ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ігор Терен
2026.09.27 17:09
Репортажі звідусіль
Наші греблі не «той уже рве»,
про якого ми, може, й не чули.
Рось ридає потоками мулу,
стогне Стугна, Славута реве,
в морі сліз потопає минуле...
і ніхто вже не кличе, не зве
як бувало, аж поки забули.

Борис Костиря
2026.09.27 15:07
* * *
У березні тепло таке непевне,
Як подих свічки чи легка печаль.
Слова банальні, стерті і даремні
Нас не зігріють, як сумний причал.

Крізь товщу льоду і завали снігу
Прорветься сонце і торкнеться нас
У метушні і невгамовнім бігу,

Вячеслав Руденко
2026.09.27 10:30
Не ті тепер в ажурах просвітки
Ви все вночі живете, крадучись,
Неначе равлик меншовартісний,
На місяць срібний задивляючись,
Шукаючи камінчик якісний.

Приречено і недовірливо
У темних вербах роси грієте,
Їх, ніби оловом, торкаючись —

Віктор Кучерук
2026.09.27 07:07
* * *
Серед саду яблуня гілляста
Губить спілі яблука, коли
Журавлі засмучено та часто
Угорі покрикують: Курли...
Яблука важкі, червонобокі
До землі спрямовують гілля,
Бо поналивалися вже соком
І похолоділи без тепла.

Ірина Вовк
2026.09.27 06:11
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 9)
ІХ. ОСТАННІЙ РАХУНОК ЛИХВАРЯ У тісній, закритій на засуви кімнаті міняйла Каїма, ранок починався зі звуку, який він любив понад усе на світі – тихого, кришталевого дзвону золота. На великому дубовому столі лежали акуратні стовпчики сестерціїв та денар

С М
2026.09.26 23:53
Шпигун (The Doors)
я шпигун
у борделю цім
знаю що сниш
уві сні своїм
про ті слова
до смаку тобі
і потаємніші страхи

Володимир Бойко
2026.09.26 23:12
Навколонаукові думки
Стратегія без тактики – що теорія без практики. Закономірність законом не міряна. Сердечні стосунки обертаються сердечними травмами. Навіть люди з високим IQ в кінцевому підсумку можуть виявитися нелюдами. Що вже казати про «верхи» московські…

хома дідим
2026.09.26 22:23
* 214 *
а хтось же вимикає ліхтарі
і зачиняє час від часу брами
на самоті
без драми чи дорами
ймовірно без думок
без особливо мрій
яке їм діло далебіг
чи ти поет

Вячеслав Руденко
2026.09.26 20:09
Як зайве слушної пори
Чи був він гарним завдяки
Знанням про Небеса,
Зібравши злидням мідяки,
Як рятівна краса,

Коли за місяцем кружляв,
Мов обраний народ,
У дим, що берегом лежав,

Борис Костиря
2026.09.26 15:57
Розбитий телефон
Розбитий необачно телефон -
Тяжка і неймовірна катастрофа,
Кошмарний, хворобливий, душний сон,
В якому втрачені великі строфи.
Розбитий світ у звалищі планет,
Армагеддон здійснився на паркеті,
Обірваний невтілений кларнет,
Зупинений квартет пішов у

Іван Потьомкін
2026.09.26 13:33
СУКОТ
Судилось їм нести перший дощ Святій Землі.
Тож поки в куренях з галуззям замість даху
Юдеї згадують минуле свого дому,
Долаючи і біль, і неймовірну втому,
Крильми гуртують птахи хмари.
Щороку виряджає їх Всевишній,
Щоб пораділи праведні і грішні.

Ольга Береза
2026.09.26 12:02
Мурлика — кіт Франка
В кабінеті холоднім, що кликали вдома «Сибіром»,
де сторіночку кожну пронизливий протяг гортав,
порятунок рудий, з муркотінням, що варте довіри —
кіт Мурлика терпляче зап’ястя Франка зігрівав.

Уже сутінки вкрили шпилі усіх львівських домівок,
вже

Ірина Вовк
2026.09.26 07:51
"Помпеї: За мить до Вічності" (продовження 8)
VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав

Віктор Кучерук
2026.09.26 07:30
* * *
Вересневої ночі
Не засну, як на сміх, -
То заплющую очі,
То розплющую їх.
Я крізь темряву кличу
Марно душу німу,
Бо мовчиш таємниче
Невідомо чому.

Віктор Насипаний
2026.09.26 01:43
Втікає дощик
Немовби в зошит в лінію косу
Ще ледве пише дощик букви вкрап.
А між рядками осінь губить сум,
Плете до школи тяжко дітвора.

В калюж дзеркалах нас ховає день.
У хвилях жовтих кленів тане тиш.
І сонця крихти вороння краде.

хома дідим
2026.09.25 23:25
* 213 *
за горми за морями
де гарують моряки
хтось нашукує нестями
чи марніє навпаки
як би не було порядно
чи парадно залюбки
чуєш перебір гітарний
поринаєш у думки
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Ольга Береза
2026.09.08

Ярина Діброва
2026.08.07

Анастасія Ехо
2026.08.01

Фел Ходак
2026.07.22

Ольга Садкова
2026.07.18

Анна Марчук
2026.07.12

Паб Лімерик
2026.07.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Наталя Мазур (1961) / Вірші

 Жовтий метелик
Флоксами пахне у розпал спекотного літа,
Стежка, відбілена сонцем, біжить в далечінь.
Хочеться дзвінко сміятись, стрибати, радіти!
Жовтий метелик присів на моєму плечі.
Що ти, маленький, шукаєш собі порятунку,
Хочеш спочити хвилину, а чи зголоднів?
Жовтий метелик з коричневим в цятку малюнком
Радо літає, хоча і живе кілька днів.

2015




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2015-06-23 18:23:17
Переглядів сторінки твору 5976
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.963 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.870 / 5.64)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.706
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ВІРШІ ДЛЯ ДІТЕЙ
Автор востаннє на сайті 2025.12.19 21:39
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Богдан Манюк (М.К./М.К.) [ 2015-06-23 18:59:50 ]
Жовтий колір - колір розлуки. Ваш метелик - символ неминучого згасання й нагадування про те, що життя прекрасне, навіть, коли воно обділило тебе літами та радощами, які для інших.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 01:24:28 ]
Так, пане Богдане. Дивилася на метелика, і думалось, що ми не уміємо так радіти життю, як це Боже створіння....
Дякую за розуміння!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2015-06-23 20:48:27 ]
З "флоксою", здається, щось не склалося. Бо "флокс".
Водночас, існують "молочка" та "фрукта". Та всі вони якісь прийдешні.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 01:14:08 ]
Пане Сидорів, маєте рацію! Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Галина Михайлик (М.К./М.К.) [ 2015-06-23 22:33:47 ]
Прочитала коментар пана Юріо і заглянула за посиланням Гугла на сайт про флокси. Справді в однині - флокс. Але назву цієї квітки звичніше чути у множині. Тоді й не буде мороки з жін. чи чол. родом. "Флоксами пахне..." чи "пахощі флоксів у розпал..."
Так хочеться насолоджуватись усіма пахощами і не думати про драматизм сьогодення, як той метелик..


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2015-06-23 22:49:12 ]
Я про всяк випадок процитую авторський рядок:
"Флоксою пахне у розпал спекотного літа".
А якого вигляду він набуде, то вже не мій клопіт.
Мене, відверто кажучи, збурили деякі заяви професора Колумбійського університету Ю.Шевчука щодо української мови, але я бачу, що вони мали певні підстави. Це ми, окремі носії, нашу мову перетворюємо в суржик.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 01:20:10 ]
Я про всяк випадок ще раз подякую, пане Сидорів.
І обіцяю пильнувати "окремих носіїв")


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 01:16:31 ]
Галинко, я зробила так само. )) Тому доречно буде "флоксами". Дякую! Дійсно, хочеться насолоджуватися пахощами квітів, щебетом птахів, дитячим сміхом. Дуже хочеться....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Лілея Дністрова (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-23 23:44:21 ]
Сумна участь жовтого метелика...Але він живе сьогоденням...Глибокі поетично-філософські роздуми.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-06-24 01:23:12 ]
Вірш дійсно задумувався, як філософський. Дякую за розуміння.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Уляна Яресько (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-24 09:07:08 ]
Чудова у Вас поезія! Мені така до душі... Легка, меланхолійно-ніжна.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-08-26 01:51:06 ]
Дякую, Уляно!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ксенія Озерна (Л.П./М.К.) [ 2015-06-25 08:21:51 ]
Треба вміти отак радіти, бо життя - це мить, проте вона безперервна у вічності...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-08-26 01:51:49 ]
Саме про це я і думала, Ксеню, коли роздивлялася метелика.
Дякую1


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-06-25 21:30:48 ]
Радісно, просто і по філософськи мудро. Мабуть хочеться зараз таких віршів...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2015-08-26 01:52:23 ]
Дійсно хочеться... Дякую, Оленко!