Опускає повільно повіки хмар
На стомлені очі спека.
Вечір смакує вишневий узвар.
На дах прилетів лелека.
Скучив - голубить крилами лелечат.
Все не натішиться дітьми.

З дороги, чи з тиші гальма пищать.
Куряви стовп у повітрі.
Підморгують фари з-за повороту,
А вікна підморгують в відповідь.

Немов із гнізда, вилітають із хати
Син та донька, аби встигти зустрінуть.

Ти виходиш з авто.
Засмагле і зрошене потом чоло
Вкрив зморшками час за роботою -
Він береже там тепло.

Цілую тебе. Знімеш втому обіймами.
Нахиляєшся до дітей, вручаєш "гостинець від зайця".
Ми один в одного не просто... - рідними.
Ми обмінялися не обручками, а серцями.

Присядь на порозі! Хочеш мого узвару?
Справді, дуже втомлює спека.
На дощі, за садком вже ховаються хмари.
І сонце вже сіло - на хаті лиш обрис лелек.

30.06.12 00.52