VIIІ. СКИНУТИЙ З ПРЕСТОЛУ

У розкішних термах – міських лазнях Помпей – ранок минав у лінивій млості. Багатий патрицій Секст відпочивав у басейні з теплою водою. Два темношкірі раби-чужинці без упину обмахували його пальмовим листям, а третій розтирав його плечі дорогою олією з ароматом мірри. Секст володів трьома великими віллами, десятками рабів і вважав себе майже рівним богам. Сьогодні він збирався на повну силу похвалитися перед іншими аристократами своїм новим придбанням – чистокровним білим скакуном, якого йому привезли з далекої Персії за ціну, якої вистачило б на купівлю цілого кварталу бідноти.
– Цей кінь швидший за вітер, – самовдоволено похвалявся Секст своїм знайомим, ліниво попиваючи вино з кришталевого кубка. – Моє багатство відкриває будь-які двері, а мій статус захищає від будь-яких бід у цьому житті.
Він не встиг допити вино. Земля під термами здригнулася так, що вода з басейну виплеснулася гігантською хвилею, змиваючи рабів. Стіни, прикрашені дорогою мозаїкою, почали тріскатися й обвалилися, засипавши мармуровими уламками сусідні кімнати.
Секст у паніці вискочив надвір. Він змусив раба швидко підвести до нього дорогого перського коня. Патрицій заскочив у сідло і, дико волаючи, пустив скакуна галопом просто по велюрових бруківках, намагаючись прорватися до моря крізь густий натовп бідняків, жінок і дітей, що в паніці бігли з міста.
– Геть із дороги, злидні! – ревів Секст, замахуючись батогом на людей.
Проте природа швидко зрівняла патриція в правах із жебраками. Коли небо остаточно розірвалося від сліпучих фіолетових блискавок, а земля під ногами пішла глибокими тріщинами, чистокровний кінь жахнувся. Тварина дико заіржала, встала на диби і скинула свого пихатого господаря на розпечене каміння.
На картині Брюллова цей вершник застиг у самому центрі полотна. Його кінь шаленіє від страху, а сам Секст падає під колеса важких колісниць. В останні секунди життя, бачачи, як повз нього біжить юрба тих самих людей, яких він щойно топтав, патрицій із жахом розуміє: вулкан не зважає на пурпурові тоги та знатне походження, і смерть для всіх має однаковий присмак попелу.

Далі буде.