Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.02
19:34
Були собі дві подруги, удвох із малого.
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
Разом росли, разом грались. Не було такого,
Щоби вони розсварились. Отак виростали.
А, коли уже дівчата на виданні стали,
То в одної з‘явивсь хлопець високий та гарний.
Друга його захотіла перейняти - марно.
В
2026.07.02
18:13
Шкрябаю каручу Шеві '39
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
Далі – на Ель Монті Ліжен стадіон
Підібрати визгу, о божественна
Тирить ковпаки, убитая у хлам
Пухлі дайси, бонґи, вперті в зад
Човен любови, готовий до атаки
2026.07.02
16:48
На Купала, ворожбитної ночі,
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
Волошковий я сплітала віночок.
Хай поплине, хай поплине
рікою,
Хочу бути в Україні
з тобою...
Де ти милий, знати хочу -
2026.07.02
13:16
Пора міняти це постільне,
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
Де потонув у глибині
Пекельних дум, листів осінніх,
Кошмарів, наче буруни.
У цьому ліжку народились
Прозріння, сумніви й жахи.
Руно постане, ніби диво
2026.07.02
10:12
я не зустрівся із тобою
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
цьогоріч
пишу вірша про це
і взагалі віршую
останній раз
я вийшов просто в ніч
казала ти усе
між нами по феншую
2026.07.02
05:58
Аби ми у снах не загрузли
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
І краще пізнали життя, -
Розбуджує тишу загуслу
Сирени тривожне виття.
Розколюють темряву ночі
Яскраві розриви ракет,
І никнуть у тьмі неохоче,
Як смуги хвостатих комет.
2026.07.02
05:01
Розділ ХІІ. ПОВЕРНЕННЯ ДО ПАРИЖА: ТРІУМФ СИВОЇ БЕРЕГИНІ
Час летів, мов стріла. Юний лев Філіп змужнів, його грива стала густішою, а державні турботи – важчими. Франція потребувала не лише сили, а й глибокої, давньої мудрості. І тоді король покликав т
2026.07.02
04:09
Меркаптофос усіх од нього
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
комах виводить -
Одарка.
Не працює телефон.
Уявляєте якби клямку
зі мною відкупорити
2026.07.01
20:06
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
З дерев старих, які вклонились літу.
Коли ж я встиг навіки загубити
Кохання чарівне, світловолосе?
Давно немає бджіл, і зникли оси.
Життя не можна заново прожити!
Нема, кому зібрати абрикоси
2026.07.01
19:26
Нас вабив мед, немов чаклун хвилин,
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
В хутунах вітру смуток проганяв,
Солодку млість і полохливу лінь
В німе ніщо завзято проводжав.
Можливо й треба, щоб часу пісок
Життя земне перетирав на пил —
Не заїдати ж медом огірок
2026.07.01
16:40
Тобою орошений світ ожива й золотіє,
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
тобою звучить розщебетана з дріму блакить
і мутлі летять на оту благодайну затію,
і перше проміння пливе крізь мережену віть.
Тобою земля розпечатує сонне прозріння,
твоїми ключами розчахнуті обрії дня
і сонце
2026.07.01
12:58
Найгірше йти у вітряну погоду
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.
Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.
Під стрілами дощу, не знаючи мети.
Шукати марно неба нагороду
І сенсу у пустелі пустоти.
Гамуючи амбіції й погорду,
Для космосу піднесено цвісти.
Ти йдеш, увесь промоклий, задубілий.
2026.07.01
11:29
липневий едем
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо
чутливість
чуттєвість
квіти жіночі
з пелюстками
тремкими
що відбувається
зрозуміло авжеж-бо
2026.07.01
10:47
Сидить голуб на тополі, голубка на вишні.
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
“Скажи, скажи, моя мила, що маєш на мислі?”
“Хіба ж би я дурна була, розуму не мала,
Щоб я тобі, молодому, всю правду сказала?”
“Як не хочеш усю правду, повідай дещицю:
Чи сватів до тебе слати, чи піти топит
2026.07.01
09:42
Розділ ХІ. ВІНЧАННЯ ПІД ПРОКЛЯТТЯМ РИМУ
Року Божого 1062-го каплиця замку Крепі потопала в напівтемряві. Світло кількох десятків воскових свічок вихоплювало з мокрої кам'яної сутіні лише вівтар та потемніле від часу розп'яття. На вулиці лютувала зл
2026.07.01
07:23
Досвітній півень заспівав
І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...І вслід загелготали
Гусята просячись на став,
Хоч світла ще замало,
Щоб мчати радо до води
По моріжку зеленім,
Де топче той гусій сліди,
Що схожий лиш на мене...
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Галина Михайлик /
Критика | Аналітика
Люди хочуть читати!
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Люди хочуть читати!
Як приємно усвідомлювати, що те, що ти робиш, є потрібним і знаходить відповідний позитивний відгук!
Позавчора зустріла свого колишнього сусіда, з родичами якого прожили "двері в двері" більше десятка років і стали практично родиною... І тепер часто бачимося, хоча і не живемо так близько. Його звуть Денис Соловей, йому 26 років. Влітку 2014 року пішов добровольцем в АТО. У складі 24 Яворівського механізованого підрозділу захищав нашу землю під с.Дмитрівка неподалік Іловайська. Був поранений, контужений. Лікувався півроку у госпіталях Харкова і Львова. Тепер - інвалід війни. У 26 років... Має ще 6 осколків у печінці і селезінці, які українські лікарі не ризикнули видаляти під час попередніх курсів лікування. Готує документи для оперування за кордоном. Збирає кошти. Наша сім'я допомогла, звичайно, як змогли...
Але хотіла сказати про інше... Про те, з яким запалом і вдячністю він відгукувався про наші збірки "Воїнам світла" і "Осінь у камуфляжі"*, які я йому подарувала ще у січні ц.р.
Виявляється ці дві книжечки нарозхват у м.Лугини Житомирської обл., звідки він родом, і де мешкає його мама. "Мама" з великої літери, як і всі матері, які виховали синів-захисників... Адже влітку-восени 2014 р. обидва її сини - старший Олександр та молодший Денис були у тому східному пеклі, а далі - обоє поранені, тривале лікування... Але, дав Бог щастя - живі!
Перед Великодніми святами я передала Денисом ще два комплекти з наших двох збірок - для мами, і для брата.
І ось чую, що знайомі, сусіди Денисової мами, учителі місцевої школи - позичають і перепозичають наші збірки, переписують вручну собі у зошити вірші з них...
Пишу - а на очах сльози зворушення... Дякую нам усім! І - не зупиняймося!!!!
Бо люди хочуть читати!!!!
п.с. А ще буквально вчора мала розмову з мамою 12-річної школярки-волонтерки, слова якої (а їй тобі було ще 11 років) з її з малюнка для солдатів стали поштовхом для написання мого вірша "Осінь в бліндажі" (який опубліковано в обох збірках). Так от, наші збірочки постійно на руках у вчителів Львівської СШ №28, вірші з них використовують у навчально-виховному процесі... Гадаю ще треба буде додруковувати наклад, щоб поширювати у школах і бібліотеках. Бо таки дуже актуальне - ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЧИТАТИ!!!
Позавчора зустріла свого колишнього сусіда, з родичами якого прожили "двері в двері" більше десятка років і стали практично родиною... І тепер часто бачимося, хоча і не живемо так близько. Його звуть Денис Соловей, йому 26 років. Влітку 2014 року пішов добровольцем в АТО. У складі 24 Яворівського механізованого підрозділу захищав нашу землю під с.Дмитрівка неподалік Іловайська. Був поранений, контужений. Лікувався півроку у госпіталях Харкова і Львова. Тепер - інвалід війни. У 26 років... Має ще 6 осколків у печінці і селезінці, які українські лікарі не ризикнули видаляти під час попередніх курсів лікування. Готує документи для оперування за кордоном. Збирає кошти. Наша сім'я допомогла, звичайно, як змогли...
Але хотіла сказати про інше... Про те, з яким запалом і вдячністю він відгукувався про наші збірки "Воїнам світла" і "Осінь у камуфляжі"*, які я йому подарувала ще у січні ц.р.
Виявляється ці дві книжечки нарозхват у м.Лугини Житомирської обл., звідки він родом, і де мешкає його мама. "Мама" з великої літери, як і всі матері, які виховали синів-захисників... Адже влітку-восени 2014 р. обидва її сини - старший Олександр та молодший Денис були у тому східному пеклі, а далі - обоє поранені, тривале лікування... Але, дав Бог щастя - живі!
Перед Великодніми святами я передала Денисом ще два комплекти з наших двох збірок - для мами, і для брата.
І ось чую, що знайомі, сусіди Денисової мами, учителі місцевої школи - позичають і перепозичають наші збірки, переписують вручну собі у зошити вірші з них...
Пишу - а на очах сльози зворушення... Дякую нам усім! І - не зупиняймося!!!!
Бо люди хочуть читати!!!!
п.с. А ще буквально вчора мала розмову з мамою 12-річної школярки-волонтерки, слова якої (а їй тобі було ще 11 років) з її з малюнка для солдатів стали поштовхом для написання мого вірша "Осінь в бліндажі" (який опубліковано в обох збірках). Так от, наші збірочки постійно на руках у вчителів Львівської СШ №28, вірші з них використовують у навчально-виховному процесі... Гадаю ще треба буде додруковувати наклад, щоб поширювати у школах і бібліотеках. Бо таки дуже актуальне - ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЧИТАТИ!!!
Галина Виноградська 30.04.2015
*"Осінь у камуфляжі: збірка віршів "/ упорядкувала Таїсія Цибульська — Кременчук: Видавець ПП Щербатюк О. В., 2014 — 128 с.;
"Воїнам світла:колективний подарунковий збірник поезій."- Мукачеве,волонтерське видавництво "Серце патріота", Благодійний фонд "Віта Дольче", 2015.- 256 с.
https://www.facebook.com/groups/1558663831031223/?fref=nf
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
"Осяяння"
• Перейти на сторінку •
"Український Донбас: Вечір пам'яті Івана Низового (26.04.2015, Львів)"
• Перейти на сторінку •
"Український Донбас: Вечір пам'яті Івана Низового (26.04.2015, Львів)"
Про публікацію
