Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.12.15
00:20
Чого хоче жінка, того хоче Бог,
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
а ти про що мрієш, панянко?
Усе в тебе є: на полиці — Ван Гог,
у серці палаючім — Данко.
В піалі фаянсовій щедрі дари:
червона смородина, сливи.
Корицею пахнуть твої вечори,
терпкими кислицями зливи.
2025.12.14
22:21
Зима невідчутна і геть невловима.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
Непрошений сніг скиглить, проситься в рими.
Куди ж закотилась її булава?
Напевно, порожня зими голова.
Ми втратили зиму, як грізний двобій
Переднього краю ідей і вогнів.
2025.12.14
18:39
Той ряд бабусь,
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
Що квіти продають на Байковім, –
Здається вічний.
Їх або смерть обходить стороною,
Або ж вони…
Bже встигли побувати на тім світі.
Порозумілися з Хароном
І вдосвіта вертаються до нас.
2025.12.14
17:36
Цвіркун очерету співає сонети зірок,
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
А море зелене озерне
підспівує шелестом:
Тихо падають краплі, пугач Улісс
Чекає рибалку, в якого кишені
Повні каштанів, які назбирав
У світлі жовтого ліхтаря Місяця
На вулиці нео
2025.12.14
15:10
По піску у Сахарі ідуть,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
Угоряють від спеки пінгвіни,
Перевернута метеосуть -
Модернового хеллоуіну.
Все у світі тепер навпаки --
Вже снігами мандрують верблюди...
Сніг скупий, ніби зниклі рядки,
2025.12.14
11:48
Туман висів, як молоко густий.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
В такому дуже легко заблукати.
І будеш вихід цілий день шукати,
І колами ходити в пастці тій.
Коли він свою гаву упіймав
І не помітив. Мов мара вхопила
В свої обійми. Коли відпустила,
Товаришів уже і слід пропав.
2025.12.14
10:33
Якби усі людей любили,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
То, звісно, в думці не було б війни.
Але в сучасників гора вини,
Яка і породила бійню.
Зупинить хто це божевілля,
Що вміщує в собі ненависть,зло.
Горить у полум'ї людина й тло,
2025.12.14
10:29
Красою приваблював завше,
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
літав за туманами в брід.
Тонув комашнею у чаші —
п'янким і бентежним був світ.
Із кокона гусені вийшов
метелик у ясну блакить.
Віночком заврунилась вишня —
сніжисто на сонці ярить.
2025.12.14
09:23
Перед мною уранці
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
Натюрморти малі -
Чай видніється в склянці
Та папір на столі.
А ще фрукти і квіти
Кличуть часто в політ
Мрії з настрою звиті,
Думам різним услід.
2025.12.14
06:11
Стіна що із пророцтвами
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
По швах потріскує
На інструменті смерті ще
Яскраві сонця вилиски
Ще навпіл роздираєшся
І снами і кошмарами
О хто вінка поклав би там
Де тиша крик затьмарить?
2025.12.14
04:43
Мені приємно у твоєму товаристві.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
Я навіть не навиджу тебе.
Можливо, зазнайомимося близько й
колись-то збіг обставин приведе
нам кілька років пережити разом.
Тобі подібну я подеколи шукав
і ти не проти. Звісно, не відразу.
2025.12.14
02:46
Повстань!
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
Страшний бо Суд іде,
почеплений, як материнська плата,
немов дощу тяжка мені заплата,
та батьківський нечуваний
хардрайв.
Прівіт, мала.
2025.12.14
00:08
Було колись під шістдесят,
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
А ви ще вештали думками…
Поміж віршованих цитат
Цідили ніжними струмками…
І що ж такого в тих думках?
Думки з думок втечуть у вірші,
А вас пошлють за шістдесят
Й струмки на вигляд стануть інші…
2025.12.13
23:44
Послання віків скупі, як сніг,
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
Що грайливо мерехтить в місячному сяйві,
але це не біда*.
Сни ллються, як симфонії з радіо «Люксембург»,
з просторів небес, що хмарами оповиті,
але там ніколи не було симфоній…
2025.12.13
21:01
Сніг скупий, як послання віків,
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
Мерехтить у грайливій сюїті.
І симфонія ллється зі снів
У просторах, що небом сповиті.
Сніг скупий, ніби зниклі рядки
У віршах, що прийшли із нікуди.
Сніг скупий, ніби помах руки.
2025.12.13
16:56
Дощ крижаний у шибу - музика крапель мерзлих.
Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Колеться сон у друзки, сиплеться за вікно.
Ближче до ранку дійсність, ніч неохоче кресне.
І на окрайці неба синій цвіте вінок.
Зорі тум утерла сірим своїм подолом -
Виглянули, обмиті, жаль, що всього н
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Невільнича поезія (1939) /
Критика | Аналітика
/
Пам'ять. Січеславщина
Леся Степовичка. Пам'ять. Січеславщина
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Леся Степовичка. Пам'ять. Січеславщина
Письменники Катеринославщини-Січеславщини-Дніпропетровщини пережили тяжкі часи цькування, переслідування і винищення багатьох представників крас- ного письменства за їх українські погляди і літературний доробок. Окрім вже зга- даних пам’ятаймо імена наших побратимів-страдників (більшість із них не були членами Спілки):
– Андріан Кащенко. Творчість його була заборонена до 1989 року.
– Галя Мазуренко. Поетеса. Змушена була емігрувати на Захід. До НСПУ була при- йнята лише у 1992 році у віці 90 років.
– Валеріян Поліщук. Репресований і розстріляний у 30-х роках.
– Василь Чапля ((Чапленко). Врятувався еміграцією.
– Трохим Романченко. Був переслідуваний за творчість органами ГПУ-НКВД.
– Дмитро Яворницький. Історик, письменник, академік, директор Історичного му- зею. Був переслідуваний за “буржуазний націоналізм ”. Виганявся із ним же створе- ного історичного музею.
– Микола Кузьменко. Зазнав трьох арештів, від катівень совєцького режиму порятувався власною смертю.
– Віталій Самійленко. Змушений був припинити творчість після 1917 року.
– Павло Темченко.. Репресований органами НКВД.
– Панас Феденко, Василь Сокіл. Від сталінського ока змушені були утікати, емігру- вавши на Захід.
– Григорій Епік. Репресований у 30-их роках, висланий на Соловки, безслідно за- гинув у водах Білого моря.
– Сава Божко. Репресований у 30-их роках. Повернувся з ув'язнення, помер від голодного виснаження.
– Іван Кириленко. Розстріляний в катівнях НКВД.
– Борис Тенета. Заарештований, у 1935 р. у Лук’янівській в ’язниці наклав на себе руки.
– Олесь Досвітній.. Знищений совєцькою системою в 1934 р.
– Максим Лебідь, Михайло Дубовик, Володимир Штангей, Віталій Чигирин, Михайло Олійник – розстріляні в різні роки.
– Олександр Саєнко --репресований.
– Петро Єфремов – переслідувався, загинув.
– Михайло Пронченко--переслідувався, розстріляний нацистами.
– Михайло Могилянський – переслідувалися більшовицьким режимом, помер у засланні.
– Свирид Мусіяка - репресований, помер на засланні.
– Михайло Романушко-переслідувався, змушений був виїхати до Казахстану, зник без вісти.
– Володимир Заремба та Володимир Сіренко, Віктор Корж та Гаврило Прокопенко, Олександр Завгородній та Віктор Савченко – перебували під наглядом органів КДБ. – Валентина Чорна віддала 10 років життя сталінському ГУЛАГові за “націоналіс- тичні” вірші.
–Олександр Кобринський -поет, прозаїк, філософ. В’язень психушок, депортова- ний за інакодумство до Ізраїлю, проживає в м.Беер-Якові.
– Сергія Лебедя вже в новітній час неодноразово намагалися закрити з його ради- кальною бійцівською «Популярною газетою».
Небагато хто вцілів, знищено було цвіт українського письменства. Вічна пам’ять страдникам,нашим дорогим побратимам! Наскільки б рясніше квітнув наш пись- менницький сад, наскільки б багатшою була літературна поліфонія Придніпров’я, якби їм не було забрано здоров’я, а більшості – й життя!!
– Андріан Кащенко. Творчість його була заборонена до 1989 року.
– Галя Мазуренко. Поетеса. Змушена була емігрувати на Захід. До НСПУ була при- йнята лише у 1992 році у віці 90 років.
– Валеріян Поліщук. Репресований і розстріляний у 30-х роках.
– Василь Чапля ((Чапленко). Врятувався еміграцією.
– Трохим Романченко. Був переслідуваний за творчість органами ГПУ-НКВД.
– Дмитро Яворницький. Історик, письменник, академік, директор Історичного му- зею. Був переслідуваний за “буржуазний націоналізм ”. Виганявся із ним же створе- ного історичного музею.
– Микола Кузьменко. Зазнав трьох арештів, від катівень совєцького режиму порятувався власною смертю.
– Віталій Самійленко. Змушений був припинити творчість після 1917 року.
– Павло Темченко.. Репресований органами НКВД.
– Панас Феденко, Василь Сокіл. Від сталінського ока змушені були утікати, емігру- вавши на Захід.
– Григорій Епік. Репресований у 30-их роках, висланий на Соловки, безслідно за- гинув у водах Білого моря.
– Сава Божко. Репресований у 30-их роках. Повернувся з ув'язнення, помер від голодного виснаження.
– Іван Кириленко. Розстріляний в катівнях НКВД.
– Борис Тенета. Заарештований, у 1935 р. у Лук’янівській в ’язниці наклав на себе руки.
– Олесь Досвітній.. Знищений совєцькою системою в 1934 р.
– Максим Лебідь, Михайло Дубовик, Володимир Штангей, Віталій Чигирин, Михайло Олійник – розстріляні в різні роки.
– Олександр Саєнко --репресований.
– Петро Єфремов – переслідувався, загинув.
– Михайло Пронченко--переслідувався, розстріляний нацистами.
– Михайло Могилянський – переслідувалися більшовицьким режимом, помер у засланні.
– Свирид Мусіяка - репресований, помер на засланні.
– Михайло Романушко-переслідувався, змушений був виїхати до Казахстану, зник без вісти.
– Володимир Заремба та Володимир Сіренко, Віктор Корж та Гаврило Прокопенко, Олександр Завгородній та Віктор Савченко – перебували під наглядом органів КДБ. – Валентина Чорна віддала 10 років життя сталінському ГУЛАГові за “націоналіс- тичні” вірші.
–Олександр Кобринський -поет, прозаїк, філософ. В’язень психушок, депортова- ний за інакодумство до Ізраїлю, проживає в м.Беер-Якові.
– Сергія Лебедя вже в новітній час неодноразово намагалися закрити з його ради- кальною бійцівською «Популярною газетою».
Небагато хто вцілів, знищено було цвіт українського письменства. Вічна пам’ять страдникам,нашим дорогим побратимам! Наскільки б рясніше квітнув наш пись- менницький сад, наскільки б багатшою була літературна поліфонія Придніпров’я, якби їм не було забрано здоров’я, а більшості – й життя!!
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
