ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.27
10:19
Для чого ти дивишся на сонце у якому не має тепла,
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
Небо затягнулося хмарами і тисне посеред квітня.
А сонце на ньому безлике, розмите і невиразне,
І тепер воно заражає тебе своїм безкровним промінням.
За ним приходять дощі. І місяць пізнім вечором обг
2024.04.27
09:25
Понівечена хата край села,
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
Одарки уже п’ятий рік нема,
поза городом ніжиться Сула
і кицька доживає вік сама.
Але ж було, іще не каркне крук,
зоря не освітила небосхил,
а кітка ніжно тулиться до рук
і до ґаздині муркотить щосил.
2024.04.27
08:53
Ти гарніша за Венеру.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
Я далеко не Юпітер.
Мій маршрут до твого серця не збагне і ЦРУ.
Ти шляхетна є в манерах.
Ти небесна є в орбітах.
Та любов – знаменник спільний. Побажаєш – я помру.
Ти коктейль: напалм з тротилом.
Я смакую по ковточку.
2024.04.27
08:49
Над містом вітер дзвін церковний носить,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
Горять в руках свічки, тремтять зірки.
Холодний ранок опускає роси,
Як сльози,
В чисті трави під паски.
Христос Воскрес! І день новИй видніє.
Цілуєм Твій Животворящий Хрест,
2024.04.27
05:54
Щоб не показувати дірку
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
На мапі правнукам колись, –
Пора кацапам під копірку
По межах нинішніх пройтись.
Бо, крім московії, невдовзі
Нащадки ханської орди
Уже ніде узріть не зможуть
Нещадних пращурів сліди.
2024.04.27
05:19
Шлях спасіння тільки через церкву.
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
Ти не православний? Все, капут!
Принеси у Божий храм вареньку
і тобі на небі скажуть: «Good».
Влазить у «Porsche» владика храму,
поруч бабця черствий хлібчик ссе.
Люди добрі, це хіба не драма?
Ті жирують, ці живут
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Омелян Курта (1940) /
Проза
Матроські листи
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Матроські листи
В селі Червеньові не те що моря близько немає , а навіть річки порядної ніколи не було . Але не дивлячись на це , у всі часи і епохи , в Червеньові було багато хлопців та молодих чоловіків котрі служили матросами на кораблях . В давнину служили червенівці на козацьких «чайках». В часи коли Угорщина , а з нею ,як її складова територія і Закарпаття входили до турецького султанату , червенівці служили на турецьких галерах та каторгах . До Першої світової війни АвстроУгорщина по території після Росії , була найбільшою країною Європи . ЇЇ кордони простиралися від Кракова , Тернополя та Чернівців , та аж до Середземного моря , включаючи північну Італію . То була велика морська держава . Тоді теж багато червенівців служили на її флоті . З дитячих років пам’ятаю одного діда , Василя Лайкуна , котрий разом із Сорока Андрієм на початку двадцятого століття служили , як вони казали «матроузами» на флагманському кораблі під командуванням адмірала Горті Міклоша , який після придушення більшовицької революції в Угорщині , став регентом цієї країни . Старий Лайкун за своїм характером був не дуже балакучим , але ми часто провокували його до спогадів про морські походи . Коли розговорився , то можна було почути дуже цікаві речі . Після першої світової війни , коли АвстроУгорська імперія розпалася на декілька країн , вона втратила і моря та морські порти . В Угорщині збереглася всього на всього так звана Дунайська флотилія . Під час Другої світової війни , коли Закарпаття було зайнято Угорщиною , чимало червенівців служило на згаданій флотилії.Серед них це Когутич Іван , Курта Михайло (Ломик) , Курта Михайло (Довгош)
Юричко Юрко (Пацкан) та деякі інші .
Ось що писав з війни у листі до дому матрос Юричко Юрко : «Дорогі родичі .Пробачте що довго не писав , війна є війна . Я служу на шіфі(кораблі) . Зі мною служать ще хлопці з нашого села . Нам тут добре , годують ситно . Рано дають галушко- капустат ( угорське – галушки з капустою) на обід – капусто –галушкат ( капусту з галушками ) а на вечерю тивтик- капусто (голубці з капустою) . Я так поправився , що коли захочу , то гаті закочу , та й Дунай перескочу» . Його батько був у селі відомим пустосміхом . Прочитавши синового листа підсморкуючи та посміхаючись сказав: «Знаю я , як наш Юрко на мадярській капусті поправився . Йому , якби перо в одне місце засунути , та доброму вітрові подунути , то не те що Дунай , а й Карпати перелетить» .
Та чи не найбільше моряків з Червеньва було вже за Радянської доби . Це такі як Глаглола Михайло , Шкріба Дмитро , Гегедош Петро , Лайкун Юрко , Таліян Василь , Решетар Михайло та багато інших . Тільки з моєї хати служили в Севастополі два мої сини Омелян та Олександр , та онук Володя . Одним з перших радянських матросів був згаданий вище , нині «здравствующий» Глагола Михайло . Ось що він писав у листі до дому : «Дорогі родичі . Пробачте , що довго не писав . Нас сюди везли аж три місяці і привезли на самий край світу . Тут світить сонце чотири місяці , а решта все зима і зима»… Отримавши листа тітка Маря із рясними сльзами на очах прийшла до моєї бабусі .-Марько , що-ся стало , чом плачеш ?
- Та як не плакати. Нашого Мішка повезли на самий край світу . А там світять відразу чотири сонця і чотири місяці ,(так вона зрозуміла з написаного) та все одно зима й зима . Та не так лякала жінок зима , і навіть не те , що там відразу світять чотири сонця і чотири місяці . Лякало їх те , що служить Мішко на самому краю світу . От моя бабка співчутливо радить тітці Марії : « Марько , напиши му най не йде цілком на край , аби-ся , не дай то Боже не зсунув у пропасть».
Чи не одними з останніх радянських моряків червенівців в кінці вісімдесятих років були мої сини Омелян та Олександр . Ось що писав в листі до дому старший син :
Дорога бабко . Пробач ,що довго не писав . Звідси пошту майже не забирають . Я служу на рятувальному кораблі С-18 . Ми на бойовому чергуванню уже вісімнадцятий місяць. Служба проходить в Індійському океані. Ми знаходимося між Ефіопією і Єменом , біля архіпелагу Дахлак . Тут дуже велика спека, палуба розжарюється до сімдесят градусів . Ми ходимо в сандалах з підошвою товщиною в десять сантиметрів . Але мені і тут добре , бо я водолаз . Спущюся на дно моря , та й лежу собі між рибами поки спека не спаде .» Бабка прочитавши , сплеснула руками та й каже : « Но та то шибеник! Ще засне та шіфа (корабель) го лишить . Куди тільки начальники позирають!»
-У воду, кажу , мамо, у воду начальники позирають
2013
Юричко Юрко (Пацкан) та деякі інші .
Ось що писав з війни у листі до дому матрос Юричко Юрко : «Дорогі родичі .Пробачте що довго не писав , війна є війна . Я служу на шіфі(кораблі) . Зі мною служать ще хлопці з нашого села . Нам тут добре , годують ситно . Рано дають галушко- капустат ( угорське – галушки з капустою) на обід – капусто –галушкат ( капусту з галушками ) а на вечерю тивтик- капусто (голубці з капустою) . Я так поправився , що коли захочу , то гаті закочу , та й Дунай перескочу» . Його батько був у селі відомим пустосміхом . Прочитавши синового листа підсморкуючи та посміхаючись сказав: «Знаю я , як наш Юрко на мадярській капусті поправився . Йому , якби перо в одне місце засунути , та доброму вітрові подунути , то не те що Дунай , а й Карпати перелетить» .
Та чи не найбільше моряків з Червеньва було вже за Радянської доби . Це такі як Глаглола Михайло , Шкріба Дмитро , Гегедош Петро , Лайкун Юрко , Таліян Василь , Решетар Михайло та багато інших . Тільки з моєї хати служили в Севастополі два мої сини Омелян та Олександр , та онук Володя . Одним з перших радянських матросів був згаданий вище , нині «здравствующий» Глагола Михайло . Ось що він писав у листі до дому : «Дорогі родичі . Пробачте , що довго не писав . Нас сюди везли аж три місяці і привезли на самий край світу . Тут світить сонце чотири місяці , а решта все зима і зима»… Отримавши листа тітка Маря із рясними сльзами на очах прийшла до моєї бабусі .-Марько , що-ся стало , чом плачеш ?
- Та як не плакати. Нашого Мішка повезли на самий край світу . А там світять відразу чотири сонця і чотири місяці ,(так вона зрозуміла з написаного) та все одно зима й зима . Та не так лякала жінок зима , і навіть не те , що там відразу світять чотири сонця і чотири місяці . Лякало їх те , що служить Мішко на самому краю світу . От моя бабка співчутливо радить тітці Марії : « Марько , напиши му най не йде цілком на край , аби-ся , не дай то Боже не зсунув у пропасть».
Чи не одними з останніх радянських моряків червенівців в кінці вісімдесятих років були мої сини Омелян та Олександр . Ось що писав в листі до дому старший син :
Дорога бабко . Пробач ,що довго не писав . Звідси пошту майже не забирають . Я служу на рятувальному кораблі С-18 . Ми на бойовому чергуванню уже вісімнадцятий місяць. Служба проходить в Індійському океані. Ми знаходимося між Ефіопією і Єменом , біля архіпелагу Дахлак . Тут дуже велика спека, палуба розжарюється до сімдесят градусів . Ми ходимо в сандалах з підошвою товщиною в десять сантиметрів . Але мені і тут добре , бо я водолаз . Спущюся на дно моря , та й лежу собі між рибами поки спека не спаде .» Бабка прочитавши , сплеснула руками та й каже : « Но та то шибеник! Ще засне та шіфа (корабель) го лишить . Куди тільки начальники позирають!»
-У воду, кажу , мамо, у воду начальники позирають
2013
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію