
Вітер
•
LA BAIGNEUSE
•
Адамо
•
В передчутті ранку
•
Дитя Лотарінгії
•
Зустріч
•
Луновідгук
•
"... в Росії вечори."
Непривітне, як списи данайців,
катаклізмами повне, як хвилями, море,
катаклізмами повне, як хвилями, море,
Вели коня старого на забій
крізь ранній сон байдужого села.
крізь ранній сон байдужого села.
Він прийшов серед ночі
дощем, наче шепотом,
дощем, наче шепотом,
Навпіл розірвані вітрила
і знову жодного рядка.
і знову жодного рядка.
Ялівець -- темна пазелень серед руїн,
у задумі, як піна суха -- жасмин.
у задумі, як піна суха -- жасмин.
Півострів криє голубого дня сувій,
спекотний небозвід осліплює промінням.
спекотний небозвід осліплює промінням.
У Європи -- зима. У неволі асфальту поля
порозтріскувались, як каштану засохлого шкурка.
порозтріскувались, як каштану засохлого шкурка.
Я гостей не чекаю, адреси мовчать.
Небеса, на яких заборони печать,
Небеса, на яких заборони печать,
Коли скоробіжна розсудливість сходить на нас,
уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
уривки розмов, що блукають на сходових клітках,
Вітрилами на хвилях трав
тополі луками пливли,
тополі луками пливли,
Вечір, перегнавши час,
увірвався набуянив,
увірвався набуянив,
Поволі усміхнись, і - в дім. Такий розлив
глухої темряви навкруг, що сліпнуть очі.
глухої темряви навкруг, що сліпнуть очі.
Я знову тут - під обстрілом очей.
Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка.
Стіл, крісло, дошка, крейди біла грудка.
Вже звечоріло. Поховала.
До цвинтаря вели сусіди.
До цвинтаря вели сусіди.
Звалило дерево буревієм
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
з могутнім тілом, зеленим зіллям.
З Томаса Венцлова
Санчо, брате, руку дай з екрану -
важко встати в нинішній добі.
важко встати в нинішній добі.
Туман підступно криє повороти,
лягає сиво на долоні площ.
лягає сиво на долоні площ.
Я вишиваю ниткою безсоння
цнотливий ранок, знову наче вперше.
цнотливий ранок, знову наче вперше.
Сьогодні дотліють мости,
лід у твоїх очах.
лід у твоїх очах.
Коли зима, ступивши на поріг,
наблизила нам Новорічні свята,
наблизила нам Новорічні свята,
Білозубо виблискує степ під святковим обрусом,
тихопружно прозорить чекання Різдвяного чуда.
тихопружно прозорить чекання Різдвяного чуда.
Спить солдат,
поволі догоряє свічка,
поволі догоряє свічка,
Нам повістки не йшли з військкомату,
не за славою, не за грошІ.
не за славою, не за грошІ.
Ні шквал новин, ускладнення застудні
вже не страшать. У плетиві доріг
вже не страшать. У плетиві доріг
Якщо три музи разом скласти,
цікава явиться тотожність -
цікава явиться тотожність -
Напиши мені в світи, чи ще росте
черешнева пісня в мами на городі,
черешнева пісня в мами на городі,
Намарне Україну не обожню,
вона, як жінка - мудра і проста.
вона, як жінка - мудра і проста.
Все відбиває дзеркало ставкове -
далеку зірку і тремтіння осоки,
далеку зірку і тремтіння осоки,
Лезом пам"яті з намулу днів
повертаєм радощі і втрати,
повертаєм радощі і втрати,
Колись ще буде це, бо так щороку
передчуттям невідворотних втрат
передчуттям невідворотних втрат
Нас літаки розносять крізь тумани,
і потяги під нами стугонять.
і потяги під нами стугонять.
Я не люблю поламаних замків,
беззахисних дверей із протягом забави.
беззахисних дверей із протягом забави.
Угорі ще останні зірки не розтанули,
і куди зачарованим оком не кинь -
і куди зачарованим оком не кинь -
Для П.Н.
Що блукаєте, ваша величносте, поміж горбками
поховань недосягнутих цілей, уламків надій?
поховань недосягнутих цілей, уламків надій?
Сотворіння борщу я б назвав ворожінням,
щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.
щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.
Він прийшов серед ночі дощем, наче шепотом,
легкий подих зітхання майнув попід віями.
легкий подих зітхання майнув попід віями.
Виявляється, що я утаємничено
у буденностях щодня чекаю вечора
у буденностях щодня чекаю вечора
Живеш серед вовків - то вий по-вовчому.
Я чую цю пораду і промовчую,
Я чую цю пораду і промовчую,
Не приведи, Господь, відчутись переможеним
чи звіром, чи людиною, чи випадковістю.
чи звіром, чи людиною, чи випадковістю.
Ми не встигли.
Посварилися вітер із лісом,
Посварилися вітер із лісом,
В пам"ять про Я.С Ю.
Він падав із чорного неба,
такий березневий і пізній,
такий березневий і пізній,
як дзвенять, напружено й гостро
струни-рядки
струни-рядки
Природа одночасно - і актор і критик,
не визнає надмірностей і зайвини.
не визнає надмірностей і зайвини.
Музо моя, не дивися на мене примружено,
хоч в громадянському шлюбі з тобою,
хоч в громадянському шлюбі з тобою,
Місячно.
Тіні гіллясто мережать галявину.
Тіні гіллясто мережать галявину.
Діва стара, запізніла, розгублена осінь
сум розтуманила свій по садах і городах.
сум розтуманила свій по садах і городах.
Там, угорі - мій світ, розтятий на клітини,
полощеться на вітрі, б"є крильми, як птах.
полощеться на вітрі, б"є крильми, як птах.
Вслухаюся,як нескінченностопним ямбом
віршує сталь коліс про долі мандрівничі
віршує сталь коліс про долі мандрівничі
Не торкаючись трав, не лишаючи слід в порохняві доріг,
уникаючи поглядів вікнами розокулярених міст,
уникаючи поглядів вікнами розокулярених міст,
Скільки літ присудив тобі світ, Дон Жуане?
Скільки раз твою руку стискав кам"яний Командор...
Скільки раз твою руку стискав кам"яний Командор...
Переклад.
З Б.Ахмадуліної
З Б.Ахмадуліної
Долоня вітру,пестячи грайливо,
завісу білопінну вигинає,
завісу білопінну вигинає,
Прочитав по очах- "Я тебе не тримаю...",
і пішов у сиру нерозгадану ніч.
і пішов у сиру нерозгадану ніч.
Наш приземлений розум ніяк зрозуміти не хоче
чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами ,
чорноти нескінченність - це грізне мовчання над нами ,
Не відроджуй , знову не відроджуй
ні безумств,ні примх моїх шалених-
ні безумств,ні примх моїх шалених-
"... в четвертом часу мы поедем в местную
книжную лавку,где двенадцать приятелей
книжную лавку,где двенадцать приятелей
За Вецлова Томасом
KOMANDORO ZINGSNIAI
KOMANDORO ZINGSNIAI
З Арсена Тарковського
Переклад
Венцлова Томас
Венцлова Томас
Я сьогодні не один --
Адамо і лезо свічки.
Адамо і лезо свічки.
Влада ночі
диктує свій лад і закони.
диктує свій лад і закони.
Повзе Руаном із майдану
чорний дим,
чорний дим,
Дно клепсидри , стіни - скло,
Як ілюзія свободи .
Як ілюзія свободи .
"Чорні сутінки бару просякнуті димом і
дивом
дивом
" Как упоительньі в Росии вечера..."
Які чарівні вечори в Росії-
Які чарівні вечори в Росії-
Огляди