Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.22
21:14
Хлюпоче дощ і вітер дзенька.
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
Стою, укутаний плащем.
Безлюдна площа. Лиш одненька
танцює жінка під дощем.
Прилипла суконька до тіла,
злітають коси раз у раз,
і їй нема до того діла,
2026.02.22
21:00
Сполоханий ранок давно від’ятрів
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
і землю розбурхав схололу,
і хмари ковзнули в обійми вітрів
й дощем полилися додолу.
Околицю вкрила густа пелена,
тьмяніють будинків зіниці,
і грім торохтить, і небес далина
2026.02.22
15:39
Мільярди років крутиться Земля.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
На ній усе міняється із часом.
Але природа ( і то бачим ясно)
Змінити неспроможна москаля.
Віки ідуть, міняється усе.
Щиріші стають люди і добріші,
Життя у них покращується, лише
Від москалів лайном так і несе.
2026.02.22
14:23
Леонід Радін (1860-1900)
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
Друзі, сміливо, у ногу!
Дух зміцнимо в боротьбі.
В царство свободи дорогу
ми проторуєм собі.
Вийшли ми всі із народу,
2026.02.22
14:08
Леді Мадонно, діти під ногами
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
Як же зводиш ти кінці із кінцями
Де взяти гроші, чим платить оренду?
Думала, що гроші упадуть із неба?
У п’ятницю прибувши без валізи
У суботу навзнак молишся
Неділченя шнурки в’язати вчиться
2026.02.22
12:08
У подорожах дивних, безкінечних
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
Себе я загублю в знов знайду.
Готель - то вічний і правдивий речник,
Який відверне горе і біду.
У подорожах загублю частини
Самого себе, спогадів, ідей.
Так протікають дорогі години
У сяйві днів і темноті ночей.
2026.02.22
11:57
Поставим все це ми на паузу…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
Розвієм дим і «вовчі» спалахи.
Гармат попросим балалайкати
Діалектично, врівень гамузу…
Переосмислим все схоронене
На полі нашого осмислення,
А хто призвав сюди гнобителя —
Попросим, щоб було відновлене…
2026.02.22
10:08
Нейлоновим пензлем малює любов —
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
ромашкове поле на срібних шпалерах,
і очі п'ють очі навпроти, немов
солодке вино з кришталевих фужерів.
Розмова джерельним струмком жебонить,
чечітку вистукують пульси ритмічно.
Завмерли у чуйних обіймах в цю мить
2026.02.22
06:58
Діти міряють калюжі
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
Попри те, що йде війна,
Бо малечі не байдуже
Їхня площа й глибина.
Дітворі завжди цікаво
Що і як, коли та де
Гра нова або забава
На появу їхню жде.
2026.02.21
23:55
Хмурий день тамує втому,
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.
вечір ще ген-ген,
мліє в закутку тісному
одинокий клен.
Пнеться вгору міст горбатий,
як у небо трап.
І мов тріснув звід щербатий –
зверху кап та кап.
2026.02.21
21:45
Люблю дитячі голоси,
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин
Де правих і неправих не існує,
Бо в річище одне зливаються усі,
Де фінал спірок - руки на плечі,
Щирі обійми, скріплені сміхом.
А як не терпиться довести правоту кулаками,
Того приборкують силою до пам’яті.
…Пригадую своє дитин
2026.02.21
18:46
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!
Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,
Єдиний вечір нам на двох!
Щоб написавши епілог,
Я все сказав, моя Любове!
Псує дорогу кольорову
Байдужості отруйний смог.
Мені хоча б одну розмову,
2026.02.21
15:17
Мова змучена, та не зраджена.
Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк
Як трава в полі скошена,
у стоги складена,
у снопи зв'язана,
колосок до колосся,
у вінок слово вплелося...
Міцно скріплене однодумк
2026.02.21
14:28
Експерт на експерті…
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.
Брехня на брехні.
Нескорені вперті
Зросли у вогні…
Проплачено з крові
Майбутнє картин,
Де хвилі Дніпрові,
Де Матір і Син.
2026.02.21
13:50
Вона не просто звук, не просто певні знаки,
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.
Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м
А сила роду, велич і вогонь любові.
Це шепіт трав, це крик відваги, розквіт маків
Що крізь віки несли нам пращури у мові.
Вона - як теплий з печі хліб, що пахне домом,
Як - перша ніжна пісня, що співала м
2026.02.21
12:55
Позаростали чагарем стежки,
барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...барвінком устелилися дороги
і вулиці околиць, по яких
поза ярами через байраки
пішло моє дитинство босоноге
шукати щастя більше як було
у затишку ошатного подвір’я,
куди жар-птиця уронила пір’я,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Невільнича поезія (1939) /
Критика | Аналітика
/
Пам'ять. Січеславщина
Леся Степовичка. Пам'ять. Січеславщина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леся Степовичка. Пам'ять. Січеславщина
Письменники Катеринославщини-Січеславщини-Дніпропетровщини пережили тяжкі часи цькування, переслідування і винищення багатьох представників крас- ного письменства за їх українські погляди і літературний доробок. Окрім вже зга- даних пам’ятаймо імена наших побратимів-страдників (більшість із них не були членами Спілки):
– Андріан Кащенко. Творчість його була заборонена до 1989 року.
– Галя Мазуренко. Поетеса. Змушена була емігрувати на Захід. До НСПУ була при- йнята лише у 1992 році у віці 90 років.
– Валеріян Поліщук. Репресований і розстріляний у 30-х роках.
– Василь Чапля ((Чапленко). Врятувався еміграцією.
– Трохим Романченко. Був переслідуваний за творчість органами ГПУ-НКВД.
– Дмитро Яворницький. Історик, письменник, академік, директор Історичного му- зею. Був переслідуваний за “буржуазний націоналізм ”. Виганявся із ним же створе- ного історичного музею.
– Микола Кузьменко. Зазнав трьох арештів, від катівень совєцького режиму порятувався власною смертю.
– Віталій Самійленко. Змушений був припинити творчість після 1917 року.
– Павло Темченко.. Репресований органами НКВД.
– Панас Феденко, Василь Сокіл. Від сталінського ока змушені були утікати, емігру- вавши на Захід.
– Григорій Епік. Репресований у 30-их роках, висланий на Соловки, безслідно за- гинув у водах Білого моря.
– Сава Божко. Репресований у 30-их роках. Повернувся з ув'язнення, помер від голодного виснаження.
– Іван Кириленко. Розстріляний в катівнях НКВД.
– Борис Тенета. Заарештований, у 1935 р. у Лук’янівській в ’язниці наклав на себе руки.
– Олесь Досвітній.. Знищений совєцькою системою в 1934 р.
– Максим Лебідь, Михайло Дубовик, Володимир Штангей, Віталій Чигирин, Михайло Олійник – розстріляні в різні роки.
– Олександр Саєнко --репресований.
– Петро Єфремов – переслідувався, загинув.
– Михайло Пронченко--переслідувався, розстріляний нацистами.
– Михайло Могилянський – переслідувалися більшовицьким режимом, помер у засланні.
– Свирид Мусіяка - репресований, помер на засланні.
– Михайло Романушко-переслідувався, змушений був виїхати до Казахстану, зник без вісти.
– Володимир Заремба та Володимир Сіренко, Віктор Корж та Гаврило Прокопенко, Олександр Завгородній та Віктор Савченко – перебували під наглядом органів КДБ. – Валентина Чорна віддала 10 років життя сталінському ГУЛАГові за “націоналіс- тичні” вірші.
–Олександр Кобринський -поет, прозаїк, філософ. В’язень психушок, депортова- ний за інакодумство до Ізраїлю, проживає в м.Беер-Якові.
– Сергія Лебедя вже в новітній час неодноразово намагалися закрити з його ради- кальною бійцівською «Популярною газетою».
Небагато хто вцілів, знищено було цвіт українського письменства. Вічна пам’ять страдникам,нашим дорогим побратимам! Наскільки б рясніше квітнув наш пись- менницький сад, наскільки б багатшою була літературна поліфонія Придніпров’я, якби їм не було забрано здоров’я, а більшості – й життя!!
– Андріан Кащенко. Творчість його була заборонена до 1989 року.
– Галя Мазуренко. Поетеса. Змушена була емігрувати на Захід. До НСПУ була при- йнята лише у 1992 році у віці 90 років.
– Валеріян Поліщук. Репресований і розстріляний у 30-х роках.
– Василь Чапля ((Чапленко). Врятувався еміграцією.
– Трохим Романченко. Був переслідуваний за творчість органами ГПУ-НКВД.
– Дмитро Яворницький. Історик, письменник, академік, директор Історичного му- зею. Був переслідуваний за “буржуазний націоналізм ”. Виганявся із ним же створе- ного історичного музею.
– Микола Кузьменко. Зазнав трьох арештів, від катівень совєцького режиму порятувався власною смертю.
– Віталій Самійленко. Змушений був припинити творчість після 1917 року.
– Павло Темченко.. Репресований органами НКВД.
– Панас Феденко, Василь Сокіл. Від сталінського ока змушені були утікати, емігру- вавши на Захід.
– Григорій Епік. Репресований у 30-их роках, висланий на Соловки, безслідно за- гинув у водах Білого моря.
– Сава Божко. Репресований у 30-их роках. Повернувся з ув'язнення, помер від голодного виснаження.
– Іван Кириленко. Розстріляний в катівнях НКВД.
– Борис Тенета. Заарештований, у 1935 р. у Лук’янівській в ’язниці наклав на себе руки.
– Олесь Досвітній.. Знищений совєцькою системою в 1934 р.
– Максим Лебідь, Михайло Дубовик, Володимир Штангей, Віталій Чигирин, Михайло Олійник – розстріляні в різні роки.
– Олександр Саєнко --репресований.
– Петро Єфремов – переслідувався, загинув.
– Михайло Пронченко--переслідувався, розстріляний нацистами.
– Михайло Могилянський – переслідувалися більшовицьким режимом, помер у засланні.
– Свирид Мусіяка - репресований, помер на засланні.
– Михайло Романушко-переслідувався, змушений був виїхати до Казахстану, зник без вісти.
– Володимир Заремба та Володимир Сіренко, Віктор Корж та Гаврило Прокопенко, Олександр Завгородній та Віктор Савченко – перебували під наглядом органів КДБ. – Валентина Чорна віддала 10 років життя сталінському ГУЛАГові за “націоналіс- тичні” вірші.
–Олександр Кобринський -поет, прозаїк, філософ. В’язень психушок, депортова- ний за інакодумство до Ізраїлю, проживає в м.Беер-Якові.
– Сергія Лебедя вже в новітній час неодноразово намагалися закрити з його ради- кальною бійцівською «Популярною газетою».
Небагато хто вцілів, знищено було цвіт українського письменства. Вічна пам’ять страдникам,нашим дорогим побратимам! Наскільки б рясніше квітнув наш пись- менницький сад, наскільки б багатшою була літературна поліфонія Придніпров’я, якби їм не було забрано здоров’я, а більшості – й життя!!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
