
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.06.21
21:40
Я хочу пірнути в сніги,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
У сон, невідомість, пургу,
В пекельне обличчя жаги,
У білу безмежну труху.
Я питиму сніжне вино,
До краплі, до самого дна.
Простелеться біле руно,
2025.06.21
20:15
Фіалка ночі - матіола.
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
Бузковий колір щастя, ніжний пах.
Зірчасті квіточки довкола,
Медовість поцілунків на вустах.
У темряві - любові світло.
Обійми душ єднають щиро нас.
І матіолова привітність
2025.06.21
17:06
Трамвай запашного літа
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
Стукотить по чужій вулиці Янголів
В самотині – рікою буття – в самотині
Порожній, наче руїна крику волошок,
Бо це місто – притулок позичений
Заблукалої Еврідіки-невдахи,
Що шукала чи то Арахну, чи то Сапфо,
Бо слова загуби
2025.06.21
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 10 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Ілюзія
О
Ілюзія
О
2025.06.21
15:16
Маючи за плечима 12 років досвіду роботи в психіатрії та 9 — у психотерапії, я щодня стикаюся зі складністю людських переживань. Поряд із цією професійною діяльністю моє життя завжди супроводжує любов до поезії — як до читання, так і до написання. Нерідко
2025.06.21
12:57
І виростають покоління,
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
Котрі не чули тишини.
О найстрашніше з літочислень -
Війна війною до війни"
Ліна Костенко
Війни невигойні стигмати.
2025.06.21
05:06
Хлопчик має хом’яка, –
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
І без відпочинку
Всюди носить на руках
Чарівну тваринку.
З хом’яком і спить, і їсть,
І уроки учить, –
Ні подій нема, ні місць,
Що близьких розлучать.
2025.06.20
21:58
Мовчання, як вулкан.
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
Мовчання, як гора,
яка здатна народити
невідомо що:
красеня чи потвору,
але в будь-якому разі
щось грандіозне.
Мовчання, як плід,
2025.06.20
15:51
Начебто дві голови у тебе
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
І два люстерка у руці
Проповідники з цегли із хрестами золотими
І твій ніс задрібний у краю цім
У голові твоїй місто
У твоїй кімнаті в’язниця
Натомість рота слонячий хобот
Пияцтво
2025.06.20
15:22
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 8 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом авторки, ексклюзивно для цієї поезії.
Панно Фа
Панно Фа
2025.06.20
14:58
Якщо порівнювати між собою такі явища, як політику, релігію і проституцію, відверто оцінюючи їх із точки зору людської моралі, то доведеться визнати, що остання із цієї тріади для суспільства – уже найменше зло.
2025.06.20
07:48
Вигулюючи песика на лузі,
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
Побачилась картинка отака:
Стоїть рогата із великим пузом
І вим’я так набралось молока,
Що я дійки відтягую руками,
Дійничку наповняючи ущерть,
Як тричі за добу робила мама,
Допоки я маленький був іще.
2025.06.19
21:35
Снігова маса розтає,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
як магма часу.
Усе робиться хиским,
непевним у пухкому снігу.
Снігова маса проникає
у черевики, як сутності,
які ми не помічали,
як невидимі смисли,
2025.06.19
20:51
На вулиці спекотно, навіть парко,
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
Здавалось, сонце ладне спопелить.
Дідусь з онуком прогулялись парком,
На лавці сіли трохи відпочить.
Дерева прохолоду їм давали.
Пташки співали радісні пісні.
Отож, вони сиділи, спочивали.
Кущі позаду виросли тісні
2025.06.19
12:21
Літо видихає спеку,
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
і не тільки сонце розпеклось,
нечестивці пруть ракети,
скручена у мізках, мабуть, трость.
В них давно згоріла совість.
КАБи і шахеди дістають.
Падають безсилі сови,
в попелищі гине мирний люд.
2025.06.19
09:59
Голосистою напрочуд
Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Зрана горлиця та є,
Що в гайку щодня туркоче
Й довше спати не дає.
А батьки казали сину:
Їдь скоріше у село
І там гарно відпочиниш,
Нашим бідам всім на зло.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2025.06.07
2025.05.27
2025.05.16
2025.05.15
2025.05.04
2025.04.30
2025.04.25
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Аліна Шевчук /
Вірші
"Записки майже самАшедшого" - з блокноту…уривки (продовження)
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Записки майже самАшедшого" - з блокноту…уривки (продовження)
_____ _____
...
Головне - не дивитися в очі..!
До мене прикуті десятки пекучих поглядів. Ха...! Будь-ласка!
А у мене - внутрішня еміграція!
Люди, не зачіпайте мене! - Вжалитесь...
Я втомилася від НЕЩИРОСТІ!
От саме тому, напевно, і погодилась на "Дивачку". А ЩО..?
...в мене було пів-сотні варіантів...
але ж я не зможу прочитати ЖОДНОГО!..
Ну не розумію я цих людей!!!
...
_____
_____
Важко, дуже важко так читати вірші...
Це ж не сидячи за монітором, ... , на самоті...
_____
_____
...якось так, навіть трохи ... боязко...
але страхом хорошим...гарним.
Знову я щось "начудила" в своєму блокноті... :)
Чекаю той погляд, ніби вирок.
А слова це ... це далеко не все ... зараз говорить тиша ... слова просто слугують потрібними паузами ...
Важко, дуже важко так читати
прозу...
_____
_____
________Самотня________
Сидить і дивиться, самотня, у вікно.
Десь там живе її крилата мрія.
Вона пила чуже - життя вино.
Не так до щастя, як до оп"яніння.
Втікає мрія - не наздоженеш.
Із часом не зіграєш в доганялки...
Вама вже й так, поволі хрест несе,
І засинає під осінні ранки
Знов цілу ніч писала свою музику:
"То й дарма, що ніхто не почує.
Отак, по-волі, може, якось звикну,
Бо в мене тільки ж місяць і ночує."
Сидить, самотня, грає і мовчить...
А завтра - знов, в чужу буденну мрію.
У неї більше серце не щемить,
У ньому поселилось дивне "Вірю!"
_____
_____
Цей перший сніг і та, як з казки осінь,
Те перше щастя вічності хвилин.
І перший дощ, і перша очей просинь...
Все починалось зовсім без причин.
Без обіцянки вічності, без смутку,
Все як повинно, все іде, як слід...
...
Цвіте собі, не в"яне. Не страждала.
Завжди щаслива... - Чи не пізнаєш?
А все-таки, чи сльози проливала... -
Це знаю я. І ти це знаєш теж.
_____
_____
Де я?! - Ні вічності, часу...
Роздоріжжя років. Це маленьке просте перехрестя.
Як знайти, як обрати потрібну трасу?
і чи зможу свій хрест донести..?
_____
_____
Не грає дощ симфоній. Я - арфістка.
Лечу, як голуб, за дахи висот.
Ні, я одна. Я не буваю різна. -
Хто як піде за душу - горизонт.
_____
_____
Бо вже коли дозволити пропасти, -
То це лише - у супереч себе!
_____
_____
Я розповім, але трошки пізніше....
Мені, чомусь так душу потрясли,
Самотній голуб, що шукає тиші.
Самотні птиці, що в граніт вросли.
_____
_____
...
Головне - не дивитися в очі..!
До мене прикуті десятки пекучих поглядів. Ха...! Будь-ласка!
А у мене - внутрішня еміграція!
Люди, не зачіпайте мене! - Вжалитесь...
Я втомилася від НЕЩИРОСТІ!
От саме тому, напевно, і погодилась на "Дивачку". А ЩО..?
...в мене було пів-сотні варіантів...
але ж я не зможу прочитати ЖОДНОГО!..
Ну не розумію я цих людей!!!
...
_____
_____
Важко, дуже важко так читати вірші...
Це ж не сидячи за монітором, ... , на самоті...
_____
_____
...якось так, навіть трохи ... боязко...
але страхом хорошим...гарним.
Знову я щось "начудила" в своєму блокноті... :)
Чекаю той погляд, ніби вирок.
А слова це ... це далеко не все ... зараз говорить тиша ... слова просто слугують потрібними паузами ...
Важко, дуже важко так читати
прозу...
_____
_____
________Самотня________
Сидить і дивиться, самотня, у вікно.
Десь там живе її крилата мрія.
Вона пила чуже - життя вино.
Не так до щастя, як до оп"яніння.
Втікає мрія - не наздоженеш.
Із часом не зіграєш в доганялки...
Вама вже й так, поволі хрест несе,
І засинає під осінні ранки
Знов цілу ніч писала свою музику:
"То й дарма, що ніхто не почує.
Отак, по-волі, може, якось звикну,
Бо в мене тільки ж місяць і ночує."
Сидить, самотня, грає і мовчить...
А завтра - знов, в чужу буденну мрію.
У неї більше серце не щемить,
У ньому поселилось дивне "Вірю!"
_____
_____
Цей перший сніг і та, як з казки осінь,
Те перше щастя вічності хвилин.
І перший дощ, і перша очей просинь...
Все починалось зовсім без причин.
Без обіцянки вічності, без смутку,
Все як повинно, все іде, як слід...
...
Цвіте собі, не в"яне. Не страждала.
Завжди щаслива... - Чи не пізнаєш?
А все-таки, чи сльози проливала... -
Це знаю я. І ти це знаєш теж.
_____
_____
Де я?! - Ні вічності, часу...
Роздоріжжя років. Це маленьке просте перехрестя.
Як знайти, як обрати потрібну трасу?
і чи зможу свій хрест донести..?
_____
_____
Не грає дощ симфоній. Я - арфістка.
Лечу, як голуб, за дахи висот.
Ні, я одна. Я не буваю різна. -
Хто як піде за душу - горизонт.
_____
_____
Бо вже коли дозволити пропасти, -
То це лише - у супереч себе!
_____
_____
Я розповім, але трошки пізніше....
Мені, чомусь так душу потрясли,
Самотній голуб, що шукає тиші.
Самотні птиці, що в граніт вросли.
_____
_____
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію