ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Любовь Весна (1963) /
Проза
О маленькой и обыкновенной душе.
*Жизнь измеряется делами, а не годами* - эти слова я услышала впервые много лет назад. И моя маленькая душа помнит их по сей день.
К моему удивлению в этом прекрасном и чудесном мире....всё наоборот.
Моей маленькой душе выпало счастье родиться на заре Великих космических открытий.... переходов, вознесений, знаний, от которых ключик был спрятан глубоко в самом сердце.
Совсем юной душа мечтала о встрече с красавицей Венерой, Юпитером, о старце Нептуне.... взгляд очаровывала бескрайняя, безграничная, беспредельная Вселенная, манил своей загадочностью Млечный путь.
Неимоверный океан солнечной системы.... где звёзды - столицы, звёзды - деревеньки - подобно всему земному.... и наше Солнце, Сириус, Альфа Центавра, Марс, Уран, Луна восхищали привлекая мерцающим покоем и тишиной своего движения по кругу.
Многие души уже дошли до границ солнечной системы, посетили все планеты, впереди их влечёт межзвёздное пространство....А моя маленькая и обыкновенная душа любит всем сердцем планету Гайя ( это энергия, составляющая суть планеты Земля, разумная (сознательная) сущность - обладает врожденным разумом) ...голубую Розу ( это символ чистой, возвышенной любви ) только здесь её называют - Землёй, и только здесь годами ничего не случается, так думают многие, живя в томительном однообразии и безобразии ( это отсутствие должного образа, вида, наружности; недостаток красоты, красы, стати, склада, где не хватает духовной душевности )
Категорично не согласна с таким мнением.... ведь только на нашей Земле, есть океаны и суши, берега и острова, бескрайние равнины и горы, цветущие луга наполняющие своим ароматом атмосферу, что так хочется слиться с потоком ветра и летать ....летать... наполняясь Любовью и Светом Всевышнего сотворившего рай для нас. А какие облака ...мягкие , пушистые....бирюзовое небо переходящее в синь озёр и тогда трудно разделить взглядом, одно от другого, а ведь душа знает - всё Едино! Как день и ночь, свет и тьма, вдох и выдох - сама Жизнь!
- Проснитесь!
- Проснитесь спящие души!
Скоро снег заскрипит под ногами, замёрзнув станут прозрачными лужи, стихнут звуки, изменится воздух, звёзды бисером как светлячками покроют пологое небо....
И только светлая, чистая душа нарядится в Новый наряд Истинного Света - ЛЮБОВЬ!
Однажды маленькая душа пришла в большой и светлый дом ища приюта и понимания, заботы.... со всей своей нежностью, открыла сердце.
Только там её ни кто не ждал...своих забот и тревог было достаточно.... Доверившись она распахнула сердце, а её закрыли в ящик на долгие месяцы... только она знала, что маленькая искра света сплетёт кружева, похожие на солнце и подарит тепло своей души другой душе, той , что однажды её не приняла. Ведая свой путь несите Свет Любви, делитесь радостью и счастьем, согревающей улыбкой, добротой сердца - которое растопит вековые глыбы льда. Идите в поход за Счастьем прихватив свою маленькую обыкновенную душу, ведь только в ней живёт Счастье, ваше счастье.
Всё к лучшему в этом лучшем из миров, мира всем душам!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
О маленькой и обыкновенной душе.
*Жизнь измеряется делами, а не годами* - эти слова я услышала впервые много лет назад. И моя маленькая душа помнит их по сей день.
К моему удивлению в этом прекрасном и чудесном мире....всё наоборот.
Моей маленькой душе выпало счастье родиться на заре Великих космических открытий.... переходов, вознесений, знаний, от которых ключик был спрятан глубоко в самом сердце.
Совсем юной душа мечтала о встрече с красавицей Венерой, Юпитером, о старце Нептуне.... взгляд очаровывала бескрайняя, безграничная, беспредельная Вселенная, манил своей загадочностью Млечный путь.
Неимоверный океан солнечной системы.... где звёзды - столицы, звёзды - деревеньки - подобно всему земному.... и наше Солнце, Сириус, Альфа Центавра, Марс, Уран, Луна восхищали привлекая мерцающим покоем и тишиной своего движения по кругу.
Многие души уже дошли до границ солнечной системы, посетили все планеты, впереди их влечёт межзвёздное пространство....А моя маленькая и обыкновенная душа любит всем сердцем планету Гайя ( это энергия, составляющая суть планеты Земля, разумная (сознательная) сущность - обладает врожденным разумом) ...голубую Розу ( это символ чистой, возвышенной любви ) только здесь её называют - Землёй, и только здесь годами ничего не случается, так думают многие, живя в томительном однообразии и безобразии ( это отсутствие должного образа, вида, наружности; недостаток красоты, красы, стати, склада, где не хватает духовной душевности )
Категорично не согласна с таким мнением.... ведь только на нашей Земле, есть океаны и суши, берега и острова, бескрайние равнины и горы, цветущие луга наполняющие своим ароматом атмосферу, что так хочется слиться с потоком ветра и летать ....летать... наполняясь Любовью и Светом Всевышнего сотворившего рай для нас. А какие облака ...мягкие , пушистые....бирюзовое небо переходящее в синь озёр и тогда трудно разделить взглядом, одно от другого, а ведь душа знает - всё Едино! Как день и ночь, свет и тьма, вдох и выдох - сама Жизнь!
- Проснитесь!
- Проснитесь спящие души!
Скоро снег заскрипит под ногами, замёрзнув станут прозрачными лужи, стихнут звуки, изменится воздух, звёзды бисером как светлячками покроют пологое небо....
И только светлая, чистая душа нарядится в Новый наряд Истинного Света - ЛЮБОВЬ!
Однажды маленькая душа пришла в большой и светлый дом ища приюта и понимания, заботы.... со всей своей нежностью, открыла сердце.
Только там её ни кто не ждал...своих забот и тревог было достаточно.... Доверившись она распахнула сердце, а её закрыли в ящик на долгие месяцы... только она знала, что маленькая искра света сплетёт кружева, похожие на солнце и подарит тепло своей души другой душе, той , что однажды её не приняла. Ведая свой путь несите Свет Любви, делитесь радостью и счастьем, согревающей улыбкой, добротой сердца - которое растопит вековые глыбы льда. Идите в поход за Счастьем прихватив свою маленькую обыкновенную душу, ведь только в ней живёт Счастье, ваше счастье.
Всё к лучшему в этом лучшем из миров, мира всем душам!!!
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію