ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.11.20 13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.

По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,

Ігор Терен
2026.11.20 12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!

***
Малоросійців зомбувати просто

Юрій Гундарів
2026.11.20 10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…

Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!

Віктор Кучерук
2026.11.20 05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав

С М
2026.11.19 23:26
Враз, у далекій землі
На диво, долоні мої
Воложіють з очікувань

Квітень, повітряна млість
Ліхтарі, а дитина як снить
На алеї піхоти стрій
Друже, хто із нас неправий

хома дідим
2026.11.19 22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші

В Горова Леся
2026.11.19 22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.

Ольга Береза
2026.11.19 17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.

Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни

Ольга Олеандра
2026.11.19 16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.

А ще додамо обережність, щоб вітер, к

Артур Курдіновський
2026.11.19 16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о

Борис Костиря
2026.11.19 13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.

Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас

Тетяна Левицька
2026.11.19 08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.

Віктор Кучерук
2026.11.19 06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн

хома дідим
2026.11.18 22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом

Артур Курдіновський
2026.11.18 19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...

Олена Побийголод
2026.11.18 17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.

    Заспівай нам про гори й пустині,
    про таємні глибини морів,
    про небокраї сині,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Олександра Маківка
2026.11.16

Ярослав Ковальчук
2026.11.12

Петро Бончицький
2026.11.08

Віталій Татленко
2026.10.28

Микось Діденко Сухоцвіт
2026.10.27

Оксана Стемковська
2026.10.19

Йа Власне
2026.10.17






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вячеслав Семенко (1945) / Вірші

 Про борщ і не тільки...
Сотворіння борщу я б назвав ворожінням,
щоб листок до листочка, все вчасно і все до смаку.
Чари сонця й землі усмоктало коріння,
щоб не втратили люди написане їм на віку.

Із пестливих долонь землелюба-трипільця
запліднилася нива зерном україноєства,
і, заливши ріллю сонцекров'ю по вінця,
уродила народом на тисячолітні жнива.

Переможно верталися вої Олега
з далини, зруйнувавши чужинську ворожість ущент.
І княгиня, подякувавши оберегам,
частувала його оксамито-червоним борщем.

Відряджала Андрія на Січ Бульбашиха,
до борщу стеребила під сльози іще часника.
Підвивала, ридала, молилася стиха.
Ніби знала вона, що востаннє годує синка.

Манівцями у ліс у тривозі - Ганнуся,
притискала у хустці ще теплий з борщем казанок.
У пілотці під зіркою не промахнувся -
страву й кров розчинив у долонці осінній листок.

На Дністрі, чи на Прип'яті у вишивАнці
в котрий раз ще шаткує капусту жіноча рука,
і не зна...




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2008-12-06 03:40:20
Переглядів сторінки твору 5573
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.904 / 5.5  (4.743 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 4.889 / 5.5  (4.790 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.751
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.12.17 04:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Івченко (М.К./М.К.) [ 2008-12-07 00:26:34 ]
Не їм борщу, а Вашого схотілося. З повагою.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2008-12-10 18:14:13 ]
Так, цікаво ви закрутили сюжет, пане Вячеславе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-12-10 23:35:39 ]
Просто на Україні богато дюбителів борщу з давніх давен, чи не так? Цікаво, а сам вірш, як літературний товар?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2008-12-13 20:49:13 ]
Дійсно, п. Володимире, іронічність першого рядка і
імовірність катаклізму, який звучить у останньому рядку не випадкові.Читач сам може собі додумати, що ж не знає українка, яка готує, можливо останній борщ?Адже попередні катрени мають трагічний підтекст, і постає питання - а що ж далі?І що маємо робити, щоб борщі варились і варились, а не перетворились в щі.Дякую за увагу.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Комаров (Л.П./Л.П.) [ 2008-12-11 22:06:54 ]
Пане Вячеславе, вірш цікавий, безперечно. Подумати заставив куплет один Ваш. Не про трипільську цивілізацію, чого не знаю, того не знаю і не про славного сина Тараса Бульби. Молодість є молодість і вона недолік для тих хто вже не молодий. Він своє отримав. А от останній куплет... Це правда. Мені люди які ще жили недавно казали, чиста правда. Стріляли просто так людей які несли їжу з собою в ліс. І не обов'язково якась дівчина несла глечик з борщем доблесним воїнам УПА. Ті частіше самі ходили і забирали харчі не соромлячись і не тільки харчі забирали. В ті часи людське життя було не дорожче шматка хліба. Могла якась дівчина чи молодиця нести батькові-лісорубу чи дідові-косарю полуденник, а солдат рязанський чи свій брат-українець бах і навіть не підходив подивитися чи ще жива. Війна поробила людей звірами. Це чиста правда. Як правда і те, що через кілька років такий само в пілотці без зірочки (не той самий) і вицвілій гімнастерці але вже без погон цілий світловий день пиляв ліс віковий пилкою "дружба 2" за одну-єдину миску того ж борщу. В тому ж лісі. Це такаж правда. Але я про інше. Запитав сусіда свого, дядька хазяйського: "Помирить Ющенко останніх з УПА з останніми солдатами". А він сказав "Ніколи". Плювати їм на дітей, внуків, на майбутнє. Ненависті стільки, що вони якби могли то і в могилах старечими руками один одного давили. Сумно і страшно. Діти їх ще один одному в словах ще можуть щось говорити. Але є світла промінь. Внуки і внучки одружуються і виходять заміж одна за другого і наплювать їм на колишню злобу й ненависть предків. А Ви як скажете?
До речі. "Часника" чи "часнику", родовий відмінок, може філологи підскажуть як правильніше. Та й "оксамитово-червоний" борщ це квасець (щавель) з буряком? Помідорів тоді наче ще не завезли.
Дякую за вірш.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тимофій Західняк (Л.П./М.К.) [ 2008-12-18 00:31:29 ]
Смачно,історично-драматичною сметаною гарно приправлено :-) Та й борщ виглядає червоненьким,таким як має бути.