Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.23
12:35
Останні судоми зими,
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
Як вісті далекої тьми,
Як погук самотніх морів,
Прикутих у тьмі кораблів.
Крізь пустку видніє причал,
Де ти відчайдушно кричав.
Приречений немічний птах
2026.07.23
12:06
Шпак ухопив горіх, виніс на дзвіницю,
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
Наміривсь їсти, та не втримав здобич.
У щілину таку вона упала,
Що птах не годен був уже дістать.
Подякував горіх стіні за порятунок
І прославляти став дзвінкоголосі дзвони,
А далі поскарживсь, що незмога по
2026.07.23
11:23
ЕПІЛОГ: ОСТАННІЙ РОЗРАХУНОК МАРМУРОВОГО СТАРЦЯ
(Монолог Октавіана Августа. Рим, 14 рік нашої ери)
Мені сімдесят шість. Мої очі вже погано бачать обриси Капітолію, а ноги, загорнуті в товсту вовну, постійно мерзнуть, навіть коли се
2026.07.23
07:22
Чорногуз, задерши дзьоба,
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
Щось стрекоче у гнізді,
Лиш не мукає худоба
У хліві, як отоді,
Коли мали на хазяйстві
Поросят, курей, качок
І в домашнім господарстві
Копирсався наш гурток.
2026.07.23
03:33
Мені не спиться, в спогади поринув.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
В часи, коли ще зовсім молоді,
Наївні, чисті, справжні та щасливі
Клялись в любові вічній і святій.
Безсоння. Спека не дає заснути.
І ще тривога із передчуттям,
Що щастя зараз — потім біль спокути.
2026.07.22
22:09
Святий Стефан із трояндою
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
В саду блукає осяяний
Сільські гірлянди і вітер із дощем
Куди би не подався, людський плач і щем
Перейшов марноти всі
Міг упасти і міг рости
Був чи є у цьому смисл?
2026.07.22
18:11
Всі волоцюги марять мандрами -
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
Бажають повної причетності
До незбагненного, безкрайнього,
Щоб жити за рахунок щедрості,
Де п’ють на ганках ціпеніючи
Від неочікуваних радощів,
Де лазурове в фарбах діючих
2026.07.22
11:39
Цей білий непорочний сніг,
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
Як чистий аркуш для творіння.
І не підкорить печеніг
Духовні і міцні пагіння.
Іду у білому гаю,
У філармонії природи,
У чарівливому краю
2026.07.22
09:45
Розділ ІІI: Останній подих лева
Сонце над Александрією першого серпня тридцятого року до нашої ери піднімалося криваво-червоним. Останні єгипетські вершники перейшли на бік Октавіана без жодного пострілу. Місто здалося.
Антоній стояв на стіні палацу,
2026.07.22
08:45
я написав тобі сонет
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
так написав і передумав
на що тобі сонета нумо
я написав собі сонет
десь грали танцювали румбу
контрапунктуючи сюжет
я обійдусь без кастаньєт
день проживу як є сумбурно
2026.07.22
07:17
І загадковий шерех сукні,
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
І дзенькіт келихів обох, -
І ти, донині недоступна,
Ведеш зі мною діалог.
Кипіння радості своєї
Не можу стримати в собі,
Коли манливі, як у феї,
Напроти очі голубі.
2026.07.21
19:22
Чотирнадцять боїв вигравав гетьман, бо покладався не тільки на свою вдачу, а й на силу та одвагу козаків-запорожців. А цього разу довелося діяти в супрязі з господарем Молдавії Івоном, котрий запросив допомогти проти ненаситних турків.
Все складалося так
2026.07.21
18:35
Нічого немає - усе лише функції й коди -
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
усе лиш тотальне обчислення сотень доріг.
Тому, просто грай, бо воно, взагалі, не зашкодить:
нудьгуй чи твори, чи сурми у золочений ріг.
Усе все одно, бо і є все одним без обмежень -
а тільки тоненька мемб
2026.07.21
17:51
Місто, в якому цвіте енотера,
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
Нагадує лаковану віолончель:
Граки-музики і коти диригенти
(Добре, хоч не хвостаті директори
Урбаністичної директорії вулиць)
Готують музичну виставу – елегію
Мені – глядачу, читачу й слухачу.
А я то думав, що все ба
2026.07.21
12:45
Стійкий мороз, стійка ворожа тундра
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
Бере у свій нав'язливий полон,
Мов споконвічна і небесна туга,
Яка не має лику і погон.
Вона повзе, як велетенські тури,
Не знаючи надійних перепон.
Я у морозі загубив надію,
2026.07.21
11:53
перебираючи зневіри
куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...куди податися куди
немов на кінчику рапіри
товчеться рій думок пустих
чиїсь оселі невеселі
ще вітер через них свистить
порожні вранішні мотелі
бензоколонки блокпости
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Публіцистика
Дмитро Шостакович. Про поему «Пам’яті Сергія Єсеніна» Георгія Свиридова
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дмитро Шостакович. Про поему «Пам’яті Сергія Єсеніна» Георгія Свиридова
У концерті симфонічного оркестру Московської філармонії недавно вперше прозвучала вокально-симфонічна поема Г. Свиридова «Пам’яті Сергія Єсеніна». Вона справила величезне враження на слухачів. Незважаючи на те, що поема складається з десяти невеликих частин, автор написав твір надзвичайної цільності. Важко було би переставити в ньому одну частину на місце іншої, важко і пропустити яку-небудь частину з усього циклу. Це – велике достоїнство поеми.
Г. Свиридов глибоко прочув і зрозумів поезію Єсеніна. Він уміє «читати» поетичні твори, що так важливо для композитора, який пише вокальну музику. У цьому стосунку Свиридова можна поставити на одне з найперших місць серед радянських композиторів.
Згадаймо його цикл «Моя Батьківщина» [1] на вірші А. Ісаакяна, цикл його пісень на слова Бернса. Великого шотландського поета люблять радянські композитори й часто звертаються до його поезії. Але Свиридов «прочитав» Бернса тонше і глибше за багатьох інших композиторів (у тому числі й того, хто пише ці рядки) і написав воістину видатні твори.
Поема «Пам’яті Сергія Єсеніна» – великий крок уперед у творчості Свиридова. Він розвиває в ній близький йому жанр вокального циклічного твору.
Я не аналізуватиму поеми докладно. Для цього її треба ще декілька разів прослухати. Та і враження від неї настільки сильне, що навіть не хочеться препарувати музику докладним аналізом. Хочеться лише наголосити блискуче володіння оркестром і хором.
Автор чудово передав поезію Єсеніна, його любов до Батьківщини, до народу, його палку лірику. «Поему пам’яті Сергія Єсеніна» сміливо можна назвати гордістю радянської музики, і слід побажати талановитому композиторові дальших великих творчих удач. Хочеться, аби в нашій музиці з’являлося дедалі більше таких прекрасних творів, як цей.
Оркестр філармонії, Академічний російський хор (керівник О. Свєшников), диригент Є. Светланов і співак О. Масленников багато зробили для того, аби новий радянський твір було виконано якнайкраще. І треба сказати, що авторський задум добре донесено до аудиторії. Поема мала винятковий успіх.
Насамкінець хотів би виразити (вкотре!) подив з того, що досі наша музична критика не висловилася про цей концерт. Поему Свиридова було виконано ще 31 травня, а донині критика не обмовилась ані словом із приводу цієї видатної події нашого музичного життя. Це прикро.
1. В остаточній редакції цикл названо «Країна батьків».
Переклав Василь Білоцерківський
Г. Свиридов глибоко прочув і зрозумів поезію Єсеніна. Він уміє «читати» поетичні твори, що так важливо для композитора, який пише вокальну музику. У цьому стосунку Свиридова можна поставити на одне з найперших місць серед радянських композиторів.
Згадаймо його цикл «Моя Батьківщина» [1] на вірші А. Ісаакяна, цикл його пісень на слова Бернса. Великого шотландського поета люблять радянські композитори й часто звертаються до його поезії. Але Свиридов «прочитав» Бернса тонше і глибше за багатьох інших композиторів (у тому числі й того, хто пише ці рядки) і написав воістину видатні твори.
Поема «Пам’яті Сергія Єсеніна» – великий крок уперед у творчості Свиридова. Він розвиває в ній близький йому жанр вокального циклічного твору.
Я не аналізуватиму поеми докладно. Для цього її треба ще декілька разів прослухати. Та і враження від неї настільки сильне, що навіть не хочеться препарувати музику докладним аналізом. Хочеться лише наголосити блискуче володіння оркестром і хором.
Автор чудово передав поезію Єсеніна, його любов до Батьківщини, до народу, його палку лірику. «Поему пам’яті Сергія Єсеніна» сміливо можна назвати гордістю радянської музики, і слід побажати талановитому композиторові дальших великих творчих удач. Хочеться, аби в нашій музиці з’являлося дедалі більше таких прекрасних творів, як цей.
Оркестр філармонії, Академічний російський хор (керівник О. Свєшников), диригент Є. Светланов і співак О. Масленников багато зробили для того, аби новий радянський твір було виконано якнайкраще. І треба сказати, що авторський задум добре донесено до аудиторії. Поема мала винятковий успіх.
Насамкінець хотів би виразити (вкотре!) подив з того, що досі наша музична критика не висловилася про цей концерт. Поему Свиридова було виконано ще 31 травня, а донині критика не обмовилась ані словом із приводу цієї видатної події нашого музичного життя. Це прикро.
1. В остаточній редакції цикл названо «Країна батьків».
Переклав Василь Білоцерківський
Статтю опубліковано в газеті «Вечірня Москва» 14 червня 1956 р.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
