ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.30
14:02
Перенеслись у перше травня!!!
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
Ніяких більше зобов’язень...
Мотив й мелодія їх давня
Поміж всіляких зауважень.
Перенеслись… ну що ж, доцільно
Було б усе перечеркнути,
А те, що зветься "не стабільно" —
Згорнути з часом, щоб не чути…
2024.04.30
13:53
М-оя душа проникливо сприймає
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
О-цей прекрасний Божий світ.
Є в нім ті закутки, немов із раю.
Н-атхнення - із емоцій квіт.
А глибина думок у ритмі моря
Т-анок плете зі слів та фраз.
Х-аризма Всесвіту, вечірні зорі...
2024.04.30
11:05
Ходить бісова невіра
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
І шукає собі віру.
Як давали колись їсти,
Він пошився в атеїсти,
А тепер така дорога,
Що без віри жить незмога.
Навіть ленінці в законі
Припадають до ікони.
2024.04.30
09:40
У розтині часу нам істини вже не знайти,
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
плачуть старезні дерева шрапнеллю побиті,
у герці смертельнім схрестили мечі два світи –
діти козачі й нащадки орди – московити.
Глянь, кров’ю омиті до краю безкраї степи,
небо жаріє, як бабина піч оксамитом…
2024.04.30
09:33
Ти з дитинства не любиш усі ті кайдани правил.
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
Ти відтоді ненавидиш плентатись у хвості.
Де усі повертають ліворуч, тобі – управо.
Незбагненні та недослідими твої путі.
Ти не любиш також у житті натискать на гальма,
Бо давно зрозуміла: найшвидше на
2024.04.30
09:00
Росою осідає на волосся
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
Невтішний ранок, мул ріка несе.
Вся повість помістилася в есе,
У сотню слів. В минуле переносить
Вода куширу порване плісе,
В заплаву хвилі каламутні гонить.
І коливається на глибині
Стокротка, що проснулася на дні -
2024.04.30
06:01
Так вперіщило зненацька,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
Що від зливи навіть хвацька
Заховатися не встигла дітвора, –
В хмаровинні чорно-білім
Блискотіло і гриміло,
І лилося звідтіля, мов із відра.
Потекли брудні струмочки,
Від подвір’я до садочка,
2024.04.29
23:07
Шепіт весни над містом
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
В шелесті яворів…
Люляй, Маля, -
Мати-Земля
Квітом укрила Львів.
Люляй-люлій, Леве, радій,
Сонце встає огненне.
2024.04.29
13:58
Найважливіший перший крок…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
І якби там вже не шкварчало,
Ти зголосись, полюбиш рок
І зрозумієш, що замало…
А вже тоді оглянь мотив
І всі навколишні акорди,
І налагодиться порив
Твоєї древньої породи…
2024.04.29
12:22
Хочеш вірити в бога - вір.
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
Хочеш їсти - сідай та їж.
За війною ховається мир,
За халявою гострий ніж.
За безпам'яттю - кров, біда,
А за зрадою темні дні.
Пахне болем свята вода,
2024.04.29
11:37
ІІ
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
У кожного митця своя тусовка
в його непримиримій боротьбі,
якою виміряє по собі,
коли і де від нього більше толку.
А буде воля вишніх із небес,
то і німих почуємо, напевне,
у ніч ясну чи у годину темну,
2024.04.29
07:54
Черевички мені дарував кришталеві. Як мрію.
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
Не бажала у тім, що тісні, і собі зізнаватись.
А розбились - зібрала осколки із них, і зоріє
Мені згадка під місяцем, що, як і ти, хвалькуватий.
Жменя іскорок блимають звечора. Терпко-холодні
Кришталеві
2024.04.29
07:50
Ось чути здалеку могутню мову лісу.
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
Він кличе стоголоссям, шумом.
Співає звучно вічності щоденну пісню.
І радість в ній, і ноти суму.
Немає від людей ніякої завіси.
Прозоре небо - оберегом.
Важливі, звісно, пропонує компроміси,
2024.04.29
07:39
Ти взірець української дівчини.
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
Орхідея в розквітлій красі.
Ти перлина Івано-Франківщини.
Та чесноти далеко не всі
Видно зовні, бо кращими гранями
Ти виблискуєш не вочевидь,
Як буває із юними-ранніми,
Що привернуть увагу на мить –
2024.04.29
05:28
Розкричалися ворони,
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
Розспівалися півні, -
Ніччю спущена запона
Відхилилась вдалині.
Показався обрій дальній
І поблідло сяйво зір, -
Світ ясніє життєдайно
Темноті наперекір.
2024.04.28
23:06
Наприкінці двадцятого сторіччя,
Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Без дозволу прийшов у цей я світ.
Від сонця не ховав своє обличчя,
Але не знав, як стати під софіт.
Тоді мені дитинство наказало
Повірити мелодії душі.
Я йшов крізь простір чарівного залу,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Богдан Манюк (1965) /
Проза
Сліпота
- Пан Колєк та пані Ветта докоряли племінникові.
- Такі забаганки! Шинку йому подай, сиру відріж, яєць не менше десятка в торбу поклади...
Сухорлявий юнак знизив плечима.
- Мати за все заплатить, згодом, коли зарплатню отримає.
- А чому б ні, - надуті щоки пані Ветти позбулися нахабної мухи, - манна небесна нам не падає, Томіку.
Томік потупив очі, приховував огиду: і скупа тітка, і муха, прогнана на підвіконник, балансували в його серці на одному рівні, огрядна жінка, яку щиро вважав справжньою ріднею, змаліла до розмірів комахи, підстрибуючи перед носом і складаючи на животі кінцівки, ніби боячись, що живіт ненароком одірветься від різких рухів.
Двоє українок, заробітчанок у польському маєтку, переглянулися за тином на грядках, моложава й симпатична Настя шепнула підстаркуватій Зої.
- Бездітні господарі наші, все для себе. Коли б останнє нащадкам довелося віддати, зміцнів би імунітет од скупості.
Широкий рот пана Колєка розтягнувся ще більше, начебто хотів поглинути весь запас продуктів, щоб тільки котрийсь із них не зник за межами дому.
- Одежину б мені якусь... Самі розумієте – погорільці з мамою, - Томікові рум’янці ніби залишки пережитої пожежі.
Муха поволі добирає людських розмірів, кінцівки перетворюються на руки, тягнуться до плечей юнака і, здається, тремтять. Томік уже картає себе за відчуття огиди до тітки: вдалася до нотацій, але тепер розчулиться, допоможе у скруті. Й наспраді людська сльоза навпроти заливає останні обриси мухи, зблискує, та раптом комашине бере верх, випучується над зблиском.
- Сестру-дурепу маю! – вирвалося пискливе, - несправну праску забула вимкнути!
Томікові кортить прибити муху долонею. Заледве стримується. Протестує безслівно, широкими кроками, рішучо спрямованими до хвіртки.
- А ви чому завмерли? – дістається від пана Колєка українкам, - пора печериці зібрати.
- Чим на місце праці доїхати? – озивається Настя.
- Одвезу власним транспортом, - підводиться пан, - бензин за ваш кошт!
Долають сім кілометрів легковиком. На передньому сидінні сутуловата, із жировими складками спина пані Ветти хитається, як маятник, у такт монотонному монологові, перетвореному панею в безперервне жу-жу, принаймні, українки, виокремили саме такі звуки з горлянки непривітної жінки. Біля теплиць – зупинка. Услід за Настею та Зоєю, що покинули машину, - настанови й погрози.
- Працювати в поті чола!
- За завдану шкоду, хоч і ненароком, заплатите зі своєї кишені!
- Кожній знайдеться заміна!
Зоя, оглянувшись втрєтє, скрикнула від жаху: загублена вантажівкою цистерна розчавила салон машини господарів. Надривний крик українок, гул і полум’я олюднили хутко місце катастрофи. Пан Колєк на відміну від пані Ветти потішив рятувальників ознаками життя.
Сорокавосьмирічний удівець осліп. Проламаний череп та інші важкі травми не обіцяли удівцеві нічого доброго.
- Заспокоїться, подобрішає, - гомоніла Настя.
- Хіба так, - на польський манер погодилася Зоя.
Нога жодного родича не переступила поріг будинку після похорону господині. Ніхто не знав про удівцеву сліпоту. Заборонив лікарям та прислузі розповсюджувати таку новину. Кілька тижнів нікому не дошкуляв, а згодом... настирливе жу-жу стрепенуло та розізлило сліпого. Чортихався, що українки зледащіли і мухи ось-ось нагадять йому на голову. Чи, власне, так трапилося, чи інша на те причина – одурів чоловік.
- Зоє, принеси сервіз, - волав, - хочу переконатися, що він на місці. Насте, подай шкатулку з коралями.
Жінки гасали як навіжені, тицяючи в руки сліпому картини і скульптурки, одяг і взуття, вмикали без потреби на його вимогу пральну машинку, пилосос, ноутбук, магнітофон і телевізор.
- Пане Колєку, - злилася Настя, - довіртеся комусь із родичів, зробіть правонаступником на майно - доглядатиме вас до смерті, та й пожиткам вашим нікуди тоді не подітися.
- Е ні... – мимрив господар, - прозрію, може... Ти, Насте, постеж за Зоєю, щоб не поцупила щось. Віддячуся.
Прозріти панові Колєку не дозволила смерть. Споряджений українками, лежав на катафалку в оточенні родичів. Ближче до ночі родичі розходилися - попарно та поодинці. Хтось, на хвильку задумавшись, прихопив із собою ноутбук. Відвисла щелепа свідка такої проворності врешті повернула в природнє становище, і свідок поволік до виходу пилосос. Вчинки двох молодиків спричинили ланцюгову реакцію: з будинку щезали і щезали дорогоцінні речі, недоступні сліпим, заплющеним, мертвим очам господаря. Над головою покійного знадвору об шибку осатаніло билась велика муха.
2015р.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Сліпота
- Пан Колєк та пані Ветта докоряли племінникові.
- Такі забаганки! Шинку йому подай, сиру відріж, яєць не менше десятка в торбу поклади...
Сухорлявий юнак знизив плечима.
- Мати за все заплатить, згодом, коли зарплатню отримає.
- А чому б ні, - надуті щоки пані Ветти позбулися нахабної мухи, - манна небесна нам не падає, Томіку.
Томік потупив очі, приховував огиду: і скупа тітка, і муха, прогнана на підвіконник, балансували в його серці на одному рівні, огрядна жінка, яку щиро вважав справжньою ріднею, змаліла до розмірів комахи, підстрибуючи перед носом і складаючи на животі кінцівки, ніби боячись, що живіт ненароком одірветься від різких рухів.
Двоє українок, заробітчанок у польському маєтку, переглянулися за тином на грядках, моложава й симпатична Настя шепнула підстаркуватій Зої.
- Бездітні господарі наші, все для себе. Коли б останнє нащадкам довелося віддати, зміцнів би імунітет од скупості.
Широкий рот пана Колєка розтягнувся ще більше, начебто хотів поглинути весь запас продуктів, щоб тільки котрийсь із них не зник за межами дому.
- Одежину б мені якусь... Самі розумієте – погорільці з мамою, - Томікові рум’янці ніби залишки пережитої пожежі.
Муха поволі добирає людських розмірів, кінцівки перетворюються на руки, тягнуться до плечей юнака і, здається, тремтять. Томік уже картає себе за відчуття огиди до тітки: вдалася до нотацій, але тепер розчулиться, допоможе у скруті. Й наспраді людська сльоза навпроти заливає останні обриси мухи, зблискує, та раптом комашине бере верх, випучується над зблиском.
- Сестру-дурепу маю! – вирвалося пискливе, - несправну праску забула вимкнути!
Томікові кортить прибити муху долонею. Заледве стримується. Протестує безслівно, широкими кроками, рішучо спрямованими до хвіртки.
- А ви чому завмерли? – дістається від пана Колєка українкам, - пора печериці зібрати.
- Чим на місце праці доїхати? – озивається Настя.
- Одвезу власним транспортом, - підводиться пан, - бензин за ваш кошт!
Долають сім кілометрів легковиком. На передньому сидінні сутуловата, із жировими складками спина пані Ветти хитається, як маятник, у такт монотонному монологові, перетвореному панею в безперервне жу-жу, принаймні, українки, виокремили саме такі звуки з горлянки непривітної жінки. Біля теплиць – зупинка. Услід за Настею та Зоєю, що покинули машину, - настанови й погрози.
- Працювати в поті чола!
- За завдану шкоду, хоч і ненароком, заплатите зі своєї кишені!
- Кожній знайдеться заміна!
Зоя, оглянувшись втрєтє, скрикнула від жаху: загублена вантажівкою цистерна розчавила салон машини господарів. Надривний крик українок, гул і полум’я олюднили хутко місце катастрофи. Пан Колєк на відміну від пані Ветти потішив рятувальників ознаками життя.
Сорокавосьмирічний удівець осліп. Проламаний череп та інші важкі травми не обіцяли удівцеві нічого доброго.
- Заспокоїться, подобрішає, - гомоніла Настя.
- Хіба так, - на польський манер погодилася Зоя.
Нога жодного родича не переступила поріг будинку після похорону господині. Ніхто не знав про удівцеву сліпоту. Заборонив лікарям та прислузі розповсюджувати таку новину. Кілька тижнів нікому не дошкуляв, а згодом... настирливе жу-жу стрепенуло та розізлило сліпого. Чортихався, що українки зледащіли і мухи ось-ось нагадять йому на голову. Чи, власне, так трапилося, чи інша на те причина – одурів чоловік.
- Зоє, принеси сервіз, - волав, - хочу переконатися, що він на місці. Насте, подай шкатулку з коралями.
Жінки гасали як навіжені, тицяючи в руки сліпому картини і скульптурки, одяг і взуття, вмикали без потреби на його вимогу пральну машинку, пилосос, ноутбук, магнітофон і телевізор.
- Пане Колєку, - злилася Настя, - довіртеся комусь із родичів, зробіть правонаступником на майно - доглядатиме вас до смерті, та й пожиткам вашим нікуди тоді не подітися.
- Е ні... – мимрив господар, - прозрію, може... Ти, Насте, постеж за Зоєю, щоб не поцупила щось. Віддячуся.
Прозріти панові Колєку не дозволила смерть. Споряджений українками, лежав на катафалку в оточенні родичів. Ближче до ночі родичі розходилися - попарно та поодинці. Хтось, на хвильку задумавшись, прихопив із собою ноутбук. Відвисла щелепа свідка такої проворності врешті повернула в природнє становище, і свідок поволік до виходу пилосос. Вчинки двох молодиків спричинили ланцюгову реакцію: з будинку щезали і щезали дорогоцінні речі, недоступні сліпим, заплющеним, мертвим очам господаря. Над головою покійного знадвору об шибку осатаніло билась велика муха.
2015р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію