ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.10.02 22:32
Повернутися в ніщо,
до першооснов,
перетворитися на порох,
відійти від справ,
зрозумівши суєтність
амбіцій і статусу,
повернутися
до того природного стану,

Сергій СергійКо
2025.10.02 20:26
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
“Почитай мені, милий, вірші” –
Раптом, просиш ти тихо надвечір.
Після досить спекотного дня,
Прохолода приходить на поміч.
Ці хвилини – приємна платня
За незмінне “ми разом”, “ми поруч”.

Тетяна Левицька
2025.10.02 19:43
Невблаганно під дощем
Гірко плачеш без підстави.
Не навчилася іще
перед іншими лукавить.

Правда гірше від ножа
ріже слух зарозумілим.
Де ж та праведна межа,

Світлана Майя Залізняк
2025.10.02 17:28
Осіннє соте" - співана поезія. Запрошую слухати.
Слова - оригінальна поезія Світлани-Майї Залізняк, без втручання ШІ, музика та вокал згенеровані за допомогою штучного інтелекту в Suno. У відеоряді використано 14 ілюстрацій - згенерованих ШІ за описом а

Євген Федчук
2025.10.02 16:56
Сидять діди на Подолі. Сидять, спочивають.
Бо ж неділя, після церкви вже занять не мають.
Ото хіба посидіти та поговорити
У тіньочку, бо ж надворі середина літа.
Поміж ними сидить сивий, ще міцний Микита.
Йому, мабуть, нетерплячка на місці сидіти.
П

Іван Потьомкін
2025.10.02 13:17
Судний день перетвориться на свято...
Отож, натщесерце, зодягнені в усе біле,
з накинутими на плечі талітами
простують в синагоги навіть ті,
хто не молиться й порушує приписи шабату.
Кожному хочеться, щоб сталось так,
як пророкував протягом всього ж

Ярослав Чорногуз
2025.10.02 12:06
День осінній коротшає, тане,
Дощ усі розмиває сліди.
Лунко падають долі каштани
Під шумок монотонний води.

І під звуки розкотисті туби --
Сум зненацька пошерх, порідів --
Ми кохались так пристрасно, люба,

Віктор Кучерук
2025.10.02 11:47
Дощем навіяна печаль
Покірну душу охопила, -
Штрикнула в серце, мов кинджал,
Та з тіла вимотала сили.
Чудовий настрій відняла
І стала прикрість завдавати,
Бо мрії знищила дотла,
Бо знову сам нудьгую в хаті...

Юрій Гундарєв
2025.10.02 11:04
жовтня зустрічає свій день народження легендарний англійський рок-музикант. Мало хто знає його справжнє ім‘я Гордон Самнер, але сценічне - Стінг, що у перекладі означає «жалити», відомо кожному, хто цікавиться сучасною музикою.
Він від першого дня повном

Юрій Гундарєв
2025.10.02 09:27
Сутеніло рано, як завжди наприкінці листопада. Поет Н. зробив ковток майже зовсім холодної кави і перечитав щойно написаний вірш. Його увагу зупинив один рядок: «І серце б‘ється, ніби птах…» Скільки вже цих птахів билося біля серця?! Н. закреслив «ніб

Борис Костиря
2025.10.01 22:21
Ящірка - це сенс,
який вислизає з рук.
Чи не є Всесвіт
такою самою ящіркою?
Ми шукаємо необхідних слів,
які падають у траву
і губляться там.
Ящірка є необхідним словом,

Юрій Гундарєв
2025.10.01 10:09
Російські окупанти офіційно стверджують, що б‘ють лише по військових об‘єктах…
28 вересня 2025 року внаслідок чергової нічної масованої атаки на Київ загинула
12-річна Олександра Поліщук, учениця 7-Б класу.

Знов військові об‘єкти - діти!
Витягують

Віктор Кучерук
2025.10.01 08:46
Знову листя опале
І пожовкла трава, -
І захмарена далеч,
І ріка нежива.
Німота безутішно
І самотність така,
Що незатишно віршам
У тужливих рядках.

Борис Костиря
2025.09.30 22:19
Чоловік повернувся додому
На батьківський тривожний поріг,
Розчинивши столітню утому,
Накопичену в сотні доріг.

Та удома його не чекали,
І батьки вже померли давно.
Поросли бур'яном рідні камені

С М
2025.09.30 21:29
я стрів її на реєстрації
фужер вина – у руці
чекала напевно по справах
при ній – безногий чоловік
о не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
не все йтиме так як бажав би
та постарайся ще

Володимир Мацуцький
2025.09.30 19:28
Мишка з песиком і котик
заховалися у ботик,
з нього хвостики стирчать,
в ньому хвостики пищать.

Як збиралась Галя в школу
ботик з рук стрибнув додолу,
з нього хвостики стирчать,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Ірина Єфремова
2025.09.04

Одександр Яшан
2025.08.19

Ольга Незламна
2025.04.30

Пекун Олексій
2025.04.24

Софія Пасічник
2025.03.18

Эвилвен Писатель
2025.03.09

Вікторія Гавриленко
2025.02.12






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Устимко Яна / Проза

 фабрика мрій
На місцевій фабриці, де вирощувалися знамениті на всю країну блакитні мрії, одного разу трапився випадок. Сталося все несподівано. Коли в цеху вирощування блакитних мрій працівники поливали, прополювали і підгортали, у відділі пакування букетів щось пішло не так. Серед прийнятих, запакованих у скриньки з прозорим пластиковим верхом хтось зауважив фіолетові кольори.
− Дивіться! - гукнув майстер Голубінка, − В трьох коробках невідбраковано мрії- покручі!
Персонал заметушився. Прибіг захеканий начальник відділу Цибулько, доплямкуючи канапку, якою щойно полуднував. На ходу витираючи хусточкою рота, заревів:
- Хто черговий зміни?!
- Я-аа, − з кабінки оператора долинув тонький голосок оператора.
− І що це таке?!− розсерджено запитав начальник, тицяючи на браковані скриньки.
Оператор ковтнув слину і пропищав:
− Не моя вина, прошу пана, це все вирощувальний цех. Мені повідомили, що то − розпорядження пана Посміхайка, начальника вирощувальногшо цеху.
− Запросіть-но мені Посміхайка! − заволав Цибулько . Його обличчя розчервонілося як спіле яблуко. Тонкі ніздрі роздувалися, і з них невидимими клубами диму так і пихкало обурення.
Посміхайко з’явився дуже швидко. Манірно розтягуючи слова, почав пояснювати . Мовляв так і так, вже кілька місяців, як директор фабрики блакитних мрій пан Мотильський дозволив залучати в букети фіолетові види. Час від часу. Так би мовити, аби бути ближче до простих людей. Але, щоб не зіпсувати благородні блакитні сорти, вирішили не вирощувати фіолетові зразки на фабриці. А купувати їх за символічну винагороду у мешканців містечка, любителів-мрійників.
Начальник відділу слухав. Поступово його обличчя набувало природного кольору, а ніздрі перестали роздуватися. Тільки одна брова піднялася над оком, мабуть для того, щоб краще зрозуміти несподіваний поворот справ.
- Ну раз так, − врешті мовив Цибулько, − то мусимо це прийняти.
Всі розійшлися на свої місця праці, і відділ знову поринув у звиклий ритм. Але вже по обіді розмірнене дихання трудового будня знову перервали. До начальника відділу пакування букетів хтось постукав у двері.
− Прошу, заходьте, − гукнув той, не відриваючи очей від парперів.
В кабінет зайшов майстер Голубінка, а з ним тендітна панночка.
− Кхм, - кашлянув Голубінка, - Пане начальнику, тут таке... У відділ сортування тепер приносять фіолетові одиниці, тобто мрії. Ви вже знаєте, що так розпорядився пан Мотильський.
− Ну так , - пробурмотів Цибулько і глипнув на відвідувачів поверх окулярів.
− Так ось, щойно до мене прибігла Альбіна, − майстер кивнув на дівчину, − і повідомила, що нині принесли білі.
− Як це білі? - здивувася начальник, − про білі мови не було.
− Розумієте, замявся Голубінка, - кажи, кажи ти, Альбінко, - і підбадьорливо кивнув дівчині.
Білявка кліпнула довгими віями і почала:
− Пане начальнику мого начальника, я відмовила тій жіночці, яка принесла білі тюльпани, але вона наполягає на тому, аби їх прийняти. Стверджує, що так буде гарно. Каже, що раз вже і філолетові приймаєте, то чом би не прийняти і білі, які значно гарніші за фіолетові. І, крім того, краще зберігаються.
Начальник відірвався від своїх паперів і запитав:
− А що на це директор фабрики?
− Та директор ще не знає, − відповіла Альбіна, −проте, пане начальнику мого начальника, білі мрії і справді дуже гарно виглядають. Не смію стверджувати, але від себе додам, вони справді кращі за фіолетові.
− Панночко, − Цибулько примружив очі і побла жливо усміхнувся, − ну хто вам сказав, що кращі? А може, навпаки, потворні. Воно ж біле, якесь неперспективне. Не морочте мені голову.
− Але ж, - почала було дівчина, і затихла, бо та Голубінка смикнув її за рукав.
Начальник відділу все ж почув. Похитавши головою, і піднісши застережно руку сказав:
− Більше ніяких але. Все, ідіть і працюйте. А постачальниці відмовте. Теж мені експерти.
Голубінка з білявкою вийшли із кабінету . Цибулько встав, зняв окуляри і потер перенісся. «День нині якийсь неспокійний, - промовивив подумки , − щось я втомився». Підійшов до вікна і визирнув. На подвір’ї фабрики якась жіночка, розмахуючи руками щось жваво пояснювала високому чоловікові. Поруч стояли люди з коробками, з яких визирали білі голівки.
«Мабуть та сама постачальниця.Та що вдієш, для нас марка – понад усе . Високий стиль, то не забавка» − гордо випростав плечі Цибулько . А тоді вирушив до фабричної їдальні випити горнятко кави.
Їдальня була майже порожня, тому дивно, як він не зауважив пана директора, що сидів за столиком спиною до входу. Попрямував аби побажати смачного.
−А, це ви, пане Цибульку, − Мотильський підхопився, сяйнувши в широкій усмішці двома рядами ідеально рівних зубів, − добре що нарешті ми перетнулися. А то в клопотах все забуваю вас попередити. А нині знову маю для вас приємну звістку. Завдяки новій працівниці віднині вводимо ще одну новинку. Як гадаєте, мій друже, свіжо, еге ж? - змовницьки підморгнув директор, дженджикувато поправивши в петлиці піджака бутон білосніжної мрії.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-08 11:52:34
Переглядів сторінки твору 5496
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2025.08.05 16:09
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 12:02:06 ]
Чомусь згадалась казка Дж.Родарі, в якій фігурували овочі та фрукти.
Була б доречною схожа ілюстрація і до Вашого твору. Як бонус читачу.
"марка , понад усе". Кома, нмд, зайва. і прогал перед нею також :)
З пошанівком,
М.Бояров.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 12:10:01 ]
дякую, Миколо)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 12:12:17 ]
з ілюстрацією тугувато, не знайшла відповідної


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 18:05:47 ]
Цікаво воно з тими мріями...)Марка маркою, а все прагне змін, коли наступає на то час.
Сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:28:27 ]
дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 22:12:50 ]
Мені білі також більше подобаються. Прямо "дачний текст": Цибулько червоніє, як яблуко, а над ними "крильцями бляк-бляк" Мотильський і Голубінка :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:28:58 ]
)) дякую, Свєт ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 10:54:53 ]
А часом не так? -
Їдальня була майже порожньою, тому БУЛО Б дивно, якБИ він не зауважив пана директора, що сидів за столиком спиною до входу. Попрямував аби побажати смачного.

Цікаво на фабриці мрій )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:33:20 ]
за змістом воно трохи різниться. але мабуть синтаксично чи то стилістично так буде правильніше. щоб не міняти змісту, може так написати? :"Їдальня була маже порожньою, тому було дивним не зауважити пана директора..." тобто він не зауважив спочатку, а потім сам цьому здивувався. не знаю, як це правильніше передати.

дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-13 17:02:38 ]
Хай будуть різноколірні, ті мрії, лиш аби були і справджувалися! Хай Ваші мрії, Яночко, стануть реальністю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-13 21:38:07 ]
та хай буть різні - скільки людей, стільки і мрій. але новела трохи не про це)).
дякую, взаємно, хай збуваються всі найпрекрасніші мрії на світі, вони того варті! :)