Це не дуже політкоректно питати – коли ж ви нарешті здохнете?
Але ж будьте такі ласкаві, надайте відповідь.
Скільки ще вас, рашиських падл, доведеться грохнути
разом з хворими вашими зазіханнями та апетитами?

У питанні цьому потребуємо трохи конкретики.
Не з цікавості, суто з погляду прагматичності.
Ми готуємо вам подарунки коштовні – білетики
колективного входу на зустріч пекельну із вічністю.

Отже, маємо строки погодити – пропонуємо нині осінню.
В жовтні, чи, ще краще, наприкінці вересня.
Буде гарно – жовтітиме листя, і небо дражнитиме просинню,
і у нашій землі ваша гидь до весни перемелеться.

Чи вам хочеться стріти тут озимок, у окопи вмерзаючи дупами?
Краєвидів місцевих це, звісно, не прикрашатиме.
Ще й закапувать вас з задубілою геть шкаралупою…
І картопельку потім садити оцими лопатами!

А хурделиці розіграються, закоцюбнете ж геть, посинієте.
Цокотіти зубами умієте милозвучно і гордо?
Бо це стане єдиним тріумфом, здобутим звитяжно росією –
мальовничий пейзаж: руська кров, білий сніг, синя морда.

Ви приперлись сюди, кровожерні, брехливі, непрохані,
руській мир розселять по розтрощеним журним хатам.
Що робить, доведеться вам здохнути.
Ми хороші сусіди – поможем нужденним братам.

вересень 2022