ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2024.11.09 06:45
Даремно спокою шукаю
Межи негаснучих вогнів,
Адже не видно зовсім краю
Неоголошеній війні.
Здається, сил не стане скоро
Стояти твердо на ногах,
Бо нагромадив стільки горя,
Що ним обтяжую свій шлях.

Микола Соболь
2024.11.09 05:11
Пройнявся світом. Боже, як болить.
Цей день. Ця ніч. Ці безперервні війни.
Такі дві різні суті кабали
та у людей розбіжності постійно.
Вставай, іди, васал ти чи кур’єр,
мандруй на захід, швидше сонце стрінеш.
Бреде землею вічний Агасфер,
чекаючи, я

Козак Дума
2024.11.08 20:40
Не можуть бути вище навіть хмари
кохання щирого у нашому житті.
Несе воно до неба, у Стожари,
а як любов взаємна – поготів!

Вона бентежить серце, гріє душу,
уміє часто зводити з ума.
У неї навіть камені із плюшу

Іван Потьомкін
2024.11.08 19:11
Не кваптесь викорчовувать пеньки:
Корінням у життя вони вп’ялися.
Невдовзі вирвуться на світ гілки,
Закучерявляться зеленим листям.
Зів’ють там гнізда радісні пташки,
Заграє далеч тьохканням і свистом...:
...А поки що на них з утоми можна сісти.

Володимир Каразуб
2024.11.08 15:50
Витай. Безчинствуй. Ніч позбулася філософії
Як стара книга вижовклих сторінок,
Вицвілої палітурки,
Що стала картонним плотом,
Відправившись у туманне плавання
На пошуки неіснуючих земель, достоту,
Як моє перемите серце намарно шукає пристані до тв

Сергій Губерначук
2024.11.08 15:03
Нові часи народжують нових героїв, але це одночасно змушує нас згадувати і попередніх своєрідних поетичних літописців часу. До них цілком можна додати ім’я Сергія Ґуберначука, чимало посмертних збірок якого (як мені відомо, понад сімнадцять!!!) отримали п

Микола Дудар
2024.11.08 09:13
Якщо мене поріжуть на шматочки
Жовтневим днем, а може й в листопад…
Нехай застелять листям закуточки
Не так як того року — невпопад…
Я схоронюсь за крок до базиліка
Запахну ним скоріш під Новий рік
Дотримаюсь того, що мовив лікар —
То й буду догляд

Козак Дума
2024.11.08 06:44
Все крокували у майбутнє
під гасла миру і добра,
але не спали хижі трутні
і ось настала їх пора –
ми опинились у калюжі
пустопорожніх, хитрих слів
у еру страусів байдужих
епохи голих королів…

Микола Соболь
2024.11.08 05:59
Тче сніг узори на моїм вікні,
шукаючи у дійстві цім розради,
але чомусь так холодно мені
у першосніжжі ранніх снігопадів.
Ще ніби цілий тиждень до зими
і листопадить календарна осінь,
а вже деревам сняться білі сни,
які невтішно перший сніг приноси

Віктор Кучерук
2024.11.08 05:58
Моя дитино бідолашна,
Вгамуй помалу тіла дрож, –
Сьогодні моторошно й страшно
Мені від вибухів також.
І спокій теж мені не сниться,
Коли на серці мук печать, –
Якщо розривів блискавиці
В очах безсонних мерехтять.

Сонце Місяць
2024.11.07 20:33
Знадвору оселі пан Сімпсон запевнить
Що Селлі не піде на мітинг
Сам же митите синій ролс-ройс
А вона, заплакавши миттю
Вбіжить до кімнати & зросить сльозами
Плакат свого Месії
Ухопить батькову біографію
І в грубку нею вцілить

Іван Потьомкін
2024.11.07 19:09
Примруженим оком,
Навстіжним серцем
Вдивлявсь я у дикий і дивний цей світ.
Дививсь – не здивився.
І пив, та не впився
І чар, і отрути, й незнаного квіту.
Вируючий вихор,
П’яніючий шал

Євген Федчук
2024.11.07 17:54
У Микули гість жаданий Уліб із Волині.
Ходив оце до Царграду зі своїм товаром.
Задоволений вернувся звідти із наваром.
У Києві зупинився на кілька день нині.
В них з Микулою частенько спільні були справи.
Не раз у Царград ходили, разом відбивались
В

Світлана Пирогова
2024.11.07 12:58
І не глінтвейн пила, а тугу прохолоди.
Сльота з небесних сит трусила сльози.
Не тільки за вікном нудна нічна негода,
Давила повсякденна млосна проза.

Утомленій душі хотілось знову злету.
Хоч скелями стриміли міцно стіни,
А все це сталось несподіва

Юрій Гундарєв
2024.11.07 11:50
Кілька хвилин на початку дня
розмірковуй про свої плани.
Хай буде справа лише одна,
але зроблена - бездоганно.

2024 рік

Володимир Каразуб
2024.11.07 11:40
Минуле виносять за рамки, за межі, під місто;
В підземеллі сирому стовбичать замурзані постаті,
Історія крутиться сонцем, велосипедними шприхами,
З ревінням автівок, що більше займають простору.
На вулицях люди, не гірші за попередніх,
Епохи змальову
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Соловейко Чубук
2024.11.02

Незнайка НаМісяці
2024.11.01

Дарина Риженко
2024.10.30

Богдан Фекете
2024.10.17

Джура Заморочник
2024.09.28

Фоміч Валерій Андрійович Пожежник
2024.09.25

Васка Почеркушка
2024.09.16






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вячеслав Семенко (1945) / Вірші

 Дубно.Ніч.В котрий раз...
Не торкаючись трав, не лишаючи слід в порохняві доріг,
уникаючи поглядів вікнами розокулярених міст,
у сідлі він летить і ніколи йому не завершити біг,
поки знов на шляху не постане з віків той обпалений ліс.
Стрічний вітер вплітає сваволю вуздечки у гриву коня,
дно зіниць - зцементований відчаєм попіл зотлілих надій.
Що шукає у світі живих, чи намарно когось доганя
блудний син, нерозкаяний Богом, непрощений батьком, Андрій?

У загублену шаблю сосновим корінням вгризається час.
Тисне в плечі, як плата за зраду, чужинський жупан.
Та удень і вночі знову кличе, зове блідочоле дівча
за собою у ніч, у солодкий, знеможенохтивий туман.
Кволі руки її розірвали братерства сталевий ланцюг,
вірність серця зіткнулась із лезом обов"язку - антитіла.
порятунок від батька - сльозами відточена крапдя свинцю
на свитині козацькій розлитим червоним вином розцвіла.

Ця краплина упала на терези, названі "пекло і рай",
лиш здригнулись вони, а суддя зрівноважив і гріх і добро.
Злочин зради і вірність коханню - нарівно закінчилась гра.
Присуд: вічно летіти між брудом землі й чистотою зірок,
на зчорнілих, беззвучних устах вічно нести полячки ім"я,
лоскотати невидимим шовком волосся чекання долонь.
Але знову вітри незборимо вертають "на круги своя"-
Дубно. Ніч. В котрий раз кожен грає призначену Автором роль.

Незбагненно - чи ніч, наче очі, чи очі, як стомлена ніч.
Переплетення слів з невгамовністю губ - епілог в небутті,
голубі переливи прозорості душ, що прийшли з потойбіч -
невагомість туману з ознакою пристрастю сплетених тіл.
Буде ранок. Обвуглений ліс і Тарас - чи людина, чи тінь...
Краплі батькових сліз на долоні застигнуть блискучим свинцем.
Недолюблених душ, недомучених мук, недожитих життів
на останнім листку всемогутнє перо замикає кільце...

...А Петро угорі заховає ключі і відверне лице,
перевернеться автор, пізнавши себе на границі світів.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



Найвища оцінка Нікі Торн 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Ретро Лю 5.5 Любитель поезії / Любитель поезії

      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2007-07-06 20:43:50
Переглядів сторінки твору 5267
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 4.733 / 5.6  (4.743 / 5.47)
* Рейтинг "Майстерень" 4.634 / 5.5  (4.790 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.704
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2020.12.17 04:23
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ретро Лю (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-06 22:07:36 ]
Славцю,
Насичений твір.
Незважаючи на те, що читається не легко, все ж образність чудова.
Перечитав з насолодою.
***
Ось тут видно забув натиснути ентер :
"...антитіла!Порятунок..."
***
"знеможенохтивий" - тут хіба не рисочка?
***
"розокулярених міст" - як Ти розумієш цей образ (цікаво)
***
"зіниць-зцементований" - це тире чи рисочка? (коли тире то зроби " - "
***
"перевернеться автор, пізнавши себе на границі світів" - себто Гоголь,
чи Ти? (перевернеться в землі чи на ліжку)?

Прювет Йонкерсійцюви від Кліфтовінця!
Де пропадаєш, Друже?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-07-06 22:38:28 ]
Привіт,Юрко!Дякую за увагу.Пробував редагувати-
на сторінці редагування грає до мільона,а на інщих-повилазило.Спробую ше.Мав деякі проблеми,
було не до писання,але все позаду.Образ розумію:
стоять понад дорогою хлопи(будинки) в окулярах(вікнах).При перехованні М.Г.виявлено обдертий оксамит в середині труни,а труп на боці.
Вітаю з перемогою за півріччя!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ганна Осадко (М.К./М.К.) [ 2007-07-07 14:41:50 ]
Пречудовий вірш, Вячеславе!Цікаве трактування класичного тексту. Якби моя воля, я би нізащо не вносила "Тараса Бульбу" до шкільної програми! Бідолашний Андрій...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-07-07 18:59:07 ]
Дякую , Ганно!Добрі слова гріють душу,а ще й від
ПОЕТА...Ви навіть не догадуєтесь,як багато вони важать, власне зараз.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2007-07-07 20:55:25 ]
Дуже гарна і стильова композиція, але варто ще попрацювати над милозвучністю?
"трав,без слідів від копит"... і ще місцями...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Нікі Торн (Л.П./Л.П.) [ 2007-07-11 01:22:54 ]
Така глибина - під модерною структурою, в котрій є місце для високої трагічності (але не для слабкої сентиментальної безнадії, бо це справжній high modernism) - проступають якісь давні вічні архетипи - національні в тому числі. Куди там пост-модерну. Заторкуються якісь глибинні асоціації - настільки глибинні, що їх майже неможливо переплавити в звичні й домашні :) вербальні думки. Добре, якщо вдається схопити хоча би краєчок такої асоціації - якесь напівзабуте відчуття, чи запах, чи напівспогад, напівслово. І тоді якесь збентеження - і захоплення. "Магічний реалізм". Не знаю, як це точно сформулювати.
"Великий Віз", "Дежавю" викликають подібні думки також - це вірші-проникнення кудись "туди", за межу. Це як слухати Баха. Навіть дивно, що можливо словами так [майже?] передати це "щось". А ще той божественний гекзаметр. Чи Ви помічали, що звук морських хвиль, як правило, точно вписується в гекзаметр? :) Можна сказати, "розмір хвиль" тотожній гекзаметру.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вячеслав Семенко (Л.П./М.К.) [ 2007-07-11 04:31:44 ]
Дивно...Перші рядки вірша прийшли власне на березі океану в шт.Коннектикут,під напливаючі хвилі!Але я не міг подумати що власне вони і
зрезонують темпоритм .Дякую,Нікі Н за глибоке проникнення в мою творчість.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ванда Савранська (Л.П./М.К.) [ 2007-07-26 08:53:09 ]
Гомер - Гоголь - Семенко...Чом би й ні?