На підставі гіперболізованого консерватизму, а також тези щодо "українізованого рсійського", сказаної так, ніби все російське - це смертний гріх. Прототип ліричного героя був російськомовним, і я нічого не можу з цим зробити. А з Вашого боку нечемно влізати в чужу, хай і палку полеміку, тим більше що вона уже давно завершилась. Це ознака троля найгіршого гатунку. Підливати масло соромно і у вогонь, тим паче - у згорілі рештки.

Якось занадто багато слів і апелювання до вікіпедії, і я зовсім не розумію, для чого) щоб переконати мене, що я використав термін у невірному контексті, або щоб наново розпочати навряд чи конструктивну полеміку, яка хоч і три дні назад, але все ж закінчилася? Яка різниця, коли догоріло, якщо все-таки ДОГОРІЛО?) І я зовсім не цитату про підручники мав на увазі, читайте уважніше відповіді опонентів.

Це застаріла мова з підручнику. Для мене найприорітетнішою є мова розмовна, адже вона постійно розвивається( у тому числі й під впливом російської), а не той штучно-консервований субстрат, який Ви пропагуєте і який в основному сформований псевдомовознавцями по принципу "аби не було так, як в російській." Конкретно щодо Ваших зауважень - сумнівну лексику я завжди перевіряю. Академічним тлумачним словником української мови дається і "командировка"( як варіант відрядження), і "глава" саме в тому контексті, в якому це слово використане. Штуки зо три - я так не кажу, і ніхто так уже не каже, і, мало того, я чомусь впевнений, що навіть Ви так не кажете. А речення, в якому було використано це словосполучення, є дослівною цитатою людини, чию історію життя я написав і яка лежала зі мною в палаті праворуч від мого ліжка. І, чорт забирай, цей чоловік сказав ШТУКИ ТРИ, а не це потворне ШТУК ЗО ТРИ.

Щодо ком та сполучників - знову ж таки, нема конкретики, тому вбачаю, що дана заувага тут вказана просто "шоб було". Плюс у багатьох місцях я дійсно опускав пунктуацію, зливав декілька речень в одне і т.д. - особливо там, де пунктуація могла завадити внутрішньому ритму, потоку свідомості. Це неритмізована поезія, але зовсім не проза.

З окуляром рівноцінні усі варіанти, хоча Ваш варіант слушний. Критика буває різною) Буває критика, коли авторські деталі сприймаються критиком як відступ від певної догми або законсервованого зразку "літературної мови". А буває критика, коли автору вказують на деталі, які не помітив він сам, але з огляду безпосередньо авторської позиції. Сучукрліт - цілковите лайно на 90 відсотків; з того, що друкується, лише Жадан читабельний, хоча можливо є іще пара непоганих авторів, про яких я не знаю. В основному укрсучліт збудований на піарі й епатажі, а більшість хороших українських поетів нині обжило інтернет-середовище. Хоча в мережі поганих поетів ще більше. Але у мене свої критерії виявлення лайна, у Вас свої) Я дивлюся на змістове наповнення, якість конструкції твору, новизну образів, наявність авторського звучання; Ви(хоча я можу помилятися) - на відповідність старим консервативним зразкам. Кожна точка зору має право на існування. Якщо саме Вашу критику я контраргументував, то це не означає, що мені зовсім не потрібна будь-яка критика) Не варто зводити власну думку в абсолют)

Я говорив про поезію) Забужко і Шкляр - прозаїки, Ліна Василівна до сучукрліту, під яким я розумію нову генерацію, що народилася в кінці 70-х і почала творити у 90-х-2000-х, не має ніякого відношення. Вона - один із небагатьох шістдесятників, дожилих до нашого часу.