Вадим Колісніченко з його ЦИНІЧНОЮ ухмилкою ( навіть важко написати усмішкою, бо це наше рідне слово забрудниться при згадці про цього горе-політика...).Бідна українська земля, що вона носить на собі такий НЕПОТРІБ. Може занадто емоційно, вибачте нестриману жінку - надивилася Шустерівських передач.:-(((

Мені здається наш сьогоднішній ГАРАНТ мілкіший в порівнянні зі словом зрадник. Як він сам зауважив, стати Президентом було його принципом ( Я слишком долго стоял в очереди...) А, ось такі як Колісніченко, з його відвертою відразою до усього українського та, наші, так звані, "патріоти" це ВЕЛИКА БІДА нашої нації.

РМ вивісив список найпідліших зрадників України бувшого і нинішнього президента разом з кандидатами і ще обурюється на "недопатріотів" які не пішли на вибори чи проголосували проти всіх.

яНукович тіко третій,а Вітя перегнав Сашка,а Юлічку теж забули в останніх рядах...дивно.

частково усі вони щось і зробили. Питання потрібно було б поставити про те - хто з них робив добро з користю для нас а не для піару?

Захисниця українського дубляжу пішла, бо не хотіла "плазувати назад"

Екс-голова Держслужби кінематографії Ганна Чміль звільнилася, тому що не бажала "плазувати назад" в питанні українського дубляжу кінофільмів.

Про це вона заявила у коментарі сайту партії "За Україну".

"Я свою позицію щодо українського дубляжу заявляла скрізь, в тому числі і в засобах масової інформації і демонструвала це своїми діями. Я думаю, що вчинила правильно. Плазувати назад я теж не можу", - сказала вона.

"Український дубляж був, є і буде, тому що є закони, Конституція і рішення Конституційного Суду (які зобов'язують дублювати фільми українською мовою). І нехай Табачник і Семиноженко говорять, що собі хочуть", - зазначила Чміль.

"До того моменту, поки вони не змінять закон, а він вже вносився в сесійну залу і не був підтриманий, нічого нікому не вдасться скасувати", - переконана вона.

Як відомо, раніше уряд ухвалив рішення про звільнення Чміль з посади голови Держслужби кінематографії згідно з її заявою та виходом на пенсію.

Українська правда
http://www.pravda.com.ua/news/2010/05/16/5045144/

НЕДОНОСКИ в справі загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА

Минула одинадцята річниця трагічної дати смерті В’ячеслава ЧОРНОВОЛА. Мільйони українців, для яких В’ячеслав ЧОРНОВІЛ був взірцем незламного борця за Україну, був символом і надією нації, залишаються без відповіді на питання: що ж насправді сталося в цей роковий день на трасі під Борисполем?

Те, що автокатастрофа не була нещасним випадком, а спланованим вбивством, вже ні в кого не викликає сумнівів. Проте, як того вимагає Кримінальний Кодекс України (ККУ), до сих пір не дано відповіді на питання про замовників, виконавців, організаторів і підбурювачів злочину. А також не дано відповіді на питання щодо осіб, які знали про організацію і вчинення злочину, але не донесли про це органам правопорядку, як того вимагає Кримінальний Кодекс України. Бо НЕДОНЕСЕННЯ про підготовку і вчинення злочину також є кримінальним злочином.

Кримінальний Кодекс України

Стаття 187. Недонесення про злочин

«Недонесення про достовірно відомі підготовлювані або вчинені злочини, передбачені статтями 94 (умисне вбивство) карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на той же строк.»

Прочитавши статтю 187 Кримінального Кодексу щодо «недонесення про злочин», виникає питання: а як варто назвати осіб, які вчинили такий злочин — «недонесення про злочин»?

Очевидно їх варто назвати НЕДОНОСКАМИ.

Ось про таких НЕДОНОСКІВ в справі загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА піде розмова в даній статті.

Перший НЕДОНОСОК — екс-Президент України Віктор ЮЩЕНКО.

Другий НЕДОНОСОК — народний депутат Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО.

Зважаючи на те, що слідство до сих пір не дало відповіді на головні питання щодо виконавців і замовників вбивства В.Чорновола, зазначу, що є достатньо підстав для визначення тієї категорії злочинців, дії яких підпадають під статтю 187 ККУ як таких, що НЕ ДОНЕСЛИ органам правопорядку про підготовку і вчинений злочин. Тобто, про НЕДОНОСКІВ.

Очевидно підхід автора до даного питання може комусь здатися дещо несподіваним. Проте він базується на Законі. Не претендуючи на вичерпність підходу, автор не юрист за фахом, але буде вдячний за зауваження і доповнення людей фахових і не байдужих до цієї теми — теми загибелі В’ячеслава ЧОРНОВОЛА і ролі та місця вище названих НЕДОНОСКІВ: ЮЩЕНКА і ОМЕЛЬЧЕНКА в цьому злочині.

Генеральному Прокурору України

МЕДВЕДЬКУ Олександру Івановичу

від громадянина НЕДЗЕЛЬСЬКОГО

Петра Денисовича

ЗАЯВА

про вчинення колишнім Президентом України ЮЩЕНКОМ Віктором Андрійовичем і народним депутатом ОМЕЛЬЧЕНКОМ Григорієм Омеляновичем дій, в яких є ознаки кримінального злочину — «НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН», за який передбачена відповідальність по ст.187 Кримінального Кодексу України.

18 листопада 2009року в Інтернет-виданні «Утро», автор Юля Зарицька, було опубліковане інтерв’ю з народним депутатом ЧОРНОВОЛОМ Тарасом В’ячеславовичем наступного змісту (мовою оригіналу):

«Тарас Чорновил:

Ющенко причастен к убийству моего отца

Народный депутат Тарас Чорновил раскрыл новые подробности в деле об убийстве своего отца Вячеслава Чорновила. В частности, отвечая на вопрос, не пытались ли его убедить поддержать Ющенко на выборах 2004 года, экс-регионал ответил: «Я не мог простить Ющенко много вещей. Начиная от «письма трех» и заканчивая фактами по делу об убийстве моего отца. Я это говорю без прямых обвинений, без ничего. Но у меня были определенные аргументы… Пять разных, абсолютно разных людей спустя некоторое время мне рассказывали, как были свидетелями пьянки после тенниса и сауны у Кравченко, где в присутствии ЮЩЕНКО говорилось о некоторых вещах… Коронная фраза КРАВЧЕНКО: «Вы даже по-человечески убить не можете! Я теперь должен как клоун перед этими журналюгами танцевать и оправдываться, что это простое убийство! Да мудаки вы!» — рассказал ЧОРНОВИЛ.

Он также добавил, что об этом ему рассказали «пять людей, которые были участниками этой встречи», но отказался назвать их имена: «Кое-кого я просто не знал. Двух из этих людей ко мне подвел покойный депутат Анатолий ЕРМАК. Они подтвердили, что эта фраза была сказана в присутствии ЮЩЕНКО, когда Кравченко отчитывал за неумело организованное убийство ЧЕРНОВОЛА».

«А один бывший руховец рассказывал мне о совещании в НБУ, куда он попал случайно, где решался вопрос, что делать с ЧОРНОВИЛОМ, который «мешает шикарному плану объединения всех национально-демократических сил под ЮЩЕНКО». Кстати, с этого начался раскол Руха», — отметил ЧОРНОВИЛ.

Он также рассказал, что «финансирование шло по линии ЮЩЕНКО-СОЛТИС, который был заместителем главы НБУ. И потом несколько банкиров мне рассказывали, что когда слово СОЛТИСА не влияло, лично ЮЩЕНКО жал на них телефоном, чтобы они давали средства на раскол, на группу КОСТЕНКО».

Таким чином, є свідчення народного депутата Тараса ЧОРНОВОЛА, якому Анатолій ЄРМАК підводив свідків, які чули вислови генерала КРАВЧЕНКА Юрія про організоване вбивство батька Тараса — Вячеслава ЧОРНОВОЛА і що при цьому був присутнім Віктор ЮЩЕНКО, який НЕ ДОНІС про це в органи правопорядку, як того вимагає Кримінальний кодекс України.

Факт НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про вчинений злочин підпадає під статтю ККУ 187 і є КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ.

У ст. 187 Кримінального Кодексу України дається вичерпний перелік злочинів, НЕДОНЕСЕННЯ про які є караним. До таких злочинів належить, зокрема, значна кількість злочинів проти держави, розкра­дання державного або колективного майна в особливо ве­ликих розмірах, розбій, зґвалтування за особливо обтяжуючих обставин, одержання хабара за обтя­жуючих обставин і УМИСНЕ ВБИВСТВО, в даному випадку Вячеслава ЧОРНОВОЛА.

Об’єктивна сторона НЕДОНЕСЕННЯ виявляється в бездіяльності особи, в даному випадку ЮЩЕНКА, яка достовірно знає про злочин, що готується або був вчинений, але не повідомляє про це відповідні державні органи.

Зважаючи на те, що ЮЩЕНКО особисто був присутнім і чув, що казав генерал Кравченко з приводу організованого вбивства Вячеслава ЧОРНОВОЛА, про що повідомили свідки Тарасу ЧОРНОВОЛУ, яких підвів йому Анатолій ЄРМАК, бездіяльність ЮЩЕНКА і є об’єктивною стороною вчиненого ним злочину — НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН.

Тобто, ЮЩЕНКО не повідомив про отриману інформацію про вчинений злочин відповідні державні органи, до яких належать правоохоронні органи, органи місцевого самоврядування, органи державного конт­ролю або інші установи чи посадові особи, які зобов’язані вжити заходів щодо запобігання вчи­ненню злочину або щодо затримання злочинця.

Стаття 21 КК України не визначає терміну, протягом якого слід повідомити про злочин, що готується або вчинений. Обов’язок особи, в даному випадку громадянина ЮЩЕНКА, зробити таке повідомлення виникає з мо­менту, коли їй стало відомо про злочин. Такий обов’язок має бути виконаний у реально можливий термін, чого ЮЩЕНКО так і не зробив.

Повідомлення про злочин може бути зроблене як в усній, так і в письмовій формі. Відомості можуть стосува­тися самого факту готування або вчинення злочину, часу і місця вчинення злочину, особи (осіб), які вчинили злочин, місць приховування слідів чи предметів злочину тощо.

Вище було зазначено, про злочин — організацію і вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА — ЮЩЕНКО чув від генерала КРАВЧЕНКА в бані і цьому є свідки, яких може надати Тарас ЧОРНОВІЛ.

Як передбачає ст.187 ККУ факт НЕДОНЕСЕННЯ про злочин утворює склад ЗАКІНЧЕННОГО ЗЛОЧИНУ.

НЕДОНЕСЕННЯ може бути вчинено як у формі заздалегідь обіцяного недонесення, так і заздалегідь не обіцяного зло­чинцю. Відповідно до чинного закону, недонесення не мо­же бути визнано співучастю в злочині.

Таким чином, хоча недонесення не мо­же бути визнано співучастю в злочині, тобто ЮЩЕНКО не підпадає під категорію співучасників злочину — вбивства Т.ЧОРНОВОЛА, проте бездіяльність ЮЩЕНКА — НЕДОНЕСЕННЯ про злочин само по собі створює склад ЗАКІНЧЕННОГО ЗЛОЧИНУ.

Склад злочину — НЕДОНЕСЕННЯ про злочин — буде відсутній, якщо особа була не в змозі (хвороба, стихійне лихо, від­сутність зв’язку або інші причини, що від неї не зале­жать), зробити повідомлення про достовірно відомі їй об­ставини злочину.

Зважаючи на свідчення Тараса ЧОРНОВОЛА, що ЮЩЕНКО чув від генерала КРАВЧЕНКА інформацію про вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА в бані, де він парився і розпивав спиртні напої, це свідчить, що на той момент ЮЩЕНКО був здоровим і адекватним. Жодна з перелічених в ст.187 ККУ причин не стояла на заваді ЮЩЕНКУ, щоб донести про злочин у відповідні органи правопорядку.

Суб’єктивна сторона НЕДОНЕСЕННЯ характеризується на­явністю прямого умислу. Винна особа, в даному випадку ЮЩЕНКО, усвідомлює, що вона має відомості про злочин, які не викликають у неї сумніву щодо їх достовірності, і не бажає повідомити їх відповід­ним органам.

Як визначає ст.187 КК України, джерелом таких відомостей може бути осо­бисте спостерігання моменту вчинення злочину, відповідні документи, речові докази тощо, а також ПОЧУТА РОЗМОВА СПІВУЧАСНИКІВ ЗЛОЧИНУ ПРО ВЧИНЕНИЙ НИМИ ЗЛОЧИН.

Як вище було зазначено, ЮЩЕНКО ЧУВ В БАНІ ВІД КРАВЧЕНКА ПРО ВЧИНЕНИЙ ЗЛОЧИН І ЦЬОМУ Є СВІДКИ, ЯКИХ АНАТОЛІЙ ЄРМАК ПРИВІВ ТАРАСУ ЧОРНОВОЛУ.

Суб’єктом недонесення про злочин може бути особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16 років. Посадова особа, якщо вона за своїм посадовим становищем мала вжити заходів для недопущення злочину або для затриман­ня злочинця, відповідає за недонесення при наявності усіх інших, необхідних для цього, ознак, за ст. 165 КК”. Ці вимоги КК України в повній мірі підходять по відношенню до Ющенка.

Таким чином, факт НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про почутий зі слів генерала КРАВЧЕНКА вчинений злочин — організацію і вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА — підпадає під статтю 187 ККУ і є КРИМІНАЛЬНИМ ЗЛОЧИНОМ.

Прошу Генеральну Прокуратуру України дати правову оцінку факту НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ В.А. про злочин — вбивство В’ячеслава ЧОРНОВОЛА.

Щодо пана ОМЕЛЬЧЕНКА, новоспеченого “Хероя”(від англійського транскрипту «херо»-«герой»), зважаючи на рівень стосунків між ОМЕЛЬЧЕНКОМ і ЄРМАКОМ, є всі підстави вважати, що ЄРМАК довів ОМЕЛЬЧЕНКУ інформацію про свідків, в тому числі і ЮЩЕНКА, які чули від КРАВЧЕНКА висловлювання про організоване вбивство В.Чорновола. Але про це краще почути з вуст самого ОМЕЛЬЧЕНКА, бо Анатолій ЄРМАК був його близьким другом, про що ми всі — члени Спілки Офіцерів України знали.

Якщо припустити, що Анатолій ЄРМАК розповідав ОМЕЛЬЧЕНКУ про факт, що генерал КРАВЧЕНКО в присутності ЮЩЕНКА казав про організоване вбивство ЧОРНОВОЛА, проте ОМЕЛЬЧЕНКО не доніс в органи правопорядку вже про вчинений злочин ЮЩЕНКОМ, то виникають питання правового порядку вже до самого ОМЕЛЬЧЕНКА.

Тобто, має місце правовий прецедент, коли ст.187 Кримінального Кодексу України визначає, що НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про злочин несе в собі склад ЗАВЕРШЕНОГО ЗЛОЧИНУ. Тому логічним буде висновок, що НЕДОНЕСЕННЯ про ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН, а саме НЕДОНЕСЕННЯ ОМЕЛЬЧЕНКОМ про НЕДОНЕСЕННЯ ЮЩЕНКОМ про злочин-вбивство ЧОРНОВОЛА, також слід вважати ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ.

Усвідомлення ОМЕЛЬЧЕНКОМ того, що ЮЩЕНКО вчинив ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН у формі НЕДОНЕСЕННЯ про почутий від генерала КРАВЧЕНКА вчинений злочин — організацію і вбивство В.ЧОРНОВОЛА генералом Ю.КРАВЧЕНКОМ і його підлеглими — тягне для ОМЕЛЬЧЕНКА кримінальну відповідальність вже за НЕДОНЕСЕННЯ про злочин ЮЩЕНКА, який той вчинив, як вище сказано, у формі НЕДОНЕСЕННЯ про злочин — вбивство В.ЧОРНОВОЛА, про що ЮЩЕНКО чув з вуст генерала КРАВЧЕНКА.

Таким чином, має місце правова колізія: чи слід вважати НЕДОНЕСЕННЯ про НЕДОНЕСЕННЯ про злочин також злочином?

На це питання треба дати відповідь для того, щоб в правовому полі кваліфікувати дію чи бездіяльність пана ОМЕЛЬЧЕНКА щодо НЕДОНЕСЕННЯ в органи правопорядку ЮЩЕНКОМ інформації про злочин — вбивство В.ЧОРНОВОЛА, про що ЮЩЕНКО почув з вуст генерала КРАВЧЕНКА.

Ст.187 ККУ визначає НЕДОНЕСЕННЯ про злочин ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ. Це значить, що НЕДОНЕСЕННЯ про ЗАВЕРШЕНИЙ ЗЛОЧИН, тобто НЕДОНЕСЕННЯ про НЕДОНЕСЕННЯ, також є ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ. Тому НЕДОНЕСЕННЯ ОМЕЛЬЧЕНКОМ про злочин ЮЩЕНКА слід вважати ЗАВЕРШЕНИМ ЗЛОЧИНОМ.

Незнання законів не звільняє особу від відповідальності. Тим більше, що у випадку з ОМЕЛЬЧЕНКОМ має місце факт, коли кандидат юридичних наук ОМЕЛЬЧЕНКО, народний депутат чудово знав чинне законодавство, але проігнорував Кримінальний Кодекс України, не подав заяви в Генпрокуратуру України про вчинений злочин ЮЩЕНКОМ — НЕДОНЕСЕННЯ ПРО ЗЛОЧИН, який став відомий ЮЩЕНКУ зі слів генерала КРАВЧЕНКА про організацію і вбивство В.ЧОРНОВОЛА.

Факт вчиненого злочину ОМЕЛЬЧЕНКОМ у формі недонесення про злочин ЮЩЕНКА, що був також у формі недонесення вже про злочин генерала КРАВЧЕНКА по організації і вчиненню вбивства В.ЧОРНОВОЛА — це є підставою для притягнення ОМЕЛЬЧЕНКА до кримінальної відповідальності. А у випадку відповідного рішення Суду є підставою для скасування Указу екс-Президента ЮЩЕНКА про присвоєння звання Героя України ОМЕЛЬЧЕНКУ Г.О.

Прошу Генеральну Прокуратуру України відреагувати на вище приведений матеріал і дати правову оцінку діям громадян ЮЩЕНКА В.А. і ОМЕЛЬЧЕНКА Г.О., в яких є ознаки кримінальних злочинів.

Полковник запасу Недзельський П.Д.

P.S. Трагічний збіг обставин? Через півроку після зробленого фото, що наведено вище в статті, 11 лютого 2003 року полковник ЄРМАК Анатолій також загинув в автокатастрофі. Як і В’ячеслав ЧОРНОВІЛ. Хто наступний, панове ЮЩЕНКО і ОМЕЛЬЧЕНКО?»

Члени Центрального Проводу Спілки Офіцерів України (літо 2002р.). В нижньому ряду в центрі полковник Єрмак Анатолій, по боках генерал Г.Омельченко і автор — полковник П.Недзельський

Щодо сутності "наших" противсіхів і хитродупих гетьманчиків (адміністрація ПМ).

Політична незрілість і одержимість ненавистю

Тарас Кузьо
Доктор, професор, старший науковий співробітник кафедри українoзнавства в Університеті Торонто.


Українська народна партія, членом Центрального проводу якої є Борис Кушнірук, відмовилася приєднатися до Комітету захисту України, сформованого на початку травня. Коли лідера УНП Юрія Костенка запитали, чому його партія не приєдналася до Комітету, він відповів: "Мы считаем, что данная структура – это продолжение сценария биполярной политической модели, в которой и власть, и оппозиция представляют интересы большого капитала и просто имитируют настоящую политическую борьбу" (http://delo.ua/mneniya/intervjy/partija-kostenko-ne-voshla-komitet-zacshity-ukrainy-140338/).

Великий бізнес представлено в кожній політичній силі парламенту, включно з "Нашою Україною – Народною Самообороною", членом якої є УНП. Олігарх Ігор Коломойський відкрито визнавав, що він фінансував виборчі кампанії "Нашої України" 2006 і 2007 років. Спитайте в будь-якого іноземного інвестора, з яким українським олігархом найважче працювати, і він відповість вам, що з Коломойським. Будучи власником телеканалу "1+1", Коломойський також відповідальний за впровадження цензури на цьому каналі.

Крім того, хіба Борис Кушнірук не знає, хто фінансує УНП? Чи не один із великих бізнесменів, який виготовляє смачне пиво?

Таким чином, причина того, чому УНП не приєднується до Комітету захисту України, не має нічого спільного з великим бізнесом, який фінансує політичні сили, представлені в ньому. Натомість, це можна пояснити "отаманщиною", яка заполонила націонал-демократичний табір (УНП почала процес "отаманщини", коли вона відкололася від Народного Руху В'ячеслава Чорновола в 1999 році).

"Отаманщина" всередині націонал-демократичного табору призвела до 160-відсоткового зростання кількості партій у блоці НУНС – з дев'яти у 2007 році до чотирнадцяти (а якщо додати ще й нову партію Валентина Наливайченка, зважаючи на його зв'язки з Віктором Ющенком, то до п'ятнадцяти) на сьогодні.

Ця "отаманщина" вилилася у висунення колишнім "помаранчевим" табором під час виборів 2010 року шести кандидатів (включно з "отаманом" Костенком), а також посприяла поразці Юлії Тимошенко та перемозі Віктора Януковича.

У той же час, протягом останніх п'яти років представники колишнього табору Кучми об'єдналися навколо Партії регіонів, зрештою зробивши її партією влади. На відміну від них, УНП протягом останніх п'яти років була частиною "отаманщини", що мала результатом фрагментацію націонал-демократичного табору.

Костенко також пояснив своє рішення не приєднуватися до Комітету таким чином: "Для создания реальной оппозиции, способной остановить реваншизм, УНП сейчас работает над объединением идеологически близких ей политических сил в единую структуру с единым координационным центром".

Усю минулу декаду УНП заявляла про те, що вона займається організацією "правоцентристського блоку" партій; тим не менше, цей блок так і не матеріалізувався. Замість цього з'являється все більше "гетьманів" та націонал-демократичних партій. Насправді єдиною правою партією, що може об'єднати націоналістичні сили, є "Свобода", а не УНП. "Свобода", на відміну від УНП, має шанси пройти до парламенту на виборах 2012 року.

Борис Кушнірук у своїх блогах на "Українській правді" повторює ще один міф: "Мені вже неодноразово доводилось писати, що Партія регіонів та БЮТ – це такі собі нанайські хлопчики Кремля, представники яких діють за однаковими схемами та принципами".

Пан Кушнірук – так само як і Ющенко – одержимий ненавистю до Тимошенко; він не може провести хоча б один день, не здійснивши нападки на неї. Я можу лише припускати, що причина цього полягає в тому, що Тимошенко є дуже самодостатньою жінкою і тому багато українських чоловіків з недостатнім рівнем упевненості в собі не можуть ужитися з нею. Я підозрюю, що це є єдиною причиною одержимої (тобто ірраціональної) ненависті до Тимошенко, яка побутує в українській політиці та призвела до перемоги Януковича на виборах.

Переконаність пана Кушнірука в тому, що БЮТ і Партія регіонів є однаковими політичними силами та, вслід за Ющенком, що вони обидві є "агентами Москви", хибна з двох причин.

По-перше, я ніколи не підтримував переговори про коаліцію між БЮТ та Партією регіонів, проте, як і багато хто на Заході, розумів її раціональне зерно як коаліції національної єдності, що спрямована на мобілізацію країни на боротьбу з фінансовою кризою. Україна, Ісландія, Угорщина і Латвія постраждали від кризи найбільше серед усіх країн Європи.

Більш важливим є те, що не лише БЮТ намагався увійти в коаліцію з Партією регіонів. Лідер "Нашої України" Юрій Єхануров за вказівкою Ющенка три місяці вів переговори про створення коаліції з Партією регіонів після виборів 2006 року. Колишній голова президентського секретаріату Віктор Балога діяв як п'ята колона Партії регіонів з 2007 до 2009 року. Певна частина НУНС підтримувала широку коаліцію після виборів 2007 і 2010 років.

Так само чинила й УНП після обрання Януковича президентом.

Микола Азаров відмовляється навіть спілкуватися українською і є найбільш проросійським прем'єр-міністром з часів Фокіна і Масола, що обіймали цю посаду в першій половині 1990-х років. Незважаючи на це, серед тих, хто голосував за обрання Азарова прем'єр-міністром, було двоє членів УНП: Олександр Клименко та заступник голови УНП, член Центрального проводу та правління УНП Олександр Слободян.

Юрій Костенко пояснив їхню підтримку Азарова таким чином: "...програма нового прем'єра, проголошена під час голосування за новий склад уряду, декларує підтримку національного товаровиробника, саме це і є мотивація, чому Слободян та Клименко підтримали кандидатуру Азарова".

Факт залишається фактом: УНП підтримала призначення проросійського уряду Азарова, а БЮТ – ні. Хто ж тоді є "агентом Москви" – УНП чи БЮТ?

Другий аргумент на користь того, що БЮТ та Партія регіонів є "агентами Москви", настільки політично незрілий, що часом важко зрозуміти, чи варто на нього відповідати. Проте я все ж зроблю це, звернувши увагу на чотири моменти:

1. Починаючи з 2005 року, Партія регіонів еволюціонувала в ідеологічну силу, що представляє політичну культуру та цінності представників російськомовної, неорадянської та східнослов'янської національної ідентичності, поширеної у Східній та Південній Україні. Цей фактор, разом із об'єднанням колишніх прокучмівських політичних сил навколо Партії регіонів, дає Партії регіонів стабільний електорат. БЮТ не є носієм ідеологічних цінностей, притаманних цьому колишньому електоратові Комуністичної партії.

2. У 2005 році Партія регіонів уклала угоду про співпрацю з "Єдіною Росією". "Батьківщина" є найбільш активною українською партією в Європейському парламенті, де вона разом з двома іншими українськими партіями ("Нашою Україною" та Соціалістичною партією) має статус спостерігача. Партія регіонів ніколи не прагнула стати членом будь-якої парламентської групи Європейського парламенту.

3. Гуманітарна політика Януковича та Партії регіонів веде до зміни українофільської національної ідентичності на східнослов'янську/неорадянську (Тимошенко чи БЮТ ніколи б не підтримали таку політику), що є контрреволюцією, спрямованою проти політик, які проводили три попередні українські президенти.

4. Зовнішня політика, яку реалізує Янукович та Партія регіонів, так само руйнує здобутки трьох попередніх президентів України і змінює зовнішній вектор із одностороннього прозахідного (під час президентства Ющенка) на односторонній проросійський. Усі три попередні президенти підтримували членство України в НАТО, Янукович – ні. Зовнішня політика Тимошенко поєднувала дружні стосунки з Росією із процесом інтеграції в НАТО (пригадуєте її підпис під спільним листом до НАТО в січні 2008 року?) та ЄС.

Як відомо експерт по Україні Джеймс Шерр (голова програми Росії та Євразії в Королівському інституті міжнародних відносин, Лондон), сказав у своєму інтерв'ю Kyiv Post (30 травня – те ж саме сказав у своєму інтерв'ю в "Дeн" в тому ж місяці): "Янукович скасував усі напрям розвитку України в 1991 році. Це був не Ющенко, який визначив, що Чорноморський флот повинен залишити в 2017 році. Було Кучми. багатовекторну політику Кучми був покликаний поглибити дружбу з Росією, виходячи з прагматичних міркувань, і, крок за кроком, ввести Україну в систему євро-атлантичні структури. Всередині міністерства оборони, Генерального штабу і старшої ланки командування збройних сил, настрої, що Україна повинна стати, як повністю інтегрований в якості можливого вступу до НАТО, на членство. Усе це передувало Ющенко".

Якщо пан Кушнірук (і колишній Президент Ющенко) вірить у те, що Україна може приєднатися до НАТО та ЄС з такою русофобською платформою, тоді вони не розуміють міжнародні відносини та європейську політику. Русофільські Франція та Німеччина ніколи не дозволять країні, що межує з Росією, приєднатися до ЄС і НАТО, якщо ця країна має погані відносини з Росією.

Проблема в тому, як знайти правильний баланс між прагненням домагатися дружніх відносин із Росією, інтеграцією в НАТО і ЄС, і захистом територіальної цілісності України проти російського імперіалізму. Ні русофобія, ні поточна неорадянська russophilia ніколи не будуть успішними у досягненні інтеграції України в НАТО і ЄС.