Автори /
Ольга Олеандра (1979)
|
Рубрики
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
***
•
ранкове побажання
•
Може, ти ...
•
Здрастуй, чарівнице златолиста!
•
Дві душі
•
хочеться для тебе
•
Посидь, послухай, помовчи
•
***
•
***
•
Війна безжально
•
***
•
Київ, Охматдит, 08.07.24р.
•
все можливо
•
Поговори зі мною...
•
У день новий
•
Предсвітанок
•
Останній вірш
•
З листка на листочок
•
дихай
•
Найдорожче
•
Не жив
•
Знов вийшло сонце
•
між нами
•
Прохання
•
Твоє ім’я
•
Вам то не боляче, бо ви...
•
Щасливіша
•
Вручає доля квіти...
•
Не магія, однак...
•
Вітри
•
Як хочеться сказати – говори
•
Димлять провалля
•
Вона (захисницям України)
•
В моєму домі оселилася війна
•
Любити
•
Все що
•
Вилучай неважливе
•
Немає пітьми
•
Зірки не загасають
•
Безіменно
•
Зимове проміння
•
Відлунок
•
Тепло твоїх долонь
•
Вітання осені
•
Завдання Україні дане Богом
•
Відчайдушний двобій
•
Дерева на краєчку листопада
•
Незроблене
•
Є час
•
Не так
•
Красота торкнулася душі
•
Бій
•
жовтнем
•
Лист на вікні
•
***
•
Посвідчення про те, що ви людина...
•
Поки сонце іще на схилі
•
Обрій
•
І скільки б не тікав
•
Прірва
•
Чернігів 19.08.23
•
Покровськ 7.08.23
•
Човен дурнів
•
Не дозволь
•
Привіт тобі
•
найболючіший день
•
Душі твоїй
•
Пошуки Одіссея
•
рассея...
•
Ти живеш у мені...
•
Нехай підождуть ні про що розмови
•
Перші кроки
•
Буває, що з сусідом не щастить
•
У світ новий прочинені вже двері
•
На місці вікон хижо зяють діри
•
Ще безпері листки
•
Вдома
•
Невипадкова зустріч
•
Де вже рідіючі берези на узліссі
•
А потвор по кутках...
•
Звертання до Бога. З окопу
•
Він
•
Я мрійниця
•
Без крил
•
Темряво
•
Вдихну. І не відчую
•
14.01.23 Дніпро
•
Січень... лютий
•
***
•
Бывшие люди
•
Щось зламалося у нашому світі
•
Двоє
•
Для цього не придумано ім’я
•
Не люди
•
Світи М. Шагала
•
Приблуднику
•
Це осінь
•
Звертання до бога
•
Вікно
•
хуйлу присвячується
•
В вересні має бути бабине літо
•
Потреба є
•
До світла
•
"Ми ж як раніше..."
•
Це не дуже політкоректно питати
•
Ти хочеш сказати «так»
•
В ці дні ти маєш бути особливо
•
Щоночі клени пускають листя
•
Я все ще
•
На все не вистачить часу
•
Наче літо, як літо
•
Наша прекрасна Україна
•
Люблю
•
Руський мір
•
Не вберіг
•
Де ми?
•
Горе війни
•
Блакить і жовтий
•
То плине час
•
Це тобі
•
Ділянки дороги
•
Прощання
•
Вони чекали поїзда. Був ранок.
•
Спомини
•
Росії, з прокльоном
•
Призначено на страту
•
За що?
•
Історичне горе
•
Стрінем весну
•
Чому ти зробив мене вбивцею?
•
Чи буде шанс відкрити завтра очі
•
Ще не весна
•
Сине листя
•
Знов сніги
•
Зорі
•
Заплетене гілля
•
Святкові вогники
•
Сніжна казка
•
Сніговиця
•
Батьківська любов
•
На дубочку жив листок
•
Темна ніч
•
Осінь
•
Тіні над морем
•
Вересневий ліс
•
Сонце промені збирало
•
Твоє мовчання
•
Ранкове вітання
•
Чудесне літо
•
Співучий Гавчик
•
Сезони життя
•
Вередун
Дихати разом з ниспаданням дощу
Дихати на повні груди, вільно, спокійно, досхочу
Дихати на повні груди, вільно, спокійно, досхочу
наповни долоні сонячним світлом:
зігрівально-ласкавим
зігрівально-ласкавим
Кожна історія має добігти кінця.
Наша [так сталось] завершилась ще до початку.
Наша [так сталось] завершилась ще до початку.
Здрастуй, чарівнице златолиста!
Панно оксамиту та парчі.
Панно оксамиту та парчі.
По берегу гуляли дві душі. Одна дивилася собі під ноги,
туди, де не лишалися сліди, лишити їх вона уже не мала змоги.
туди, де не лишалися сліди, лишити їх вона уже не мала змоги.
…бажаності…
Щораз відкривати день,
Щораз відкривати день,
Посидь, послухай, помовчи.
Поприслухайся до безсмертя.
Поприслухайся до безсмертя.
А ранок знову настає.
Виходить сонце, вітер віє.
Виходить сонце, вітер віє.
Легенький поштовх, невагомо ніжний,
і подорож почнеться. Буде шлях:
і подорож почнеться. Буде шлях:
Війна безжально розірвала душі.
Роздерла їх безжально на шматки.
Роздерла їх безжально на шматки.
Буде ще гірше. Ти це розумієш?
Нещирість – вона така.
Нещирість – вона така.
Дитинко, не спіши у засвіти.
Побудь ще тут із мамою і татом.
Побудь ще тут із мамою і татом.
Спробуй.
Бо все можливо.
Бо все можливо.
Скажи, ти як? Я дуже хочу знати.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
Прийшли, будь ласка, вісточку якусь.
У день новий – як відкривати світ,
наповнений множинними дивами:
наповнений множинними дивами:
Предсвітанок.
Напівпрокид.
Напівпрокид.
Останній вірш душа напише на своїй
невидимій для ока оболонці.
невидимій для ока оболонці.
З листка на листочок стрибають краплини.
Муркоче волога, голубиться, лине.
Муркоче волога, голубиться, лине.
дихай!
чорт забирай, дихай!
чорт забирай, дихай!
- Як можна викинути найдорожче?
- Та якось можна, викидається усе:
- Та якось можна, викидається усе:
Тиша, густа мов пісок і як розпач сипуча,
втягує в себе сердець ненастроєний стук.
втягує в себе сердець ненастроєний стук.
Знов вийшло сонце. Наче й не було
цієї довгої безжальної зими.
цієї довгої безжальної зими.
любов тасьмами ніжності натягнута між мною і тобою
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
весь цей шалений сплав ласки і пристрасті,
Дощові каплі дзвінко дріботять в весняні привідкриті двері.
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
Старається ввійти Життя, у лагідній манері
Ім’я промовляю твоє, торкаючись щастя вустами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Чим більше любові в мені, тим більше її між нами.
Вам то не боляче, бо ви – далеко?
Бо це не з вами, бозна де, чуже?
Бо це не з вами, бозна де, чуже?
Подих стік у груди і в них завмер.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Гулко поміж колон викроковує тиша.
Вручає доля квіти. Із вогню.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
Вогняні квіти на весь обшир неба.
Не магія, однак магічне трохи.
Не таємниця, втім не на загал.
Не таємниця, втім не на загал.
Вітри дмуть у різні сторони,
на різні боки хитають.
на різні боки хитають.
Щоб написати, тобі привід не потрібен.
Якщо без нього дзуськи – не пиши.
Якщо без нього дзуськи – не пиши.
Димлять провалля непоправних втрат.
І день, і ніч дими втікають вгору.
І день, і ніч дими втікають вгору.
Її рука свідомо тягнеться по зброю.
Свідомо. Не гибіє, не дрижить.
Свідомо. Не гибіє, не дрижить.
Я вже старий і змушений тікати
світ за очі.
світ за очі.
нічого невиправного нема
все, що болить, є засоби зцілити
все, що болить, є засоби зцілити
все, чим ми мали стати, і що між нас не збулося,
порване на цитати сценарного многоголосся
порване на цитати сценарного многоголосся
Вилучай неважливе із лона життєвої скрині.
Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
Викидай, не вагаючись, тут недоречні жалі.
Немає пітьми. Добровільна відмова
від себе
від себе
Зірки не загасають у пітьмі – їх у суцільній темряві не видно.
І все ж до неба погляд підійми й не опускай, він зорям необхідний.
І все ж до неба погляд підійми й не опускай, він зорям необхідний.
В нас були імена, ми самі їх собі обирали.
Приміряли на себе, значущий приймаючи вид.
Приміряли на себе, значущий приймаючи вид.
Вертає в зиму сонячне проміння.
Сліпучо визирає із верхів
Сліпучо визирає із верхів
Зустрічі перерваний початок,
зневолений в відлуннях перших нот,
зневолений в відлуннях перших нот,
Тепло твоїх долонь – яке воно на дотик?
Солодкість твоїх вуст – яка вона на смак?
Солодкість твоїх вуст – яка вона на смак?
Повітря щік торкається пестливо.
Не заважає шерхлість рукавиць.
Не заважає шерхлість рукавиць.
Нічне повітря. Черги з автоматів.
Дзижчання. Вибухи. Свідомість ходуном.
Дзижчання. Вибухи. Свідомість ходуном.
Дводенний сніг – розвідник зимовий,
шпигуючий, не криючись, усюди.
шпигуючий, не криючись, усюди.
Пухке тоненьке біле покривало,
усупереч наказу листопада,
усупереч наказу листопада,
Незроблене вирізьблює сліди,
врізається невигойним під шкіру.
врізається невигойним під шкіру.
Лишилось уважно причутись, для чого який.
Бо легко наплутати в недочуванні суцільнім
Бо легко наплутати в недочуванні суцільнім
Все мало учинитися не так.
Банальщина, проте суціль правдива.
Банальщина, проте суціль правдива.
Красота торкнулася душі –
трепетання прокотилась хвиля,
трепетання прокотилась хвиля,
Під час цього бою не свищуть у скронь кулі.
Й снаряди не гатять в натягнуті прапори стін.
Й снаряди не гатять в натягнуті прапори стін.
Жовтень.
Скрипучий.
Скрипучий.
Лист застряг в решітці, що вікно
відмежовує від в’янучого світу.
відмежовує від в’янучого світу.
С.Ш. з днем народження :)
Посвідчення про те, що ви людина
будьте ласкаві, пане, пред’явіть.
будьте ласкаві, пане, пред’явіть.
море обиратиме собі колір, заливатиме ним твої жили
сонце від сьогодні востаннє ковзнувши схилом
сонце від сьогодні востаннє ковзнувши схилом
Обрій.
А на ньому суцільна чорнильна пітьма
А на ньому суцільна чорнильна пітьма
І скільки б не тікав, вона наздоганяє.
І як тут утечеш, якщо вона – в тобі?
І як тут утечеш, якщо вона – в тобі?
І розверзнулась прірва болю.
І затягує мене вглиб.
І затягує мене вглиб.
ось у тій стороні проживає страшенна потвора
змарнотратили час коли була вона ще відносно мала
змарнотратили час коли була вона ще відносно мала
Трагедія написана слідами вогню і пилу.
Зболених облич безмовні лементи,
Зболених облич безмовні лементи,
Кораблик сів на мілину.
Й не просто сів, а зрісся з нею.
Й не просто сів, а зрісся з нею.
Як палало, бажаючи. Як звало, сліпило.
Впокорити те полум’я їм було несила.
Впокорити те полум’я їм було несила.
Привіт тобі жовтневому з двітисячідев’ятнадцятого.
І березневому тобі із двітисячідвадцятого також привіт.
І березневому тобі із двітисячідвадцятого також привіт.
найболючіший день починається в тисячний раз.
сонце робить обхід, повертаючись збочено в лютий.
сонце робить обхід, повертаючись збочено в лютий.
Рука знесилена поволі опустилась,
між кволих пальців краплі потекли.
між кволих пальців краплі потекли.
Розгубленість, спустошеність, безсилля…
Куди ні глянь – самісінька вода.
Куди ні глянь – самісінька вода.
У тероризму препаскудна морда.
На ній відбиток пещеного зла,
На ній відбиток пещеного зла,
С.Ш.
Нехай підождуть ні про що розмови
і метушіння між серйозних справ,
і метушіння між серйозних справ,
Тупцяють нетверді ноженята –
вирішили, що пора іти.
вирішили, що пора іти.
Буває, що з сусідом не щастить.
Оселиться опліч якась істота
Оселиться опліч якась істота
У світ новий прочинені вже двері.
Шпаринка поки, вічко, крізь яке
Шпаринка поки, вічко, крізь яке
На місці вікон хижо зяють діри.
На серці ще хижішая діра.
На серці ще хижішая діра.
Ще безпері листки виглядають із брунькових гнізд.
Знаттєлюбні носи зацікавлено нюхають простір.
Знаттєлюбні носи зацікавлено нюхають простір.
Простигла, захаращена кімната.
Зім’ята постіль. Тріснутий нічник.
Зім’ята постіль. Тріснутий нічник.
Невипадкова зустріч.
Випадково.
Випадково.
Де вже рідіючі берези на узліссі вдивляються у велич синіх гір,
і сивих хмар похнюплені обличчя із пиками ведуть бурчливий спір,
і сивих хмар похнюплені обличчя із пиками ведуть бурчливий спір,
А потвор по тінястих кутках побільшало.
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Намарно їх гнати, з тіней просочяться нові.
Не прошу в тебе мстивості та гніву.
І того й того маю досхочу.
І того й того маю досхочу.
І ось як без застороги упала з-за хмар шуліка,
і грізно щити гримнули, зіткнувшись в височині,
і грізно щити гримнули, зіткнувшись в височині,
Я мрійниця, закохана у тебе.
У той прекрасний неокраїй світ
У той прекрасний неокраїй світ
Спинити рух незграбно на льоту
і крила у польоті скласти.
і крила у польоті скласти.
Дихає темрява вогкою довгою піснею.
Слів не розчути, бубніння лірично сумне.
Слів не розчути, бубніння лірично сумне.
Вдихну. І не відчую того вдиху.
В легенях закарбовано зими
В легенях закарбовано зими
Коли від болю заховатись неможливо.
Коли ридає, роздираючись, душа.
Коли ридає, роздираючись, душа.
Січень морозним подихом
перебіга між вустами,
перебіга між вустами,
Ненавистю відлитий гострий ніж
за разом раз устромлюється в тіло.
за разом раз устромлюється в тіло.
Бывшие люди, якобы братья.
Льются с экранов – потоком – заклятья.
Льются с экранов – потоком – заклятья.
Щось зламалося у нашому світі, щось дуже важливе і необхідне.
І сонце наче щоранку, знайоме, незмінне, встає.
І сонце наче щоранку, знайоме, незмінне, встає.
Ця зима вже ніколи не скінчиться
може бути і так
може бути і так
Для цього не придумано ім’я.
Це не кохання. Щось міцніше й глибше.
Це не кохання. Щось міцніше й глибше.
Навести лад в своїй росії – напевне, справа заскладна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Ось і надумали рашисти сусідського цупнуть майна.
Сьогодні пальців сім і дзьобоніс.
А завтра, може, вирощу три ока.
А завтра, може, вирощу три ока.
Приблуднику, навколо глуха ніч.
Чого стоїш примарою, що хочеш?
Чого стоїш примарою, що хочеш?
Ну що, рудий, замерзли трохи лапи?
Жовтнева сльота, мрячна і похмура.
Жовтнева сльота, мрячна і похмура.
Гей, а куди веде мене оця дорога?
Ну як вказівника нема, хоча би натякни.
Ну як вказівника нема, хоча би натякни.
Це боляче – дивитись у вікно,
на коливання листя в вітру дмухах
на коливання листя в вітру дмухах
Що тобі побажати настільки лихого, щоб ти усвідомив, яке ти лайно?
В муках, в корчах сконати? Замало. До того ж, ще й потім дивитись, як гниє гімно.
В муках, в корчах сконати? Замало. До того ж, ще й потім дивитись, як гниє гімно.
В вересні має бути бабине літо
та вересень майже минув.
та вересень майже минув.
Отже, потреба є.
Вона для тебе, моя Україно. Вона для тебе.
Вона для тебе, моя Україно. Вона для тебе.
Людина тягнеться до світла.
Завжди. За будь-яких умов.
Завжди. За будь-яких умов.
«Ми ж як раніше разом можем жить!» –
лунають марення російських біснуватих.
лунають марення російських біснуватих.
Це не дуже політкоректно питати – коли ж ви нарешті здохнете?
Але ж будьте такі ласкаві, надайте відповідь.
Але ж будьте такі ласкаві, надайте відповідь.
Ти хочеш сказати «так», але кажеш «ні».
Стіни здригаються, стіни голосять уві сні.
Стіни здригаються, стіни голосять уві сні.
В ці дні ти маєш бути особливо обережним.
В ці дні червоним горять коліна.
В ці дні червоним горять коліна.
Щоночі клени пускають листя у подорож до краю землі.
Лишаючи місто, лишаючи передмістя, пливуть вдалечінь кораблі.
Лишаючи місто, лишаючи передмістя, пливуть вдалечінь кораблі.
І знову бажання сильне, і знову палають щоки.
Можливо, я божевільна. Давно розминулись кроки
Можливо, я божевільна. Давно розминулись кроки
На все не вистачить часу.
Його великість прижиттєва
Його великість прижиттєва
Наче літо, як літо – звичайне.
Сонце точить червоні носи.
Сонце точить червоні носи.
Яка ж прекрасна наша Україна.
Тендітна й сильна. Бореться, живе.
Тендітна й сильна. Бореться, живе.
Я вперше повертаюся додому,
болюче знаючи, тебе там вже нема.
болюче знаючи, тебе там вже нема.
Бувшії люди, нібито браття.
Парость імперського горе-прокляття.
Парость імперського горе-прокляття.
Випадкова страта – то не страта.
Суто прикрість, нещасливий збіг.
Суто прикрість, нещасливий збіг.
Де ти? Де ж ти? Де ти?
Я шукаю. Скрізь. Тебе ніде нема.
Я шукаю. Скрізь. Тебе ніде нема.
Се було так давно, вже й не згадаю.
Підводить пам’ять, плутає сліди.
Підводить пам’ять, плутає сліди.
Блакить, що лине вдалину, торкаючись пестливо неба.
І жовтий килим в данину твоїм очам, з скарбниці Феба.
І жовтий килим в данину твоїм очам, з скарбниці Феба.
То плине час, спливає у безодні.
Вже місяці тихенько пропливли,
Вже місяці тихенько пропливли,
Прийми, будь ласка. Це тобі. Так, квіти.
Не зірвані, не зібрані, живі.
Не зірвані, не зібрані, живі.
Дорога скрізь розбита на ділянки.
Ця рівна і гладенька, наче шовк.
Ця рівна і гладенька, наче шовк.
Мені так холодно, так холодно, коханий.
Колючий вітер наче шкіру рве.
Колючий вітер наче шкіру рве.
Вони чекали поїзда. Був ранок.
І залишився ранком назавжди.
І залишився ранком назавжди.
Я бачу тебе в споминах. Вони
стоять по вулицях, чекаючи на мене.
стоять по вулицях, чекаючи на мене.
У тебе очі є? Дивись, дивись на фото!
Вдивляйся. І вмовляй себе, що то є фейк.
Вдивляйся. І вмовляй себе, що то є фейк.
Падав сонячний день, як призначено, вниз.
Календар зазначав – майже квітень.
Календар зазначав – майже квітень.
ЗА ЩО?
За що?
За що?
Колись давно, ще у часи прадавні,
гострим кутам численних спірних справ
гострим кутам численних спірних справ
Як неспішно кружляє та падає сніг.
Ніби прощається з чимось.
Ніби прощається з чимось.
Чому ти зробив мене вбивцею?
Відправив вбивати, і я…
Відправив вбивати, і я…
Чи буде шанс відкрити завтра очі
чи темрява шляхом до небуття
чи темрява шляхом до небуття
Ще не весна. Ще лютий календарно.
Дерева лисі, гола і земля.
Дерева лисі, гола і земля.
Сине листя. По тьмавому склу
розповзлися оманливі віти,
розповзлися оманливі віти,
Знов сніги. Мете завія,
обрій габою вкрива.
обрій габою вкрива.
Зорі. Зорі.
Неозоре
Неозоре
Заплелося гілля в сніготіння,
у мереживо зграйних сніжин.
у мереживо зграйних сніжин.
Святкові вогники – закличні маячки.
Вдягає місто настрій новорічний.
Вдягає місто настрій новорічний.
Біла казка.
Біла сніжна казка.
Біла сніжна казка.
Сніговиця, де ж ти, де ти?
Грудень на календарі.
Грудень на календарі.
Тьмяне тремтливе світло нічника.
Легесенько погойдує колиску
Легесенько погойдує колиску
Коло річки ріс дубок.
На дубочку жив листок.
На дубочку жив листок.
Ніч прийшла сьогодні дуже рано.
Височінь беззоряна. Німа.
Височінь беззоряна. Німа.
Осінь знов вдягнулася у шати золотом розписаних тонів.
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Гайда в парк листочками шуршати відбуваючих навздогін літу днів.
Глибокі тіні пролягли над морем.
Затьмарюють його спокійний плин.
Затьмарюють його спокійний плин.
Лісу тихий зелений потайник.
Трохи гілля під вітром рипить.
Трохи гілля під вітром рипить.
Сонце промені збирало,
Їх ретельно рахувало –
Їх ретельно рахувало –
Ми граємо з тобою у мовчання.
І програєм обоє. Вочевидь
І програєм обоє. Вочевидь
Тихо в світі.
Незвичайно.
Незвичайно.
Всі ми дуже любим літо,
Бо воно теплом налите,
Бо воно теплом налите,
У кутку, в гостинній хатці
проживає песик Гавчик.
проживає песик Гавчик.
Має бути літо? Значить, літо буде!
Золотавим цвітом забарвить усюди.
Золотавим цвітом забарвить усюди.
Грр. Це що, бурчить животик?
Хтось нарешті зголоднів.
Хтось нарешті зголоднів.
Огляди