Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.20
23:24
колись давно
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
хай це не точно
святкуючи бажання слів
щоразу
як розплющив очі
від снив за правило німих
сінематограф чи артхаус
у підземеллях
2026.09.20
21:39
Три жінки, мов три тіні при свічі.
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
Три таємничі обереги тексту.
Це не легенда — це його ключі.
Його приватні кризи і протести.
Одна була холодна, наче лід.
А друга — надто горда, як для нього.
Третя — лишила свій пекучий слід,
2026.09.20
19:41
Водяні, фантастично сумні гостроверхі горіхи,
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
Чорне хутро у них — мов довершеність світу для всіх.
У шинкарнях степів, там де пізні і втомлені скіфи
Споглядають модерність часу з-під солом’яних стріх.
Запальна і суха чоловіча природа, як завжди.
Ге
2026.09.20
17:17
Фашизм здолали і війна скінчилась.
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
Часи великих надійшли надій.
Здавалося, живи тепер, радій.
Але ж біда нікуди не поділась.
І голод втретє забирати взявсь
Людські життя. Війну хоч пережили
Та звідки було взяти людям сили?
Рік перший повоєнний поч
2026.09.20
13:13
Я хочу поїхати, щоби вернутись.
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
Тікати від себе немає куди.
Порвати могутні кайдани і пута.
Нехай пил віків замітає сліди.
Я буду в тумані, як брахман закутий,
Полишивши всю метушню назавжди.
Куди не поїдь, повертатися знову
2026.09.20
12:36
«Ти плачеш, Йоно? І за чим?
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
За цим кущем, який ти не садив?»
«Ні, не за цим, мій Боже».
«А за чим же?»
«Плачу, а варто б скорше вмерти, аніж далі жити...
Іще тоді, коли в китовім череві
Три дні й три безсонні ночі
Я пристрасно моливсь, щоб Ти мен
2026.09.20
12:21
Оце б весні хвалу співати,
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
квіткову щедрість і тепло.
Та звістка вдарила про хату
розбиту й зранене село.
І забур’янені могили.
І, як цурупалки, сади.
І згарища на житніх схилах.
2026.09.20
12:05
НОВИНИ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
Усім відомий ресторатор щез десь із
Самого ранку
У мишачого кольору пальті
Закамуфльованього
Хтось бачив на вокзалі
[ПЕРЕХОЖИЙ]
2026.09.20
10:43
ІІ. ШЛЮБНИЙ ВІНОК І ПРИСМАК ПОПЕЛУ
Кімната була залита м’яким ранковим світлом, яке пробивалося крізь невелике вікно атріуму. На дерев'яному столі ще стояли залишки вчорашнього весільного бенкету: напівпорожні глеки з темно-червоним фалернським ви
2026.09.20
07:23
Мені щодня дитинство сниться
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
І пам'ятається завжди
В'юнка стежина до криниці
Та дзюркіт чистої води.
Нікуди з пам'яті не зникли,
Ні поодинці, ні гуртом, -
Верби плакучої пониклі
Гілки над милим джерелом.
2026.09.19
23:34
у вересневому саду
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
урочий спокій прохолодний
а де стояв джмелиний гуд
між горобиною та глодом
царює тиша лиш павук
снує свої нитки невтомно
як ти бредеш через траву
не садівник і не паломник
2026.09.19
22:20
Дзвонить донька, плаче: «Мамо,
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
Лишенько, мені погано!
Мій Василь поїхав зранку
На Десну, десь на рибалку.
Я хвилююсь наперед,
Бо мобілку не бере.
Може, вже завів коханку,
А сам бреше про рибалку?!»
2026.09.19
21:05
Яви нам, Боже, знов свої дива:
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
Аби і в спеку повноводим був Кінерет,
Щоб квітом забуяла Арава,
Щоб Дім Твій повнивсь тільки молоком і медом.
Зроби нас, Боже, знов людьми,
А не заложниками долі.
До цноти шлях вкажи – не до сваволі.
Не до ідей, а до
2026.09.19
20:28
У блакитнім просторі безмежнім,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
де й за обрієм немає берегів,
плавають хмарини незалежні
від добродіїв, а також ворогів.
Власний шлях, мета своя і вдача,
і бажання перевтілень повсякчас.
Крила розправляв Пегас неначе,
2026.09.19
16:37
Ого... йой-йой...
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
Моя бамбіно
Ого... йой-йой...
Ойойойойойой...
1.
Заходилисі дороги,
плакав місячними гріш.
2026.09.19
15:41
Вечірні вогні над проспектами виклали лінію.
Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Відлуння міської сонати звучить уві сні.
Приймаю свій шлях. Вже його не кляну та не змінюю,
Лише тиху пісню співаю свою лебедину я...
Нічого не бачу - лише рідні очі сумні!
Пишаються знову натхнення мого Б
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Буколик /
Публіцистика
Дмитро Шостакович. Про поему «Пам’яті Сергія Єсеніна» Георгія Свиридова
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Дмитро Шостакович. Про поему «Пам’яті Сергія Єсеніна» Георгія Свиридова
У концерті симфонічного оркестру Московської філармонії недавно вперше прозвучала вокально-симфонічна поема Г. Свиридова «Пам’яті Сергія Єсеніна». Вона справила величезне враження на слухачів. Незважаючи на те, що поема складається з десяти невеликих частин, автор написав твір надзвичайної цільності. Важко було би переставити в ньому одну частину на місце іншої, важко і пропустити яку-небудь частину з усього циклу. Це – велике достоїнство поеми.
Г. Свиридов глибоко прочув і зрозумів поезію Єсеніна. Він уміє «читати» поетичні твори, що так важливо для композитора, який пише вокальну музику. У цьому стосунку Свиридова можна поставити на одне з найперших місць серед радянських композиторів.
Згадаймо його цикл «Моя Батьківщина» [1] на вірші А. Ісаакяна, цикл його пісень на слова Бернса. Великого шотландського поета люблять радянські композитори й часто звертаються до його поезії. Але Свиридов «прочитав» Бернса тонше і глибше за багатьох інших композиторів (у тому числі й того, хто пише ці рядки) і написав воістину видатні твори.
Поема «Пам’яті Сергія Єсеніна» – великий крок уперед у творчості Свиридова. Він розвиває в ній близький йому жанр вокального циклічного твору.
Я не аналізуватиму поеми докладно. Для цього її треба ще декілька разів прослухати. Та і враження від неї настільки сильне, що навіть не хочеться препарувати музику докладним аналізом. Хочеться лише наголосити блискуче володіння оркестром і хором.
Автор чудово передав поезію Єсеніна, його любов до Батьківщини, до народу, його палку лірику. «Поему пам’яті Сергія Єсеніна» сміливо можна назвати гордістю радянської музики, і слід побажати талановитому композиторові дальших великих творчих удач. Хочеться, аби в нашій музиці з’являлося дедалі більше таких прекрасних творів, як цей.
Оркестр філармонії, Академічний російський хор (керівник О. Свєшников), диригент Є. Светланов і співак О. Масленников багато зробили для того, аби новий радянський твір було виконано якнайкраще. І треба сказати, що авторський задум добре донесено до аудиторії. Поема мала винятковий успіх.
Насамкінець хотів би виразити (вкотре!) подив з того, що досі наша музична критика не висловилася про цей концерт. Поему Свиридова було виконано ще 31 травня, а донині критика не обмовилась ані словом із приводу цієї видатної події нашого музичного життя. Це прикро.
1. В остаточній редакції цикл названо «Країна батьків».
Переклав Василь Білоцерківський
Г. Свиридов глибоко прочув і зрозумів поезію Єсеніна. Він уміє «читати» поетичні твори, що так важливо для композитора, який пише вокальну музику. У цьому стосунку Свиридова можна поставити на одне з найперших місць серед радянських композиторів.
Згадаймо його цикл «Моя Батьківщина» [1] на вірші А. Ісаакяна, цикл його пісень на слова Бернса. Великого шотландського поета люблять радянські композитори й часто звертаються до його поезії. Але Свиридов «прочитав» Бернса тонше і глибше за багатьох інших композиторів (у тому числі й того, хто пише ці рядки) і написав воістину видатні твори.
Поема «Пам’яті Сергія Єсеніна» – великий крок уперед у творчості Свиридова. Він розвиває в ній близький йому жанр вокального циклічного твору.
Я не аналізуватиму поеми докладно. Для цього її треба ще декілька разів прослухати. Та і враження від неї настільки сильне, що навіть не хочеться препарувати музику докладним аналізом. Хочеться лише наголосити блискуче володіння оркестром і хором.
Автор чудово передав поезію Єсеніна, його любов до Батьківщини, до народу, його палку лірику. «Поему пам’яті Сергія Єсеніна» сміливо можна назвати гордістю радянської музики, і слід побажати талановитому композиторові дальших великих творчих удач. Хочеться, аби в нашій музиці з’являлося дедалі більше таких прекрасних творів, як цей.
Оркестр філармонії, Академічний російський хор (керівник О. Свєшников), диригент Є. Светланов і співак О. Масленников багато зробили для того, аби новий радянський твір було виконано якнайкраще. І треба сказати, що авторський задум добре донесено до аудиторії. Поема мала винятковий успіх.
Насамкінець хотів би виразити (вкотре!) подив з того, що досі наша музична критика не висловилася про цей концерт. Поему Свиридова було виконано ще 31 травня, а донині критика не обмовилась ані словом із приводу цієї видатної події нашого музичного життя. Це прикро.
1. В остаточній редакції цикл названо «Країна батьків».
Переклав Василь Білоцерківський
Статтю опубліковано в газеті «Вечірня Москва» 14 червня 1956 р.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
