Автори /
Віктор Марач (1955)
Рубрики
/ Із Вільяма Шекспіра
Опис: Переклади
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
•
Вільям Шекспір Сонети
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Люблю я очі, що прощення просять
За муки, що ти серцем завдала,
За муки, що ти серцем завдала,
Колись не дуже чорне цінувалось
І не вважалось символом краси;
І не вважалось символом краси;
З тобою я розстався навесні,
Як квітень роздавав всім одяг звабний;
Як квітень роздавав всім одяг звабний;
Якщо колись розлюбиш, хай це буде
Тепер, коли нічому вже не рад;
Тепер, коли нічому вже не рад;
Спалахує по-новому любов --
Чи ж лезо це від голоду тупіше?
Чи ж лезо це від голоду тупіше?
Коли на суд блаженно-тихих дум
Я викликаю спомин про минуле
Я викликаю спомин про минуле
Як той актор невпевнений на сцені,
Що з остраху з своєї ролі збивсь,
Що з остраху з своєї ролі збивсь,
Ну хто колись повірить у мій вірш,
Хай ти у нім коштовніший перлини?
Хай ти у нім коштовніший перлини?
Поглянь на схід, коли уже світає,
Як ранок осяйний встає і всі
Як ранок осяйний встає і всі
Від ніжних роз ми приросту чекаєм,
Щоб їх краса, не в'янучи, цвіла;
Щоб їх краса, не в'янучи, цвіла;