ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2024.04.26 14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.

Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,

Світлана Пирогова
2024.04.26 08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.

Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,

Ілахім Поет
2024.04.26 08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.

Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.

Леся Горова
2024.04.26 07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.

У тишу ненадійну, нестійку.

Віктор Кучерук
2024.04.26 05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.

Козак Дума
2024.04.25 19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’

Євген Федчук
2024.04.25 17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.

Іван Потьомкін
2024.04.25 11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.

Юрій Гундарєв
2024.04.25 09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…

Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік

Володимир Каразуб
2024.04.25 09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом

Світлана Пирогова
2024.04.25 08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?

Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,

Леся Горова
2024.04.25 07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.

Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови

Віктор Кучерук
2024.04.25 06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.

Ілахім Поет
2024.04.25 00:03
Вельмишановна леді… краще пані…

Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д

Артур Курдіновський
2024.04.24 21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!

Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,

Сергій Губерначук
2024.04.24 20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Анатолій Цибульський
2024.04.01

Меланія Дереза
2024.02.08

Ольга Чернетка
2023.12.19

Галюся Чудак
2023.11.15

Лінь Лінь
2023.10.26

Світлана Луценко
2023.07.27

Гельґа Простотакі
2023.07.15






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Данчак Надія Мартинова (1948) / Проза

 МАНЕВРИ гумореска

Армія міцна як гранітна скала.

МАНЕВРИ гумореска

Надежда Мартынова Данчак

“В честь і в історичну пам’ять нашим маневрам в період керування генералісимуса КУЧЮЩЯНЕКА ”

У лісі- полі, під горою, стоїть на " сторожі" гарнізон. На плацу одинокий пузатий майор когось шукає, махає руками, звертається до сенржанта.
- Сержант Петренко підійди.
- Слухаю пане майоре.
- То чого ти, пане майоре, пане майоре – скоро знову будемо товаришами, а може 1 “настоящими “ панами.
Петренко, я тобі по секрету скажу, що для підняття бойової “мощі”, треба відремонтувати тайний об’єкт, і то в короткий термін.
Ну то що, що там відпочивають офіцери, ти ж знаєш, що геніальні плани бойових маневрів, наказів, рішень, приймають у місцях відпочинку, бо вже нічого робити, як тільки відпочивати. Матеріальна частина розібрана, “розтикана”, продана, пропита, тай для своїх потреб "захована"...
Відпочивати можна і в бані. Знаєш, що це стимул – пар, до пару, температура – кров вдаряє в мізки і феєрверк геніальних рішень. Так, що об’єкт повинен бути готовий, і не гірше як на Заход1, або в цій Америці. Вони теж тут на маневрах будуть думати і дивитися, правда, що їм показати - це проблема, але треба.
Так що, не ударимо гряззю в обличчя. Об’єкт повинен бути обкладений кахелем, чистенький і гарненький. Знайдеш солдатів, які зможуть добре "обкласти", а то як у цій Америці, то там все в кахелі, а у нас, то ще треба шукати чим, де і кого "обложити" . Ясно? Ударимо по кахелі в бойовому місці, об’єкті відпочинку!
А завтра, відправиш солдата – “клаповухого” , до мене в барак номер7, квартира 2. Казав він, що знає комп’ютер. То хай научить мою Галю, як на клавішу нажимати, в школі задали порахувати задачу, а на яку там клавішу натискати вона не знає. Як натисне, то все вискакує – не те, що треба. А з ним, клаповухим, як натисне-де треба, то вискочить те, що треба.
Ну чого ти, та то "лишній" комп’ютер оказався на пульті управління, то я в цілях матеріального збереження і забрав собі – і користь буде і Галя научиться. Прийде клаповухий, то научить на що нажимати, і що вискочити повинно.
Слухай, то як це можна так дома роз’їстися до 60-го розміру. Завтра цього “бомбовоза”, направиш на розвантаження поїзда із Чернівців. Жінка з базару повертається, сумки такі – на пів купе, по пуду кожна. Минулий раз провідниця допомагала, тягнула за ручки, а жінка рогом знизу, насилу пів вагона розвантажили. Сумки, як контейнера.
-А що там?
- Провізія, сало, всяке барахло, треба ж сім’ю кормити.
Ой, я ледь не луснув зо сміху, дивлюсь, “капітанша Березкіна” (співає) “стройная березка, стройная березка” – повзе танк, пудовий баул на спині, по пів пуда на руках, з-заді на роликах ще один, а в зубах, на шиї, сумка поштарки, касира із “снікерсами”. А далі – мій танк повзе, ну зовсім не краще, ще страшніший. То я вирішив послати на допомогу цього “бомбардировщика”, з 5 роти. Хай допомагає, може тоді в 54-й розмір влізе, легше армійській казні буде прокормить.
Ти дивись, якщо хтось не влазить в шеренгу, то на спец. роботи.
Чого ти дивишся на мій живіт – я давно служу, бач яка тяжка служба. То пузатих, без мізків, вже повиганяли, а я “голова”, на мені вся матеріальна частина, та продукти, то я такий, армії потрібний.
Покажуть американських генералів, всі такі “піджарі”, того, що на "всьому" готовому, а тут самому треба підвищувати бойову і побутову підготовку. Виживати на теренах вільної України, щоб не вмерти , не дай Боже.
Ти ж бачив, як американці навчаються, повзають в “кала банях” пузом по грязі, бігають по полям без всякої потреби. А скільки їдять, то у нас усіх вільних українців можна цим накормити. Показали, що ми теж їмо, не менше, з міністром їли, ні каплі не розлили, якби не камери, тьфу, телекамери, вилизали б тарілки.
Так, якщо у нас, солдат розгрузить поїзд із Чернівців, та піввагона привезе до мого дому, то користь “ ячейці” вільної України, та й самій Україні буде. А її армія буде міцна, як гранітна скала. Тоді можна і кричати: “Слава вільній Україні, наша Армія міцна!” Хай тільки хто "влізе", так "угріємо", що забуде як його зовуть.






© Copyright: Надежда Мартынова Данчак, 2011
Свидетельство о публикации №111021706757




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2014-07-23 09:27:36
Переглядів сторінки твору 1033
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.689 / 5.19)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.015 / 4.88)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.785
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
Автор востаннє на сайті 2017.06.22 12:59
Автор у цю хвилину відсутній