ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
2024.04.24
20:00
Шість хвилин, як я прокинувсь.
А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...А тут мені повідомляють,
що я вже шість годин, як зраджую.
Ну так я зараз просто вирву язика,
відіб’ю його молотком,
поперчу його, посолю.
кину на розпечену сковорідку –
і буде мені чим поснідати.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Проза):
2024.04.01
2024.02.08
2023.12.19
2023.11.15
2023.10.26
2023.07.27
2023.07.15
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іванна Чорна (1999) /
Проза
Ідеальне чудовилько
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ідеальне чудовилько
Коли маленьким діткам саме час спати, тіні під ліжками видовжуються, а щойно світло в кімнаті згасне, у тіней з’являються очі. Діти бояться того, що ховається в темряві. А в темряві палають погляди. Але коли мама поцілує і запевнить, що монстрів не існує, тінь заплющить свої палаючі очиська і знову стане легеньким присмерком. Батьки якось забувають сказати, що діти і самі можуть стати монстрами, для цього навіть не треба укусу вампіра.
Діти дорослішають, монстрів під ліжком стає все менше і менше, допоки не залишиться один, та й той стане лише байкою для власних дітей. Вони виростають сильними і красивими, справжніми королями звірів, а з усіх можливих страв найбільше полюбляють м’ясо своїх побратимів. Їхні зуби з легкістю роздирають плоть, а гострі язики просто створені для перемивання кісточок. Хижаки пробираються натовпом собі подібних, заглядаючи в кожну деталь, а в обличчях вони шукають слабкість, незахищеність. Страх – головна ознака жертви.
Людина може прожити без їжі тиждень, без води – чотири дні. Але в ізоляції від інших людей вона не витримає навіть 24 години. Говорить зі знайомими та про Інакше не можна. Це її наркотик і найефективніший спосіб отримати задоволення. А єдина ціль, заради якої живуть ці хижаки, і є задоволення. Звичайно, можливі і групи чудовиськ. Особливий вид зв’язків із обов’язковим тактильним контактом, перейманням досвіду і поділом здобичі. Групи більш ефективні, але навіть цей зв’язок не вічний. Жага м’яса дорожча за дружбу… Як і всі тварини, люди не усвідомлюють своєї тваринної суті. Самих себе вони бачать ідеальними і такими, з яких варто брати приклад. Будь-яка відмінність від них є ознакою слабкості. Ідеальна людина має їсти м’ясо, як і всі інші люди.
Монстри давно скинули шкури... Їм не потрібні гострі кігті чи прудке, дуже тіло. Чудовиська тепер стали неперевершеними і прекрасними, принаймні на власну думку. Їхня поведінка і зовнішній вигляд настільки ідеальні, наскільки вони тільки можуть цього досягти. І лише глибоко в зіницях цих прекрасних очей можна побачити палаючі погляди чорних тіней. Тільки зовсім не таких маленьких, як ті, що живуть під ліжком.
2015
Діти дорослішають, монстрів під ліжком стає все менше і менше, допоки не залишиться один, та й той стане лише байкою для власних дітей. Вони виростають сильними і красивими, справжніми королями звірів, а з усіх можливих страв найбільше полюбляють м’ясо своїх побратимів. Їхні зуби з легкістю роздирають плоть, а гострі язики просто створені для перемивання кісточок. Хижаки пробираються натовпом собі подібних, заглядаючи в кожну деталь, а в обличчях вони шукають слабкість, незахищеність. Страх – головна ознака жертви.
Людина може прожити без їжі тиждень, без води – чотири дні. Але в ізоляції від інших людей вона не витримає навіть 24 години. Говорить зі знайомими та про Інакше не можна. Це її наркотик і найефективніший спосіб отримати задоволення. А єдина ціль, заради якої живуть ці хижаки, і є задоволення. Звичайно, можливі і групи чудовиськ. Особливий вид зв’язків із обов’язковим тактильним контактом, перейманням досвіду і поділом здобичі. Групи більш ефективні, але навіть цей зв’язок не вічний. Жага м’яса дорожча за дружбу… Як і всі тварини, люди не усвідомлюють своєї тваринної суті. Самих себе вони бачать ідеальними і такими, з яких варто брати приклад. Будь-яка відмінність від них є ознакою слабкості. Ідеальна людина має їсти м’ясо, як і всі інші люди.
Монстри давно скинули шкури... Їм не потрібні гострі кігті чи прудке, дуже тіло. Чудовиська тепер стали неперевершеними і прекрасними, принаймні на власну думку. Їхня поведінка і зовнішній вигляд настільки ідеальні, наскільки вони тільки можуть цього досягти. І лише глибоко в зіницях цих прекрасних очей можна побачити палаючі погляди чорних тіней. Тільки зовсім не таких маленьких, як ті, що живуть під ліжком.
2015
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію