Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Наталя Мазур (1961)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Тримаю в руках вишиванку
    Тримаю в руках вишиванку і гладжу лляне полотно,
    З тобою, мій любий синочку, отак не сиділи давно.
  •   Портал у життя
    (Присвячується Наталі Козуб)
  •   Вийду в листопад
    В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
    У сутінки вечірніх меланхолій.
  •   Тобi би лиш 80 було
    Тобі би лиш вісімдесят було...
  •   Рiзнокольорова зима
    Яка багатоколірна зима!
    Ти тільки придивись до неї пильно.
  •   Чом, каштане, пожовк?
    Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
    Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
  •   Здобудем волю
    Вже скільки ґуль набили на чолі,
    Та кожен раз все чухаєм чуприну,
  •   Джин у пляшцi
    Це місто знайоме здалося сьогодні чужим.
    Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
  •   Потяг життя
    І знов одвічна порожнеча й пустка,
    У закутках душі гуляє протяг.
  •   PostФуршетне
    Пригадую, хоча й почасти,
    (Чимало днів пройшло уже),
  •   Дiва-весна
    Вже зима лягла у хмари,
    Неба синього отари
  •   Ієрогліфи весни
    Чи може хто повідати мені,
    Чому пишу щоночі вірші білі?
  •   Березень
    А він її сьогодні не зігрів
    Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
  •   Шлях додому
    Кужіль блакитний
    Хмаринами
  •   Крапелька
    Куди прямуєш, крапелько, по склі
    Запиленому поїзда нічного?
  •   Різдвяний ангелик
    Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
    Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
  •   Ще декілька хвилин
    Ще декілька хвилин і полетить
    Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
  •   Старенький музикант
    На вулиці старенький музикант
    Сумний мотив виводить на струні.
  •   Sauve-moi
    Я вимкну інтернет і телефон,
    Не знати щоб, не бачити, не чути
  •   Перший снiг
    Цей перший сніг невчасний, як завжди,
    Його так не чекають, як Месію.
  •   А сніг все падає
    Знов перший сніг танцює білий вальс
    У парку поміж кленів і каштанів,
  •   Старе таксі
    Осінній день. Поволі сипле сніг.
    Обабіч шляху вижовклі тополі
  •   Не випрошуй дарунки любовi у осенi
    Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
    Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
  •   Банальний дощ
    І скажуть мені: «Облиш,
    Писати про дощ банально.
  •   Сюркочуть коники
    Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
    Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.
  •   У краю неляканих метеликів
    У краю неляканих метеликів
    Розлилася спека медоносами.
  •   Стара черешня
    В межі засохла деревина
    Аж почорніла від дощів.
  •   Вокзальний лiхтар
    Багато бачив зустрічей-прощань
    Старий ліхтар в чавуннім обладунку.
  •   Душі дому
    Небо заховалося у трави,
    Зник останній промінь. З висоти
  •   Де
    Витає кімнатою кави міцний аромат.
    Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
  •   Ніч безборонно
    Ніч безборонно задмухує вікна квартир,
    Спалахи фар і цятки ліхтарів придорожніх.
  •   Барвиста парасолька
    Барвиста парасолька повсякчас
    Від поглядів ховала і негоди.
  •   Вербовий сон
    Осінній дощ верби руде волосся
    Студеними цілунками сповив.
  •   Місто не спить
    Небо над містом в мереживі чорних дерев
    Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
  •   Пізні хризантеми
    Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
    Поволі падає на вуличні ятки.
  •   Не буржуа
    Холодний ранок.
    Перше.
  •   Холоднішає...
    Холоднішає...
    День поза днем
  •   Перша кава
    Старий автобус у серпневу спеку
    Гудів надсадно, глухо, без угаву.
  •   Жовтий метелик
    Флоксами пахне у розпал спекотного літа,
    Стежка, відбілена сонцем, біжить в далечінь.
  •   Час одцвілих вишень
    Колеса хутко змотують асфальт
    І тіні, що вляглися на дорогу.
  •   Ветеран
    Рани занили укотре. Знову сюрпризи погодні.
    Рання весна вітровії гонить удаль за село.
  •   Краплини щастя
    На пядь піднявся ряст.
    А сонце,
  •   Крок у життя
    І сльози, і радість - усе проминає колись,
    Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
  •   Покажіть мені
    Покажіть мені вкраїнців,
    Що святкують двадцять третє?
  •   00:00
    Ніхто не знав, що має статись далі...
    00:00 завмерло на табло.
  •   Світ міняє тебе
    Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
    Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
  •   Безсоння
    Ночі безсонної скапує час, наче віск,
    Крапля по краплі - повільно, покірно, невпинно,
  •   Ні нарікання, ні образи, ні жалю
    Ні нарікання, ні образи, ні жалю...
    Зима штрихами замалює літо.
  •   Бахрома ночi
    Мені так хочеться ізнов
    Пірнути у твої долоні,
  •   Пташата
    Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
    Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
  •   Кіборги
    Ця війна змінила багатьох,
    Ця війна змінила Україну.
  •   На ротацію
    Кужіль зажури хмаринами небо пряде,
    Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
  •   А восени дерева зацвіли
    А восени дерева зацвіли…
    «Не до добра», - старі казали люди,
  •   Додому
    Де роки зозуля гучно лічить,
    Пахне літом пересохла глина.
  •   Поет і квіти
    В час, коли насувалась імла
    На готичні ялинові шпилі,
  •   Листи на фронт (Лист 2)
    Здрастуй, козаче! Збирається небом пітьма.
    Вечір заходить спочити до рідної хати.
  •   Листи на фронт (Лист 1)
    Нічка малює зірки на віконному склі,
    Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
  •   Вкрадена весна
    Тривожні вісті чути кожний день,
    На сході небо палиться війною.
  •   Поету-романтику
    . ( І.М.Г.)
  •   Старі вериги
    О, мила панно! Марні сподівання,
    Не тіш себе наївними думками.
  •   На чужину
    Зажурений, як тінь, стояв Іван
    Під вишнею. На обважнілі плечі
  •   Моя земля
    Моя земля так спрагло хоче миру,
  •   Хижа тiнь
    Пташині зграї дружно з далини
    Верталися до рідного порогу,
  •   Мені б...
    Мені б до тебе схилитись, любий,
    І не питати, що з нами буде?
  •   Чекати вмію (Лист у відповідь)
    А я тобі годила, як могла –
    Давала їсти і давала пити.
  •   Сум i весна
    Вже сорок днів лікує втрати час.
    Вже пісня "Лине кача" одзвучала.
  •   Летiли лелеки
    Летіли лелеки, лишаючи в небі "курли".
    Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
  •   До України
    В України є гетьмани,
    В неї є поводирі,
  •   Вдарили дзвони
    Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
    Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
  •   Бiла завiя
    Де проходить незримий рубіж
    Між майбутнім і важко-минулим,
  •   Веселі побажання на 2014 рік
    (Читати голосно, весело, бадьоро)
  •   Лист столичного обивателя в провiнцiю
    Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
    Холод, а може, то просто груднева депресія...
  •   Неждано приходить ця осiнь
    Ця осінь з'являється зранку,
    Ледь чутно подряпує шибку,
  •   Дощ
    Непогода страшна! Півдоби
    Ллє лавиною небо потоки.
  •   Повiтря осенi гiрчить
    Повітря осені гірчить
    Дощем. Бентежним сумом неба,
  •   Розмова
    (Присвячується В.Б.)
  •   Передсмеркове
    Небесних сутінків перкаль
    Гасив поволі звуки міста.
  •   Запитальний знак
    На крилах літа згіркла пустота
    І осінь причастилася сльозою.
  •   Тiльки я, тiльки дощ, тiльки осiнь...
    У Карпатах літає сніг,
    А у Львові танцює осінь.
  •   Віра
    Цій осені, що вкралася зарання,
    Удар завдавши нагло і вороже,
  •   Живу
    Цікаве запитання –
    Як живу?
  •   Покинутий
    На пустищі дикім, де зарослі трав,
    Під баком, що повен помиїв,
  •   Неочiкувана розмова
    У час, коли вечір спекотний, смаглявий
    Зорю запалив на вікні,
  •   У Кайзервальді (або Відлуння Веб-Єднання)
    Було насправді?
    Чи, може, сниться?
  •   Слива
    Край ставочку на березі слива,
    Нахилилась униз до води.
  •   Почуй!
    Не треба! Молю!
    Зупинися!
  •   Сирiтлива хатина
    Поруйнований мур біля брами
    Обіперся на вишню розлогу.
  •   Медовий спогад
    Кучерявогриві, піднебесні коні
    Розгубили піну серед яворів,
  •   Пух самоти
    Білий смуток літа пухом із тополі
    Стишено лягає мріями у сни.
  •   Витинанка
    Нещодавно відвідала виставку народної майстрині Оксани Цимбалюк.
    На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру,
  •   На осоннi
    Де кропива позацвітала біло,
    Жалкі до сонця тягнучи долоні,
  •   Ніч вінчала смарагдами нас
    Ніч вінчала смарагдами нас,
    Золоті розсипаючи зорі.
  •   Останнiй шанс
    Колись тебе Всевишній запитає,
    Чи ти любив, чи спалював мости?
  •   День iз подихом кропиви
    День із подихом кропиви
    Затягнувся... Здається роком!
  •   Мелодія ночі
    Досі звучить у мені та мелодія ночі -
    Ревна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
  •   Заворожи
    Заворожи мене!
    Заговори!
  •   Малюю кохання
    Ранок теплом переповнює
    Мрію рожеву -
  •   Зустрiч
    Зустріч ця не випадкова,
    Знали вона і він.
  •   Невимовне
    Сонця тінь швидко бігла снігами,
    Цього року холодна весна.
  •   Знеболення душi
    Збігає час. Немає вороття.
    Із кожним днем ятриться біль розлуки.
  •   Весняна орхiдея
    У жіноче свято - завірюха.
    Де ж так забарилася весна?
  •   Вікна плачуть
    Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
    По шибці зимній котяться донизу
  •   Білі двері
    А він її прогнав. Його тиранив біль,
    Нещадно мучив і терзав жорстоко...
  •   Звичайна жiнка
    Вона звичайна жінка. День у день
    Охайна і приємна. Не лукава.
  •   Не вiчний вiхоли мотив
    Дошкульний холод самоти,
    У хаті тиша.
  •   Помаранчi
    Котилось помаранчем у поля
    Зимове сонце, залишивши місто.
  •   Сосни на варті
    Лежить холодна тиша на гілках
    Високих сосен, що торкають хмари.
  •   Народження
    Ніч із кокону білого віхоли
    Намотала ниток. Ранок стріхами
  •   Адрi
    Пахне стомлена хвоя. Ще блимають вогники на
    Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
  •   Таїна
    Спадає, розгубивши зорі, вечір.
    Кружляє пухом в оксамитнім небі.
  •   Туман
    Туман розвісив за вікном
    Свої картини,
  •   Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Ох)
    Вітерець лебедино,
    Вітерець лебедино,
  •   Мовчи
    Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
    Що не така, як всі, що особлива...
  •   Випадковий
    Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
    Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
  •   Приїздіть до мами
    Тривалою щось видалась зима,
    У квітні ще кидається снігами.
  •   Шипшинка (Автор мелодії Віктор Ох)
    Пелюсток п'ять шипшинка
    Простягає до мене.
  •   Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)
    Від біди, печалі і тривог,
    Збереже нехай всіх Бог!
  •   Лісова царівна
    Де соловей витьохкує чарівно –
    Серед дубів кремезних, серед кленів –
  •   Бабуся
    Пригадалась бабуся Їленка,
    І хатинка старенька, мала.
  •   Про що мовчав бузок
    День догорав у зарослях бузку,
    Вдивляючись у річкове люстерце.
  •   Стакато дощу
    Йду дощем обіч низок машин
    І автобусів жовто-яскравих.
  •   "Delete"
    Писала життя різнобарвну картину
    І ніжністю слів прикрашала невпинно.
  •   А пам'ятаєш
    А пам'ятаєш, як раділа осінь,
    Коли ми йшли за клином журавлиним?
  •   Скажи
    Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
    Повторюй, мов уперше, безупинно!
  •   Крок осені
    Вітерець, що аж пашів від спеки,
    Поблукавши між прив'ялих трав,
  •   Нічний дощ
    Знов у Львів завітав тихий дощ,
    Не спішить, накрапає за звичкою.
  •   Як починається осінь
    Може, так починається осінь:
    Спрагле літо, втомившись від спеки,
  •   Кава в постіль
    У шибку
    Ранок зазирнув
  •   Не зрозумів
    Навіщо ти чекав слова зізнання?
    Перевіряв, чи зрілі почуття?
  •   Не залишай мене
    Не залишай мене, Ангеле мій!
    Не покидай наодинці із ніччю.
  •   Стогiн яблук
    (Пам'яті батька. 05.08.2012р. - дев'ять днів по смерті)
  •   Довічним Ангелам Неба
    Помолюся за вас, мої рідні матусю і тату,
    Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
  •   Дозвольте лиш
    Дозвольте лиш любити Вас,
    Прошу, благаю милостиво!
  •   Солодкий сон
    Долає ранок ночі тьму
    У споконвічному двобої.
  •   Гроза у горах
    Гроза!
    Точ́ене листя дуба
  •   Яблуко в долонi
    Спрацьований, з поморщеним лицем,
    Сидів Семен самотньо на ослоні
  •   Хусточка
    З-за причілку хати виглянуло сонце,
    Всипавши проміння яблукам рясним.
  •   Кава без цукру
    Наша осінь була,
    Як цукрована кава.
  •   Чи я просила
    Чи я просила щось, окрім любові?
    Ти ж у своїм минулім був уперто,
  •   Лелечий сум
    Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
    Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.

  • Огляди

    1. Тримаю в руках вишиванку
      Тримаю в руках вишиванку і гладжу лляне полотно,
      З тобою, мій любий синочку, отак не сиділи давно.
      Запалює вечір погожий дві зірки в німому вікні,
      Мої запитання бентежні залишаться десь в глибині.

      Ти виріс, мій хлопчику, виріс, і я так пишаюсь тобою,
      Твій вибір іти воювати мене оповинув журбою,
      Зчорнів білий світ, і неспокій підступно у серце проник,
      Розчахнуто душу надвоє, у горлі застряв дикий крик.

      А ти, усміхаючись, кажеш: « Матусю, ті йдуть, хто достоєн,
      Йдуть кращі із кращих звитяжців, хто вірить, що в серці він воїн.
      А зрештою, знаєш, що кожен свою обирає Голготу,
      Бо хтось же повинен робити складну, небезпечну роботу.

      Бо батьківську землю плюндрує підступний, облудливий ворог,
      Чи ж личитиме українцям ховатись де-нéбудь по норах,
      Бо те, що навіки у серці – вітчизну, родину і віру,
      Ніколи не дам розтоптати московському дикому звіру.

      Чи вдасться кому полічити отих, хто уже на війні,
      В холодних окопах, в руїнах, під обстрілом та у вогні?
      Я знаю, що важко нам буде. Молися, Господь щоб зберіг.
      Молися за тих, хто народить. Молися за тих, хто поліг.

      Не маємо права поразки заради майбутніх дітей.
      Вкраїна не здасться ординцям і виборе завтрашній день.
      Вгамуєм навалу жорстоку. Ганьбою не вкрию ім'я,
      Бо хто захистить тебе, мамо? Бо хто ж захистить, як не я?

      Це доля синів - для вітчизни здобути в борні перемогу,
      Я твій оберіг-вишиванку візьму із собою в дорогу.
      Вже перше проміння ранкове освічує пів небокраю...»
      Гойднулась у погляді вічність:
      - Чекатиму…
      - Благословляю!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Портал у життя
      (Присвячується Наталі Козуб)

      Вікна кав'ярні, неначе портал у життя:
      Хтось коло ятки купує троянди червоні,
      Котить бабуся в рожевім візочку дитя,
      І на ходу щось записує у телефоні.

      Мама біжить, щоб впіймати малих втікачів,
      Щулиться бідний студент у пальтечку легкому...
      Жінка за столиком витягла зв'язку ключів -
      Все, що у неї лишилось від рідного дому.

      24.02.2023р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Вийду в листопад

      В кав'ярні людно. Вийду в листопад,
      У сутінки вечірніх меланхолій.
      Невипитий гарячий шоколад
      Залишу десь біля трамвайних колій.

      І хай трамвай позаду дзеленчить,
      Мені із ним тепер не по дорозі.
      Побачити б ту елегійну мить,
      Коли з дерев скидає листя осінь.

      Ховаюся у шерхітливу млу,
      Яка заполонила все до краю...
      Рингтон знайомий вивів з напівсну,
      І голос твій: "Ти де? Приходь. Чекаю!"

      12.11.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Тобi би лиш 80 було
      Тобі би лиш вісімдесят було...

      Ховався б день у тіні вечорові,
      А ти гостей чекав би за столом,
      Погладжуючи сиву шерсть котові.

      А лютий замітав би всі стежки,
      І сніг жбурляв на яблуню розлогу.
      Ти б розставляв з напоями пляшки,
      Ліхтар світився би біля порогу.

      Ти завжди так чекав оцього дня,
      Щоб з'їхались і діти, і внучата,
      Щоб за столом зібралася рідня,

      Та вже сім років я не маю тата...

      06.02.2019р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Рiзнокольорова зима
      Яка багатоколірна зима!
      Ти тільки придивись до неї пильно.
      Мороз на синіх тінях крадькома
      Мережки викарбовує повільно.

      Беріз тендітних зозулястий клин
      Скував надійно у прозору крицю,
      А на зелені плахти у ялин
      Парчу накинув срібну. Хай іскриться.

      Убрався у бурштин високий дуб,
      Немов кольчуга різьблені листочки.
      Хатини вікової темний зруб
      Видніється край лісу, під горбочком.

      У небо дим, як сизий табунець
      Баских коней. Навколо тиш медова.
      Візьми багатобарвний олівець,
      Зима сьогодні - різнокольорова.

      05.02.2019р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    6. Чом, каштане, пожовк?
      Чом, каштане, пожовк? Може, ночі вже зовсім холодні?
      Чи боїшся, що рине хурделиці білий загін?
      Ти так довго стояв у зеленім вбранні, а сьогодні
      Уночі пожовтів, мов за сонцем побіг навздогін.

      Ніч минула-майнула, немов надломилася доля,
      Хоч, насправді, убрання жовтіюче – теж до лиця.
      Не зітхай, не сумуй – це під осінь міняються ролі
      І пора позументи скидати з міцного плеча.

      Ми з тобою, каштане, підемо до осені в гості
      З кособоким дощем – сіруватим, неначе полин.
      Про гостини оті – різнобарвні та золотокосі,
      Попрохаєм у неї на спомин хоч кілька світлин.

      З нею будем ходити по ще несходимих маршрутах,
      Аж допоки зима їй не вручить свої постоли,
      А твої каштанята, позбувшись колючого пута,
      Побіжать увсебіч – ти їм листям стежки застели.


      10 жовтня 2018р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Здобудем волю
      Вже скільки ґуль набили на чолі,
      Та кожен раз все чухаєм чуприну,
      Бо ставши знову на старі граблі,
      Однаково вишукуєм причину
      У комусь іншому.
      І знову шахраїв
      Саджаємо на трон, а не за ґрати.
      Колосів ліпимо до стертих мозолів,
      Кумирів та вождів ідем шукати.
      А нам би остудитись на вітрах,
      А нам би роззирнутись в круговерті,
      У Бога розпитати правди шлях,
      Бо шлях той для сміливих і упертих.
      В країні, де витає волі птах,
      Кумири і вожді втрачають ролі,
      Колоси розсипаються у прах,
      І королів немає на престолі.
      Здобудем волю!
      Твердо вірю в це,
      Бо ми народ, ми нація, вкраїнці!
      Благословенні будемо Творцем
      І мудрістю наповнимось по вінця.

      14.02.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Джин у пляшцi
      Це місто знайоме здалося сьогодні чужим.
      Був ранок похмурий і небо сіріло дощами,
      І я почувалася, мов переможений джин,
      Що замкнений в пляшці і світла не бачить роками.

      Так тісно мені серед каменів древніх споруд,
      Бо мури високі і сонця у вікнах немає.
      Я хочу, щоб далі, від фальші облесливих губ,
      Мене завезли прохолодні і сонні трамваї.

      Тікаю від себе, від суму, від згадок і дум,
      Відлунює кроки дрібненькі сполохана тиша.
      А місто байдуже, неначе всесильний чаклун,
      Слідами моїми для когось пророцтва напише.

      29.04.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Потяг життя
      І знов одвічна порожнеча й пустка,
      У закутках душі гуляє протяг.
      Ліси думок ламаються на друзки,
      Летить життя вперед, неначе потяг.

      А пасажири у звичайних справах:
      То розмовляють, то смакують шинку.
      Немилосердний час колосів чавить,
      А я ж у всесвіті маленька порошинка.

      Лукавий світ, оманливі закони...
      Укотре позбавляюся ілюзій.
      Змішалися, як мови Вавилону,
      І люті вороги, і любі друзі.

      Розрадить хто задуму полинову,
      У серці світлу воскресить надію?
      «Скажи, мій Боже, – я благаю знову, –
      Чого у світі цім не розумію?»

      30.03.2017р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. PostФуршетне
      Пригадую, хоча й почасти,
      (Чимало днів пройшло уже),
      Вином наповнювався пластик,
      А так хотілось – щоб фужер.

      У залі гомоніли люди,
      Витав богемний дух в речах,
      Лилося світло звідусюди,
      А так хотілось – при свічах.

      О, молоде вино іскристе,
      Що вабить в неземні світи!
      Зверталася до Вас врочисто,
      А так хотілося – на «ти».

      Стан ейфорії від ілюзій
      Та віршів, що читав поет
      У колі вибраному друзів…
      А так хотілось – «тет-а-тет».

      18.11.2016 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Дiва-весна
      Вже зима лягла у хмари,
      Неба синього отари
      Попливли блакитним полем, наче вервиці.
      Спішно вмилася сльозою,
      Сум-журбу взяла з собою,
      Не проси її, вона вже не повернеться.

      А весна у вишиванці
      Йшла до березня уранці,
      І тримала у руках вербові котики.
      На тендітний стан дівочий
      Задивлялись всі охоче,
      І підсніжників зоріли білі дзвоники.

      На горі його чекала,
      І пісні дзвінкі співала.
      Де ж ти ходиш-забарився любий березню?
      Він прийшов, дарує квіти,
      Пригортає, щоб зігріти,
      Зодягає-прикрашає діву зеленню.

      06.03.2017р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Ієрогліфи весни
      Чи може хто повідати мені,
      Чому пишу щоночі вірші білі?
      Зима вже поступається весні,
      Витають небом хмари сполотнілі.
      Хоч брості верб стримлять набубнявілі,
      В них котики ще сплять углибині.
      Чи може хто повідати мені,
      Чому пишу щоночі вірші білі?
      А зранку - кава з присмаком ванілі,
      Думки про сон, повіки обважнілі...
      Чому ж веселий промінь у вікні
      Виводить ієрогліфи чудні?
      Чи може хто повідати мені?

      27-28.02.2017 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Березень
      А він її сьогодні не зігрів
      Ні доторком, ні поглядом, ні словом,
      Хоч зустріч їх була невипадкова
      Опісля холоду лютневих вечорів.
      Густий туман кроїли ліхтарі,
      І блідли тіні попід їх покровом,
      А він її сьогодні не зігрів
      Ні доторком, ні поглядом. ні словом,
      Ні вітерцем, що стишився раптово,
      Заплутавшись у кронах яворів...
      Земля - в хітон одягнена зимовий -
      На літепло чекала стільки днів,
      А він її сьогодні не зігрів.

      10.03.2017 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Шлях додому
      Кужіль блакитний
      Хмаринами
      Небо пряде,
      Шлях
      До родини і дому
      Тривав, наче вічність.
      Він так чекав
      На щасливий
      Повернення день –
      Справдились
      Мрії-надії
      Його – чоловічі.
      Ніжно
      Майбутнє своє
      До грудей притулив,
      Запах відчув
      Білуватого шовку-волосся…
      Смерть на війні,
      Що не раз
      Загравала із ним,
      Ще й молитвами
      Дочки
      Обійти удалося.
      Потом і пилом
      Зчорнілим
      Пропах камуфляж.
      Губи обвітрені.
      Шепіт придушений:
      – Мила!
      – Світе єдиний,
      Кровиночко, сонечко,
      Я ж –
      Знову з тобою,
      Як ти мене, доню,
      Просила.
      І розступилися
      Люди,
      І гамір,
      І час,
      Як пригортав
      І голубив
      Єдину дитину…
      – Боже! – промовив,
      – Помилуй
      І зглянься на нас!
      І, ради щастя дітей,
      Бережи Україну!»
      Мріяв
      Підняти дочку
      Над собою увись,
      Щоб вище всіх
      Її доля носила
      На крилах,
      Тільки не встав,
      Як у землю вростав
      І моливсь –
      Нижче колін
      Його ноги
      Собі
      Ця війна
      Залишила

      2014 -2017



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Крапелька
      Куди прямуєш, крапелько, по склі
      Запиленому поїзда нічного?
      Спішиш униз розбитись до землі,
      По собі не залишивши нічого?

      Чи висохнеш від часу і дощів?
      Чи випариться з тебе все прекрасне?
      Чи, може, заблудившись, поготів
      Розчинишся між іншими дочасно?

      Мов краплі, ми торуємо свій шлях,
      Відшукуємо істину роками.
      Розбиті ноги, руки в мозолях
      І слід на серці від глибоких шрамів.

      Зневірені, тиняємось в пітьмі –
      У кожного своя важка дорога.
      Прямує крапля з неба до землі,
      А шлях людський – у височінь, до Бога.


      19.01.2016 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Різдвяний ангелик
      Різдвяний ангелик, прикраса ялинки з ниток,
      Здригнувся від протягу і захитався на гілці.
      Зимового вечора синій, чудний завиток
      Проник через шибку і тихо приліг на долівці.

      Так порожньо в хаті. Не чути дзвінких голосів.
      Зрадлива сльоза поповзла й зачепилась за вії...
      Зостались в куточках кімнати стареньких батьків
      Молитви про діток і щирі на зустріч надії.

      Як ласкою сонця розквітнуть вишневі сади,
      І небо одягнеться в шати шовкові блавату,
      Птахами з далеких країв прилетять, як завжди,
      Онуки з дітьми на гостину у батьківську хату.

      Їх тато зустріне. Пригорне міцніш до грудей,
      Дбайливо спече пиріжки із родзинками мати,
      Бо як же чекали обоє до себе дітей,
      Те знає ангелик. Та тільки не може сказати.

      09.01.2017 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Ще декілька хвилин
      Ще декілька хвилин і полетить
      Наступний рік вперед, як з пляшки корок.
      Тонка проляже у майбутнє нить
      Через вітри колючі й ночі морок.

      Нас вистудять життєві холоди,
      Позбудемося деяких ілюзій.
      Спровадимо в минуле назавжди
      І явних ворогів і мнимих друзів.

      Помчать новому рокові услід
      Нові розчарування й перемоги.
      Перейдемо бурхливі будні вбрід,
      Підкоримо неходжені дороги.

      А нові зустрічі роз`яснять небокрай,
      Кохання відростить небесні крила.
      Ще декілька хвилинок і.... Нехай
      Цей рік новий буде для нас щасливим!

      31.12.2016 р



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Старенький музикант
      На вулиці старенький музикант
      Сумний мотив виводить на струні.
      Потертий фрак, пошарпаний футляр,
      Монетний дзвін на бархатному дні.

      Приспів
      Благословенна мить –
      Це музика звучить,
      І лине у блакить
      Невпинно.
      Мелодія сумна,
      І схлипує струна
      Любов в житті одна
      Єдина.

      Мелодія летить поміж дерев,
      На брук лягає, наче в напівсні.
      За мить її недбало підбере
      Байдужий шум людської метушні.

      Чому ж в мені ця музика звучить,
      Немов малює дивне полотно?
      Старий скрипаль уміє роз`ятрить
      В душі любов, що втрачена давно.

      2016

      ""

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Sauve-moi
      Я вимкну інтернет і телефон,
      Не знати щоб, не бачити, не чути
      Отих, що за приміркою корон
      Себе лиш бачать. Соком із цикути
      Готові щедро частувати всіх
      І, величчю впиваючись своєю,
      Займаються солодшою з утіх:
      Рівняють інших з чорною землею.
      Не знаю, як вести із ними бій:
      Йди до людей, написано, з любов’ю...
      Та, на коліна ставши: «Боже мій,
      Sauve-moi de tels amis*»,– промовлю.

      *Sauve-moi de tels amis (франц.) –врятуй мене від таких друзів.


      14.11.2016



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Перший снiг
      Цей перший сніг невчасний, як завжди,
      Його так не чекають, як Месію.
      В тонах мінорних зморені сади
      Колишуть на гілках осінню мрію.

      А він із ранку падати почав,
      Вгорі десь виникав, не знати, з чого.
      Ватагами сніжинок-потерчат
      Встеляв намоклу згорблену дорогу.

      Його сьогодні не чекав ніхто,
      Та, врешті, до зими ще не готові.
      А перший сніг кроїв своє шитво
      І землю в шати одягав шовкові.

      29.10.2016р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. А сніг все падає
      Знов перший сніг танцює білий вальс
      У парку поміж кленів і каштанів,
      А я стою - і думаю про Вас,
      Про те, як посміхалися востаннє.

      Приспів:

      А сніг нагадує
      Наш перший вальс-бостон,
      А сніг все падає,
      Хоча і не сезон.
      А сніг нагадує -
      Щасливі ми були,
      А сніг все падає,
      І біло навкруги.

      Ви зігрівали руки у руках,
      Я пам'ятаю Ваші губи, подих.
      А на відкритих парку вітражах
      Ескізи віртуозні сніг виводить.

      Хоч не зима, а знову сипле сніг,
      Та я його не зустрічаю радо.
      Без Вас у парку холодно мені,
      А сніг все пада, падає і пада...

      05.11.2016р.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Старе таксі
      Осінній день. Поволі сипле сніг.
      Обабіч шляху вижовклі тополі
      Скидають шати на омет доріг,
      А снігом засипає їх поволі.

      Старе таксі біжить німим шосе,
      І пісня із динаміка в салоні.
      Розмова тиха двох - про те, про се,
      Хоч тягнеться долоня до долоні.

      На шклі малює сніг штрихи косі,
      І я відповідаю вряди-годи.
      Спішить старе, пошарпане таксі,
      І час виходить.Час уже виходить.

      13.10.2016р.





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": 5.75

    23. Не випрошуй дарунки любовi у осенi
      Не випрошуй солодкі дарунки любові у осені,
      Краще звірся дощу і тихенько йому розкажи,
      Як шукала кохання, ногами торуючи босими
      Сто стежин, сто шляхів, сто доріг, не шкодуючи сил.

      Виглядала його, переливши бажання у келихи
      Синіх дзвоників, що назбирала улітку сама.
      Викладала веселку з багряного листя під деревом
      І боялась, що зникне усе, як настане зима.

      Та не зникло нічого, веселка у небо ввібралася,
      І засяяло сонце навколо, зродивши пісні.
      Залунали вони – і, пташиним підтримане галасом,
      Йшло кохання назустріч і радо всміхалось мені.


      04.10.2016р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Банальний дощ
      І скажуть мені: «Облиш,
      Писати про дощ банально.
      То небо і хмари лиш,
      Дивися на світ реально.

      Хоч вітер давно ущух,
      Та хмари зігнав над містом.
      У шумі нічного дощу
      Не чути мелодії Ліста».

      І скажуть мені: «Пусте!
      Вночі треба просто спати,
      На свято чекати гостей,
      А день починати з лате».

      І скажуть мені: «Дарма
      Дзвінок ти чекаєш дальній».
      Думки і нічна пітьма...
      Я слухаю дощ банальний.


      18-20.09.2016р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Сюркочуть коники
      Сюркочуть коники в траві, всю ніч сюркочуть,
      Так, ніби все, про що мовчу, сказати хочуть.

      Їх слухає небесних зір юрба строката,
      Щербатий місяць-поводир стоїть на чатах.

      Сузір’я взялися в танок мені на втіху,
      Жаринами Чумацький Шлях засипав стріху.

      Вляглася спека попід мур перепочити.
      Точéні тіні на стіні, як сталактити.

      Ми мовчимо. Рука в руці, а погляд вгору,
      І тільки коники в траві сюркочуть хором.


      10-13.09.2016р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.38

    26. У краю неляканих метеликів
      У краю неляканих метеликів
      Розлилася спека медоносами.
      Синій дзвоник з оксамитним келихом
      Вмисне зачеплю ногами босими.

      Біля шляху полини сторожею,
      Стежка поміж них біжить лощиною.
      Затишний цей рай із ласки Божої
      Здавна звуть малою батьківщиною.

      Синь вгорі напоєна нектарами,
      Синь земна – у джерелі кремнистому.
      Літо на горбку в суничнім мареві
      Розкидає ягоди намистами.

      Загублюся у світах некошених,
      До небес торкатимусь долонями,
      І до мене, сонцем запорошені,
      Усміхнуться рудуваті соняхи.


      04.07.2016р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Стара черешня
      В межі засохла деревина
      Аж почорніла від дощів.
      Давно своє вже відродила,
      Відплодоносила...
      Хрущі
      Не прилітають у суцвіття,
      Не в`є гніздо весною птах.
      Стара черешня чверть століття
      Тримає небо на плечах.
      Обходять всі її, сердешну,
      (Зрубати не прийшла пора),
      А вчора ввечері черешня
      Взяла і раптом зацвіла.
      Тендітно-білими квітками
      Покрились чорні гілочки,
      Так хусточку біленьку мама
      Закручує.
      У шкарубких
      Руках тримає полотнину,
      В трикутних згорне,
      А відтак,
      Накриє нашвидку сивини,
      Сховавши усміх на устах.
      Рідненька мамо!
      Йду навпроти,
      На стежці килим споришу.
      - Пошли, Господь, Свої щедроти
      Для мами, -
      Тихо попрошу.

      08.04.2016р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Вокзальний лiхтар
      Багато бачив зустрічей-прощань
      Старий ліхтар в чавуннім обладунку.
      В його блідих, примружених очах
      Відбилося чекання.
      Звично, лунко
      Прокотиться пероном:" Прощав-а-а-й!"
      Заглушиться динаміком вокзальним.
      І хтось у натовпі не стримає ридань,
      Хтось радісно зітхне: "Усе позаду..."
      Юрба зміняється у вічній суєті,
      А він нестиме далі службу ревно,
      Щоб людям дати світло в темноті,
      Хоч душі у людей бувають темні.

      2014-04.02.2016 р.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Душі дому
      Небо заховалося у трави,
      Зник останній промінь. З висоти
      Ніч скидала морок кучерявий
      На будинки, вулиці, мости.

      Шепотіла місту: «Люлі-люлі»,–
      Проспівала декілька псалмів,
      А проте квартири незаснулі
      Вікнами світилися в пітьмі.

      То блідими, мов примарне сяйво,
      То ясними, як палкий вогонь,
      Видавали світу одностайно
      Таїну своїх нічних безсонь.

      Тільки їм в подробицях відому –
      Радісну, печальну чи сумну,
      Вікна – незамінні душі дому –
      Трепетно вдивлялися в імлу.

      Місяць завершив діла пастуші,
      І здалося в темноті мені,
      Що не вікна, а пречисті душі
      Світло випромінюють в пітьмі.

      18-19.03.2016р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Де
      Витає кімнатою кави міцний аромат.
      Надламаний місяць пливе у віконний квадрат
      До столу малого, де зріють бокали з вином,
      Де вогник свічі ділить спогади з темним вікном.

      Де смак шоколаду ще бродить на спраглих губах,
      Де вічність і шал пломеніють, немов на вітрах,
      Де музика сфер долинає до нас з висоти,
      І нота висока в оголених грудях тремтить.

      Хмелію тобою, пірнаю в нестримні світи,
      Де все розчиняється, лиш залишаєшся ти,
      Де очі навпроти і ми, наче знову в раю,
      І де невагомо лунає, як сповідь, - люблю...

      14.02-22.02.2016р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Ніч безборонно
      Ніч безборонно задмухує вікна квартир,
      Спалахи фар і цятки ліхтарів придорожніх.
      Темінь кошлата збирає багатий ясир,
      Та скористатися ним все одно неспроможна.

      Хоч, наче спрут, оплітає найменші кутки,
      Чорне чорнило розхлюпує густо, без міри.
      Саме в цей час жовтолиці гарячі зірки
      В плахті шовковій старанно випалюють діри.

      І через них ллється світло з незнаних висот,
      І, нашвидку поєднавшись у пари з вітрами,
      Десь поміж вулиць широких веде хоровод,
      І аж до ранку босоніж гуляє дахами.

      І вже коли рожевіють повіки землі,
      Світла стає в піднебессі багато-багато,
      Селиться знову воно на віконному склі,
      І не спинити це чудо пітьмі, не здолати.

      25.01.2016р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Барвиста парасолька
      Барвиста парасолька повсякчас
      Від поглядів ховала і негоди.
      Ми цілувалися під нею раз по раз,
      І вушко лоскотав твій теплий подих.

      У чорно-білі прохолодні дні
      Нам світ здавався різнокольоровим.
      Закохані були ми і чудні,
      Наївні і смішні вели розмови.

      Потерта парасолька вже давно
      Забута десь у комірчині тьмяній.
      І ми удвох в кімнаті мовчимо...
      А парасольці сниться дощ весняний.

      22.01.2016 р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Вербовий сон
      Осінній дощ верби руде волосся
      Студеними цілунками сповив.
      Вона стояла гордо - гола й боса -
      І не бажала розмовляти з ним.

      Він їй намисто із роси накинув
      І загорнув у мокрий чорний шлейф.
      Вона ж ковтала крадькома сльозину
      І віття притискала до грудей.

      Закутав дощ вербу в туман прозорий,
      Вмостився спати на її гіллі.
      Вона тужливо кроною, в покорі,
      Виспівувала туги та жалі.

      На вушко їй прошепотів: "Кохана,
      Усе для тебе, мила. Засинай!"
      А їй наснився вітер десь під ранок -
      Залітний теплий вітер - і весна.

      21.01.2016 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Місто не спить
      Небо над містом в мереживі чорних дерев
      Храмовим шпилем підперто і списом ялини.
      Присмерк вечірній, що зітканий з тисяч химер,
      Світла ліхтарного переривають краплини.

      Місто натомлене шурхіт коліс оповив,
      Тьмяна бруківка підхоплює їх колискову.
      Вулиць дотичних безлюдні, вузькі рукави
      Кличуть у безвість пірнути, страшну й загадкову.

      Місто зітхає, йому би спочити на мить,
      Вимкнути світло, машини, людей і розмови.
      Скільки століть промайнуло, та місто не спить...
      Просто містам так судилось – не спати ніколи.


      07.12.2015р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Пізні хризантеми
      Чи дощ, чи сніг, чи невагома мжичка
      Поволі падає на вуличні ятки.
      Ходити під дощем - то давня звичка.
      Пришвидшу крок.Розім`яті листки

      Не шурхотять. І під ногами слизько.
      Ця пізня осінь зіткана з краплин.
      Схилилися хмарини низько-низько
      Над містом з теракотових цеглин.

      Повільно висипають крупи білі
      На вулицю із тьмяним ліхтарем.
      Тулю до себе квіти скрижанілі,
      З гірчавим ароматом, хризантем.

      Спішу до тебе у тепло кімнати,
      Де чай із трав заварюєш мені,
      І хризантеми там будуть стояти
      У кришталевій вазі на столі.

      30.11.2015р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Не буржуа
      Холодний ранок.
      Перше.
      Листопад.
      Зітхає місто протягами вулиць,
      А ми удвох. Неначебто назад
      У молодість негадано вернулись.

      Мороз інкрустував опалий лист,
      Йдемо поволі - н́і́́куди спішити.
      Не руки - долі в нас переплелись,
      Чимало довелося пережити.

      Десь у будинках сонних буржуа
      Напій ранковий в кавнику парує.
      Ми мовчимо, бо зайві всі слова,
      Бо не потрібні ті розмови всує.

      Кав`ярня - випадкова і стара -
      Від зашпорів рятує і застуди.
      Лате, еспрессо.
      Все. Мені пора.
      Твої слова:
      Іди. Чекати буду.

      02.11.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Холоднішає...
      Холоднішає...
      День поза днем
      Випадають тумани поволі.
      Виноград заяснівся вогнем
      П`ятипалих листків.
      На осонні
      Кряче ворон - старий реаліст.
      Відлітає вороняча зграя.
      Млявий вітер - бродячий арфіст -
      Павутину, як струни торкає.
      Заклопотаний день по стерні
      Пробігає, не зранивши п`яти.
      У задумі стою, бо мені
      Неможливо той день наздогнати...
      Осягнути не можу оте
      Сум`яття на околиці літа...
      А край поля ще й досі цвіте
      Подорожник дрібнесеньким цвітом.

      04.10.2015р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Перша кава
      Старий автобус у серпневу спеку
      Гудів надсадно, глухо, без угаву.
      Ви голосом притишено-далеким
      Рондель читали про заморську каву.

      Вслухалася у ті слова не марно,
      Таки відчула ностальгійні ноти,
      І уявила затишну кав`ярню,
      Дві філіжанки кави. Ви - навпроти.

      Кидає свічка світло золотаве
      На канделябра патину зелену.
      Із Вами це, звичайно, перша кава,
      То чом зі смутком дивитесь на мене?

      Те відчуття реальності і досі
      В собі ніяк не можу побороти.
      Зустріти із горнятком кави осінь,
      Як Ви - не знаю, а от я - не проти.

      21.05.2015р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Жовтий метелик
      Флоксами пахне у розпал спекотного літа,
      Стежка, відбілена сонцем, біжить в далечінь.
      Хочеться дзвінко сміятись, стрибати, радіти!
      Жовтий метелик присів на моєму плечі.
      Що ти, маленький, шукаєш собі порятунку,
      Хочеш спочити хвилину, а чи зголоднів?
      Жовтий метелик з коричневим в цятку малюнком
      Радо літає, хоча і живе кілька днів.

      2015



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Час одцвілих вишень
      Колеса хутко змотують асфальт
      І тіні, що вляглися на дорогу.
      Не повернути, що було, на жаль,
      І трохи сумно на душі від того.

      Обабіч шляху вишні одцвіли,
      І час опалі пелюстки змітає.
      Колись були ми разом - я і ти,
      Тепер є я, є ти, а нас - немає.

      Дорога вперто мчить за небосхил,
      А ти від мене далі... далі... далі...
      Зникають спогади, неначе пил,
      Слідами стаючи на магістралі.

      05.06.2015р.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Ветеран
      Рани занили укотре. Знову сюрпризи погодні.
      Рання весна вітровії гонить удаль за село.
      Бачив сьогодні лелеки: стомлені, кволі, голодні,
      Сіли на ближньому полі, що поросло бур`яном.

      Вмить пригадав: Того року, після запеклого бою,
      Тінь журавля в піднебессі. Крила у розліт хрестом,
      Що, наче Ангел Господній, душі скликав за собою,
      Тільки тоді не судилось з ними летіти гуртом.

      Виніс товариш із бою, ( а полягло їх багато)…
      Крихітний хрестик на шиї – мамин в сльозах оберіг.
      А у руці задубілій темно-зелена граната,
      Вже без чеки, бо остання. Та, що для себе беріг.

      Госпіталь. Болі нестерпні. Все пережив того літа.
      Сонячні кола і темінь. Вихором рвався у бій.
      Потім приїхала мама – сива, налякана, зблідла.
      Витер зап`ястями сльози, що поповзли із-під вій.

      Групу дали уже другу. Жалко, нога ще не гнеться.
      І то пусте, що осколки досі болять в голові.
      Добре, він має гітару. Сяде, до струн усміхнеться,
      І пригадає минуле – будні свої фронтові.

      Гриф у гітари обніме, хрускіт відчує у пальцях,
      Трепетно так притискають зброю, коханих, стакан…
      Гляне на книжку пенсійну. Фото – йому дев`ятнадцять.
      Бравий десантник в минулім. Хто він тепер?
      Ветеран….

      03.05.2015р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Краплини щастя
      На пядь піднявся ряст.
      А сонце,
      Перечепившись за сосну,
      Замешкало на довгій голці.
      Затіяв пісню голосну
      Шпак,
      Полишивши всі турботи.
      - Го-луб-ко -
      Голуб туркотів,
      На гілку дуба сів навпроти,
      Палаючи від почуттів.
      Старезний ліс розкинув килим
      Із первоцвітів.
      А між них
      Літав метелик жовтокрилий
      У клопотах своїх земних.
      Заплутавшись в зелених хащах,
      Присів на дзбанку квітки джміль.
      Малі, стурбовані мурашки
      В мурашник бігли звідусіль.

      Розлите щастя до краплини
      У цій невтомній метушні.
      Збиратиму його у рими,
      Нехай залишиться мені.

      11.04.2015



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Крок у життя
      І сльози, і радість - усе проминає колись,
      Зникає під сонцем, як дрібка солодкої вати.
      І мрії відходять, які за роки не збулись,
      Ховаючи в пам`яті прагнення вічне - кохати.

      Усе затихає: і шторм безупинних проблем,
      І те, що у світі здавалося надто важливим.
      А спогади пахнуть забутим гірким мигдалем,
      І ниють ночами обшарпані, зранені крила.

      Та в час, коли день заглядає у шпарку гардин,
      Ти вже не лежиш і не плачеш невтішно.
      Натомість
      У вузол збираєш волосся розкішний бурштин
      І знов робиш крок відчайдушний в хитку невідомість.

      07.03.2015р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Покажіть мені
      Покажіть мені вкраїнців,
      Що святкують двадцять третє?
      День той - свято у держави,
      Що загрожує планеті.

      Та держава має зброю
      І неждано та зухвало,
      Несподівано, підступно
      В України Крим забрала.

      А на мирному Донбасі
      Не зерно, а кулі сіє.
      Та держава, ви вгадали,
      Називається …..

      22.02.2014р.

      Журнал "Малятко" на фейсбуці заохотив
      мене до написання такого віршика.
      Це вже потім дискусія розгорілася,
      чи потрібні такі дитячі віршики....



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. 00:00
      Ніхто не знав, що має статись далі...
      00:00 завмерло на табло.
      Мороз перстом холодним на металі
      Виводив слово "спокій"

      І росло
      В душі у когось відчуття надії,
      Хтось зброю стис,
      Хтось прочиняв вікно,
      У когось сонно опускались вії,
      У когось хмурилось в напруженні чоло.

      Ще не родилася секунда, ні хвилина,
      Не встиг в майбутнє час зробити крок.
      У когось плакала налякана дитина,
      Не міг хтось відшукати цигарок.

      І час пішов!
      Благословенна Богом
      Секунда, друга - як серцебиття.
      І десь на сході з пороху земного
      Проклюнулась зернина до життя.

      17.02.2015р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Світ міняє тебе
      Світ міняє тебе від народження вперто, безжалісно.
      Ранить ницістю, підлістю. Ріже пихою і злобою.
      Б’є насмішками, коле шпильками неправди і заздрості,
      Щоб змінити з роками, аби не лишалась ти доброю.

      Вимагає жбурнути довіру, любов, доброзичливість
      Перехожим байдужим під ноги на звивистих вулицях.
      Тобі боляче від безнадії, розпуки, незвичності,
      І роз’ятрене серце котятком беззахисним щулиться.

      Ти нарощуєш мушлю, натягуєш маску несправжності,
      Неприкаяний день під чужими ховаєш обличчями.
      Потім плачеш невтішно, тамуючи крик безпорадності,
      І терзаєш сумління незгодами і протиріччями.

      Те, як важко тобі, бачить Бог із оселі небесної,
      Знає та, що постійно навколішки молиться з вірою.
      Залишайся для них незборимою, чистою, чесною,
      Небайдужою, доброю, світлою, славною, щирою!

      25.01.2015р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Безсоння
      Ночі безсонної скапує час, наче віск,
      Крапля по краплі - повільно, покірно, невпинно,
      І розчиняється серед небесних завіс,
      Присмак зажури мені залишивши полинний.

      Сонні думки тягарем облягають чоло,
      Руки свинцем наливаються, важчають очі.
      А за вікном буревій. Все довкруг замело.
      Лютий мороз викарбовує руни пророчі.

      Тиша глибока довкола, така, що дзвенить
      Довго, нестерпно, ковтаючи відзвуки ночі.
      Мить до світанку холодного, певне, ще мить...
      Губи шепочуть:"Помилуй, помилуй мя`, Отче!"



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 4.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Ні нарікання, ні образи, ні жалю
      Ні нарікання, ні образи, ні жалю...
      Зима штрихами замалює літо.
      Сніжинок у долоні наловлю,
      Як цвіту із дерев.

      Несамовито
      Завиє хуга,
      Затріщить мороз,
      Сади одягнуть убрання вінчальні.
      На клавесині вітер-віртуоз
      Зіграє світлу музику печалі.

      По вицвілім небеснім полотні
      Вечірнє сонце скотиться горіхом.
      Прилине спогад, наче уві сні,
      І я у ньому відшукаю втіху.

      Сніжинки кришталеві у руках
      Внесу в тепло затишної кімнати.
      І будеш ти у серці та думках,
      Бо я тебе не зможу не кохати.

      27.11.2014р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    49. Бахрома ночi
      Мені так хочеться ізнов
      Пірнути у твої долоні,
      І там притихнути. Сторонніх
      Не чути звуків та розмов.

      Тоді самотність утече
      У сіре завіконня дому,
      І десь на обрії блідому
      Невтішним виллється плачем.

      Холодним подихом зима
      На склі напише криптограми,
      А те, що станеться між нами,
      Сховає ночі бахрома.

      25.11.2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Пташата
      Так, герої вони! Захищають тебе і мене,
      Рідну землю і мову, і сизу маленьку пташину.
      А колись ця страшна, ця триклята війна промине,
      І зберуться вони, і згадають усіх, хто загинув.

      Вип"ють чарку хмільну, заспівають солдатські пісні,
      Про десант, що летить над землею кульбабковим пухом.
      Хтось цигаркою пихне, сховає хтось очі сумні,
      І сльозину зітре зі щоки непоміченим рухом.

      Пригадають вони і маленьких пташат у гнізді,
      Що чекали весь день, зголоднілі, на маму і тата.
      І як вправно батьки добували комах в резеді,
      І як вчили дітей, після обстрілів зранку, літати.

      Ті маленькі птахи викликали у них співчуття
      За бажання одне – в українському небі співати.
      Поклялися тоді зберігати невинні життя,
      І ні кроку назад із позиції не відступати.

      Пригадають і час, як ставали птахи на крило,
      Щоб летіти у вирій, аби повернутись весною.
      Як прощалися з ними, і зморшки орали чоло,
      Бо не кожен дожив, щоб махнути услід їм рукою.

      Неодмінно птахи прилетять у вітчизну свою,
      І коли в небесах зарум"яниться сонячний промінь,
      Заспівають пісні, прославляючи мир і весну,
      І попадають зорі героям загиблим у спомин.

      04.11.2014 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    51. Кіборги
      Ця війна змінила багатьох,
      Ця війна змінила Україну.
      Кіборги. Донецьк. Аеропорт,
      Що перетворився на руїну.

      Трупний запах, порох і вогонь,
      Смерть приносять гради, міни, танки.
      Піт із чорних, випалених скронь…
      Глина, гільзи, попіл і уламки…

      Та стоять:
      Дев`ятий, Ворон, Гном,
      Абрикос, Богема, Маршал, Цезарь…
      А над ними – небо полотном,
      А у них життя на вістрі леза.

      То чиїсь батьки, брати, сини
      З Харкова, із Києва, зі Львова.
      Шахтарі, таксисти… В час війни
      Кіборгами стали тимчасово.

      Каска, бронник, берці, автомат,
      Друг надійний, що прикриє спину.
      Доброволець, патріот, солдат,
      Наш Герой і гордість України!

      21.10.2014р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    52. На ротацію
      Кужіль зажури хмаринами небо пряде,
      Шлях до родини і дому тривав цілу вічність.
      Він так чекав цей щасливий і радісний день,
      Справдились думи і мрії його чоловічі.

      Став на коліна, майбутнє своє притулив,
      Запах відчув білуватого шовку волосся…
      Смерть на війні, що не раз загравала із ним,
      Ще й молитвами доньки обійти удалося.

      Потом і пилом зчорнілим пропах камуфляж.
      Губи обвітрені. Шепіт придушений: «Мила!
      Світе єдиний, кровиночко, сонечко, я
      Знову з тобою, як ти мене, доню, просила».

      І розступилися люди, і гамір, і час,
      Як пригортав і голубив єдину дитину…
      «Боже! – промовив. - Помилуй і зглянься на нас!
      І ради щастя дітей бережи Україну!»

      03.09.2014 р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": 6

    53. А восени дерева зацвіли
      А восени дерева зацвіли…
      «Не до добра», - старі казали люди,
      Та молоді не вірили, вони
      Все жартували: «Буде так, як буде».

      І був Майдан. Війна, забравши Крим,
      Повзла Донецьким степом і Луганським,
      Вкривала землю безліччю могил,
      І проклинала люд, що звався братським.

      … Перейдено ілюзій рубікон:
      Ніхто не допоможе в цілім світі.
      Герої першими ішли за горизонт,
      Коханих залишаючи сивіти.

      Незмірне горе. Спалена земля.
      Як пам`ять багряніє брость калини.
      Дерева листом устеляють шлях -
      Не зацвітайте більше восени ви!

      03.09.2014 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Додому
      Де роки зозуля гучно лічить,
      Пахне літом пересохла глина.
      Озеро заросле на узбіччі
      Закликає лементом жабиним.

      Береги, лісами здавна вкриті,
      Колихає, як малу дитину.
      І полощуть у воді по лікті
      Верби зеленаву сорочину.

      На стежині, що біжить повз мене,
      Вуж плямистий ніжиться на сонці,
      Скручений калачиком, зелений,
      Може, з лісових він охоронців?

      Хмари в люстро озера на вроду
      Заглядають в подиві німому.
      Я своя у царстві цім природи,
      Не у гості прибула - додому!

      21.08.2014 р.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Поет і квіти
      В час, коли насувалась імла
      На готичні ялинові шпилі,
      До поета поквапливо йшла
      Гарна дівчина в хусточці синій.

      Притискала до серця вона
      Невеликий букет перших квітів,
      І соромилась трішки, хто зна,
      Чи він буде тим квітам радіти?

      Та не вíдала юнка: поет
      Вже давно покохав без надії
      Її витончений силует,
      Сині очі та вигнуті вії.

      І чомусь налякалась, чудна,
      Коли шепіт почула шалений:
      - Будь моєю! У мене одна
      Ти у мріях! Чи вийдеш за мене?

      Із тобою зазнаєм утіх
      І полинем до вічного раю!
      - Я кохаюсь у віршах твоїх,
      А тебе… А тебе не кохаю…

      Та й пішла. У найдальшім кутку
      Вечорові збиралися тіні,
      А поет в інваліднім візку
      Все дивився на квіти змарнілі.

      20.08.2014 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Листи на фронт (Лист 2)
      Здрастуй, козаче! Збирається небом пітьма.
      Вечір заходить спочити до рідної хати.
      Виживи там, у горнилі воєннім, солдате,
      Маму згадай, що лишилася вдома одна.

      Місяць ліхтарик направив у сонний садок,
      Де наливаються яблука пíнистим соком.
      Ти не впади там під чергами куль ненароком,
      Страху слизького нехай не повзе холодок.

      Жовтий гарбуз на городі зіп`явся на тин,
      І на грядках огірочки пов`яли від спеки.
      Будь обережний! Дивись, уникай небезпеки,
      І пам`ятай, ти зостався у мами один.

      Ненька-Вкраїна для всіх нас, козаче, одна.
      Щоб не топтали її вороги-супостати,
      Всю ніч навколішки молиться сторожко мати
      Біля відкритого навстіж німого вікна.

      22.07.2014 р.



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Листи на фронт (Лист 1)
      Нічка малює зірки на віконному склі,
      Лист, що пишу, не відправлю у звичнім конверті.
      Ви зупиніться, прошу, за півкроку до смерті,
      Люто розтяжки чигають уздовж бур"янів.

      Стогнуть ракети і міни летять звідусіль,
      Літо вистуджує кров у натруджених жилах.
      Ангел - Хранитель розправить над вами хай крила,
      Щоб кулі ворога не улучали у ціль.

      Ще один день кулеметним вогнем відгримів,
      Вітер обвіює мокру від поту чуприну.
      Ви бережіть, козаки, і себе, і Вкраїну,
      Ви поверніться живими до рідних домів.

      21.07.2014 р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Вкрадена весна
      Тривожні вісті чути кожний день,
      На сході небо палиться війною.
      Все менше посміхаємось. Пісень
      Вже не співаєм. Вітер пеленою
      Здіймає сиву куряву. Несе
      Чимдуж увись, мов має з того користь.
      На серці камінь. Чом на світі все
      Купується і продається?
      Навіть совість...
      Тьмяніє небо. Хмари дощові
      Заплуталися в кронах осокорів.
      Змарніла тінь ховається в траві
      Високій, соковитій, свіжій...
      Скоро
      Настане літо. Вкрадену весну
      Ніхто не верне. Час летить, як сокіл.
      А нам би пережити цю війну,
      А нам би мати мир в душі і спокій.

      12.06.2014 р.
      Поїзд Запоріжжя-Львів



      Коментарі (19)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Поету-романтику
      . ( І.М.Г.)

      Він йде додому, де гірка пітьма
      Його чекає. Відмикає двері,
      За стіл сідає, що біля вікна,
      І залишає мислі на папері.

      Про що вони? Та майже, як в усіх:
      Про теплий подих, лагідний цілунок,
      Про зустріч, потиск рук, жіночий сміх,
      Про дрібку щастя. Зморщок візерунок

      Кругом очей збирається. Проте
      Із серця струменіє щира ніжність,
      Безмежна доброта, тепло святе,
      І щедро виливається у вірші.

      Так день за днем іде, за роком рік...
      Та книгами і творчістю багатий,
      Поет-романтик, просто - чоловік,
      Несе свій хрест і Божий дар писати.

      10.12.2013 р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Старі вериги
      О, мила панно! Марні сподівання,
      Не тіш себе наївними думками.
      Забудь його і не чекай ночами -
      Було між вами щось, лиш не кохання.

      Не прийде він! Як, власне, і ніколи
      Не думав йти. У нього дім і діти.
      А ти хотіла щастям пломеніти?
      Бажання те вітри перемололи.

      Все більше снігу, віхоли і криги
      Торосами на серці. Може скресне
      Коли свої знайдеш у світі весни,
      Розірвеш пам`яті старі вериги.

      25.12.2013 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. На чужину
      Зажурений, як тінь, стояв Іван
      Під вишнею. На обважнілі плечі
      Пелюстка впала. Наче ураган
      Думки тривожно бились. На старечім

      Лиці ховалась туга. Сивина
      Куйовдилася вітерцем весняним.
      Подумав про дружину, що вона
      Ще досі плаче... Світе безталанний!

      Де видано на старості щоб літ
      Навіки залишати рідну хату?
      Та чи коли подумати би міг,
      Що в чужині прийдеться помирати?

      Зітхнув Іван. Стара слаба і він,
      Нема кому отут їх доглядати,
      То мусили продати рідний дім -
      В Криму дочка є, зять і онучата.

      Хоч руською балакають вони,
      І зять до війська руського подався,
      Хоч тінь плазує клятої війни,
      Та що робити? Вечір укладався

      Між вишнями спочити. І хрущі
      Гули щосил... Зірвав листочок м`яти...
      Як хороше, як любо, до душі!..
      А вранці в Крим спекотний вирушати.

      20 - 21.05.2014 р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Моя земля
      Моя земля так спрагло хоче миру,

      Так стогне в цей страшний і дикий час.

      Моя земля чудова, наче диво,

      Зустріти ще світання має шанс.

      Затихне біль і відшумлять тривоги,

      Бо це безглуздя - в бій на брата йти.

      А всі стежки, і всі прямі дороги

      Додому приведуть, як не крути.

      21.05.2014 - 20:58



      Оригінал

      МОЯ ЗЕМЛЯ

      автор: Enola
      http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500304

      Моя земля так жадно хочет мира,

      Так стонет в этот страшный, дикий век...

      Моя земля, прекрасная, как диво,

      однажды все же встретит свой рассвет.

      Уймется боль и отшумят тревоги –

      бессмысленно идти на братьев в бой…

      А все пути, тропинки и дороги,

      в конечном счете, нас ведут домой.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Хижа тiнь
      Пташині зграї дружно з далини
      Верталися до рідного порогу,
      Де пролісок ще додивлявся сни,
      В проталину встромивши босу ногу.

      Сухе дубове листя, наче плед,
      Йому узимку вигрівало плечі.
      Тепер густий небесний фіолет
      Всі пелюстки пофарбував малечі.

      Він мирно спав. Хмаринок буруни
      Пливли услід за далеччю ясною,
      Та вже повзла тінь хижої війни,
      Що називалась "руською весною".

      07.03.2014 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Мені б...
      Мені б до тебе схилитись, любий,
      І не питати, що з нами буде?
      Погладить ніжно густе волосся:
      Чи наше літо вже відбулося?
      Відколосилось і відспівало,
      Чому з тобою любились мало?
      Чому багато було негоди?
      Роки промчали, як бистрі води...
      Стаю навшпиньки, щоб трохи вище,
      Мені б до тебе на відстань тиші.
      На відстань думки, на відстань слова,
      Щоб лиш очима велась розмова,
      І поцілунком зігріти б очі,
      Мені б до тебе на крилах ночі!
      Ця ніч-примара зійде, не буде,
      Мені б з тобою навіки, любий!

      25.03 - 24.04.2014 р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Чекати вмію (Лист у відповідь)
      А я тобі годила, як могла –
      Давала їсти і давала пити.
      Тебе від злого світу берегла,
      Хотіла, аби ти міг вільно жити.

      В усьому потакала я тобі –
      Вино ти пив, їв українське сало.
      Чому, скажи, мене не розумів,
      З моєї мови кепкував чимало?

      Чому співав чужинських ти пісень,
      Чужих героїв вихваляв завзято?
      З весни по осінь кожен Божий день
      У тебе були гості, було свято.

      Чи ти не знав, як тяжко я жила,
      Як гарувала, зводилась на ноги?
      До того ж юна, молода була,
      І так потребувала допомоги.

      Та ти собою зайнятий лиш був.
      Хоча жили ми разом в одній хаті,
      Про мене зовсім ти давно забув
      І за паркан став нишком поглядати.

      От і розстались… Ми вже не одне…
      Ти шлях цей сам обрав, мій Криме-сину.
      Та вірю, ти назад таки вернеш.
      Чекати вмію. Підпис – Україна.

      20.03.2014 р.

      ""Я тихо уходу, ненько""

      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    66. Сум i весна
      Вже сорок днів лікує втрати час.
      Вже пісня "Лине кача" одзвучала.
      Молитва тиха, тризна і свіча...
      І сотня воїнами Світла стала.

      Тамуєм сльози, ревний біль і крик
      За тими, хто за небокрай полинув.
      На місці страти - тисячі гвоздик...
      Сум і весна... Майдан гірчить полинно.

      Ті, що в безсмерті, нам дають наказ:
      Хай не панують чужаки-заброди!
      Живіть, боріться і не зрадьте нас!
      Здобудьте волю для свого народу!

      31.03.2014 р.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Летiли лелеки
      Летіли лелеки, лишаючи в небі "курли".
      Летіли здалеку, спішили до рідного дому...
      На крилах весну і надію на щастя несли
      На землю Вітчизни летіли, долаючи втому.

      Їх кликала пам"ять батьків і священна земля,
      І теплі дощі, і молочні тумани світання.
      І стежка в"юнка, на якій рудокосе маля
      Так довго рукою махало услід на прощання...

      Їх кликали трави, що буйно росли бережком,
      І запах п"янкий чебрецю, материнки і м"яти.
      І гамір хлоп"ят голопузих над тихим ставком,
      Коли понад вечір вони прибігали купатись.

      Вкладали у мирне "курли" вічну радість і щем,
      І світлу любов, і надію, та віру пташину,
      Бо в ріднім краю житти краще для них, та іще:
      Зрікатись не вміли ніколи птахи Батьківщини.

      18.03.2014 р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    68. До України
      В України є гетьмани,
      В неї є поводирі,
      Хто в людей заслужить шани,
      Зменшить наші тягарі.

      Зло хто знищить і ненависть,
      І корупцію й брехню,
      І жорстокість і лукавість,
      Спалахнуть не дасть вогню

      Братовбивства і прокльонів
      Що ведуть в провалля тьми.
      І напише нам закони,
      Які схваляться людьми.

      Згуртувати всіх зуміє -
      Схід і Захід заодно.
      Хто від слави не сп`яніє,
      Як буде в руках кермо.

      Щоб з Донецька і до Львова,
      По містах і селах всіх,
      Пісня линула чудова,
      І дитячий чувся сміх.

      Рідна мати, Україно,
      Від морів і до Карпат
      Вільна будеш неодмінно
      І прославлена стократ!

      05/03/2014



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Вдарили дзвони
      Вдарили дзвони! Бентежно, нервово, розлого!
      Вдарили дзвони у болісно-лютий набат.
      Відзвук сполоханим птахом полинув до Бога,
      Криком тривожним наповнивши душі стократ.

      Дзвони все били, і били на білій дзвіниці.
      Глух паламар, та видзвонював гучно, як міг.
      Годі! Отямтеся! Кров - то не просто водиця!
      Дзвони, немов заклинанням, благали усіх.

      ... В тата безсило котилися сльози рікою,
      В грудях у матері бився розпачливий крик:
      "Сину мій, сину! Синочку єдиний! Герою!
      Ти для Вітчизни і матері був захисник..."

      Дзвони дзвеніли, шаліли від крику і болю.
      "Отче Правдивий Святий, що на небі єси,
      Хай буде воля Твоя, - пронеслось над юрбою, -
      Боже, почуй! Збережи нас, помилуй, спаси!"

      22ю02ю2014 р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    70. Бiла завiя
      Де проходить незримий рубіж
      Між майбутнім і важко-минулим,
      Ти розгублений досі стоїш
      Осокором самотнім. Заснули

      Почуття. Не турбує їх час...
      Тільки інколи, наче в тумані,
      Щось знайоме відчуєш, і враз
      Все зникає. Лише на світанні,

      Як недовгий, пожаданий сон
      Твою душу огорне і тіло,
      Бачиш погляд мій вірний, і знов
      Його губиш, прокинувшись. Біло

      Замітає завія сліди,
      Спраглі мрії, палкі сподівання.
      Ти покликав мене у кохання,
      Тільки сам забарився прийти.

      12. 2013



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    71. Веселі побажання на 2014 рік
      (Читати голосно, весело, бадьоро)

      Синій кінь біжить галопом,
      Скоро скочить на поріг.
      Тож дозвольте з Новим Роком
      Привітати вас усіх!

      Побажати щастя, миру,
      І вмебльовану квартиру!
      Сміху, радості, завзяття,
      Тестю - гроші, тещі - зятя!
      Щоб свекрухи з невістками
      Щебетали ластівками!
      Щоби дружно всі жили,
      Щоб вгиналися столи
      Від вареників та квасу,
      Щоб на все хватало часу!
      Щоб дружилось і кохалось,
      Щоб натхнення не скінчалось!
      Щоб приніс у кожну хату
      Рік Новий - нову зарплату!

      І щоб завше, день при дні,
      Всі були ви на коні!
      Та щоб кінь той був нівроку!
      З Новим щастям! З Новим роком!

      (Чекаю продовження у коментарях;)!!!)



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Лист столичного обивателя в провiнцiю
      Друже, вітаю! Давно не відписував щось...
      Холод, а може, то просто груднева депресія...
      В час революції в кожного, звісно, свій льос**
      Он за вікном кожен день бачу - мирна процесія:

      Діти, студенти згуртовано йдуть на Майдан,
      За європейську свободу і за інтеграцію.
      В прагненні збутися у черговий раз оман
      Гордо крокує надія вкраїнської нації.

      Хлопець і дівчина, юні, рука у руці,
      Пісня та усмішка. Поряд ідуть сотні друзів їх.
      Знав би ти як "Беркут" трощить кістки та хрящі,
      І як киями ламає дитячі ілюзії...

      Що за доба, що за час, що за світ цей такий?
      Скільки тривати ще смуті поміж українцями?
      Скоро Різдво... Випав сніг, як і завше - м'який,
      Влада, як завше, народ переплутала з вівцями.

      Боляче, страшно... Молюсь:"Милостивий Господь!
      Не допусти у країні війну та руйнацію.
      Кроки вчинити неправильні владі зашкодь
      І збережи від невірного вибору націю."

      Вітер, мороз... У столиці правує зима.
      З думкою тепло, що діти зростатимуть вільними.
      Що там у вас? Ти про себе пиши зокрема.
      Все. На добраніч! Твої сни хай будуть спокійними.

      11.12.2013р

      * обиватель (заст.) - громадянин, особа, яка належить до постійного населення якої-небудь держави і має відповідні права та обов'язки. (Словник синонімів)
      ** льос - жребій; судьба; участь.(Словарь української мови Б. Грінченка)



      Коментарі (40)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Неждано приходить ця осiнь
      Ця осінь з'являється зранку,
      Ледь чутно подряпує шибку,
      І місяця різьблену скибку
      Ховає у дня філіжанку.

      Пронизливі сойчині крики
      Терпляче вгамовує світлом,
      Облесно шепочеться з вітром
      У вітах тонкої осики.

      Пролазить незнаної миті
      У душу. Снує павутину
      Минулого. Наче картину
      Малює роки пережиті.

      Складає у скриню на спомин
      Велику життєву дорогу,
      І сіє круг себе тривогу,
      Як дощ у прокурений комин.

      Розмелює друзів у жорнах
      Обставин. Побільшує тіні.
      Журливі і меланхолійні
      Приносить мотиви. Моторно

      Пакує в однакові стоси
      Всі прагнення і сподівання,
      Зневіру і розчарування...
      Неждано приходить ця осінь.

      2013



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Дощ
      Непогода страшна! Півдоби
      Ллє лавиною небо потоки.
      Грім у бубон дубасить, аби
      Чорні хмари пришвидшили кроки.

      Хвацька блискавка, як батогом,
      Перерізує вовняні шати,
      І зникає зненацька, кругом
      Чорноту залишивши кудлату.

      Наче довгий небесний сувій
      Розмотався гучними струмками.
      Під шалений канкан вітровій
      Срібні кидає перли разками.

      Раптом - тиша... Лише гомонить
      Дощ тихенький у райдужній тозі,
      І тривога ущухла умить,
      Бо усміхнений ти на порозі.

      2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Повiтря осенi гiрчить
      Повітря осені гірчить
      Дощем. Бентежним сумом неба,
      Коли розірвана блакить
      Марніє злякано на стеблах

      Тонкою смужкою журби.

      Гірчить приреченням дерев
      Губити листя і з вітрами
      Шукати скрізь його, але
      Все змарнувати під ногами

      Байдужо-сонної юрби.

      Багряним заходом гірчить,
      Гортанним "кру" старого крука,
      Який, злітаючи, кричить
      До фар авто, що мов гадюки

      Вогненно в'ються вдалині.

      Гірчить туманом із низин,
      Де він влягається дрімати,
      В ріллю на декілька годин,
      Клубками вовняної вати,

      І воловодиться у сні.

      Іще воно гірчить мені
      Нитками бабиного літа.
      Промінням сонця у вікні -
      Сьогодні ним я обігріта,

      Аби журбу прогнати вдаль.

      А може, то мені гірчить
      Моє стривожене мовчання,
      Твій погляд ніяковий, чи
      Очікування слів кохання,

      Яких ти не сказав, на жаль...

      25.10-02.11.2013



      Коментарі (23)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Розмова
      (Присвячується В.Б.)

      У бар, на горнятко кави
      Загнала погода зимова.
      Там двоє мужчин цікавих
      Вели між собою розмову.
      - Красива?
      - Так, звісно, красива,
      Охайна і стильна.
      До того ж
      Привітна і дуже вразлива,
      Сама ж не образить нікого.
      - А очі?
      - Великі, як вікна
      У душу, що вабить розмаєм.
      Жіноча в них туга одвічна
      За тим, кого й досі кохає.
      - Розкішна?
      - Як сонячна осінь,
      Хоча й на околиці літа
      У мріях,
      А сиве волосся
      Морозом на скронях розквітло.
      - Чи любить?
      - Так, любить роботу,
      Без неї не може і днини,
      А по ночах плаче, достоту...
      Та зранку до праці.
      Мужчини,
      Мабуть, іще довго б шептались
      За кухлем пінистого пива.
      Не втрималась я і озвалась:
      - Скажіть, а вона щаслива?

      10.10.2013р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. Передсмеркове
      Небесних сутінків перкаль
      Гасив поволі звуки міста.
      Десь, вирвавшись на магістраль,
      Авто намотували відстань.
      Серед усіх турбот, проблем
      Ніхто не бачив таємницю:
      Летіла осінь журавлем
      І жовтень вигравав на скрипці
      П'янку мелодію прощань,
      Що переплетена чеканням.
      І смуток білий на очах
      Безсило танув.
      Гаптуванням
      Проміння зблиснуло зірок -
      Ніч розлилася на півсвіту.
      І молодик за кроком крок
      Ішов на схід.
      Теплом зігріту
      Ніс усмішку поміж пітьми,
      Щоб загубити на світанні.
      Бліді, натруджені дими
      Вились у небо заклинанням.
      І спокій теплий заповзав
      Пухнастим кошеням до хати,
      Яке забаглось раптом за-
      Гойдати і заколисати.

      16.10.2013р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Запитальний знак
      На крилах літа згіркла пустота
      І осінь причастилася сльозою.
      Чому, скажи, мої німі уста
      Лишились не ціловані тобою?
      Чому усе складається не так
      Як хочеться, як віриться?
      Мовчання...
      Сухий листок - то передзим'я знак,
      Змарнілі мрії - знак років чекання.
      Все важче віриться,
      Все важче віднайти
      Святе тепло на дні холоднім серця.
      Десь я прямую, десь прямуєш ти...
      А наше літо в пам'ять обернеться.
      Мрячить із ранку,
      Тоскно і мрячить.
      Свинцеве небо накриває місто
      І я не знаю - будемо, а чи
      Не будемо з тобою...
      Знаєш, звісно,
      Мені б хотілось бути, але як
      Розпорядиться доля - я не знаю,
      Тому і ставлю запитальний знак
      І журавлем у вирій відпускаю.

      21.09.2013р.





      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Тiльки я, тiльки дощ, тiльки осiнь...
      У Карпатах літає сніг,
      А у Львові танцює осінь.
      Дощ повільний, розмірений біг
      Зупиняє в моєму волоссі
      І виблискує в ньому. А я
      ТОму тішуся, бо діадема
      Із дощу - то розрада моя
      В цьому світі, де вічна проблема -
      Гроші, побут, робота, житло...
      Аби краще усе, аби ліпше!
      Світе білий з хижацьким єством,
      Що тобі до мого крику-вірша?
      Що тобі? А мені так болить,
      Так судомить і хилить додолу...
      Світ - в якому життя, тільки мить,
      Світ - в якому не вірять нікому...
      Як мара, через натовп іду,
      Краплі срібла блистять у волоссі.
      Чи написано так на роду?
      Тільки я, тільки дощ, тільки осінь...

      23.09.2013р. Львів



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    9. Віра
      Цій осені, що вкралася зарання,
      Удар завдавши нагло і вороже,
      Своє я залишаю запитання,
      Бо хто ж мені все пояснити зможе?

      Розкаже хто про пустоту прогірклу,
      В якій хвилини цебенять роками
      І туляться печально до одвірків
      Холодними, безсонними ночами?

      Чому всі дні широкими мазками
      Змальовуються фарбами сумними?
      І що, скажи, що трапилося з нами:
      Були бо рідні, стаємо - чужими.

      Чому наш день подібний до завії,
      Хоча вощаним листом сипле осінь?
      Чому я все іще плекаю мрію
      І вірю у твоє кохання досі...

      05.10.2013р.



      Коментарі (27)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Живу
      Цікаве запитання –
      Як живу?
      Все, звісно, не розкажеш телефоном...
      Багряне листя стиха на траву
      Вкладає вітер.
      Виноградне гроно
      Наповнилося соком.
      А вночі
      Спить голуб на моєму підвіконні.
      Сьогодні зранку сіро,
      А дощі
      Осінні
      Колисково-монотонні.

      Живу...
      Як всі!
      Втікаю від проблем
      У дивний світ фантазій та ілюзій.
      Пишу вірші,
      Нових шукаю тем,
      Знайомлюся
      І маю уже друзів.
      Живу...
      Радію осені, дощу,
      Збираю листя жовте у букети.
      ПлачУ за все!
      І дорого плачУ...

      А запитати хочеться: „ А де ти?”
      Та я мовчу.
      Тамую давній біль
      В кутку душі.
      Єдиний порятунок
      Мовчання золоте.
      Як ти посмів?
      Навіщо кинув слово – наче трунок
      У вир душі?
      Ти дуже завинив!
      Де взяти сили, щоб простити вкотре?
      Життя, що повне гроз, незгод і злив,
      Як літо бабине – не тепле і коротке...

      Живу...
      Як осінь!
      То сльоза спаде,
      То посміхаюсь,
      А бува – радію,
      Як бачу чорнобривці де-не-де
      На клумбах міста.
      І лелію мрію
      Голубкою летіти в небеса
      Із голубом...
      І день отой настане.
      Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
      У Львові осінь... Зацвіли каштани.

      26.09.2013р. Львів



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Покинутий
      На пустищі дикім, де зарослі трав,
      Під баком, що повен помиїв,
      Ведмедик потертий самотньо лежав
      Із бантом рожевим на шиї.
      Дощило надворі.
      Скуйовджений плюш
      Намокнув і злипся.
      Недбало
      Ведмедик лежав у калюжі.
      Довкруж
      Нікого не видно.
      Смеркало...
      Новим він колись подарований був
      На свято малому хлопчині,
      І довгі роки жив улюбленцем у
      Великій і дружній родині.
      Він вірним товаришем був у житті,
      Ділив із малим перемоги.
      Чому ж опинився тепер в забутті,
      І кинутий обіч дороги?
      Чому по життю не шануємо тих,
      Хто вірним нам був,
      І з роками
      Про них забуваємо?
      Звісно, святих
      Повік не було поміж нами.
      Чому не спиняємось між метушні
      Щоденних борінь до знемоги,
      Не думаєм, як би жилося мені
      Покинутим обіч дороги?


      21.09.2013р. Львів





      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Неочiкувана розмова
      У час, коли вечір спекотний, смаглявий
      Зорю запалив на вікні,
      Усміхнена панна твоєї уяви
      Неждано з'явилась мені.

      Присіла край столу. Наповнений щастям
      Очей струменів небокрай.
      Моє ледве чутно торкнула зап'ястя,
      Промовила тихо:"Питай..."

      І я відчайдушно, зухвало і дико
      Їй глянула прямо в лице:
      - Кохаєш його до нестями, до крику?!
      То що мені скажеш на це?

      Мовчання запало. У трепетній тиші
      Цвіркун щось виводив сумне.
      І панна сказала:"У кожному вірші
      Він пише, як любить мене..."

      29.08.2013р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    13. У Кайзервальді (або Відлуння Веб-Єднання)
      Було насправді?
      Чи, може, сниться?
      У Кайзервальді шумить діброва.
      Там пахне сонцем серпнева глиця,
      Звучить чарівна вкраїнська мова.

      Павлюк сідлає свого Пегаса,
      На крилах віршів летить Знесінням,
      І кожне слово – душі окраса –
      Знаходить відгук та розуміння.

      Там Нечуйвітер у повній тиші
      Про ніжну панну мольфарить знову.
      Столітні буки, що на узвишші,
      Призупинили свою розмову.

      Вірші Світлани, хто їх не любить?
      Бринить натхнення у кожнім слові.
      Згадаю Тані, Оксанок, Люби,
      Галинок, Улі вірші чудові.

      Нам Ваня Гентош моргне лукаво,
      Своє читає – від сміху плачеш.
      Як не згадати про Мирослава,
      І чорні вуса його козачі?!

      На Лису гору – вузька стежина,
      Провалля поряд – таке нівроку.
      І голос Лесі з верхів’я лине:
      «Зніміть! Благаю! Не дам і кроку!»

      Король співає про Юлю, Вітю,
      Бомбезно вміє він це робити.
      Лірична пісня пливе блакиттю,
      Та, правда, настрій став сумовитий.

      Пора прощатись. Дівчат Петришин
      Всіх цілував би до ранку, схоже.
      А вітер крони дубів колише,
      Та Ярослава спинить не може.

      Було? Чи сниться?
      Спитати в кого?!
      Життя триває і у розлуці.
      Нової стрічі прохаю Бога,
      Як фото бачу, що на Фейсбуці.

      26.08.2013р.



      Коментарі (35)
      Народний рейтинг: 6 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Слива
      Край ставочку на березі слива,
      Нахилилась униз до води.
      Знаю я, колись жінка вродлива
      Кожен вечір ходила сюди.

      Що робила, кого тут чекала?
      Не розкаже про те верболіз.
      Осока тільки тихо шептала,
      Усміхався замріяно ліс.

      Чайка високо в небі літала.
      Вечір сповнений був віщувань.
      Пустотлива вода умовляла
      Загорнутись у вирій бажань.

      В чисту воду вдивляється слива,
      В парі лебеді дружно пливуть.
      Чи була ота жінка щаслива?
      Думи спокій мені не дають...



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. Почуй!
      Не треба! Молю!
      Зупинися!
      Зажди!
      Невже не настане мій перший світанок?
      Як добре було б нам укупці завжди,
      І я б називав тебе лагідно - мамо...

      І очі б у мене були голубі,
      Бездонні, як небо погожими днями.
      Надією був би довіку тобі,
      І я б називав тебе лагідно - мамо...

      Не знала б ніколи зі мною біди,
      На старості літ не марніла сльозами,
      І хліба доволі було б, і води,
      І я б називав тебе лагідно - мамо...

      Рідненька матусю! Мене не губи!
      Життя не вкорочуй своїми руками.
      Я б так тебе щиро і ніжно любив...
      Благаю, почуй мене!
      Матінко!
      Мамо!

      12.07 - 15.07.2013р.





      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Сирiтлива хатина
      Поруйнований мур біля брами
      Обіперся на вишню розлогу.
      Стара хата брудними шибками
      Споглядає тужливо дорогу.

      Продавали її запівдарма...
      Сірий шифер поріс лишаями.
      Із одвірків полущена фарба
      Опадає додолу жалями.

      На нетоптаній стежці - ліщина,
      В бур'янах дикий кіт копошиться.
      Сирітливо зітхає хатина...
      Не живе тут ніхто років тридцять.

      15.06-09.07.2013р.

      Фото автора



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Медовий спогад
      Кучерявогриві, піднебесні коні
      Розгубили піну серед яворів,
      У мені збудили думи напівсонні,
      І медовий спогад серце обігрів.

      Пригадала ночі і слова кохання,
      Як горнулась ніжно до його грудей.
      Тріпотіло серце, сповнене бажанням,
      Дзвінко заливався в хащах соловей.

      Не журися, серце, за прожитим літом.
      Глянь, довкола тебе колосять жита.
      Голосно щебечуть ластів'ята-діти,
      Стукає у гості осінь золота.

      15.06 - 08.07.2013р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Пух самоти
      Білий смуток літа пухом із тополі
      Стишено лягає мріями у сни.
      Не зійшлися вчасно дві самотні долі,
      Заблукавши, мабуть, на стежках земних.

      Не судились, видно, їм кохання крила,
      Щоб завжди літати разом у світах,
      Бо одна з них в землю очі опустила,
      Інша доля вільна, як у небі птах.

      І блукають світом поодинці долі,
      Половинку рідну прагнучи знайти.
      І зітхають важко в час, коли тополі
      Землю засипають пухом самоти.

      01.07.2013



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Витинанка
      Нещодавно відвідала виставку народної майстрині Оксани Цимбалюк.
      На виставці було представлено вироби із шкіри, тканини, бісеру,
      соломи, витинанки, квілінг. Після виставки Оксана подарувала
      мені свою роботу. Витинанка-мініатюра.
      А ще дещо розповіла про символізм витинанки. Про єднання земного
      і небесного у ній.
      Кожна фігурка, кожний символ у витинанці щось та значить.
      Витинанка малесенька, як сірникова коробочка. Але ж яке вміння
      створити картинку, сповнену символами, аби вона віщувала добро!
      Пам'ятаю, ще тоді, при зустрічі, зародилося у мені якесь
      неусвідомлене відчуття віршу.
      А потім, коли уже вдома розглядала витинанку, і з'явився вірш,
      який присвячую Оксані Цимбалюк.

      На крилах мрії - дерево життя
      І квітка щастя на його вершині.
      Закоханості світле почуття
      Я відчуваю в пісні журавлиній.

      Від пісні розквітає дивоцвіт,
      Та в'ється біля хати кучеряво.
      І наче в казці, волохатий кіт
      Уліво ходить повагом й управо.

      Небесний дар творити диво це!
      Ця витинанка, як душа народу.
      В мініатюрі диво-деревце
      Несе душі і серцю насолоду.

      21.06.2013р.

      Фото автора.
      На фото витинанка Оксани Цимбалюк.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. На осоннi
      Де кропива позацвітала біло,
      Жалкі до сонця тягнучи долоні,
      Тендітний кущ калиновий несміло
      Розкинув руки-віти на осонні.

      Весь у віночки вбраний, як на свято,
      Весну вітає поглядом ласкавим.
      Його маленькі пуп'янки завзято
      Повиставляли щічки зеленаві.

      Та скоро тепле літо щонайдалі
      Гайне поривно слідом за весною,
      І ти, калино, зодягнеш коралі,
      Аби помилуватися собою.

      А потім осінь закурличе з гаю,
      Сумне ридання стримати не в змозі...
      Стою я поряд із кущем... Зітхаю...
      Бо і моя вже осінь на порозі.

      13.06.2013р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Ніч вінчала смарагдами нас
      Ніч вінчала смарагдами нас,
      Золоті розсипаючи зорі.
      Не шкодуючи диво-прикрас,
      Синій шовк розстеляла прозорий.

      Спопеляло бажання дотла,
      Замовкали уста у цілунку.
      Розпашілі єднались тіла,
      Щоб кохання напитися трунку.

      "Обійми, пригорни, доторкнись", -
      У зіницях тонула глибоких.
      Серце рвалося птахом увись
      Під вінчальні небесні потоки.

      Літом дихали зорі ясні,
      Колихаючи тишу довкола...
      Сон чарівний наснився мені
      В час нічний, як цвіла матіола.

      04.06.2013р.

      Для ілюстрації використано картину
      Ван Гога "Зоряна ніч"



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Останнiй шанс
      Колись тебе Всевишній запитає,
      Чи ти любив, чи спалював мости?
      Чи хтось для тебе на землі був раєм?
      Чи раєм пробувáв для когось ти?

      Тому, подумай, поки ще не пізно,
      Ще поки не прийшли сумні часи.
      І уклонися матері, і слізно
      Пробачення за кривду попроси.

      Почуй, як перешіптуються трави,
      Як вітер затихає між ланів.
      І усміхнися стежці золотавій,
      Що до старих прямує яворів.

      А дітям крила подаруй і казку,
      Роздай себе усім без вороття.
      Можливо, день оцей, як вищу ласку,
      Як шанс останній надає життя.

      05.2013р.

      Для ілюстрації використано кадр із фільму
      режисера Джоел Хопкінс "Останній шанс Харві".



      Коментарі (26)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. День iз подихом кропиви
      День із подихом кропиви
      Затягнувся... Здається роком!
      Живете як без жалю ви
      Попід небом святим, високим?

      День зі смаком людських турбот
      За спочинком та миром тужить.
      Так багато довкруг скорбот,
      То чому ви такі байдужі?

      Всюди біди, хоч очі мруж -
      На коліна стаю в покорі.
      Як торкнутися словом душ,
      Коли душі безмежно хворі?

      20.05.2013р.



      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. Мелодія ночі
      Досі звучить у мені та мелодія ночі -
      Ревна і пристрасна, ніжна, жагучо-зваблива.
      Місячне сяйво впліталось у мрії жіночі,
      Фата-моргана ввижалася, марево, диво!
      Солодко, щемно... І я розчинялась у звуках
      Ляпіс-лазурних, з краплинками зір мерехтливих.
      Сіяла музика спогади, тугу та муку...
      Долі подяка за ті відчуття особливі.

      02.04.2013р.




      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. Заворожи
      Заворожи мене!
      Заговори!
      Ти ж володієш магією слова!
      Скажи про почуття,
      Що до пори
      У вічності жили позачасово.
      Про білі орхідеї розкажи,
      Які вони тендітні, ніжні, гожі.
      Як щойно ти їх обирав межú
      Десятків інших,
      Бо на мене схожі.
      Навколишній зникає міста звук,
      Повільно доторкаючись до стебел.
      Заворожи!
      Не розмикай лиш рук, -
      Несила відірватися від тебе...

      04.04.2013р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Малюю кохання
      Ранок теплом переповнює
      Мрію рожеву -
      Твій поцілунок відчути,
      Зустрівши у парку.
      Я прожену із душі
      Снігову королеву,
      І відшукаю весну
      В потайнім закамарку.
      Ніжну і пристрасну,
      Добру,
      Палку і жадану.
      Із ароматом садів
      У весільному вбр́анні.
      Де мій мольберт?
      Фарби сонця із неба дістану.
      Ранку цього я щаслива!
      Малюю кохання!

      29.03.2013р.



      Коментарі (32)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    27. Зустрiч
      Зустріч ця не випадкова,
      Знали вона і він.
      Очі у очі... Ні слова -
      Пам'яті бив передзвін.
      Хоч розгубилось у плині
      Ситого штилю,
      Однак
      Це почуття по краплині
      В душу сочилося.
      Смак
      Напівзабутого тіла,
      Рук розпашілих тепло.
      Наче уперше, несміло
      Пив поцілунки.
      Кого,
      Де і коли розпитати
      Про швидкоплинність життя?
      Доля щасливі дукати
      Сипле лиш мить.
      Почуття
      Знов спалахнуло квітково.
      Танув напруження лід...
      Зустріч ця не випадкова
      В серці залишила слід.

      28.03.2013р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Невимовне
      Сонця тінь швидко бігла снігами,
      Цього року холодна весна.
      Я приїхала в гості до мами,
      В дім, де тата півроку нема.

      Звичні запахи линуть з кімнати.
      Серед хати старий, сивий кіт
      Тиху пісню почав муркотати,
      Язиком причесавши живіт.

      Ось і батька кімната маленька.
      Перебігла тривога чолом -
      Дві фіранки прозорі, біленькі,
      За життя його їх не було...

      Жаль повільно наповнював хату,
      Тихий сум виростав до небес.
      Серце гупало: "Та-точ-ку! Та-ту!
      Як мені не хватає тебе!"

      08-11.03.2013р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Знеболення душi
      Збігає час. Немає вороття.
      Із кожним днем ятриться біль розлуки.
      Все, що залишилося - спогади.
      Життя
      Притрушує мінором денні звуки.
      Немов цебром холодної води,
      На розпашілу голову репіжить,
      У час, як сонця золоті сліди,
      Дають початку ночі силу свіжу.
      У тиші павутиною нудьга
      Сплітає вечір сутінками міста,
      І в'яже душу гнітом ланцюга,
      І сил нема боротися.
      Огниста
      Вечірня вулиця виманює в юрбу.
      Іти крізь натовп - звична терапія.
      Знеболення душі.
      Свою журбу
      Сховати там - дорогоцінна мрія.
      А потім повертатися назад,
      В кімнату, де скімливо так і тоскно.
      Нести свій хрест, коли й гірка сльоза
      Пектиме, як гаряча крапля воску.


      15.03.2013р.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Весняна орхiдея
      У жіноче свято - завірюха.
      Де ж так забарилася весна?
      Білий явір колискову слухав,
      Та у сон солодкий поринав.

      Як же тепло та спокійно вдома!
      І намріялося враз мені чомусь,
      Що сьогодні крокусам чудовим
      Я холодні стебла обійму.

      Чи занурю радісно долоні
      У мімози кульки золоті.
      Чи букет тюльпанових бутонів
      Серце звеселятиме мені.

      Та неначе за наказом феї,
      Серед заметілей снігових,
      Ти приніс розкішні орхідеї
      І сказав, що схожа я на них.

      8-13.03.2013р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Вікна плачуть
      Ви знаєте, як плачуть вікна? Як
      По шибці зимній котяться донизу
      Малі краплини, віднайшовши шлях
      Крізь поволоку білувато-сизу?

      Ви знаєте, як плаче жінка? Як
      Сльоза, прийнявши розпачу потоки
      Тріпочеться на віях, наче птах,
      І падає на розпашілі щоки?

      Ви знаєте, як мучиться сумна
      Моя душа, закована у кригу?
      Чекає сліз очищення вона...
      А вікна... вікна плачуть на відлигу.

      12-15.02.2013р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Білі двері
      А він її прогнав. Його тиранив біль,
      Нещадно мучив і терзав жорстоко...
      Та він же чоловік! Хотілось, аби їй
      Не показати мук тих ненароком.

      І плакала вона, від смутку і образ,
      Тремтіли сльози зрадницьки на віях.
      "Навіщо він отак?" - шептала повсякчас,
      Та бідкалася, що не розуміє.

      Вона ішла вперед, загорнута у жаль.
      А він лежав... Думки були примарні.
      Холодний падав дощ на стомлений асфальт,
      І мокли білі двері у лікарні.

      04.02.2013р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Звичайна жiнка
      Вона звичайна жінка. День у день
      Охайна і приємна. Не лукава.
      Для приятелів - жодних одкровень,
      Хіба що разом вип'є чашку кави.

      Коли проміння сонця золотить
      У вазі квітів маківки червоні,
      Пригадує життя солодку мить,
      І заздрить голубам на підвіконні.

      Коли іде любовний серіал,
      Бажає мати ніжності краплину.
      Подивиться у глибину дзеркал,
      І розстеляє ліжка половину.

      Вона звичайна жінка. І тому -
      Сучасний одяг, модні черевички.
      У диво вірить. Диво і весну,
      Що радісно накликують* синички.

      *Накликують(діал.) - дуже голосно раз у раз
      видавати звук, що передає певне почуття.

      1-3.02.2013р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Не вiчний вiхоли мотив
      Дошкульний холод самоти,
      У хаті тиша.
      На вікнах іній-серпантин
      Мороз розвішав.
      Неначе розірвався міх
      Необережно,
      Летить, летить лапатий сніг -
      В душі бентежно.
      Чай недопитий на столі,
      Лимон до чаю.
      Думки, як сиві журавлі,
      Що відлітають.
      Хай снігопад засіє шлях
      Пречисто-біло.
      Усе життя чекати я
      Тебе уміла.
      Не вічний віхоли мотив -
      Прийдуть ще весни,
      І лід пекучий самоти
      На серці скресне.

      30.01.2013р.



      Коментарі (24)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Помаранчi
      Котилось помаранчем у поля
      Зимове сонце, залишивши місто.
      Загорнута у сутінки земля
      Прощалася зі сяйвом золотистим.

      Зіщулилися ягоди калин,
      Вже не яскраві - а бліді, змарнілі.
      Мороз із порцелянових крижин
      Вирізьблював їм шати сніжно-білі.

      Мережив сріблом соснам кептарі,
      Оздоблював кружальцями, шнурами.
      На оксамитних вітах угорі
      Бурульки порозвішував разками.

      "Оранжево закінчується день", -
      Подумала. А спогадів лавини
      Несли думки про тебе і про те,
      Що любиш ти солодкі апельсини.

      25-27.01.2013р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    36. Сосни на варті
      Лежить холодна тиша на гілках
      Високих сосен, що торкають хмари.
      У шахті фосфоритній затиха
      Із вічності відлунням голос Сари.

      ***

      - Моя кровинко, тихо! Спи, не плач, -
      Згорьована вмовляє сина мати. -
      За тебе я молилася, та бач...
      Ніхто вже нас не прийде рятувати.

      - Чому надсадно плачуть, мамо, всі.
      Біди, немов, чекають, а чи страти?
      - Ти не зважай на плач той, уві сні
      Не страшно буде, сину, помирати.

      - Скажи, матусю, нащо Авігаль
      У воду кинула малу дитину,
      Коли нас через міст вів поліцай?
      - Вона її так рятувала, сину...

      - Я їсти, мамо, хочу... Дай шматок
      Тієї хали, що пекла ти в печі.
      А ще води би випити ковток...
      - Про це згадав ти, сину, не до речі.

      - До хедеру я, мамо, дуже звик,
      У мене друзів там було багато.
      Освоювали Тору та іврит,
      Щоби могти з раввіном розмовляти.

      - Ти знаєш, сину, як молились ми, -
      В її очах спалахує розпука. -
      Смолу розпечену на тім'я налили,
      І Ребе наш помер у лютих муках.

      - Мені так важко дихати, чомусь...
      Хтось у пітьмі там просить допомоги.
      Ридає тяжко... Мамо, я боюсь...
      - Ох, сину, сину... Не тримають ноги...

      - А завтра, мамо, як настане день,
      Чи будуть ще нас мучити прокляті?
      - Не буде, сину, ворогам прощень! -
      Сказала стиха і... замовкла мати.

      Земля волала, клянучи війну!
      Межи трьох тисяч знищених у шахті,
      Маленький хлопчик з мамою заснув...
      Завмерли сосни, стоячи на варті.

      ***

      Лежить холодна тиша довкруги,
      Деревами вдивляючись у вічність.
      Звучать щороку в шахті молитви,
      І люди палять поминальні свічі.

      21-24.01.2013р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Народження
      Ніч із кокону білого віхоли
      Намотала ниток. Ранок стріхами
      Розірвав сиве прядиво холоду.
      І крізь нього проміння, як золото,
      Полилося тихенько на вишиті
      Срібним шовком дерева. У тиші тій
      Заяснілося. Втішено, весело
      Заспівали птахи. Вітром чесана
      Похилила верба закосичені
      Жовті прутики. Сонцем засвічений
      День зимовий родився під вітами,
      У снігу, що палав самоцвітами.

      15.01.2013р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Адрi
      Пахне стомлена хвоя. Ще блимають вогники на
      Невеличкій ялинці, що стала сьогодні сумна.
      Срібний ангел неначе заснув на самому вершечку.
      Аромат ледь відчутний солодких, як мед, мандарин
      Ще витає в кімнаті, кружляючи поміж гардин,
      Ще цукерки блищать у різдвянім, із вовни, мішечку.

      Біля ніжки канапи жовтіє покинутий м'яч,
      Заховався колись від усіх цей невтомний втікач,
      І забули про нього, хоч довго шукали й завзято.
      За вікном, у сніжинки, ховається ще один день,
      І самотності холод на плечі сідає. Лишень
      Гріє сонечком спомин про сірі твої оченята.

      Пролягли поміж нами дороги, сніги і міста,
      Та згадаю тебе і усмішка торкає уста.



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Таїна
      Спадає, розгубивши зорі, вечір.
      Кружляє пухом в оксамитнім небі.
      Влягається на віти молодечі
      Гінких дерев. Немов казковий лебідь,
      Кущ ялівцю. Вдягнувши капелюха,
      Багряні брості хилить горобина.
      Через рядно, що ткала завірюха,
      Протоптана мереживна стежина.
      Лавки, у сніг загрузлі по коліно,
      Дрімають мирно попід ліхтарями,
      Що у покорі стали і уклінно
      Мене вітають жовтими вогнями.

      Врочиста тиша! Наче таїною
      Наповнилось довкола все до краю...
      Сніг білим пухом в'ється наді мною -
      То ангели у небесах літають.

      24.12.2012р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    40. Туман
      Туман розвісив за вікном
      Свої картини,
      Розлив досвітнє молоко
      Все до краплини.
      Заполонив мене усю -
      І душу й тіло.
      Чекала я тебе у снах,
      Я так хотіла...
      Відчути подих на щоці,
      І тихий шепіт.
      Прийди з туманом разом цим,
      Відчуй мій трепет.
      Я розповім про снігопад,
      Що скоро буде,
      Хоч хмурий грудень за вікном
      З лицем приблуди
      Лишає сльози на душі,
      І бруд на рамі...
      Чомусь так хочеться мені
      Тебе губами
      Торкнутися хоча би раз
      Палким цілунком...
      Туман у скроні проникав
      І стукав лунко.

      2011р.



      Коментарі (22)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    41. Мамо рідна кохана (Автор мелодії - Віктор Ох)
      Вітерець лебедино,
      Вітерець лебедино,
      Вітерець лебедино
      Мої думи несе.
      Мама рідна, єдина,
      Мама рідна, єдина,
      Мама рідна єдина
      Зрозуміє усе.

      У час коли в замріяній долині
      Спадає в роси пісня солов'я,
      Як у дитинстві, по м'якій стежині,
      Уздовж подвір'я йду до хати я.

      Хата вишнями вбрана,
      Хата вишнями вбрана,
      Хата вишнями вбрана -
      Мій початок доріг.
      Мамо рідна, кохана,
      Мамо рідна, кохана,
      Мамо рідна, кохана,
      Ти - життя оберіг.

      Матуся сива жде біля порогу
      У хусточці терновій на плечах,
      І крізь одвічну за дітей тривогу,
      Любов ясніє в маминих очах.

      Мамі рідній благання,
      Мамі рідній благання,
      Мамі рідній благання
      Тихо я шепочу.
      За твої всі страждання,
      За твої всі страждання,
      За твої всі страждання
      Я прощення прошу.

      Торкнуся зморщок на щоці устами,
      На серці радість грають скрипалі.
      За тебе Богу помолюся, мамо,
      Бо ти для мене Ангел на землі.

      17.12.2012р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    42. Мовчи
      Мовчи... Я бачу все в твоїх очах -
      Що не така, як всі, що особлива...
      Дощ припустив... Мелодія журлива
      Вплітається в твої слова... Хоча...

      Мовчи... Я знаю, за тобою даль -
      Дванадцять тисяч кілометрів мрії,
      І нездійсненні, неземні надії...
      Та я належу не собі, на жаль...

      Мовчи... Мовчу і я в хвилини ці...
      Схиляєшся так низько у поклоні,
      Береш із ніжністю мої долоні...
      Палає поцілунок на руці...

      2011р.



      Коментарі (25)
      Народний рейтинг: 5.75 | Рейтинг "Майстерень": --

    43. Випадковий
      Ніч знову стікає по вікнах у краплях печальних
      Дощу, що завчасно навіює тугу та спомин.
      Давно загубився у снах серед марень безкрайніх
      Твій образ. А може, ти просто в житті випадковий

      Прохожий, що тільки спинився напитись водиці,
      Зігрітися серцем від серця палкого. І знову
      Згубитися поміж доріг, де іскрять громовиці,
      Пішов, залишивши на згадку, цілком випадково,

      Свій усміх? Чому ж до цих пір ще бринить відголосся
      Тих слів, що промовив мені у останній розмові?
      Враз тиша запала глибока і навіть здалося –
      Цей дощ і ця ніч у моєму житті випадкові.

      02.12.2012р.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    44. Приїздіть до мами
      Тривалою щось видалась зима,
      У квітні ще кидається снігами.
      Дивлюся у віконце крадькома,
      Чи не приїдуть діточки до мами?

      З надією, що скроплена слізьми,
      За вас шепочу молитви ночами,
      Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
      Чому ж не приїжджаєте до мами?

      Смачненькі приготую пиріжки,
      Округлі, із блискучими боками.
      Почастувала б діток залюбки...
      Коли приїдете у гості ви до мами?

      Минає час... Ідуть за днями дні,
      І старість підкрадається з роками.
      В якій би не були ви стороні -
      Не забувайте, приїздіть до мами!

      01-06.04.2012р.



      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    45. Шипшинка (Автор мелодії Віктор Ох)
      Пелюсток п'ять шипшинка
      Простягає до мене.
      Золота серединка,
      Внизу листя зелене.

      Ніби вбрана шовками,
      Така ніжна лелітка.*
      На гілках із шипами
      Порцелянова квітка.

      Запах лагідний лине,
      Проводжає в минуле.
      Воскрешає хвилини,
      Що в душі десь заснули.

      Вдвох збирали шипшину.
      Пам'ятаю і досі,
      Цілував без упину
      Ти лице моє й коси.

      Цілував мої губи,
      Називав мене - мила.
      Обіймав і голубив...
      Зашарілась шипшина.

      Стільки літ промайнуло...
      Чи того нам бажалось?
      Тихим щемом війнуло,
      У душі десь озвалось.
      .
      Сивини павутинка,
      Півжиття за плечима.
      Скаже хтось - гарна жінка,
      Та з сумними очима.

      Дорогі мені квіти
      Пригортаю до серця.
      Зачароване літо,
      Теплим спогадом ллється.


      *Лелітка - блискітка, цяточка.

      2011р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    46. Доню, моя донечко (Автор мелодії Віктор Ох)
      Від біди, печалі і тривог,
      Збереже нехай всіх Бог!

      Доню, моя донечко, сльозинко на очах,
      Відлітаєш ти від мене у життєвий шлях,
      І де б не була ти, у які не йшла світи,
      Мамина молитва тебе буде берегти.

      Від біди, печалі і тривог,
      Збереже тебе хай Бог!

      Не шкодуй із серця людям, доню, теплоти,
      Будь завжди привітна і до всіх ласкава ти,
      Щоб життя колискою для тебе все було,
      А знайдеться милий, на його зіпрись крило.

      Від біди, печалі і тривог,
      Збереже удвох вас Бог!

      Тільки, доню, пам'ятай про батьківський поріг,
      Про матусі серце, що для тебе оберіг.
      Знаю, заклопотана ти, та хоча б до свят,
      Ти привозь бабусі онучаток-пташенят.

      Від біди, печалі і тривог,
      Збереже усіх нас Бог!



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    47. Лісова царівна
      Де соловей витьохкує чарівно –
      Серед дубів кремезних, серед кленів –
      Конвалія, як лісова царівна,
      Росла струнка на пагінці зеленім.

      Росу ввібравши чисту світанкову,
      Сріблились дзвоники прозорим блиском,
      Згортаючи обгорточку казкову
      Над пуп'янком – пацьоркою намиста.

      А запах! Ніби ангели із неба
      Подарували свіжі аромати!
      А знаєш, вона квітла задля тебе,
      Щоби тобі себе подарувати.

      А ти проходив мимо і навмисно
      На ніжну квітку наступив ногою.
      Поранена душа її повисла
      На ниточці і витекла сльозою.

      Скажи, чому, не можу я збагнути,
      Приніс царівні лісовій страждання?
      Та знай: якщо щасливим хочеш бути,
      То не чини подібного з коханням.


      08.05.2012р.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    48. Бабуся
      Пригадалась бабуся Їленка,
      І хатинка старенька, мала.
      На бабусі темненька сукенка,
      А в очах - синь безмежна тепла.

      Два віконця схилились докупи,
      Двері, врослі в дощатий поріг.
      Пересохлі свої шкаралупи
      Розкидає крислатий горіх.

      Хоч вітрець повіває лиш трішки,
      З тихим стукотом на моріжок
      Опадають біленькі горішки
      І ховаються в сіна стіжок.

      Промайнула картинка в уяві,
      Забриніла сльоза... Далебі,
      Маю очі зелені, мов трави,
      А в бабусі були голубі...


      21.07.2011



      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: 5.38 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    49. Про що мовчав бузок
      День догорав у зарослях бузку,
      Вдивляючись у річкове люстерце.
      Чорнявий красень дівчину струнку
      Голубив, пригортаючи до серця.

      "Красуня! Мрія! Зіронька ясна!
      Моє кохання ніжністю розлито!" -
      Він личко цілував їй, а вона
      Дивилася на нього сумовито.

      Бо завтра вже його не буде! Ні!
      Їм вісімнадцять, то ж йому служити.
      Прощальний погляд милому... Сумні
      Зітхання обпекли бузкові квіти:

      "Коханий, я чекатиму! Лишень
      Скажи, чи буде зустріч довгождана?
      Писатимеш мені ти кожен день?"
      Він очі цілував: "Щодня, кохана!"

      У стоптаній, безросяній траві
      Слова прощання танули помалу.
      Вона ридала гірко, коли він
      Із рекрутами йшов у бік вокзалу.

      Гірчила осінь спомин полином,
      Бузкове листя стомлено опало.
      Вона з дощем зітхала під вікном
      І все листа чекала... Все чекала!

      Вже й рік пройшов, а дівчина сумна.
      Весіль у подруг відбулось чимало.
      Її за дружку кликали. Вона
      Без нього веселитись не бажала.

      Минали дні, ішов за роком рік...
      Та, раптом, люди стали гомоніти,
      Що сивий однорукий чоловік
      Щовечора бузку зриває квіти.

      В полоні незабутніх почуттів
      До нього йшла... На щастя, чи розлуку?
      Він простягнув їй тисячу листів,
      Вона міцніш стискала доньці руку.

      2012



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    50. Стакато дощу
      Йду дощем обіч низок машин
      І автобусів жовто-яскравих.
      Край вікна у кав'ярні один
      Ти сумуєш за чашкою кави.

      Ароматний напій і терпкий
      Закінчився так швидко, як літо,
      Наче спогад приємний, який
      Знов у пам'ять забрів сумовито.

      Може, ти пригадав у цю мить
      Почуття, що стелились габою?
      У зажурі з дощем гомонить
      Пізня осінь - не наша з тобою.

      Задощило стакато в душі...
      Залишивши усі свої справи,
      У кав'ярню заходжу мерщій,
      Щоб зігрітися чашкою кави.

      16-23.10.2012р. Львів



      Коментарі (15)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 0

    51. "Delete"
      Писала життя різнобарвну картину
      І ніжністю слів прикрашала невпинно.
      На крилах уяви у небо злітала,
      Та раптом все зникло, нічого не стало.

      Розхристане небо змарніло сльозами,
      Скуйовджена пам'ять пробігла рядками.
      Обірвані крила, дощі звинувачень,
      Не стало цілунків, не стало побачень.

      Звелося до крапки все на моніторі,
      Слова позникали, як вранішні зорі,
      І думка застигла, згубивши політ...
      Тремтяче рука натискала "Delete".

      09.04.2012р.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    52. А пам'ятаєш
      А пам'ятаєш, як раділа осінь,
      Коли ми йшли за клином журавлиним?
      Траву намистом прикрашають досі
      Червоні ягоди розкішної калини.

      А пам'ятаєш зібрані у жмені
      Смарагди крапель ніжно-прохолодні?
      Багряне листя із осик та кленів
      Тоді так опадало, як сьогодні...

      Чому ж нам вітер проспівав прощальний
      Мотив кохання, що було шаленим,
      І цілий день колючий дощ безжальний:
      "А пам'ятаєш,"- все питав у мене?

      14.10.2012р. 19:10



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    53. Скажи
      Скажи ще раз:" Кохана, я люблю!"
      Повторюй, мов уперше, безупинно!
      Додай ще сил, як вітер кораблю,
      Коли вітрилам надимає спину.

      Скажи "люблю" - твоїх чекаю слів.
      Дозволь насолодитись почуттями.
      Хоч досить є гордіївих вузлів,
      Будь мрійником, закоханим без тями.

      Дарма, що зморшки стеляться чолом,
      Та прикрі будні посріблили скроні.
      Скажи "люблю", щоб серце розцвіло
      Під супровід небесних передзвонів.




      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    54. Крок осені
      Вітерець, що аж пашів від спеки,
      Поблукавши між прив'ялих трав,
      Стару лавку з дощеч́ок смереки
      Листям липи вправно посипав.

      На дошках, пошерхлих від негоди,
      Що ввібрали в себе спеку дня,
      Почитати книгу в прохолоді,
      Ненадовго влаштувалась я.

      Сонце липі золотило коси,
      Повагом ховаючись за став.
      Майстер-дятел "Скоро прийде осінь"
      На корі шовковій карбував.

      А коли було вже по роботі,
      Задивився на чеканки тло.
      Легкокрилий вітер у польоті
      Вчив листок ставати на крило.

      І беріг його, немов обранця
      Осені. Пронісши між гіллям,
      Вклав на лавку. Жовтого блукальця
      Довго роздивлялась мовчки я.

      Так пос́еред тиші і мовчання
      Осінь ще підкралася на крок.
      Я вірші читала про кохання...
      Липа...
      Лавка...
      І сухий листок...



      Коментарі (17)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    55. Нічний дощ
      Знов у Львів завітав тихий дощ,
      Не спішить, накрапає за звичкою.
      Із камінням брукованих площ
      Гомонить неквапливо водичкою.

      Лопотить по зеленій траві,
      Стриптизером танцює за вікнами,
      Поцілунками мокрих кобіт
      Зачаровує. Далі привітними

      Вулицями заваблює в ніч,
      Сповиваючи ратушу хмарами.
      З-понад хмар дощових навсібіч
      Десятьма б'є годинник ударами.

      Лад наводять в нічній темноті
      Ліхтарі, розсипаючи золото.
      Чом же в ніч цю не спиться мені,
      Хоч і знаю, у дощ спати солодко?..

      12-20. 08.2012р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    56. Як починається осінь
      Може, так починається осінь:
      Спрагле літо, втомившись від спеки,
      На поля, де зібрали покоси,
      Побіжить проводжати лелеки?

      А можливо, на всю зелень листя
      Рудуваті розќидає барви?
      Дощ рясний над садами зависне,
      Аби їх відіпрати, та марно.

      Ну, а може, як вітер щодуху
      У гіллі затріпоче високо,
      І попадають яблука глухо
      В сухотрав'я, спливаючи соком?

      Та буває, відчувши самотність,
      Що у лінію долі злам вносить,
      Усвідомиш життя незворотність
      І збагнеш - починається осінь!

      13.08.2012р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    57. Кава в постіль
      У шибку
      Ранок зазирнув
      Ласкавий,
      Захоплюючи жінку
      У полон.
      Відчула запах
      Смаженої кави,
      Знімаючи з повік
      Солодкий сон.
      Відтак поворухнулася
      У ліжку,
      Всміхнулася
      Світанку за вікном.
      Невимушено
      Оголила ніжку,
      І пригадала:
      Вечір...
      За столом
      Вони удвох...
      Їх спрагнені бажання...
      Бездонний погляд...
      На руці рука...
      Його слова палкі...
      Її мовчання...
      Доріжка місячна
      Клубочиться
      Легка...
      Їх дивна ніч
      Серпанком огортала
      Струсивши зорі
      На своє крило...

      Вона лежала довго,
      І чекала...
      Та кави в постіль
      Так і не було.

      16.12.2011р.



      Коментарі (20)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    58. Не зрозумів
      Навіщо ти чекав слова зізнання?
      Перевіряв, чи зрілі почуття?
      А я несла своє сліпе кохання
      У вир подій, до тебе, до життя.

      Несла мов відра, сповнені водою,
      Боялася, щоб необачний крок
      Не вів до каяття, не став бідою,
      Хоч у думках летіла до зірок.

      Про тебе мріяла. У мареннях блукала,
      Засвічувала жовті ліхтарі,
      Коли небес шовкові покривала
      Тонкий ховали місяць угорі.

      А ти чекав... Скажи мені, навіщо?
      Слова, як хвилі, що несе вода,
      Розіб'ються. Моє кохання вічно
      Світитиме!
      Не зрозумів...
      Шкодá...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    59. Не залишай мене
      Не залишай мене, Ангеле мій!
      Не покидай наодинці із ніччю.
      Страшно, самотньо іти по узбіччю.
      Не осуди мене, а зрозумій.

      У лабіринті колючих думок
      Я навмання йду, неначе крізь терни.
      Правди наосліп вишукую зерна,
      Спрагло шукаю надії ковток.

      А під ногами уламочки мрій,
      Тих, що розбились у дивному злеті.
      Чуєш! Он півні співають вже треті...
      Не залишай мене, Ангеле мій!



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    60. Стогiн яблук
      (Пам'яті батька. 05.08.2012р. - дев'ять днів по смерті)

      Пригадалось дитинство: коли мій веселий татусь
      Щéпи в двір наш приніс, навмання з них узявши котрусь,-
      Помістив її в ямку й присипав пухким чорноземом.
      "То - папíрка*, - сказав. - Вродить нам вона яблук смачних,
      Буде сік, а до осені зможемо разом із них
      Сушенí** насушити. На зиму врожай збережемо."

      Як же рясно цвіла та папíрка цієї весни,
      І птахи щебетали так дзвінко пісень голосних,
      Сонцесяйна коли до небес запліталася стрічка!
      Ох, і яблук було! Гілля гнулося дугами. Лиш
      Не торкалося ледве стежини, де вився спориш...
      У ту пору спекотно-суху згасла батькова свічка...

      ...Тихо він відійшов, залишивши земні свої справи...
      Усю ніч з глухим стогоном падали яблука в трави...

      *Папíрка – сорт літніх яблук.
      **СушенЯ – висушені на сонці скибочки яблук.
      (Подільська говірка)




      01.08.2012р.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    61. Довічним Ангелам Неба
      Помолюся за вас, мої рідні матусю і тату,
      Помолюся за те, щоби ви іще довго жили.
      Було прикрощів так у житті вашім, знаю, багато,
      Та усі негаразди ви разом здолати змогли.

      Як малі ластівки, будували свою власну хатку,
      Годували двох доньок, ростили, давали знання.
      Дочекалися внучок, і навіть одне правнучатко
      Своїм сміхом дзвінким вашу старість тепер звеселя.

      Пережиті роки осідають, як попіл на скроні,
      Ще й хвороби обсіли, як сови високу сосну.
      Я дивлюся на вас, на пошерхлі від часу долоні,
      І не можу спинити сльозу трепетливо-ясну.

      Ці долоні колись мені бант заплітали у коси,
      Ваша мудрість і різка учили по правдоньці жить.
      У надії на краще пройшли сімдесят треті роси,
      Хоч для вас були всі вони, як передранішня мить.

      Мамо! Тату! Рідненькі! Ви Ангели Неба довічні!
      Хай Господь посилає вам сонечко ніжне Своє,
      Не тривожать нехай страхітливі вас сни опівнічні,
      Хай ще довгі літа вам зозуля в садку накує!

      11.07.2012р.



      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    62. Дозвольте лиш
      Дозвольте лиш любити Вас,
      Прошу, благаю милостиво!
      Кохання розцвіло, мов диво,
      Зумівши вправно, без прикрас,
      Вас огорнути в сонця блиск.
      Життя буяє в барвах літа,
      У серця келихи налито
      Любові. А було колись
      Там повно жалю, болю, сліз.
      Хоч відстань чимала між нами,
      Та з Вами поряд я думками
      Коли Ви дивитесь на Віз
      Малий. В чарівнім сяйві зір
      Ваш погляд бачу, Ваші очі.
      Я б розчинилась в них охоче
      Після нещасть, незгод, зневір.
      Чому з'єднала доля нас,
      Довівши до кінця, до краю?
      Я ні про що Вас не благаю -
      Дозвольте лиш любити Вас!

      26.07.2012р.



      Коментарі (21)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    63. Солодкий сон
      Долає ранок ночі тьму
      У споконвічному двобої.
      Мій сон сьогоднішній чому
      Так розтривожений тобою?
      Чому, скажи, мої вуста
      Без поцілунку ти залишив?
      Нерозуміння нароста
      І загортається у тишу.
      Ти ж обіймав мене у сні,
      Я пам'ятаю кожен дотик.
      В словах, що говорив мені,
      Вчувалися журливі ноти.
      Уява то моя, чи ні?
      Хитнулася ураз гардина...
      Твій голос чую вдалині,
      Шепочеш: " Спи, моя єдина.
      Світанку сяючий бутон
      Іще блукає десь шляхами."
      І знов мене солодкий сон
      Твоїми обійма руками.

      22-27.03.2012р.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    64. Гроза у горах
      Гроза!
      Точ́ене листя дуба
      Термосить вітер.
      Білочуба
      Береза хилиться додолу.
      По ніжній бересті подолу
      Дощу стікають краплі слізно.
      Повзуть над лісом хмари грізно.
      Чіпляються за гострі шпилі...
      Грім у небесному горнилі
      Роздмухує вогонь священний.
      Полоще дощ розлогі клени,
      Сплітає віти осокорам...
      Гроза несамовита в ѓорах!

      Ми у печері...
      Камінь... Тиша...
      "Моя голубко наймиліша", -
      Почула раптом.
      Завмираю,
      Мов потрапляючи до раю.
      І вже нема грози, ні грому...
      Несе солодка хвиля втому.
      Усе пливе перед очима,
      А в серці спрага невтолима.
      Шепочу: "Найдорожчий мій,
      Ми вдвох отут, серед стихій.
      Дарма негода й дощ стіною,
      Аби ти поряд був зі мною!"

      06.06.2012р.



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    65. Яблуко в долонi
      Спрацьований, з поморщеним лицем,
      Сидів Семен самотньо на ослоні
      В садку, де пахла м'ята з чебрецем,
      Червоне яблуко тримаючи в долоні.

      Те яблуко блискуче, молоде...
      В Семена раптом засльозились очі.
      Він пригадав Марусю. Як на те
      Наснилася йому цієї ночі.

      Її веселий сміх, неначе птах,
      Летів із вітерцем за огорожі.
      А на рум'янім личку, щічки так
      На яблучка маленькі були схожі.

      Покликала до яблуні у двір,
      (Вони її колись садили разом),
      Багато літ пролинуло з тих пір,
      Гілки безжально покрутило часом.

      І яблук не було, крім дрібноти.
      Казав онук, що буде не до сміху,
      Як яблуня порве гіллям дроти,
      Або понІвечить в негоду стріху.

      Та дід не дав спиляти, бо вона
      Дружиноньку нагадувала милу...
      Тремтів у серці спогад, як струна,
      Увись підносячись по небосхилу.

      ...Так і помер із яблуком в руці,
      Немов заснувши, відійшов у вічність.
      З усмішкою на зморщеній щоці...

      А яблуню зрубав онук... у січні...


      16.07.2012р. 22:40



      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    66. Хусточка
      З-за причілку хати виглянуло сонце,
      Всипавши проміння яблукам рясним.
      Задрімала мати, сівши край віконця,
      Спогади до неї вкралися у сни.

      В спогадах матуся - зовсім ще дитина,
      На рум'янім личку п́осмішка блука.
      З ярмарку вернувся тато. Як просила,
      Хусточку привіз їй - радість то яка!

      Час біжить так швидко, як літа дівочі,
      Вже весну двадцяту соловей співа.
      Танула в обіймах милого щоночі,
      Хусточку коханий їй подарував.

      Виростила діток, сп'ялися на ноги,
      У світах далеких донечка і син.
      Вкралися у серце мамине тривоги,
      Присмак залишивши, мов гіркий полин.

      Часом телефоном гомонить із ними,
      Слухає внучаток, наче солов'їв.
      Знає, що приїдуть десь на іменини,
      ...Хусточку, можливо, подарують їй...


      27.06.2012р. 17:30



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    67. Кава без цукру
      Наша осінь була,
      Як цукрована кава.
      Наша осінь удвох -
      Я тебе так кохала!
      У обіймах твоїх
      Засинала щоночі...
      Промайнуло усе,
      Ніби нас хтось наврочив.

      Білий сум у душі
      Поселився на денці.
      Білий сум огорнув
      Опустошене серце.
      Пам'ять палить мости,
      Розсіваючи згадку.
      На стривожених днях
      Т́уги слід, як печатка.

      Новий день. На плиту
      Збігла зварена кава.
      Новий день. Ти прийшов,
      Я тебе не чекала.
      Тихо кажеш: "Люблю..."
      Дістаю другу чашку:
      "Знаєш, цукру нема..."
      Чомусь дихати важко...

      23.06.2012р. 4:45



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    68. Чи я просила
      Чи я просила щось, окрім любові?
      Ти ж у своїм минулім був уперто,
      Ще й говорив мені про це одверто,
      І біль був у словах... У кожнім слові...

      Чи я просила щось, окрім бажання
      З тобою бути під вечірнім небом?
      А ти мені казав: "Облиш, не треба,"-
      Й зникав мерщій, кивнувши на прощання.

      Чи я просила щось, крім мати крила?
      А ти мовчав і уникав побачень.
      Та знаєш, можу все тобі пробачить,
      Бо я люблю! Тобі ж любить несила.

      14.07.2012р. 17:50

      "Після прочитання книги"

      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    69. Лелечий сум
      Він стояв і мовчав, опустивши в траву довгий дзьоб.
      Він немовби завмер. Він нічого не чув і не бачив.
      Біль його передався мені. Закричала я, щоб
      Зупинились машини, що мчали до пунктів призначень.

      Зупиніться, будь ласка! Затримайте, люди, свій біг!
      Та мій крик відчайдушний заплутався десь у смереці...
      Він до нас прилетів через сотні далеких доріг,
      Чому жаль принесли ви і сум чорнокрилій лелеці?

      Він у теплих краях мріяв палко про землю дідів,
      Він летів через море, до крові стираючи крила.
      Із коханою він звити разом гніздечко хотів
      У краю, де барвиста веселка кришталь розгубила.

      Він ростити так прагнув у рідній землі лелечат,
      Коли є і кохання, і дім, і сім'я, і дружина.
      То чому ж польові запорошені трави мовчать?
      Чом же так безсердечно зустріла його батьківщина?

      Він зігнувшись стояв на червоних, тоненьких ногах.
      Він утратив усе: свою віру, любов і надію.
      А у неї життя, на узбіччі, де куриться шлях,
      Закінчилося щойно на білих квітках деревію.

      По дорозі машини байдуже неслись в далечінь.
      Над коханою в тузі самотньо стояв бідолаха...
      Крізь вологу очей, я вдивлялась в небес голубінь,
      І сльоза поповзла по червоному дзьобові птаха.

      24.05.2012р. 00:30



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --