Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.01
18:46
Amerika & Europe Україну
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
не віддає у руки сарани...
очікують політики-ждуни
багату територію-руїну,
копалини, яким нема ціни.
***
Політика – це той дурдом,
2026.08.01
16:05
Ніхто не озирається назад -
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
Лише наповнюють картаті сумки.
Померли душі. Почуття - невлад.
Сьогодні мають голос тільки шлунки.
Незгодо! Заховайся та мовчи!
Тобі давно нічого вже не можна!
Куди не глянь - лише споживачі,
2026.08.01
13:36
Я сльозою упаду на стяг,
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
Струджений, пониклий і пробитий.
Силу я здобуду у полях,
Де гримить непримиренна битва.
Коровай народжує земля
У важкій роботі і молитві.
Я ніколи вже не відступлю
2026.08.01
11:43
понад безмежні провалля
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
через квітучі сади
попри космічну байдужість
вітри галактичні
нестерпні
на світлі у темряві
для чого інколи біг
що міг я
2026.08.01
06:55
Жити не можу без мрії
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
Тої, що сил додає, -
Мрію, що зникне росія
Та, що безчесною є.
Мрію і вірю уперто
В те, що у голову впхав:
Мусить імперія вмерти
Задля безпеки та прав
2026.08.01
03:53
…За 3 години до…
…Сніг петербурзького дитинства тане, стікаючи брудною, холодною водою у Подєбрадах. Чужина. 1922 рік. Еміграція – це коли твоє минуле безжально відрізали ножицями історії, а теперішнє пахне вогкістю дешевої студентської їдальні та бід
2026.07.31
22:18
Одна — світанок, інша — захід.
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
Одна — це сміх, та ж — сонми дум.
Одна — коріння, інша — пагін.
Одна — це заводь, інша — струм.
Одна не всидить в холодочку —
така вертлява, як в’юнок.
А інша — в тихому садочку
2026.07.31
15:19
між химерних споруд
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
у містечку загубленім
під небом химерних хмар
чи ішлось тобі про
несвідомі розчулення
чи про кривий димар
облітаюче листя
посеред літа
2026.07.31
14:44
Від садка на околиці Вишнівця
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
Скоро мало чого і залишиться,
Бо унадивсь в садок
Енергійний дідок
І там топче панянок із Вишнівця.
Повсякчас лісоруби Іршави
Працювали на благо держави.
2026.07.31
13:33
Попереду мороз і вічна мерзлота,
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
Розлам епох, непримиренні січі.
Я йду у поле, де палають свічі,
Де сипле снігом стигла німота.
Я йду у бурю, жорна, у тартак.
Хай перемелять світові хуртечі
У невтолимій лютій ворожнечі.
Проб'юсь крізь темряву, нем
2026.07.31
07:47
Це було надлюб’язно, подумати про мене, отут
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
І я дуже подячний, адже ти був збагнув, що
Мене нема тут
І я не знав, що місяць настільки великий
І я не знав, що місяць настільки блакитний
І я вдячний, що винесли старі черевики
І що вибрали у червоне,
2026.07.31
06:05
Коли ви вправно клавіші торкали, -
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
Стихав навколо гомін балачок
І сам рояль у танцювальній залі
Готовий був пуститися в
танок.
І радістю світилася естрада
Від кількості мелодій і тонів,
А я в кутку стояв і слухав радо
2026.07.31
05:55
до 120-ліття від дня народження Олени Теліги)
…Остання ніч перед вічністю. Камера смертників № 34 у підвалах київського гестапо на Короленка. Лютий 1942 року.
За кілька годин до розстрілу в Бабиному Ярі поетка Олена Теліга та її чоловік Михайло опиня
2026.07.30
16:11
У 2026 р. творчий спадок Сергія Губерначука продовжує жити, зокрема світ побачили нові музичні сингли на його вірші на платформі URockBallads (https://www.youtube.com/@URockBallads/featured), публікуються коментарі та цикли його поезій на літературних рес
2026.07.30
16:11
Іде війна. Україна вся кров’ю стікає,
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
А поляки гріхи давні все нам пред‘являють.
Про Волинську «різанину» забути не можуть.
Їх постійно якісь сили накручують, схоже.
Галасують про сто тисяч, начебто убитих,
Бандерівців обзивають, що вони бандити.
Ск
2026.07.30
15:51
Розквітла мамина герань
На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...На спорожнілім підвіконні.
Лише розплющив очі сонні -
Одразу фініш сподівань.
Ходою днів моїх сумних
Ніколи не загою рану.
Мого дитинства запах пряний
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Купальская ночь. Маленькая поэма (16+)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Купальская ночь. Маленькая поэма (16+)
Эй, девчонка!
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
