Автори /
Наталя Мазур (1961)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
За все - спасибі!
•
***
•
Тримаю в руках вишиванку
•
Портал у життя
•
Вийду в листопад
•
Тобi би лиш 80 було
•
Рiзнокольорова зима
•
Чом, каштане, пожовк?
•
Здобудем волю
•
Джин у пляшцi
•
Потяг життя
•
PostФуршетне
•
Дiва-весна
•
Ієрогліфи весни
•
Березень
•
Шлях додому
•
Крапелька
•
Різдвяний ангелик
•
Ще декілька хвилин
•
Старенький музикант
•
Sauve-moi
•
Перший снiг
•
А сніг все падає
•
Старе таксі
•
Не випрошуй дарунки любовi у осенi
•
Банальний дощ
•
Сюркочуть коники
•
У краю неляканих метеликів
•
Стара черешня
•
Вокзальний лiхтар
•
Душі дому
•
Де
•
Ніч безборонно
•
Барвиста парасолька
•
Вербовий сон
•
Місто не спить
•
Пізні хризантеми
•
Не буржуа
•
Холоднішає...
•
Перша кава
•
Жовтий метелик
•
Час одцвілих вишень
•
Ветеран
•
Краплини щастя
•
Крок у життя
•
Покажіть мені
•
00:00
•
Світ міняє тебе
•
Безсоння
•
Ні нарікання, ні образи, ні жалю
•
Бахрома ночi
•
Пташата
•
Кіборги
•
На ротацію
•
А восени дерева зацвіли
•
Додому
•
Поет і квіти
•
Листи на фронт (Лист 2)
•
Листи на фронт (Лист 1)
•
Вкрадена весна
•
Поету-романтику
•
Старі вериги
•
На чужину
•
Моя земля
•
Хижа тiнь
•
Мені б...
•
Чекати вмію (Лист у відповідь)
•
Сум i весна
•
Летiли лелеки
•
До України
•
Вдарили дзвони
•
Бiла завiя
•
Веселі побажання на 2014 рік
•
Лист столичного обивателя в провiнцiю
•
Неждано приходить ця осiнь
•
Дощ
•
Повiтря осенi гiрчить
•
Розмова
•
Передсмеркове
•
Запитальний знак
•
Тiльки я, тiльки дощ, тiльки осiнь...
•
Віра
•
Живу
•
Покинутий
•
Неочiкувана розмова
•
У Кайзервальді (або Відлуння Веб-Єднання)
•
Слива
•
Почуй!
•
Сирiтлива хатина
•
Медовий спогад
•
Пух самоти
•
Витинанка
•
На осоннi
•
Ніч вінчала смарагдами нас
•
Останнiй шанс
•
День iз подихом кропиви
•
Мелодія ночі
•
Заворожи
•
Малюю кохання
•
Зустрiч
•
Невимовне
•
Знеболення душi
•
Весняна орхiдея
•
Вікна плачуть
•
Білі двері
•
Звичайна жiнка
•
Не вiчний вiхоли мотив
•
Помаранчi
•
Сосни на варті
•
Народження
•
Адрi
•
Таїна
•
Туман
•
Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Ох)
•
Мовчи
•
Випадковий
•
Приїздіть до мами
•
Шипшинка (Автор мелодії Віктор Ох)
•
Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)
•
Лісова царівна
•
Бабуся
•
Про що мовчав бузок
•
Стакато дощу
•
"Delete"
•
А пам'ятаєш
•
Скажи
•
Крок осені
•
Нічний дощ
•
Як починається осінь
•
Кава в постіль
•
Не зрозумів
•
Не залишай мене
•
Стогiн яблук
•
Довічним Ангелам Неба
•
Дозвольте лиш
•
Солодкий сон
•
Гроза у горах
•
Яблуко в долонi
•
Хусточка
•
Кава без цукру
•
Чи я просила
•
Лелечий сум
Переглянути всі твори з цієї сторінки
У час війни, у час біди,
Щоб Україну зберегти,
Щоб Україну зберегти,
Чую, як шепче до мене велика ріка,
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Чую, як молиться сонцю і небові вітер.
Тримаю в руках вишиванку і гладжу лляне полотно,
З тобою, мій любий синочку, отак не сиділи давно.
З тобою, мій любий синочку, отак не сиділи давно.
(Присвячується Наталі Козуб)
В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
У сутінки вечірніх меланхолій.
У сутінки вечірніх меланхолій.
Тобі би лиш вісімдесят було...
Яка багатоколірна зима!
Ти тільки придивись до неї пильно.
Ти тільки придивись до неї пильно.
Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
Вже скільки ґуль набили на чолі,
Та кожен раз все чухаєм чуприну,
Та кожен раз все чухаєм чуприну,
Це місто знайоме здалося сьогодні чужим.
Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
І знов одвічна порожнеча й пустка,
У закутках душі гуляє протяг.
У закутках душі гуляє протяг.
Пригадую, хоча й почасти,
(Чимало днів пройшло уже),
(Чимало днів пройшло уже),
Вже зима лягла у хмари,
Неба синього отари
Неба синього отари
Чи може хто повідати мені,
Чому пишу щоночі вірші білі?
Чому пишу щоночі вірші білі?
А він її сьогодні не зігрів
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
Кужіль блакитний
Хмаринами
Хмаринами
Куди прямуєш, крапелько, по склі
Запиленому поїзда нічного?
Запиленому поїзда нічного?
Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
Ще декілька хвилин і полетить
Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
На вулиці старенький музикант
Сумний мотив виводить на струні.
Сумний мотив виводить на струні.
Я вимкну інтернет і телефон,
Не знати щоб, не бачити, не чути
Не знати щоб, не бачити, не чути
Цей перший сніг невчасний, як завжди,
Його так не чекають, як Месію.
Його так не чекають, як Месію.
Знов перший сніг танцює білий вальс
У парку поміж кленів і каштанів,
У парку поміж кленів і каштанів,
Осінній день. Поволі сипле сніг.
Обабіч шляху вижовклі тополі
Обабіч шляху вижовклі тополі
Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
І скажуть мені: «Облиш,
Писати про дощ банально.
Писати про дощ банально.
Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
У краю неляканих метеликів
Розлилася спека медоносами.
Розлилася спека медоносами.
В межі засохла деревина
Аж почорніла від дощів.
Аж почорніла від дощів.
Багато бачив зустрічей-прощань
Старий ліхтар в чавуннім обладунку.
Старий ліхтар в чавуннім обладунку.
Небо заховалося у трави,
Зник останній промінь. З висоти
Зник останній промінь. З висоти
Витає кімнатою кави міцний аромат.
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
Ніч безборонно задмухує вікна квартир,
Спалахи фар і цятки ліхтарів придорожніх.
Спалахи фар і цятки ліхтарів придорожніх.
Барвиста парасолька повсякчас
Від поглядів ховала і негоди.
Від поглядів ховала і негоди.
Осінній дощ верби руде волосся
Студеними цілунками сповив.
Студеними цілунками сповив.
Небо над містом в мереживі чорних дерев
Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
Поволі падає на вуличні ятки.
Поволі падає на вуличні ятки.
Холодний ранок.
Перше.
Перше.
Холоднішає...
День поза днем
День поза днем
Старий автобус у серпневу спеку
Гудів надсадно, глухо, без угаву.
Гудів надсадно, глухо, без угаву.
Флоксами пахне у розпал спекотного літа,
Стежка, відбілена сонцем, біжить в далечінь.
Стежка, відбілена сонцем, біжить в далечінь.
Колеса хутко змотують асфальт
І тіні, що вляглися на дорогу.
І тіні, що вляглися на дорогу.
Рани занили укотре. Знову сюрпризи погодні.
Рання весна вітровії гонить удаль за село.
Рання весна вітровії гонить удаль за село.
На пядь піднявся ряст.
А сонце,
А сонце,
І сльози, і радість - усе проминає колись,
Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
Покажіть мені вкраїнців,
Що святкують двадцять третє?
Що святкують двадцять третє?
Ніхто не знав, що має статись далі...
00:00 завмерло на табло.
00:00 завмерло на табло.
Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
Ночі безсонної скапує час, наче віск,
Крапля по краплі - повільно, покірно, невпинно,
Крапля по краплі - повільно, покірно, невпинно,
Ні нарікання, ні образи, ні жалю...
Зима штрихами замалює літо.
Зима штрихами замалює літо.
Мені так хочеться ізнов
Пірнути у твої долоні,
Пірнути у твої долоні,
Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
Ця війна змінила багатьох,
Ця війна змінила Україну.
Ця війна змінила Україну.
Кужіль зажури хмаринами небо пряде,
Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
А восени дерева зацвіли…
«Не до добра», - старі казали люди,
«Не до добра», - старі казали люди,
Де роки зозуля гучно лічить,
Пахне літом пересохла глина.
Пахне літом пересохла глина.
В час, коли насувалась імла
На готичні ялинові шпилі,
На готичні ялинові шпилі,
Здрастуй, козаче! Збирається небом пітьма.
Вечір заходить спочити до рідної хати.
Вечір заходить спочити до рідної хати.
Нічка малює зірки на віконному склі,
Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
Тривожні вісті чути кожний день,
На сході небо палиться війною.
На сході небо палиться війною.
. ( І.М.Г.)
О, мила панно! Марні сподівання,
Не тіш себе наївними думками.
Не тіш себе наївними думками.
Зажурений, як тінь, стояв Іван
Під вишнею. На обважнілі плечі
Під вишнею. На обважнілі плечі
Моя земля так спрагло хоче миру,
Пташині зграї дружно з далини
Верталися до рідного порогу,
Верталися до рідного порогу,
Мені б до тебе схилитись, любий,
І не питати, що з нами буде?
І не питати, що з нами буде?
А я тобі годила, як могла –
Давала їсти і давала пити.
Давала їсти і давала пити.
Вже сорок днів лікує втрати час.
Вже пісня "Лине кача" одзвучала.
Вже пісня "Лине кача" одзвучала.
Летіли лелеки, лишаючи в небі "курли".
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
В України є гетьмани,
В неї є поводирі,
В неї є поводирі,
Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
Де проходить незримий рубіж
Між майбутнім і важко-минулим,
Між майбутнім і важко-минулим,
(Читати голосно, весело, бадьоро)
Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
Холод, а може, то просто груднева депресія...
Холод, а може, то просто груднева депресія...
Ця осінь з'являється зранку,
Ледь чутно подряпує шибку,
Ледь чутно подряпує шибку,
Непогода страшна! Півдоби
Ллє лавиною небо потоки.
Ллє лавиною небо потоки.
Повітря осені гірчить
Дощем. Бентежним сумом неба,
Дощем. Бентежним сумом неба,
(Присвячується В.Б.)
Небесних сутінків перкаль
Гасив поволі звуки міста.
Гасив поволі звуки міста.
На крилах літа згіркла пустота
І осінь причастилася сльозою.
І осінь причастилася сльозою.
У Карпатах літає сніг,
А у Львові танцює осінь.
А у Львові танцює осінь.
Цій осені, що вкралася зарання,
Удар завдавши нагло і вороже,
Удар завдавши нагло і вороже,
Цікаве запитання –
Як живу?
Як живу?
На пустищі дикім, де зарослі трав,
Під баком, що повен помиїв,
Під баком, що повен помиїв,
У час, коли вечір спекотний, смаглявий
Зорю запалив на вікні,
Зорю запалив на вікні,
Було насправді?
Чи, може, сниться?
Чи, може, сниться?
Край ставочку на березі слива,
Нахилилась униз до води.
Нахилилась униз до води.
Не треба! Молю!
Зупинися!
Зупинися!
Поруйнований мур біля брами
Обіперся на вишню розлогу.
Обіперся на вишню розлогу.
Кучерявогриві, піднебесні коні
Розгубили піну серед яворів,
Розгубили піну серед яворів,
Білий смуток літа пухом із тополі
Стишено лягає мріями у сни.
Стишено лягає мріями у сни.
Нещодавно відвідала виставку народної майстрині Оксани Цимбалюк.
На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру,
На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру,
Де кропива позацвітала біло,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Жалкі до сонця тягнучи долоні,
Ніч вінчала смарагдами нас,
Золоті розсипаючи зорі.
Золоті розсипаючи зорі.
Колись тебе Всевишній запитає,
Чи ти любив, чи спалював мости?
Чи ти любив, чи спалював мости?
День із подихом кропиви
Затягнувся... Здається роком!
Затягнувся... Здається роком!
Досі звучить у мені та мелодія ночі -
Ревна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
Ревна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
Заворожи мене!
Заговори!
Заговори!
Ранок теплом переповнює
Мрію рожеву -
Мрію рожеву -
Зустріч ця не випадкова,
Знали вона і він.
Знали вона і він.
Сонця тінь швидко бігла снігами,
Цього року холодна весна.
Цього року холодна весна.
Збігає час. Немає вороття.
Із кожним днем ятриться біль розлуки.
Із кожним днем ятриться біль розлуки.
У жіноче свято - завірюха.
Де ж так забарилася весна?
Де ж так забарилася весна?
Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
По шибці зимній котяться донизу
По шибці зимній котяться донизу
А він її прогнав. Його тиранив біль,
Нещадно мучив і терзав жорстоко...
Нещадно мучив і терзав жорстоко...
Вона звичайна жінка. День у день
Охайна і приємна. Не лукава.
Охайна і приємна. Не лукава.
Дошкульний холод самоти,
У хаті тиша.
У хаті тиша.
Котилось помаранчем у поля
Зимове сонце, залишивши місто.
Зимове сонце, залишивши місто.
Лежить холодна тиша на гілках
Високих сосен, що торкають хмари.
Високих сосен, що торкають хмари.
Ніч із кокону білого віхоли
Намотала ниток. Ранок стріхами
Намотала ниток. Ранок стріхами
Пахне стомлена хвоя. Ще блимають вогники на
Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
Спадає, розгубивши зорі, вечір.
Кружляє пухом в оксамитнім небі.
Кружляє пухом в оксамитнім небі.
Туман розвісив за вікном
Свої картини,
Свої картини,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Вітерець лебедино,
Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
Що не така, як всі, що особлива...
Що не така, як всі, що особлива...
Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
У квітні ще кидається снігами.
Пелюсток п'ять шипшинка
Простягає до мене.
Простягає до мене.
Від біди, печалі і тривог,
Збереже нехай всіх Бог!
Збереже нехай всіх Бог!
Де соловей витьохкує чарівно –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Серед дубів кремезних, серед кленів –
Пригадалась бабуся Їленка,
І хатинка старенька, мала.
І хатинка старенька, мала.
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Вдивляючись у річкове люстерце.
Йду дощем обіч низок машин
І автобусів жовто-яскравих.
І автобусів жовто-яскравих.
Писала життя різнобарвну картину
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
І ніжністю слів прикрашала невпинно.
А пам'ятаєш, як раділа осінь,
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Коли ми йшли за клином журавлиним?
Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Повторюй, мов уперше, безупинно!
Вітерець, що аж пашів від спеки,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Поблукавши між прив'ялих трав,
Знов у Львів завітав тихий дощ,
Не спішить, накрапає за звичкою.
Не спішить, накрапає за звичкою.
Може, так починається осінь:
Спрагле літо, втомившись від спеки,
Спрагле літо, втомившись від спеки,
У шибку
Ранок зазирнув
Ранок зазирнув
Навіщо ти чекав слова зізнання?
Перевіряв, чи зрілі почуття?
Перевіряв, чи зрілі почуття?
Не залишай мене, Ангеле мій!
Не покидай наодинці із ніччю.
Не покидай наодинці із ніччю.
(Пам'яті батька. 05.08.2012р. - дев'ять днів по смерті)
Помолюся за вас, мої рідні матусю і тату,
Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
Дозвольте лиш любити Вас,
Прошу, благаю милостиво!
Прошу, благаю милостиво!
Долає ранок ночі тьму
У споконвічному двобої.
У споконвічному двобої.
Гроза!
Точ́ене листя дуба
Точ́ене листя дуба
Спрацьований, з поморщеним лицем,
Сидів Семен самотньо на ослоні
Сидів Семен самотньо на ослоні
З-за причілку хати виглянуло сонце,
Всипавши проміння яблукам рясним.
Всипавши проміння яблукам рясним.
Наша осінь була,
Як цукрована кава.
Як цукрована кава.
Чи я просила щось, окрім любові?
Ти ж у своїм минулім був уперто,
Ти ж у своїм минулім був уперто,
Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.