Автори /
Аліна Шевчук
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
К....
•
Нікого і ніде
•
Без рецепту
•
Чтобы считать звёзды
•
Дождь
•
Замість прологу
•
Передгрозяне
•
На лінії вогню
•
Не пройде
•
Спочатку
•
На добраніч
•
Далеко за північ
•
Весна з морозним візерунком
•
Весняний відчай
•
Хеппі НЕ енд
•
Не вщухне
•
Красные гвоздики
•
Фронтовое эхо
•
Письмо к матери
•
Наче біг по колу
•
Дійсно!
•
Гороскоп
•
На прощанье
•
Позачергово
•
Неждано
•
Ліхтар
•
Февральское
•
Нічия
•
Іноді
•
Миттєве
•
Один одному
•
Учора...
•
Тінь чорного дерева
•
Поза зоною всіх досяжностей
•
В душі і в голосі
•
На майбутнє
•
Той, кого наздогнало світло
•
Космос дитинства
•
Карлсон, що на даху
•
Сонях світанку
•
Післязливне
•
K.
•
Душі теж хочуть побути разом!
•
Потрібно літо!
•
Забагато
•
На грані спокою
•
Квітневий лист
•
Просто весна
•
Заспокоїтись
•
Має ж бути
•
Знову
•
Відлуння вчорашньої втоми
•
Мій чай пахне літом
•
Геометрія кохання
•
Вечір такий. Сьогодні
•
Одного зимового вечора…
•
Твої підслухані сни…
•
Пам'ятаючи Щастя…
•
Півжиття потому…
•
Експромт
•
На півслові…
•
-273º за Цельсієм
•
Нове повідомлення
•
Тільки звичка
•
До дня св. Миколая
•
Таємним шифром душевного відчаю
•
Не приходь!
•
Випадкова закономірність
•
Дотик до Душі…
•
Жду…
•
У відповідь
•
Пам’ятаєш?
•
Спалахи Щастя
•
Скучила…
•
Штормове попередження
•
Дыши!. .
•
Остання
•
Тому що немає відповіді…
•
Просто, зірки нагадують про нас…
•
Точка неповернення
•
Доля
•
Як завжди
•
У серці
•
Дощ
•
Чорний сон віків…
•
По той бік
•
Але, не зовсім виходить…
•
Душа втекла…
•
Телефонний монолог
•
Без коментарів
•
Наскрізь
•
Щоб заспокоїлася Душа
•
My SUN (**, )
•
Про що ти мовчиш?
•
Вчителі
•
У божевільній круговерті днів
•
Літній вечір. Спогади…
•
За п’ять днів до літа
•
Як світло! Сни
•
Як востаннє
•
І тільки дві людини почують, про що ти мовчиш
•
Задля чого з'являється Щастя?
•
На спицях мрії зв'язано життя
•
Між емоціями душі
•
Просто в іншому напрямку
•
Білі птиці
•
Авторським почерком - Щастя
•
Осінній подих літа
•
Я з глузду їхала. . ! - Дарма!
•
Хай буде так
•
Підсвідомість вирвалась на волю
•
Моё Счастье
•
Позволь мне остаться…
•
Усміхайся!
•
Розмова. У співавторстві з Музою
•
Сузір'я Щасть
•
Віщі сни
•
На все життя…
•
Нашій НАЙКЛАСНІШІЙ…
•
Літо…
•
Дозволь мені трохи мовчання
•
Немеркнуче світло…
•
Сонячний слід
•
Молитва до Щастя
•
Весняна
•
Світанок кохання
•
Настрій: Океан Ельзи…
•
Прощаю…
•
Вчорашній сніг. Стара декорація
•
Am Donnerstag
•
Вже новий рік… ти ба, десятиліття
•
Ремонт
•
Двадцять другий вагон
•
В забутті телефонної книжки
•
Думки "в прямому ефірі"
•
Слова вголос
•
Ти читаєш про себе вірші
•
Просто - вільне
•
Ритуал
•
il compleanno del sole
•
Не сумуй - бо між нами - надія!
•
Своя новорічна ніч
•
Як серце повелить…
•
I ja zmogę Szczęście odczuwać
•
Ми були разом...
•
Я можу тебе не кохати?
•
Свічка Пам’яті 33-ого…
•
Володарі природи, вітаю!
•
"Руїна"…
•
"Записки майже самАшедшого" - з блокноту…уривки (продовження)
•
Прометей
•
Вигадане щастя
•
Мільйони… і п’ять
•
Сповідь…
•
Ne pas répéter
•
Ти вже це все не раз пережила
•
Ο δάσκαλός μου
•
Ще корок - і…
•
Я кохаю тебе, Синевир!
•
Фрезії
•
З крильми душі народжується Слово…
•
Безсмертним порухом…
•
"Записки майже самАшедшого" - з блокноту…уривки
•
Музо, сповідаюсь!
•
Тій, що навчила мене віршувати…
•
Моя стежка - між соняхів…
•
Велика мета всієї людської сутності…
•
Моїм пешокласникам…
•
Чекай мене…
•
Одна душа на двох
•
В нас плаче Прип´ять
•
Моє сто перше життя
•
Я просто ЛЮБЛЮ СВОБОДУ!
•
От так от
•
Завітай ...
•
Дивачка
•
Згадаю про забутого
•
Випускний етюд
•
Музика і весна
•
...693...
•
Весна. Проста. Без макіяжу.
•
Гра у цю весну
•
Ти знаєш як мені це все дається
•
Волі серцю
•
Слово. Вічне і п´янке...
•
Я обіцяла - вірш не буде плакать
•
...сотворити неможливе...
•
Згадай мене...
•
Повірте, в мене є Вам що сказати...
•
Зоряна картина
•
Про небо
•
Сніг весною
•
P. S.
•
Ранок
•
Загадка ночі
•
Поезія - то це вже назавжди...
•
Правда про Правду
•
Загублене щастя
•
Що треба для писання віршів?
•
Дитинство
•
Сину...
"А знаєш, почерк у нас однаковий...
І у очах зелених твоїх бачу своє відображення!..
І у очах зелених твоїх бачу своє відображення!..
Пускався дощ. І я стою на ганку…
А тінь моя забігла за дощі.
А тінь моя забігла за дощі.
Я собі заварила літо –
Серпневе, гаряче. На кілька днів.
Серпневе, гаряче. На кілька днів.
Просто так не бывает если
Ты говоришь мне: «ну как спала?»
Ты говоришь мне: «ну как спала?»
Капли дождя растворялись на хмуром окне прихожей…
Тени людей босиком проходили мимо.
Тени людей босиком проходили мимо.
На фоні такого травня ти стоїш й мені сяєш сонцем.
На очах виступає Щастя - замилувалася на хвилинку.
На очах виступає Щастя - замилувалася на хвилинку.
Гроза вже десь близько.
Грозиться громами згори.
Грозиться громами згори.
Я воюю сама з собою,
Але, поки що – зазнаю поразки…
Але, поки що – зазнаю поразки…
Дихає вітер на повні груди…
Хиляться яблуні через тин.
Хиляться яблуні через тин.
Я ж якось-таки жила
Без тебе до щему в серці
Без тебе до щему в серці
Я бажаю тобі на добраніч, любий!
Знаю, що ти зараз зірками милуєшся…
Знаю, що ти зараз зірками милуєшся…
Кожного вечора, десь після півночі,
Коли я вмовляю себе забути:
Коли я вмовляю себе забути:
Весна. Світає. Втома ще осіння.
Крізь зиму тягне срібну ниточку дощу.
Крізь зиму тягне срібну ниточку дощу.
Ну що ж тут загадкового, в цій магії цвітіння?
А що ж там закодовано, в календарі весни?
А що ж там закодовано, в календарі весни?
Моє щастя почнеться тоді, коли закінчиться страх.
Страх знов перевернути все небом донизу…
Страх знов перевернути все небом донизу…
Просто, цей біль не вщухне.
Шкода, пам’яті не зітреш.
Шкода, пам’яті не зітреш.
Красные гвоздики, словно гвозди, - в память
Забивали дети жуткой той войны.
Забивали дети жуткой той войны.
«Ты не грусти, что небо окровавлено
Мечтами, что им сбыться не дано…
Мечтами, что им сбыться не дано…
Прости меня, что кончились рассветы…
А сны твои бессонее ночей.
А сны твои бессонее ночей.
Спинись! Не руш!
Я знаю, що не спиться
Я знаю, що не спиться
Я спіймала учора в дзеркалі,
Не повіриш, погляд іскристий!
Не повіриш, погляд іскристий!
Холодно. Сніжно і сумно…
Є що згадати – до сліз.
Є що згадати – до сліз.
Весна. А снег, как будто в январе,
Ложится тихо на перрон вокзальный.
Ложится тихо на перрон вокзальный.
А можна мені трошки літа позачергово?..
Та я ж не Щастя у вас прошу! –
Та я ж не Щастя у вас прошу! –
Душа помокла – дощ пішов неждано.
Таке вчорашнє відчуття утоми.
Таке вчорашнє відчуття утоми.
Просто жовтіє ліхтар. Просто сніжить і все…
Мороз захлинається ніччю…
Мороз захлинається ніччю…
Я просквозила сердце… Как мне лечиться?
Просто холодно на перекрёстке
Просто холодно на перекрёстке
Ідуть сніги. Спокійні, нетутешні.
Ідуть сніги. Не знаючи куди.
Ідуть сніги. Не знаючи куди.
Іноді, важко буває піти.
Особливо, коли потрібно переступити через усе.
Особливо, коли потрібно переступити через усе.
Відзовись! Моє сонце в сніги заметено
І холод його обпік…
І холод його обпік…
У задумано-темних вікнах
Закодована магія відстаней і чекання.
Закодована магія відстаней і чекання.
Учора падав сніг. Ми знову розминулись.
На роздоріжжях днів зустрітись не змогли.
На роздоріжжях днів зустрітись не змогли.
Дерево чорне тягнулося віттям вгору,
Немовби для того, щоб сонце забрати у Дня.
Немовби для того, щоб сонце забрати у Дня.
Не торкайся мене. Мури впали. Душа крихка.
Будувати немає сили, тож треба йти.
Будувати немає сили, тож треба йти.
Паморочиться голова від низького тиску.
Разом зі спокоєм випарувалися всі сили.
Разом зі спокоєм випарувалися всі сили.
Опускає повільно повіки хмар
На стомлені очі спека.
На стомлені очі спека.
Він вчився життю. Ніколи не вмів здаватись.
Йшов по майбутнє усміхаючись, жартував.
Йшов по майбутнє усміхаючись, жартував.
Літають бджоли, немов супутники,
По орбіті планет-жоржин.
По орбіті планет-жоржин.
на даху не живе вже Карлсон -
Ніхто за варенням не прилетить...
Ніхто за варенням не прилетить...
Хтось розсипав росу на дитинства нескошені трави...
Сонце мружить повіки. Я на зустріч йому біжу.
Сонце мружить повіки. Я на зустріч йому біжу.
Зостався дощ, застигнувши на листі.
І капав тихо із блискучих ринв.
І капав тихо із блискучих ринв.
"А знаєш, у нас навіть почерк
схожий...
схожий...
Між нами - ниточка телефонного зв'язку...
Ми в один і той час на одному морі...
Ми в один і той час на одному морі...
Важче дихати, ніж звичайно...
Біль і втома так косять з ніг!
Біль і втома так косять з ніг!
Забагато мого безсоння...
Забагато, хоч і на двох!..
Забагато, хоч і на двох!..
Я можу тільки промовчати... -
Ти ж зрозумієш усе і так...
Ти ж зрозумієш усе і так...
Просто, втома... В душі і в голосі...
Полон обов'язку, мов полин!
Полон обов'язку, мов полин!
Сьогодні вранці була весна!
Мені снилось щось рідне й близьке...
Мені снилось щось рідне й близьке...
Гіркуща кава, щоб приспати болі...
Затяжні години... Холодні сутінки...
Я дуже скучила - приїзди!
Я дуже скучила - приїзди!
Вікна вночі, немов образи,
Дивляться в сутінки одинокими зорями.
Дивляться в сутінки одинокими зорями.
Тяжка утома від снігів і холоду
Висить в повітрі Духом димарів.
Висить в повітрі Духом димарів.
Літом п'янить жасминова пізня ніч.
Небо скапує на пісок солоним болем.
Небо скапує на пісок солоним болем.
Я вірю у те, про що мовчу!
Сповідую Долю і не визнаю випадковостей.
Сповідую Долю і не визнаю випадковостей.
Вечір такий сьогодні. Небо над нами морське.
Такі ми собі безборонні.
Такі ми собі безборонні.
Тихо проходив сніг...
А я шукаю твої сліди.
А я шукаю твої сліди.
Частино Всесвіту, ти звешся моїм світом,
Далеко десь за межами Землі.
Далеко десь за межами Землі.
Зачекай, ще на мить залишися!
Дай згорю у цих рідних очах...
Дай згорю у цих рідних очах...
За прогнозом синоптиків я повернусь зі снігом -
Перевірена на страх Щастя, взяла тайм-аут.
Перевірена на страх Щастя, взяла тайм-аут.
Море виплакать. Відпочити.
Душа дуже скучила за дощами,
Душа дуже скучила за дощами,
...якщо чесно, шкереберть все летиь на голову...
У свідомості не знаходжу логіки...
У свідомості не знаходжу логіки...
Землетрус. Двадцять балів за шкалою неспокою.
Шкереберть все... І Душу ще й досі трусить.
Шкереберть все... І Душу ще й досі трусить.
Тема:
Абонент +380........3 продовжує Вам снитись. Можете прокинутись пізніше.
Абонент +380........3 продовжує Вам снитись. Можете прокинутись пізніше.
Душа відморозила усі пальці,
Розтопивши на шибах лід...
Розтопивши на шибах лід...
Кімната наскрізь пахне мандаринками…
Миколай постукав у шибку:
Миколай постукав у шибку:
Огранені дорогими спогадами,
Бринять на Душі експромти ніжності…
Бринять на Душі експромти ніжності…
"Не з'являйся ніколи!" - Й холодне прощання розлуки...
Розминулись світи, вже шукаючи інші орбіти.
Розминулись світи, вже шукаючи інші орбіти.
Очі втомились, не бачачи висоти…
Простору тісно між осінню і землею.
Простору тісно між осінню і землею.
Торкнувся жовтень до щоки вікна –
Холодні пальці не втирають сльози.
Холодні пальці не втирають сльози.
Просыпалась Земля, за ночь сильно морозом обжегшись…
Тихо таял рассвет, проводив эту осень в снега.
Тихо таял рассвет, проводив эту осень в снега.
Зникалось важко небу цього вечора… -
Знайома тінь чекає у вікні.
Знайома тінь чекає у вікні.
Повіяло із осені на Північ…
Безнебі зорі бавились з вогнем.
Безнебі зорі бавились з вогнем.
Море штормить. Не гучно. Безвітряно. Тихо.
Одинокими хвилями б'ється об стелю неба.
Одинокими хвилями б'ється об стелю неба.
Безнебий Київ проводжав дощем
І вслід кричали гальма електричок.
І вслід кричали гальма електричок.
Від літа втекла. Від літа... І тільки.
На галасливих вітрах загубилась Душа.
На галасливих вітрах загубилась Душа.
Я молюсь за тебя! Не бойся!
Очень искренно - нас услышат!
Очень искренно - нас услышат!
За останню безсонну ніч ми з тобою не наговорились...
Годинник шкрябав стрілками по стіні вперто.
Годинник шкрябав стрілками по стіні вперто.
...Коли рими не лізуть в голову,
Холоне вечір, наче чашка чаю...
Замріяно чекає зорепаду.
Замріяно чекає зорепаду.
Абонент недосяжний, вибачте...
Не телефонуйте йому пізніше...
Не телефонуйте йому пізніше...
Часом, спокійно собі ідеш... І тут -
спіткнешся об Долю...
спіткнешся об Долю...
Зелений чай. Без цукру. Аби життя здавалось солодшим.
Тоді серпами з неба місяць збирав зорі...
А до середини дійшов і зупинився.
А до середини дійшов і зупинився.
Дорога, небо і степи... Степи...
Десь там стовби, он, прокололи хмару,
Десь там стовби, он, прокололи хмару,
... На Байкову гору, як на Голгофу...
Орфографічний словник замість хреста.
Орфографічний словник замість хреста.
Цьому вагону б крила, аби обігнати Час!
Тоді, може, ще встигну на свою колію.
Тоді, може, ще встигну на свою колію.
Літо пручається у холодних руках негоди...
День несе на плечі сонце за небокрай.
День несе на плечі сонце за небокрай.
Душа втекла... Пішла по небокраю.
І майже вже місяць - ні вісточки!..
І майже вже місяць - ні вісточки!..
Безсила, як хмара після грози...
Живою тінню проходжу повз стіни.
Живою тінню проходжу повз стіни.
Розпишіться ось тут - Вам телеграма!
За літнього неба хмарками зімят́ими.
За літнього неба хмарками зімят́ими.
Зупинитися в онімінні... Відчути, що боляче:
Душа змагається з літом лиш сам-на-сам.
Душа змагається з літом лиш сам-на-сам.
Я не витру тебе зі спогадів,
Бо неможна ж так - півжиття
Бо неможна ж так - півжиття
Про що ти думаєш, закриваючи свої очі?..
Коли перед ними - до болю знайомий момент:
Коли перед ними - до болю знайомий момент:
Про що ти мовчиш? - Як вперше, про вірші.
Все тільки мовчу і пишу...
Все тільки мовчу і пишу...
Мотив (Luna tu - Alessandro Safina)
Сонце згасало. Сонце котилось за обрій.
Гуркотінням доріг знов сади обдало.
Гуркотінням доріг знов сади обдало.
Літо згадує нас! Як найдивнішу у світі мелодію.
Ту, яку наспівувала Любов, піднімаючись усе вище на небосхил.
Ту, яку наспівувала Любов, піднімаючись усе вище на небосхил.
Золотим німбом часу котилося сонце
За багряний небосхил.
За багряний небосхил.
Старесенька грушка в подвір’ї
Щоночі малює всі сни.
Щоночі малює всі сни.
Аби ж не зійти із розуму,
Як з вагону, що мчить в нелогічність...
Як з вагону, що мчить в нелогічність...
Хтось ніби приклав долоню до серця
І поділився своїм теплом...
І поділився своїм теплом...
Ну от і старт вже майже на порозі,
Ще вальс - і все - На лінії стою.
Ще вальс - і все - На лінії стою.
Спокійна ніч. Але чомусь не спиться...
Душа шукає спокою в собі,
Душа шукає спокою в собі,
Є ті слова, якими б лиш мовчати,
Аби сказати все достатньо чесно
Аби сказати все достатньо чесно
Сад заколисаний спить під молитвою,
Стиха зітхає душа...
Стиха зітхає душа...
Білі птиці свободи на чорній гілці історії
В божевільну грозу подій сіли перепочити
В божевільну грозу подій сіли перепочити
Зійшло сонце любові над обрієм літа.
Окреслена лінія Щастя на небі дощів.
Окреслена лінія Щастя на небі дощів.
Як зоряно! Серпневий подих літа
Куйовдить знову зачіски беріз.
Куйовдить знову зачіски беріз.
Мене вірші сьогодні не рятують...
Знов на самотність з Часом я приречена.
Знов на самотність з Часом я приречена.
Без церемоній увірвався в душу.
Казав, на мить, а залишивсь на вік!
Казав, на мить, а залишивсь на вік!
Тривожний сон Чорнобильського балу...
Захрипла перша скрипка уночі.
Захрипла перша скрипка уночі.
Этот летний звездный вечер
Пусть назначит нашу встречу...
Пусть назначит нашу встречу...
Не стирай меня с памяти... Помнишь?
Ты же снова скучаешь за мной...
Ты же снова скучаешь за мной...
Усміхайся! Весна з тобою!
Ніжно пестять ліси руки снів.
Ніжно пестять ліси руки снів.
Не зупинивсь більше час ні на мить.
Серце спогадів повне до краю.
Серце спогадів повне до краю.
Крихку галактику криштальних почуттів
Я загубила б на чужій дорозі...
Я загубила б на чужій дорозі...
Мені знову наснилася осінь...
Забути все. Я їду до Варшави...
Які ж світи нам снилися казкові!
Сьогодні вперше Останній дзвінок.
Сьогодні вперше Останній дзвінок.
Просто треба дожити до літа...
Ти знаєш що,.. Я не скажу нічого.
Не ображайся, просто слів нема.
Не ображайся, просто слів нема.
Там, де біди піднімались вежами,
Ідуть дві Жінки: Муза і Поет.
Ідуть дві Жінки: Муза і Поет.
Обминаю свою самоту,
Залишаюсь на відстані сонця.
Залишаюсь на відстані сонця.
Залишися, ще хоч на хвилинку. Дивом,
Спогадом, казкою... Чим завгодно!
Спогадом, казкою... Чим завгодно!
Весна прощає. А зима прощається.
Розстане сніг і на моїй землі!
Розстане сніг і на моїй землі!
Я тихо йду. Ви поруч ідете.
Морські шторми заглянули у вічі.
Морські шторми заглянули у вічі.
Розкажи про своє мовчання.
Поясни моїх віршів сенс.
Поясни моїх віршів сенс.
«Прощай!» - звучало. Подих затамовано.
Ті само старі декорації.
Той само… Вчорашній сніг.
Той само… Вчорашній сніг.
„Das letzte Konzerte in Bühne!“ –
Schreien Buchschtabe vor Anschlag…
Schreien Buchschtabe vor Anschlag…
От ми наблизились до вічності ще на крок.
І знов прогрес у шибу заглядає.
І знов прогрес у шибу заглядає.
Публічний статус: «Не турбувати».
Приватні дії: «Евакуація»
Приватні дії: «Евакуація»
Юначе, ти залишився, щоб йти? –
Марнування хвилин тут нічому уже не зарадить.
Марнування хвилин тут нічому уже не зарадить.
Коли видаляєш людину з телефонної книжки –
вона назавжди залишиться в серці.
вона назавжди залишиться в серці.
Сліди на снігу, не ціловані сонцем,
Залишає актор, що зіграть не зумів в твоїй долі.
Залишає актор, що зіграть не зумів в твоїй долі.
А як сказати? - Слів уже немає.
В лісах непевності всі вимерли, як тур.
В лісах непевності всі вимерли, як тур.
Я боюся писати вірші,
Бо комусь вони запам’ятаються.
Бо комусь вони запам’ятаються.
Які ж божевільні бувають вечори!
Який сюжет! - Романам і не снилось!
Який сюжет! - Романам і не снилось!
Ритуал. Нашу телефонну розмову
На мільярди тем затягувати за північ…
На мільярди тем затягувати за північ…
В останній день осені ти загадувала на кохання,
По-весняному чисті мрії посилала в небо.
По-весняному чисті мрії посилала в небо.
Кате Золотарёвой
А у мене своя романтика –
Яблучний сік з кислинкою,
Яблучний сік з кислинкою,
Мені з тобою легко серед світу!
Мені тепліш від того, що ти є!
Мені тепліш від того, що ти є!
А пам’ятаєш, ти ж була щасливою!
І час тоді не йшов, а зупинився.
І час тоді не йшов, а зупинився.
Ваша Високосте, я в осінь не заплачу!
До мене тихо в гості прийде дощ.
До мене тихо в гості прийде дощ.
Я чомусь знала, що можу тебе не кохати
І запросто йшла за тобою у слід,
І запросто йшла за тобою у слід,
Божевільні очі... -Голодні.
В них уже заглядала смерть.
В них уже заглядала смерть.
Ну що ж, люди, ВІТАЮ! Другий Чорнобиль...
А дожилися ж - таки! А ви не вірили...
А дожилися ж - таки! А ви не вірили...
Вертаю знов вечірню позолоту.
Твої вуста згадалися на мить.
Твої вуста згадалися на мить.
_____ _____
Ти - Прометей. Ти - син мого чекання.
Ти міг би мене визволить з неволі...
Ти міг би мене визволить з неволі...
А якби я з тобою зустрілась?
Просто так, на перехрестях до вічності.
Просто так, на перехрестях до вічності.
Слова всі забрала. Лишилися сльози.
Ну от і прийшла до кінця...
Ну от і прийшла до кінця...
Я страшенно за тобою сумую!
Тихий шелест вітрів піднімається свистом.
Тихий шелест вітрів піднімається свистом.
Не повторюй моєї долі!
Не потрап у ту саму пастку!
Не потрап у ту саму пастку!
Це - просто сон вже вивчено на пам"ять.
Один сюжет. Одні і ті ж слова.
Один сюжет. Одні і ті ж слова.
Живе, стрічаючи світанки,
Закохана у небо й зорі.
Закохана у небо й зорі.
А Всесвіт, то - безликий темний простір.
Зрідка туманний, трохи мовчазний.
Зрідка туманний, трохи мовчазний.
Блакитні очі - Синевир і Світязь -
Блакитні очі рідної землі.
Блакитні очі рідної землі.
Так боязко чекаю того дня,
Коли прийдеш і принесеш троянди.
Коли прийдеш і принесеш троянди.
Багряні сутінки. Огранена роса.
Начищене до блиску небо.
Начищене до блиску небо.
Торкає душу загадковий спомин...
Смаглявий вечір струшує зірки...
Смаглявий вечір струшує зірки...
Я не стану такою, як люди!
Я не буду такою, як скажуть!
Я не буду такою, як скажуть!
Сповідуюсь. Пред місяцем і Музою.
Пишу життя вже третю я главу.
Пишу життя вже третю я главу.
Як ти читаєш...сутністю. Минулим.
Так, як ніхто у світі не читав...
Так, як ніхто у світі не читав...
Чи ж я була коли просила
Притулку для душі у світі?
Притулку для душі у світі?
Звичайний незнайомець...і рейки сподівань
Повзуть у мою душу неохоче...
Повзуть у мою душу неохоче...
Ви щасливі зібрались сьогодні
Зустрічати свій перший дзвінок.
Зустрічати свій перший дзвінок.
Не клич мене...я не прийду.
Вже й так занадто болю і прощання.
Вже й так занадто болю і прощання.
Я маю НЕБО, а ти маєш ЗОРІ.
І море в нас - одне всього на двох.
І море в нас - одне всього на двох.
"Чор-но-биль"-дзвонять дзвони. Прип´ять...Боже!
Який гіркий цей історичний шлях!
Який гіркий цей історичний шлях!
Доброго вечора, моя Радосте!
Як здоров’я? За ким сумуєш?
Як здоров’я? За ким сумуєш?
Життя - не місце для стереотипів.
Але чомусь чим більше живемо,
Але чомусь чим більше живемо,
Чужі жумки. Чужі переживання.
Та які ж вони, в біса, ЧУЖІ?!
Та які ж вони, в біса, ЧУЖІ?!
Античні обриси самотньої верби
Зникають десь під вечір у тумані.
Зникають десь під вечір у тумані.
Часто любить гуляти. Сама. Під дощем,
Тамуючи спрагу сльозами.
Тамуючи спрагу сльозами.
Люблю тебе, смаглявий незнайомцю!,
Мого життя незіграна печаль.
Мого життя незіграна печаль.
Моє село - колиска доброти.
Тут - мої друзі, тут - моє дитинство
Тут - мої друзі, тут - моє дитинство
Заграй, серденько, музику любові,
Удар по струнах, забрини в мені.
Удар по струнах, забрини в мені.
Мені ніхто вже не бажає "На добраніч!",
Та й не до "спати" вже мені чомусь.
Та й не до "спати" вже мені чомусь.
Весна перед дощем
Спраглими вустами промовляє:
Спраглими вустами промовляє:
Весна і птахи. Зорепад
Рясніє в решеті вечірнім,
Рясніє в решеті вечірнім,
"Ти знаєш як мені це все дається?
Запитуєш у мене - хто все це розповів?
Запитуєш у мене - хто все це розповів?
Ти мчиш по днях, ідеш по небокраю,
Міряючи спогадами шлях:
Міряючи спогадами шлях:
Годинник вже скоро дванадцять проб´є,
А зорі все сяють над нами...
А зорі все сяють над нами...
Стоїть душа під зорепадом мрій,
Вона вдивляється у вечір синіми очима.
Вона вдивляється у вечір синіми очима.
Мій янголе, я вмію відчувати душу.
Може, це - дар, а може...втім, не знаю.
Може, це - дар, а може...втім, не знаю.
Знайди мене тихенько між зірками,
Лиш пригадай на мить спогад ясний,
Лиш пригадай на мить спогад ясний,
Повірте, в мене є Вам що сказати,
І це нічого, коли я мовчу.
І це нічого, коли я мовчу.
Це все картина зоряна,
Написана самою долею.
Написана самою долею.
Блакить небес..,в якій можна втопитися...
Якась така таємна простота.
Якась така таємна простота.
Всміхається до березня яскраво
Весняне сонце і небес блакить.
Весняне сонце і небес блакить.
Сніг темноти помалу розстає…
Я йду весною. Там все-таки, щось є.
Я йду весною. Там все-таки, щось є.
Так добре вірші пишуться під ранок,
Коли,мов сонна шаль туман-серпанок
Коли,мов сонна шаль туман-серпанок
Про день вже стільки сказано було.
Про ранок, що прозорий, ніби скло.
Про ранок, що прозорий, ніби скло.
Земля, вода, усі материки,
Повітря, небо і грозові звуки,
Повітря, небо і грозові звуки,
Нічка спадає,
Сонечко сходить,
Сонечко сходить,
Я бачила ту місячну доріжку,
Я йшла по ній в незвідані світи.
Я йшла по ній в незвідані світи.
Що треба для писання віршів?
Заумні рими, строфи і рядки..?
Заумні рими, строфи і рядки..?
Дитинство, куди ти зникаєш,
Дитинство, куди ти ідеш,
Дитинство, куди ти ідеш,
Згасає день і настає рожевий вечір...
Останній промінь сонця хапає ліс за плечі.
Останній промінь сонця хапає ліс за плечі.
Огляди