Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.23
17:30
Перше моє прозвисько (в дитинстві) -- Євик, Свинопас, і пішло -- Сем, Кальок, Борода, Будулай, Татарин, Боніфацій, Лабух...
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
ПРИСВЯТА. ДЕЯКИМ:
Оптимістично налаштований, не згас…
Все те, що було придбане, з тобою.
Одне із прозвиськ, схожість, «свиноп
2025.12.23
17:18
Я босоніж пройду
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
по тонкому льоду —
не потону в сутужну хвилину.
А та біль, що в мені
пропаде навесні
у рожевім суцвітті люпину.
І не страшно іти,
2025.12.23
15:31
Ой, нема чого читати,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
усе нецікаве,
кожен пише про те саме
іншими словами
Усі стали патріоти,
проклинають рашку,
бо без рашки гарно жити,
2025.12.23
11:38
Повертатися годі
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
з-під чужого крила.
На далекому сході
ти за себе була.
Там династії бились,
там точились бої,
там на тебе дивились
через очі твої.
2025.12.23
08:01
Шумить стривожено Дніпро,
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
Коли борвій здіймає хвилі, -
Коли лякається добро
У вир стрибнути з мокрих схилів.
Пропахле пилом і багном,
Воно боїться обмивати
Себе при світлі чи смерком,
Щоб оминало річку свято.
2025.12.22
19:59
Видно не того любила,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
розірвала, попалила
помаранчові вітрила.
Деревом вросла в землицю —
погляд гострий, серце — криця,
а душа, немов криниця:
милосердна, хлібосільна,
щира, горда, своєрідна,
2025.12.22
17:40
Він надійшов не з того Миколаєва, на який зазіхав кремлівський загарбник-мрійник, а з невеличкого містечка на Львівщині. У відповідь на свої дві книжки («Запорожець за Йорданом» та «Заплутавшись у гомоні століть») я отримав три («Розчарована осінь», «Тере
2025.12.22
15:26
Ліс як віддзеркалення
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
твоєї особистості.
Ліс як відбиття
твоїх думок.
З ким ще говорити,
як не з лісом?
Ти стоїш із ним
віч-на-віч.
2025.12.22
13:54
Із Олександра Васильовича Некрасова *
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
Зміст
Глава перша
Глава друга
Глава третя
Глава четверта
Глава п’ята
2025.12.22
13:39
Дама. Вино.
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
У цих Броварах за кожним столом
грають у дурня!
А як до кишені за козирем!
А як переможно сміються!
Дотепність!
Дотепність!
Цілуйте чемпіона!
2025.12.22
09:43
Сліди імперської сваволі
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
Рясніють досі навкруги,
Бо заганяють у неволю
Нас знов неправедні торги.
Вчуваю ясно силу впливу
Боліт на дії та думки,
Коли читаю директиви
Про те, куди нам йти з руки.
2025.12.22
07:16
Пройшло сьогодні найкоротший шлях,
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
Торкаючись верхівок, сонце срібне,
Й занурилось у жовте сяйво німба,
Який за лісом підіймався, ніби
Фантомна позолота із гіллЯ.
А стовбурів увіткнуті списИ
Врізалися у небо, рвали хустя
2025.12.21
22:38
Політиків із бездоганною репутацією не буває, є недостатньо скомпрометовані.
Спільні вороги об’єднують надійніше, аніж спільні друзі.
Люди приручаються набагато краще за тварин завдяки розвиненим товарно-грошовим відносинам.
Інстинкт самознищенн
2025.12.21
18:35
А ми на мапі світу трохи інші.
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
Воюємо, не вішаємо ніс
як і раніше...
та у моно більше
спецоперацій, бо у них безвіз.
***
А бути дурнями відомими
2025.12.21
16:13
Самотня ніч. Холодне підвіконня.
Зима в душі, негода за вікном.
Гостей немає. Тиша безпардонна
Заволоділа дійсністю та сном.
Покрились льодом почуття бездонні,
Зів'яв букет яскравих еустом.
Тепер мій світ - безбарвне царство сонне,
Зима в душі, негода за вікном.
Гостей немає. Тиша безпардонна
Заволоділа дійсністю та сном.
Покрились льодом почуття бездонні,
Зів'яв букет яскравих еустом.
Тепер мій світ - безбарвне царство сонне,
2025.12.21
16:03
А на кону – на видимому фронті
ніякої містерії нема.
Тяжка робота
бити ідіотів,
бо їх уже не тисячі, а тьма.
***
А у раю не яблуко дешеве,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...ніякої містерії нема.
Тяжка робота
бити ідіотів,
бо їх уже не тисячі, а тьма.
***
А у раю не яблуко дешеве,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.04.24
2024.08.04
2023.12.07
2023.02.18
2022.12.19
2022.11.19
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Купальская ночь. Маленькая поэма (16+)
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Купальская ночь. Маленькая поэма (16+)
Эй, девчонка!
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
Сегодня Купальская Ночь.
Повод тонкий.
А ты искупаться непрочь?
Гаснет солнце,
Садясь в розоватую слизь.
Соберемся,
И ступим по лестнице вниз.
Этой ночи
Сегодня познаем дары!
Ты же хочешь
Вглядеться в иные миры?
Ты же хочешь
Со мной отыскать этот клад?
Этой ночью-
Со мною... Я этому рад.
Звезд сиянье
Лоснится в кофейной воде...
Навьи Тайны
Не ищем, они уже здесь.
Обнаженно
И с трепетом в воду войди,
Речке сонной
В бездонное дно погляди,
И со мной
Подари свое тело траве...
Мы с тобой-
Тела два, и души тоже две-
В летних снах
Расстилаем судьбы полотно...
На губах
Так горчит поцелуев вино...
И вдвоем мы
В единое льемся уже...
Наша емкость-
Готовый для сцены сюжет...
Но свершилось-
И вновь каждый сам по себе.
Сделай милость,
Я тайну доверю тебе?
Я ведь знаю
Места, где луна свысока
Освещает
Рожденье живого цветка...
Мы отыщем...
Для нас он сто кладов найдет,
Или тыщу
Напастей от нас отведет...
С этой силою
Нам никогда не пропасть...
Только милая!
Клад мой!.. Моя ты напасть!..
Не сорвем
Мы росток. Не за этим я шел.
Я свой клад,
Свой цветок этой ночью нашел...
И опять мы
Тела извергаем в экстаз...
Темных пятен
Глаза Духов смотрят на нас...
И поет
Гамаюн, нам вещая любовь...
Я ее...
Я мою... До утра... Вновь и вновь...
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115070600880
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
