ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Сергій СергійКо
2025.09.29 16:23
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Без авто ми вже майже ніхто –
Це і вирок, і щире зізнання.
Відійшли стародавні часи.
На коняці не їздять по справах.
Ніби Усик зібрав пояси,
Виростаєм у власних уявах,

Іван Потьомкін
2025.09.29 12:42
З літами охочіш розмовлять мені
із немовлятами, аніж з дорослими.
Ну, що почуєш од дорослих?
Скарги на життя:
Податки й ціни скачуть, мов зайці...
Дедалі більше даються взнаки хвороби...
Клімат міняється на гірше...
А з немовлятами якже простіш!

Юрій Гундарєв
2025.09.29 09:32
вересня ми згадуємо одну з найтрагічніших сторінок в історії людства - 84-ту річницю трагедії Бабиного Яру,
де було вбито близько 150 тисяч невинних людей…

Це мій друг Фіма,
літні сандалі…
Зустрілись очима,
проходить далі.

Володимир Бойко
2025.09.28 23:30
Імперське мислення просто так не вивітрюється – воно вибивається із голови разом із мізками. У московитів слова «раб», «рабство», «работа» – немовби з одного кореня. Казки про кощія безсмертного полюбляють пристаркуваті диктатори. Велич великих

Борис Костиря
2025.09.28 22:26
Краса, схована в сірий,
невиразний одяг,
стирається під дією часу,
стає одноманітною.
Що залишається від колишнього
пульсування, буйства водограю?
Краса обростає жиром,
ніби непотрібною бронею,

Іван Потьомкін
2025.09.28 19:24
Поцілунок в івриті й зброя
Позначені одною й тою ж літерою – Нун,
Якою починається ще й перемога – Ніцахон.
І є в тім логіка житейська, бо й справді:
За поцілунком безгрішна починається любов,
А не кохання тимчасове, як осоружний вітер.
Отож, цілунк

Євген Федчук
2025.09.28 19:18
Син увечері прийшов та й спитав у тата:
- Взяв оце читати книжку я у дядька Гната.
Там історії про те, як колись жилося,
Нашим предками з ким колись воювать прийшлося.
Згадувалась там також Куликовська битва,
Де московським князем був хан Мамай розби

Віктор Насипаний
2025.09.28 18:33
Так буває чомусь не раз –
У житті ми то вниз, то вгору.
І важливо завжди якраз,
Щоби був хтось надійний поруч.
---------------
Скільки доля відмірить путь?
Не страшить ні печаль, ні старість.
Коли двоє життям ідуть,

С М
2025.09.28 16:19
чуєш а ну глянь за вікно а що діється
о слухай та дощ
надворі дощить ото маєш
а не морочся тим
все буде собі якось іще
настає щось прекрасне тямиш
кайфуй собі у похмурий день
ей ей я чув тебе друзяко падай кайфуй

Сергій СергійКо
2025.09.28 14:11
Відірвати планують руку.
Пропонують протез натомість
І щоб – розпачу ані звуку,
Зараз вимкнемо вам свідомість.
“Поступитися”- кажуть, – “треба”!
І зі скальпелем всі у чергу.
“Он ще друга, дивись, у тебе”–
І вже сіли на шию зверху.

Світлана Пирогова
2025.09.28 13:41
Осіння тиша барви розливає,
І прохолода обіймає ранки.
А вересень готує склянку чаю,
Міркує, творить з листя витинанки.

Аквамарином ваблять небокраї.
Троянди пишні квітнуть біля ґанку.
Осіння тиша барви розливає,

Віктор Кучерук
2025.09.28 12:23
Цілоденно понад нами,
Всюди сіючи далі, -
Поодинці і клинами
Відлітають журавлі.
Летючи у вічний вирій,
Тужно звуки видають
Про бажання жити в мирі,
Про земну коротку путь...

Леся Горова
2025.09.28 10:57
Ця тиша, що гучніша громовиці,
Чорніша ночі та хмуріша тучі,
Уперто огорнутись норовиться
В холодний сон і в очевидь гнітючу.

Мені б її, як то було раніше,
В обидві жмені, щоб текла елеєм.
А я боюся нинішньої тиші,

Юрій Гундарєв
2025.09.28 10:13
Уночі на 28 вересня  росіяни обстріляли столицю, пошкоджені житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури у Соломянському, Святошинському, Голосіївському, Дарницькому та Дніпровському районах.
У Києві вже четверо загиблих, серед них 12-річна дівчин

Борис Костиря
2025.09.27 20:49
Проблиск в очах поета,
крізь смог повсякдення,
засипаний
снігом буденності,
коли його ніхто не чекав.
Проблиск крізь дим
фальшивих цінностей,
крізь хащі тоталітаризму,

Віктор Кучерук
2025.09.27 12:32
Ще ось день, як попередні,
Біг не зменшив, не спинивсь, -
Посміхаючись кумедно,
Звівся вгору й впав униз.
І уже горить на попіл
У горнилі інших днів,
А мене вражає докір
Та бракує гнівних слів...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31

Анастасія Волошина
2025.08.13

Василь Пастернак
2025.08.04

Олександра Філь
2025.07.17

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Наталя Мазур (1961) / Вірші

 Про що мовчав бузок
День догорав у зарослях бузку,
Вдивляючись у річкове люстерце.
Чорнявий красень дівчину струнку
Голубив, пригортаючи до серця.

"Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
Моє кохання ніжністю розлито!" -
Він личко цілував їй, а вона
Дивилася на нього сумовито.

Бо завтра вже його не буде! Ні!
Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
Прощальний погляд милому... Сумні
Зітхання обпекли бузкові квіти:

"Коханий, я чекатиму! Лишень
Скажи, чи буде зустріч довгождана?
Писатимеш мені ти кожен день?"
Він очі цілував: "Щодня, кохана!"

У стоптаній, безросяній траві
Слова прощання танули помалу.
Вона ридала гірко, коли він
Із рекрутами йшов у бік вокзалу.

Гірчила осінь спомин полином,
Бузкове листя стомлено опало.
Вона з дощем зітхала під вікном
І все листа чекала... Все чекала!

Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
Весіль у подруг відбулось чимало.
Її за дружку кликали. Вона
Без нього веселитись не бажала.

Минали дні, ішов за роком рік...
Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку зриває квіти.

В полоні незабутніх почуттів
До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
Він простягнув їй тисячу листів,
Вона міцніш стискала доньці руку.

2012

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2012-11-08 10:36:50
Переглядів сторінки твору 4595
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.949 / 5.53)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.807 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.741
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.06.27 00:13
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 10:49:05 ]
Гарно, Наталю.
Закінчення проймає...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 16:01:20 ]
Дякую, Володю.
Проймає, мабуть, тому, що історія не вигадана, історія із нашої молодості...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Адель Станіславська (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 11:50:11 ]
Викликало сльози, Наталю.
Чудовий вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 15:55:14 ]
Дякую, Лесю, за ваше небайдуже серце!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 13:33:20 ]
Так, вразило, немов у молодість ввійшла))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 16:00:03 ]
Так, Таню, це історія афганської війни... Але я не стала акцентувати на цьому увагу. Бо у кожного читача ця історія викликає свої асоціації та роздуми. І кожен бачить своє закінчення історії - для одних це радісна подія, для інших сумна. Скажу тільки, що навмисне написала саме так, аби дати змогу читачам самим домислити фінал.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Флора Мілєвська (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 19:39:24 ]
А , ось чому, Афган торкнувся життя....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Мирослав Артимович (Л.П./М.К.) [ 2012-11-08 22:20:51 ]
Життєво...
(обпало - опало)- на розсуд.)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-09 17:34:58 ]
Дякую, пане Мирославе. Скористалася вашою порадою, та на пункт підняла коефіцієнт прозорості. )
Дуже засмутилася, що не була на Івано-Франківській зустрічі. Бо вже давно мрію про те, аби подякувати вам особисто за чисельні поради по віршуванню. Ваші поради завжди професійні, коректні, доброзичливі, виважені, точні.
Дякую щиро!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-08 23:31:49 ]
Балада...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-09 17:58:07 ]
Дякую, Тамаро, що завітали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-09 20:25:40 ]
Прошу, Наталю. Твір славний.
Баладності йому надає типу стрімкий часовий перескік чи обмин детальніших пояснень отут - Та, раптом, люди стали гомоніти,
Що сивий однорукий чоловік
Щовечора бузку ламає квіти.
(Стали говорити - раптом, ламає - щовечора. Де - десь далеко, в іншім селі, але ось дійшли чутки? А чи - чоловік той ось, недавно, приїхав саме сюди, й тому всі раптом і помітили)
Нічого не маю проти, це нормально для баладового стилю. Лич на випадок, якщо автор над тим ще думає.
Моє щире Вам вітання.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тамара Ганенко (М.К./М.К.) [ 2012-11-09 20:26:55 ]
Лиш, - перепрошую...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Наталя Мазур (М.К./М.К.) [ 2012-11-11 12:19:28 ]
Вдячна, Тамаро.
Мені подобається писати в баладному стилі. Закінчення навмисне робила таким недосказаним, аби читач домислив сам, на свій розсуд, всі деталі розповіді.