ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2017.08.20
09:28
скінчилася днина скінчилися дві
закінчився тиждень сумбур в голові
широка й незміряна часу ріка
упевнено мишку жбурляє рука:
Приспів:
піду пройдуся з кімнати в кімнату
ще купа часу я встигну -- все ок
закінчився тиждень сумбур в голові
широка й незміряна часу ріка
упевнено мишку жбурляє рука:
Приспів:
піду пройдуся з кімнати в кімнату
ще купа часу я встигну -- все ок
2017.08.20
08:39
… І днесь заб’є цілюще джерело –
очистися, утвердися, о муже!
Подужай час і простір цей подужай.
На тебе схожих досі не було.
Могутній рух вселяється у м’яз
не руйнівною – злучною жагою,
нутро землі наснажиться тобою
над відстань цю, над простір ц
очистися, утвердися, о муже!
Подужай час і простір цей подужай.
На тебе схожих досі не було.
Могутній рух вселяється у м’яз
не руйнівною – злучною жагою,
нутро землі наснажиться тобою
над відстань цю, над простір ц
2017.08.20
08:33
Мойсею, що дадуть твої скрижалі
сліпій, глухій, притупленій юрбі –
прозріння й віру? Ну, а далі, далі…
Яку могилу вириють тобі,
яку вготують пастку чи гадючник,
яку пожежу чи трясовину,
яким мечем тобі у спину влучать,
яку заслугу приймуть за вин
сліпій, глухій, притупленій юрбі –
прозріння й віру? Ну, а далі, далі…
Яку могилу вириють тобі,
яку вготують пастку чи гадючник,
яку пожежу чи трясовину,
яким мечем тобі у спину влучать,
яку заслугу приймуть за вин
2017.08.19
22:41
У кебі – baby, мама – молода,
але уже обоє русофіли.
Вода у неї мовиться, – вада,
а українці, як один, – дєбіли.
І ніби не скотилась із гори
якої-небудь Чуді чи Калуги...
Червоно-синьо-білі кольори –
але уже обоє русофіли.
Вода у неї мовиться, – вада,
а українці, як один, – дєбіли.
І ніби не скотилась із гори
якої-небудь Чуді чи Калуги...
Червоно-синьо-білі кольори –
2017.08.19
22:30
І
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
Не кольорова? Та й не чорно-біла.
Є особисте – як душа у тіла
і не одна симпатія моя.
Але яке кому до того діло?
І я ще є. І мед, і воду п'ю.
Не хочете, то я й не зачіпаю.
Ой-вей… Лякає біо-графі-я?
Не кольорова? Та й не чорно-біла.
Є особисте – як душа у тіла
і не одна симпатія моя.
Але яке кому до того діло?
І я ще є. І мед, і воду п'ю.
Не хочете, то я й не зачіпаю.
2017.08.19
18:38
Назвати її самотньою було б неправильно,
Бо ж у неї велика родина.
Третій рік за коханим вона у траурі,
Але він залишив їй двох доньок і сина.
Ще є сестри, брати, сусіди і колєжанки,
Ще з пенсійного дівчина є привітна,
Навіть мама його жива, давно
Бо ж у неї велика родина.
Третій рік за коханим вона у траурі,
Але він залишив їй двох доньок і сина.
Ще є сестри, брати, сусіди і колєжанки,
Ще з пенсійного дівчина є привітна,
Навіть мама його жива, давно
2017.08.19
16:27
В озерной тиши, у склонов гор,
в сказке Гроссмерса жил поэт.
Он с Богом вел бесконечный спор,
кляня восемнадцатый век.
И был безумно поэт влюблен
в прекраснейшую из,
и звали ее Аннет Валлон,
как озерный туман иль бриз.
в сказке Гроссмерса жил поэт.
Он с Богом вел бесконечный спор,
кляня восемнадцатый век.
И был безумно поэт влюблен
в прекраснейшую из,
и звали ее Аннет Валлон,
как озерный туман иль бриз.
2017.08.19
15:12
Вагалося іти, а чи не йти
Сьогодні по обіду жарке літо.
До першої осінньої сльоти,
Що принесе природі розмаїто.
У цей одвіку величавий гай –
Де небо відбивається у плесі.
Серед озер, я, випив свій розмай,
Який любов’ю зоріє у серці.
Сьогодні по обіду жарке літо.
До першої осінньої сльоти,
Що принесе природі розмаїто.
У цей одвіку величавий гай –
Де небо відбивається у плесі.
Серед озер, я, випив свій розмай,
Який любов’ю зоріє у серці.
2017.08.19
11:53
Двоєдині у лоні
Поскінчались казки,
І не ті у долоні
З неба впали зірки,
Що про щастя говорять...
Залишилась сама.
Прийде осінь. І скоро.
А за нею зима,
Поскінчались казки,
І не ті у долоні
З неба впали зірки,
Що про щастя говорять...
Залишилась сама.
Прийде осінь. І скоро.
А за нею зима,
2017.08.19
08:04
Давайте говорити про хороше:
Веселку, що із річки воду п"є,
Про снігову зимовую порошу
І доброту, що в кожному з нас є,
Про сни святкові, казкою сповиті
І сльози щастя на усіх очах,
Про руки безутомно працьовиті
Веселку, що із річки воду п"є,
Про снігову зимовую порошу
І доброту, що в кожному з нас є,
Про сни святкові, казкою сповиті
І сльози щастя на усіх очах,
Про руки безутомно працьовиті
2017.08.19
05:41
Рано-пораненьку – перепілочка…
Рано-пораненьку встала дівочка:
личко рум’яненьке, очка зелененькі,
як м е д і в о ч к а!
Сорочинка біла тілечко увила аж по ніжечки…
Чи тобі не лячно, чи тобі не мрячно?.. Ані трішечки!
там, за небокраєм, сонечко ве
Рано-пораненьку встала дівочка:
личко рум’яненьке, очка зелененькі,
як м е д і в о ч к а!
Сорочинка біла тілечко увила аж по ніжечки…
Чи тобі не лячно, чи тобі не мрячно?.. Ані трішечки!
там, за небокраєм, сонечко ве
2017.08.19
05:32
І Злотих Уст* зітхання уві сні,
і слів дитячих різьблені кришталі…
Які тоді складаються пісні
і крушаться які тоді печалі!
У лабіринтах буднів-душегуб,
минаючи припливи і відпливи,
одне беззмінне, цінне, незрадливе –
і слів дитячих різьблені кришталі…
Які тоді складаються пісні
і крушаться які тоді печалі!
У лабіринтах буднів-душегуб,
минаючи припливи і відпливи,
одне беззмінне, цінне, незрадливе –
2017.08.19
00:55
На сірих днях малюєш писанки
спиваєш спеку зувсіма
пора погодитись на висілки
не передумаєш? хіба…
он сливи спіють за черешнями
ой не успіти в попихах
і шершень в листях вічно вештає
а може краще до мурах?
спиваєш спеку зувсіма
пора погодитись на висілки
не передумаєш? хіба…
он сливи спіють за черешнями
ой не успіти в попихах
і шершень в листях вічно вештає
а може краще до мурах?
2017.08.18
19:56
Нап’юся з чарівного джерела
Живої, чудодійної водиці,
І враз мені примариться-насниться
Позареальна суть добра і зла.
Збагну природу видимих речей,
І сокровенні помисли таємні,
Всі пристрасті людські страшні і темні
Живої, чудодійної водиці,
І враз мені примариться-насниться
Позареальна суть добра і зла.
Збагну природу видимих речей,
І сокровенні помисли таємні,
Всі пристрасті людські страшні і темні
2017.08.18
18:21
Уже по-осінньому душі ятрить
руде і опалене листя.
Над нами – прозорого неба блакить
і обрії, наче намисто.
Ідемо за луки до плеса озер,
де доля описує коло
і, наче, пливуть силуети галер
руде і опалене листя.
Над нами – прозорого неба блакить
і обрії, наче намисто.
Ідемо за луки до плеса озер,
де доля описує коло
і, наче, пливуть силуети галер
2017.08.18
18:03
Наступного тижня уже відлетять журавлі.
Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Іще одне літо збиратись почне у дорогу.
Ранковий туман припадатиме знов до землі,
рихтуючи серцю найпершу осінню залогу.
В повітрі уже відчувається інше тепло.
І тіні вечірні влягаються значно раніше.
О, скі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Іншомовна поезія):
2017.02.24
2017.01.02
2016.11.13
2016.04.15
2016.04.11
2016.03.30
2016.03.29
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Кристіан Грей /
Іншомовна поезія
/
Поетичні переклади
Поэтические переводы
|
Переведите, люди, сквозь майдан (Последняя просьба старого лирника) (перевод из украинского)
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Переведите, люди, сквозь майдан (Последняя просьба старого лирника) (перевод из украинского)
Переведите, люди, сквозь майдан,
Туда, где пчелы в гречке стонут глухо,
Где тишина набьется в оба уха.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где все пируют, бьются и воюют,
И ни меня да и себя не чуя.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где пел, не зная, кто те песни слушал.
Я в тишину войду, отдав ей душу.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где плачет женщина, когда-то был я с нею.
И мимо я пройду и не узнаю.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где сожаленья с незабытою любовью.
Там был я сильным и ничтожным был я.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где тополя и тучи, будто спьяну.
Мой сын теперь поет на том майдане.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите...
И, глумясь как бы назло,
Майдана тело сквозь майдан его вело,
Когда упал он в центре этой площади,
И поле небылью как будто поросло.
16.03.2016
Туда, где пчелы в гречке стонут глухо,
Где тишина набьется в оба уха.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где все пируют, бьются и воюют,
И ни меня да и себя не чуя.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где пел, не зная, кто те песни слушал.
Я в тишину войду, отдав ей душу.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где плачет женщина, когда-то был я с нею.
И мимо я пройду и не узнаю.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где сожаленья с незабытою любовью.
Там был я сильным и ничтожным был я.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите, люди, сквозь майдан,
Где тополя и тучи, будто спьяну.
Мой сын теперь поет на том майдане.
Переведите, люди, сквозь майдан.
Переведите...
И, глумясь как бы назло,
Майдана тело сквозь майдан его вело,
Когда упал он в центре этой площади,
И поле небылью как будто поросло.
16.03.2016
Оригінал: Віталій Коротич "Переведіть мене через майдан (Останнє прохання старого лiрника)" (http://maysterni.com/publication.php?id=21900)
Текст оригіналу для ознайомлення:
Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан
Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центрі тої площi,
А поля за майданом не було.
1971 р.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Контекст : Віталій Коротич Переведіть мене через майдан (Останнє прохання старого лiрника) Дивитись першу версію.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1022 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1022 seconds