Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.08.20
08:07
Залізна «черепаха»
«Коли фортуна зраджує царів,
золото їхніх обладунків стає їхньою труною».
Давньоримський афоризм часів Александрійської війни
Клинки легіонерів вириваються з піхов із пронизливим, холодним скреготом. Цей залізний звук я вже чу
2026.08.20
07:04
Пекуче сонце вище й вище
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
Сліпучим полум'ям горить, -
Боюсь його, бо може знищить
Мене вогнем отим умить.
Воно іде за мною тінню,
Всього стискає, як шлея, -
Колючі дотики проміння
На всьому тілі чую я.
2026.08.19
21:33
Краватка в синю рисочку, сорочка біла,
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
що хоч до серця незабудки приклади.
То ти мене жалів, а я тебе любила
завжди.
Троянди дарував, наповнював вітрила,
стелив у небесах нам зоряні парчі.
То ти мене хотів, а я тобою снила
2026.08.19
21:09
Вже навхрест шиє дощ думки- печалі.
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
Шалена спека враз мандрує далі.
Сідаю у спізнілий потяг вітру,
Щоби знайти ще сонця свого ватру.
Вростає холод знов у скло і стіни,
Та місто ліпить люд із ранку глини.
Втікає нишком хтось із вікон кліток
2026.08.19
21:00
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
Вершники грози
Для дому родимось
У світ повіємось
Пес, що не знаходить кості
Чи акторський зиск
Вершники грози
2026.08.19
20:54
Київ – не Сузи. Доки Майдан зализував невиліковні рани, Гаман-Янукович шибениці уник. Зібравши награбоване, вдосвіта із Межигір’я зник.
Тепер він у гостиннім краї, куди злітаються злочинці звідусіль. Сказати б, у царстві Амалека. Міняються там претендент
2026.08.19
19:09
скажи мені скажи
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
чого нейметься вітру
за вікнами хлипкими
розсохлими дверми
що він прожити мав
що саме донести
і що із цим робити
на світі вітровім
2026.08.19
18:35
Націоналіст не нацист – есей
0 Українцям на часі.
1 Є країни з титульними націями.
2 Є в цих краях гості – етнічні діаспори.
3 Є націоналізм в них.
4 Є національна держава, що піклується за свій народ, спонукає до бажання бути тут, або поверн
2026.08.19
15:45
Поклич мене зажуреним сонетом -
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
І я прийду. Як важко б не було, -
Прорвуся крізь заплутані тенета,
Знесилений, постукаю у скло.
Поклич мене замріяним ронделем -
І я прийду крізь пафосну юрбу.
Дамо початок райдужним новелам,
2026.08.19
14:51
Сусідський кіт зайшов до хати,
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
хоч не його мені б чекати.
На крісло зліз,
примружив очі.
Сидіти довго так охочий...
Й навіщо, справді, гості інші,
коли з котом аж ллються вірші?
2026.08.19
13:55
Яка палка гармонія і дикість
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
Цієї пари, що руйнує світ
І трощить скелі, мов несамовитість!
Летить у небо пристрасть, як болід.
Вони злились, не можуть зупинитись
На березі, мов непоборной цвіт.
Такий коханець гарний і потужний
2026.08.19
10:38
Дарунок Середземного моря
«Помста – це напій, який найкраще смакує,
коли він зачерпнутий з глибин моря».
Афоризм Стародавнього Єгипту
…Центуріон піднімає руку, даючи знак своїм людям оточити сходи. Позаду нього чути шум прибою Егейського мор
2026.08.19
07:54
Наближається вже осінь,
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
Раз у мене за вікном
Зароїлись дружно оси,
Зграї ластівок кругом.
Вже затьмарюється далеч
І по травах суне дим, -
І тривожно кряка галич
На городи та сади.
2026.08.18
20:06
у сутінок
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
вагоміших відлуннях
чи вистачить мені
завзяття чи снаги
казати щось посутньо
і невмисне
зворушуючись
напростець углиб
2026.08.18
17:45
Гребці налягають на весла -
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
Їх ваблять в імлі вечорниці,
Шахрай невеликого зросту
Готує для них печериці,
Корма розчиняється стрімко
Легкою тендітною в кучках
У піні мигдальній Одетти,
2026.08.18
14:39
В нього чоботи вкрилися пилом,
аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...аж до бронзи засмагло чоло,
і утома на плечах, як брила…
Так вертає наш дід у село.
Лише зрідка їздить машиною,
запрягає нечасто й коня,
путівцем прошкує і нивою,
щоб посіяти не навмання,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
2023.12.07
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Полет к Плутону. Маленькая поэма
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Полет к Плутону. Маленькая поэма
Холодной тьмы зловещие сюжеты.
Сигнал о встрече принял борт ракеты.
И вызов связи словно плач иль стон.
И впереди- Плутон.
Его снега завьюжили равнины.
Вдали остались теплые купины
Ванн солнечных... Да Черт их побери-
Связь включена... Смотри...
И на экране монитора
Вовек не тающие горы-
А ведь мечтать увидеть их
Никто из жителей земных
Не мог от Сотворенья Мира...
(не сотвори себе Кумира
Из мрака космоса пришедшего,
И на земле тебя нашедшего
В посыле света монитора
На гОре...)
А на земле Бескидский перевал
Наемников отряд атаковал...
И ради нефти все Иран простили...
Заложников опять не отпустили...
И нерв земли пульсирует на связи.
И результат пока еще не ясен.
И отворилась бездна, звезд полна,
И звездам несть числа, и бездне- дна...
А между нами- километров сотни...
И трасс ночных мельканье полотна...
И встречным нет числа, и нету сна...
И в сердца синусоиде- весна...
И телефона вызов так тревожит-
Вдруг что-нибудь изменится, быть может...
Ты мой Плутон... И я к тебе лечу.
Я так с тобою встретиться хочу!
Холмов твоих дотронуться рукой
(я, право, потерял от них покой...)
Войти в твой мир... В тебя... Соединиться...
Что суждено- тому дано случиться...
Хочу познать в багровый час рассвета
Я таинство незыблемое это
Слиянья тел космических. Гляди!
Неведомо, что ждет нас впереди,
Но я лечу. Я долечу. И это-
Исполнится.
Я вылетел.
Ты жди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072000241
Сигнал о встрече принял борт ракеты.
И вызов связи словно плач иль стон.
И впереди- Плутон.
Его снега завьюжили равнины.
Вдали остались теплые купины
Ванн солнечных... Да Черт их побери-
Связь включена... Смотри...
И на экране монитора
Вовек не тающие горы-
А ведь мечтать увидеть их
Никто из жителей земных
Не мог от Сотворенья Мира...
(не сотвори себе Кумира
Из мрака космоса пришедшего,
И на земле тебя нашедшего
В посыле света монитора
На гОре...)
А на земле Бескидский перевал
Наемников отряд атаковал...
И ради нефти все Иран простили...
Заложников опять не отпустили...
И нерв земли пульсирует на связи.
И результат пока еще не ясен.
И отворилась бездна, звезд полна,
И звездам несть числа, и бездне- дна...
А между нами- километров сотни...
И трасс ночных мельканье полотна...
И встречным нет числа, и нету сна...
И в сердца синусоиде- весна...
И телефона вызов так тревожит-
Вдруг что-нибудь изменится, быть может...
Ты мой Плутон... И я к тебе лечу.
Я так с тобою встретиться хочу!
Холмов твоих дотронуться рукой
(я, право, потерял от них покой...)
Войти в твой мир... В тебя... Соединиться...
Что суждено- тому дано случиться...
Хочу познать в багровый час рассвета
Я таинство незыблемое это
Слиянья тел космических. Гляди!
Неведомо, что ждет нас впереди,
Но я лечу. Я долечу. И это-
Исполнится.
Я вылетел.
Ты жди.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072000241
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
