
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2023.09.23
07:18
Кожній людині своя є ціна.
Я переконаний в цьому віднині.
Можна дістати людину з лайна
та не дістанеш лайна із людини.
23.09.23р.
Я переконаний в цьому віднині.
Можна дістати людину з лайна
та не дістанеш лайна із людини.
23.09.23р.
2023.09.23
07:01
Пустунка доля зваблює людей,
веде за руку, солодко щебече,
когось притисне сильно до грудей,
обніме з насолодою за плечі…
ці пестощі знайомі геть усім,
вони хисткі, як восени стеблина,
мені здається просто річ у тім,
що мойра легко підштовхне у спи
веде за руку, солодко щебече,
когось притисне сильно до грудей,
обніме з насолодою за плечі…
ці пестощі знайомі геть усім,
вони хисткі, як восени стеблина,
мені здається просто річ у тім,
що мойра легко підштовхне у спи
2023.09.23
06:01
Ряхтить листочками рудими
Над ставом стишеним верба,-
І переповнює незримо
Мене за літечком журба.
Майнуло радістю, як юність,
А навзамін лишило щем
Отут, де вчора захлинулись
Верба, ставок і я дощем...
Над ставом стишеним верба,-
І переповнює незримо
Мене за літечком журба.
Майнуло радістю, як юність,
А навзамін лишило щем
Отут, де вчора захлинулись
Верба, ставок і я дощем...
2023.09.22
21:57
Ніколаю Погорєлову (Соболю)
Був я Погорєлов,
а тепер вже - Соболь,
був колись «незрелым»,
став самим собою:
Був я Погорєлов,
а тепер вже - Соболь,
був колись «незрелым»,
став самим собою:
2023.09.22
20:03
Ближчають скелі.
З’являються орки.
Множаться зграї круків!
Ви – пустомелі.
Ми – гарсії лорки
напередодні гробків.
Правда ж, красиво,
З’являються орки.
Множаться зграї круків!
Ви – пустомелі.
Ми – гарсії лорки
напередодні гробків.
Правда ж, красиво,
2023.09.22
14:22
Напнувши канатами нерви
над лютою прірвою смерті,
Ступають по них безперервно
борці за свободу уперті.
Хоч як в полонених просторах
не тиснуть ворожі лещата,
Серця відчайдушні не скорять,
над лютою прірвою смерті,
Ступають по них безперервно
борці за свободу уперті.
Хоч як в полонених просторах
не тиснуть ворожі лещата,
Серця відчайдушні не скорять,
2023.09.22
09:10
Спасибі, Доле,
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».
Що ноги-руки цілі,
Що світ цей сприймаю
Барвою, звуком, словом...
«А решта?»
«А решта – вагомий додаток,
Що зветься так просто – ЖИТТЯ».
2023.09.22
09:04
Рву, складаючи в букетик,
Тільки квіти запашні,
Хоч змайстровані тенета
Нині також при мені.
Перед мною літо стеле
Маргаритки лугові
Там, де злякано метелик
Зачаївся у траві.
Тільки квіти запашні,
Хоч змайстровані тенета
Нині також при мені.
Перед мною літо стеле
Маргаритки лугові
Там, де злякано метелик
Зачаївся у траві.
2023.09.22
07:16
Перегорну цей листопад
календарем чи падолистом,
калина визріла намистом,
такий осінній постулат.
Чи наратив такий осінній? –
стають потворнішими тіні
кожної ночі у стократ.
календарем чи падолистом,
калина визріла намистом,
такий осінній постулат.
Чи наратив такий осінній? –
стають потворнішими тіні
кожної ночі у стократ.
2023.09.21
19:02
Враження від нарису Олександра Сушка «Релігія та знання»
В оці огидні хвилини
соромно, що ти - читач…
Повільно стаю на коліна:
«Пречиста Діво, пробач!»
В оці огидні хвилини
соромно, що ти - читач…
Повільно стаю на коліна:
«Пречиста Діво, пробач!»
2023.09.21
16:23
Що ми шукаємо
У нетрях диких своєї свідомості?
Свічадо втомилось розказувати
І відчиняти двері потойбіч,
Темрява втомилась бути,
Небуття втомилось не бути.
Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
Таємного вчення порцелянових горняток,
У нетрях диких своєї свідомості?
Свічадо втомилось розказувати
І відчиняти двері потойбіч,
Темрява втомилась бути,
Небуття втомилось не бути.
Знайти хотілось п’ятьох великих магістрів
Таємного вчення порцелянових горняток,
2023.09.21
15:53
Обрій.
А на ньому суцільна чорнильна пітьма
опадає з небес нескінченим гнітючим потоком.
Крадькома.
Ницість ходить завжди крадькома.
Під саваном пітьми набирають свій яд її соки.
Поза обрієм кублиться щось, наче зріє й росте.
А на ньому суцільна чорнильна пітьма
опадає з небес нескінченим гнітючим потоком.
Крадькома.
Ницість ходить завжди крадькома.
Під саваном пітьми набирають свій яд її соки.
Поза обрієм кублиться щось, наче зріє й росте.
2023.09.21
12:05
Твої чаруючі обійми.
Щоночі сну її омана,
Жага, закута у видіннях,
Що обриваються так рано
Обудою, яка мов кара,
Буває часом недоречна.
Жадану відігнавши мару,
Щоночі сну її омана,
Жага, закута у видіннях,
Що обриваються так рано
Обудою, яка мов кара,
Буває часом недоречна.
Жадану відігнавши мару,
2023.09.21
09:53
Щоденників не вів.
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
Життя поміж рядками залягло.
Був певен, щось таки мене вело
І днями, і впродовж років.
І якщо хтось захоче прочитати,
Хай поспішає, доки ще живий,
Щоб здогади в інші світи не слати
І не сказать: «Якийсь він не такий...»
2023.09.21
05:34
Стала дужою Світланка,
Бо куштує гарно манку, -
І почне хворіти Саша,
Як відмовиться від каші.
Сумуватиме родина,
Що нема здоров'я в сина, -
Тож бери слухняно ложку
І смачну смакуй потрошку.
Бо куштує гарно манку, -
І почне хворіти Саша,
Як відмовиться від каші.
Сумуватиме родина,
Що нема здоров'я в сина, -
Тож бери слухняно ложку
І смачну смакуй потрошку.
2023.09.20
17:23
Мовчи, писака, маєш Божий дар,
коли мовчиш – одне суцільне чудо.
У світі й так немало бід та чвар,
іще і ти всіх поливаєш брудом.
Навіщо нам російської карт-бланш?
Русня уміє тільки убивати,
пускає байстрюків своїх на фарш,
за правовірно-путінські
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...коли мовчиш – одне суцільне чудо.
У світі й так немало бід та чвар,
іще і ти всіх поливаєш брудом.
Навіщо нам російської карт-бланш?
Русня уміє тільки убивати,
пускає байстрюків своїх на фарш,
за правовірно-путінські
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів

2023.09.18
2023.09.10
2023.08.29
2023.08.27
2023.07.27
2023.07.23
2023.07.22
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Автори /
Ольга Олеандра (1979) /
Вірші
На все не вистачить часу
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
На все не вистачить часу
На все не вистачить часу.
Його великість прижиттєва
відмірена на щось суттєве,
вельми суттєве. На шляху
щодень, щочас нові пастки:
пустопорожні балачки,
перемивання кісточок,
стромляння голови в пісок,
жадань неспинний караван,
рожевий мріяння туман…
Дрібок часу туди, сюди –
його ж попереду багато.
Така мізерна будня трата
не зробить нікому біди.
Зростає купа «цінних» справ:
везе буденний пароплав
по буйним водам соцмереж,
інфонавалів узбереж,
під плескоти закличних хвиль,
які надходять звідусіль…
По краплі витікає час.
І раптом в висохлій калюжі
пошарпаний, пустий, недужий
спиняється життя баркас.
Позаду десь химерний сміх
січе безжально, як батіг
зажурою за кожен з днів,
в які змінити курс хотів,
але нічого не зробив…
І час, увесь, нінащо сплив.
1.08.22
Його великість прижиттєва
відмірена на щось суттєве,
вельми суттєве. На шляху
щодень, щочас нові пастки:
пустопорожні балачки,
перемивання кісточок,
стромляння голови в пісок,
жадань неспинний караван,
рожевий мріяння туман…
Дрібок часу туди, сюди –
його ж попереду багато.
Така мізерна будня трата
не зробить нікому біди.
Зростає купа «цінних» справ:
везе буденний пароплав
по буйним водам соцмереж,
інфонавалів узбереж,
під плескоти закличних хвиль,
які надходять звідусіль…
По краплі витікає час.
І раптом в висохлій калюжі
пошарпаний, пустий, недужий
спиняється життя баркас.
Позаду десь химерний сміх
січе безжально, як батіг
зажурою за кожен з днів,
в які змінити курс хотів,
але нічого не зробив…
І час, увесь, нінащо сплив.
1.08.22
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію