ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Шон Маклех
2020.07.07 21:54
Я блукав серед натовпу
Людей, що не слухають
Цвірінькання горобців,
П’ють повітря настояне на шумі,
І не знають, що землі боляче,
Коли вони топчуть її – втомлену
Цвяхованими черевиками байдужості.
Я носив тягар смутку

Євген Федчук
2020.07.07 20:46
Садили картоплю ми у дідуся.
Він ямки копає, а ми із сестрою,
Кидаємо в ямки картоплю обоє
В надії, що скоро закінчиться вся.
Вже сонечко добре з небес припіка.
Дідусь утомився та й ми ледве ходим.
Уже посадили ледь не пів городу.
Аж ось і бабуся о

Ігор Федів
2020.07.07 11:42
Дозволили казати слово,
Підняти очі від землі,
А серце бачити готово
Свободи натяки малі.

Помалювали стару клітку,
А охорони не зняли,
Душею линемо у сітку,

Володимир Бойко
2020.07.07 11:24
Я частував своєю кров`ю комарів,
Я на фуршеті цьому мало не здурів.
Які ж вони немилосердні, комарі –
Жалкі завсідники вечірньої зорі.

Дума Козак
2020.07.07 09:44
Горить коса, палає літом небо,
все поглинає полумя стіна!
Природа віддає останню требу –
життя життям оплачує сповна...

Заграва підіймається над морем,
у тому пеклі гине все живе
і рани залікуються не скоро,

Сергій Губерначук
2020.07.07 08:26
Ех, ти, Скорпіоне!
Ти жалиш!
Повернутий спиною – Злом!
А спробуй убити –
на-зав-жди –

Добром.

Олександр Сушко
2020.07.07 01:32
Літній дощик


Шкандибаю, у руках ковінька

Став старим, а був - прехтивий фавн.

А спекотне літо, наче жінка,-

Олексій Кацай
2020.07.06 20:29
планету машиною часу
жбурляє у космосу вир
де мов бумеранг папуаса
галакто-спіралиться шир
і на астероїдів брили
розсипавши простору схил
пітьма проявляє пітьмила
в непевному світлі світил

Євген Федчук
2020.07.06 19:21
Було це у часи у старовинні.
Коли? Не знаю. Та давно було.
Унадились татари в Україні
Чи не щодень чинити своє зло.
Ішли так часто. Йшло їх так багато,
Що всю траву стоптали у степах
Не стало чим й коня погодувати
На широченних степових шляхах.

Олександр Панін
2020.07.06 18:15
На зеленій галявині, на узліссі -
Засмучена дівчина у дрімучому лісі…
Як у ліс потрапила, Прекрасна,
Що робиш на галявині, Красна?

«Краще бути в лісі почорнілому,
ніж у чоловіка в домі немилому…

Олександр Сушко
2020.07.06 17:31
Він грав на піаніно власним членом,
Скакав по сцені у рябих трусах.
А нині - Президент! Спаситель! Ленін!
Країна, врешті, витягла туза.

І зажила-а-а! Аж мед тече по вухах,
Грошви до біса і війни нема...
Ці вибори - солодка груповуха,

Ярослав Чорногуз
2020.07.06 15:00
Смарагдове сяйво, як полум`я ніжне,
Голубить воно, не пече.
Тону у вогні я оцім дивовижнім –
Смарагдових бранець очей.

ПРИСПІВ:
Смарагдові очі, смарагдові очі
Мене огорнули теплом.

Олександр Сушко
2020.07.06 09:29
Порізано талант сатири лезами,
Під хвіст коту усі мої труди!
Кошлате мудромисліє - поезія,
А те, що в мене - сірий наратив.

О, хто би дав хоча б ковточок радості?
Боги парнаські вирок прорекли:
"Для вічноті твої творіння - капості,

Сергій Губерначук
2020.07.06 09:14
Вічно серце живе
по тілах по людських,
не в однакових ритмах кочує.

Десь фонтаном прорве
між артерій вузьких,
десь мелодію Брамса прочує.

Іван Потьомкін
2020.07.05 21:35
Андрій Розумовський Маестро, чи не могли б Ви подивитись оцю ось пісню ? Бетховен З приємністю, Ваша величність. Ви стільки робите для мене, що тепер я – найбагатший, мабуть, серед моїх колег. Де ще б я перевірить зміг те, що тільки-но створив, як не

Ігор Шоха
2020.07.05 21:19
Є люди, з якими приємно завжди,
далеко не треба ходити,
є й інші, з якими, куди не іди,
немає про що говорити.

На інших надійся, та сам обирай,
на кого надія в дорозі,
оточена пеклом дорога у рай,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Сергій Кузін
2020.07.02

Олег Прусак
2020.06.11

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Устимко Яна / Проза

 фабрика мрій
На місцевій фабриці, де вирощувалися знамениті на всю країну блакитні мрії, одного разу трапився випадок. Сталося все несподівано. Коли в цеху вирощування блакитних мрій працівники поливали, прополювали і підгортали, у відділі пакування букетів щось пішло не так. Серед прийнятих, запакованих у скриньки з прозорим пластиковим верхом хтось зауважив фіолетові кольори.
− Дивіться! - гукнув майстер Голубінка, − В трьох коробках невідбраковано мрії- покручі!
Персонал заметушився. Прибіг захеканий начальник відділу Цибулько, доплямкуючи канапку, якою щойно полуднував. На ходу витираючи хусточкою рота, заревів:
- Хто черговий зміни?!
- Я-аа, − з кабінки оператора долинув тонький голосок оператора.
− І що це таке?!− розсерджено запитав начальник, тицяючи на браковані скриньки.
Оператор ковтнув слину і пропищав:
− Не моя вина, прошу пана, це все вирощувальний цех. Мені повідомили, що то − розпорядження пана Посміхайка, начальника вирощувальногшо цеху.
− Запросіть-но мені Посміхайка! − заволав Цибулько . Його обличчя розчервонілося як спіле яблуко. Тонкі ніздрі роздувалися, і з них невидимими клубами диму так і пихкало обурення.
Посміхайко з’явився дуже швидко. Манірно розтягуючи слова, почав пояснювати . Мовляв так і так, вже кілька місяців, як директор фабрики блакитних мрій пан Мотильський дозволив залучати в букети фіолетові види. Час від часу. Так би мовити, аби бути ближче до простих людей. Але, щоб не зіпсувати благородні блакитні сорти, вирішили не вирощувати фіолетові зразки на фабриці. А купувати їх за символічну винагороду у мешканців містечка, любителів-мрійників.
Начальник відділу слухав. Поступово його обличчя набувало природного кольору, а ніздрі перестали роздуватися. Тільки одна брова піднялася над оком, мабуть для того, щоб краще зрозуміти несподіваний поворот справ.
- Ну раз так, − врешті мовив Цибулько, − то мусимо це прийняти.
Всі розійшлися на свої місця праці, і відділ знову поринув у звиклий ритм. Але вже по обіді розмірнене дихання трудового будня знову перервали. До начальника відділу пакування букетів хтось постукав у двері.
− Прошу, заходьте, − гукнув той, не відриваючи очей від парперів.
В кабінет зайшов майстер Голубінка, а з ним тендітна панночка.
− Кхм, - кашлянув Голубінка, - Пане начальнику, тут таке... У відділ сортування тепер приносять фіолетові одиниці, тобто мрії. Ви вже знаєте, що так розпорядився пан Мотильський.
− Ну так , - пробурмотів Цибулько і глипнув на відвідувачів поверх окулярів.
− Так ось, щойно до мене прибігла Альбіна, − майстер кивнув на дівчину, − і повідомила, що нині принесли білі.
− Як це білі? - здивувася начальник, − про білі мови не було.
− Розумієте, замявся Голубінка, - кажи, кажи ти, Альбінко, - і підбадьорливо кивнув дівчині.
Білявка кліпнула довгими віями і почала:
− Пане начальнику мого начальника, я відмовила тій жіночці, яка принесла білі тюльпани, але вона наполягає на тому, аби їх прийняти. Стверджує, що так буде гарно. Каже, що раз вже і філолетові приймаєте, то чом би не прийняти і білі, які значно гарніші за фіолетові. І, крім того, краще зберігаються.
Начальник відірвався від своїх паперів і запитав:
− А що на це директор фабрики?
− Та директор ще не знає, − відповіла Альбіна, −проте, пане начальнику мого начальника, білі мрії і справді дуже гарно виглядають. Не смію стверджувати, але від себе додам, вони справді кращі за фіолетові.
− Панночко, − Цибулько примружив очі і побла жливо усміхнувся, − ну хто вам сказав, що кращі? А може, навпаки, потворні. Воно ж біле, якесь неперспективне. Не морочте мені голову.
− Але ж, - почала було дівчина, і затихла, бо та Голубінка смикнув її за рукав.
Начальник відділу все ж почув. Похитавши головою, і піднісши застережно руку сказав:
− Більше ніяких але. Все, ідіть і працюйте. А постачальниці відмовте. Теж мені експерти.
Голубінка з білявкою вийшли із кабінету . Цибулько встав, зняв окуляри і потер перенісся. «День нині якийсь неспокійний, - промовивив подумки , − щось я втомився». Підійшов до вікна і визирнув. На подвір’ї фабрики якась жіночка, розмахуючи руками щось жваво пояснювала високому чоловікові. Поруч стояли люди з коробками, з яких визирали білі голівки.
«Мабуть та сама постачальниця.Та що вдієш, для нас марка – понад усе . Високий стиль, то не забавка» − гордо випростав плечі Цибулько . А тоді вирушив до фабричної їдальні випити горнятко кави.
Їдальня була майже порожня, тому дивно, як він не зауважив пана директора, що сидів за столиком спиною до входу. Попрямував аби побажати смачного.
−А, це ви, пане Цибульку, − Мотильський підхопився, сяйнувши в широкій усмішці двома рядами ідеально рівних зубів, − добре що нарешті ми перетнулися. А то в клопотах все забуваю вас попередити. А нині знову маю для вас приємну звістку. Завдяки новій працівниці віднині вводимо ще одну новинку. Як гадаєте, мій друже, свіжо, еге ж? - змовницьки підморгнув директор, дженджикувато поправивши в петлиці піджака бутон білосніжної мрії.



Рейтингування для твору не діє ?
  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2015-02-08 11:52:34
Переглядів сторінки твору 2987
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг -  ( - )
* Рейтинг "Майстерень" -  ( - )
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2020.07.01 09:58
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Микола Бояров (М.К./М.К.) [ 2015-02-08 12:02:06 ]
Чомусь згадалась казка Дж.Родарі, в якій фігурували овочі та фрукти.
Була б доречною схожа ілюстрація і до Вашого твору. Як бонус читачу.
"марка , понад усе". Кома, нмд, зайва. і прогал перед нею також :)
З пошанівком,
М.Бояров.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 12:10:01 ]
дякую, Миколо)).


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 12:12:17 ]
з ілюстрацією тугувато, не знайшла відповідної


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олена Кіс (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-08 18:05:47 ]
Цікаво воно з тими мріями...)Марка маркою, а все прагне змін, коли наступає на то час.
Сподобалося!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:28:27 ]
дякую! :)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Світлана Луцкова (Л.П./М.К.) [ 2015-02-08 22:12:50 ]
Мені білі також більше подобаються. Прямо "дачний текст": Цибулько червоніє, як яблуко, а над ними "крильцями бляк-бляк" Мотильський і Голубінка :))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:28:58 ]
)) дякую, Свєт ))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Любов Бенедишин (М.К./М.К.) [ 2015-02-09 10:54:53 ]
А часом не так? -
Їдальня була майже порожньою, тому БУЛО Б дивно, якБИ він не зауважив пана директора, що сидів за столиком спиною до входу. Попрямував аби побажати смачного.

Цікаво на фабриці мрій )


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-11 22:33:20 ]
за змістом воно трохи різниться. але мабуть синтаксично чи то стилістично так буде правильніше. щоб не міняти змісту, може так написати? :"Їдальня була маже порожньою, тому було дивним не зауважити пана директора..." тобто він не зауважив спочатку, а потім сам цьому здивувався. не знаю, як це правильніше передати.

дякую)


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Марися Лавра (Л.П./Л.П.) [ 2015-02-13 17:02:38 ]
Хай будуть різноколірні, ті мрії, лиш аби були і справджувалися! Хай Ваші мрії, Яночко, стануть реальністю!

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Устимко Яна (Л.П./М.К.) [ 2015-02-13 21:38:07 ]
та хай буть різні - скільки людей, стільки і мрій. але новела трохи не про це)).
дякую, взаємно, хай збуваються всі найпрекрасніші мрії на світі, вони того варті! :)