Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.03.17
17:57
Ти вже шосте коло з легкістю долаєш,
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
А я по-старечому ледве шкутильгаю.
Не стану хвалитись, що колись і я
Не одного з бігунів, як ти, обганяв.
Спогади, щоправда, в спорті не підмога,-
Попри біль і втому треба трудить ноги.
Ти вже на десятім – я ж на
2026.03.17
12:43
І
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
Що не малюй,
а йде війна,
допоки є московія
і корегує сатана
неписану історію.
ІІ
2026.03.17
12:22
…Я люблю людські руки. Вони мені здаються живими додатками до людського розуму. Руки мені розповідають про труд і людське горе. Я бачу творчі пальці — тремтячі й нервові. Руки жорстокі й хижацькі, руки працьовиті й ледарські, руки мужчини й жінки! Вас я л
2026.03.17
11:46
Ти дивишся у дзеркало
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
і не бачиш
свого відображення.
Ти розчинився у просторі,
ти злився
із безликістю кімнати.
Так дух розчиняється
у безмежних полях космосу,
2026.03.17
09:33
«Ой, під горою, під Сучавою,
Там козак Тиміш лежить із славою.
Там не били в дзвони, там не грали сурми,
Тільки лиш Розанда мовить так над мурами...
– Ой, мій соколе, ясний муженьку,
чом не кличеш мене, мій под
2026.03.17
06:18
Весна навколо - і в душі весна
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
Відразу та охоче відродилась, -
Вона жива, як світу таїна,
І невблаганна, наче Божа милість.
То ледве чутна, ніби шелест крил,
То гомінка й весела, як цимбали, -
Від неї знову набираюсь сил,
Щоб старості пручатися над
2026.03.17
01:48
Хилитає вітер тую
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
Сонце зникло, не сія.
Так сумую, так сумую
За тобою, мила я.
З-під вечірньої вуалі
І гіркої самоти --
Від печалі, від печалі
2026.03.17
00:30
Російсько українська війна – війна за виживання. Українців – як нації, московитів – як імперії.
Мало повернути державність, треба повернути ще й історію.
Моральні авторитети черпають своє натхнення із кримінального минулого.
Найліпше захищати інт
2026.03.16
23:37
– Ти знову дивишся на захід, Тимоше, – її голос був тихим, як шелест шовкової завіси. – Там, де небо стає червоним, наче розлите вино твого батька. Там Молдова... чи там війна?
Він не обернувся, але вона відчула, як напружилися його плечі під жупаном. Йо
2026.03.16
19:53
«…Їх щастя тривало – як літня гроза,
На білеє личенько впала сльоза.
Лишилась вдовиця у Рашківській тиші,
Де вітер холодний легенди колише.
Ні перли коштовні, ні княжий поріг
Від лиха і згуби її не вберіг.
Розтанули мрії, мов замок з піску,
Лишивши
2026.03.16
18:13
МАГІСТРАЛ
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
Давно покрився пилом чорний фрак,
І потьмяніли камінці корони.
Пронизує мовчання телефона,
Вразливий спогад назавжди закляк.
Так важко волю стиснути в кулак,
2026.03.16
10:59
Шалені дикі ґедзі не кусають.
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.
Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
Приходить час примирення й добра.
Як зло збиреться у потужні зграї,
Тоді розчахнемо цей світ до дна.
Нас лагідно й покірно сонце пестить.
Минула спека, ніби пекла крик.
Із глибини ті спогади воскреснуть,
2026.03.16
05:47
То вітер грається волоссям,
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...
То ясне сонце сліпить зір, -
То дощ іде і скрізь розносить
Шум крапелин, як поговір.
Усе навкруг, як сни, мінливе,
Щедротне надмір і скупе, -
Лише завжди минуле сиве
За мною гониться й сопе...
2026.03.15
17:20
В Московії завжди таке бувало:
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
Коли за владу билися «царі»,
То гинули і ті, хто при дворі,
І ті, що право на престола мали.
А вже, коли на трон хтось усідавсь,
Завжди важлива знайдеться причина,
Чому була убита та людина.
То й «переможець», звісно
2026.03.15
16:33
Я розповів за Поле Суниць
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
Де не було реального ніц
Альтернативний плейс я найшов
Де плине будь-ш
Глянь розгорнені тюльпани
Те, чим жиє різне панство
Глянь у віко цибулинне
Я розповів, що морж і я сам – те ж
2026.03.15
16:17
І
Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Ми пасажири. Нас несе Земля
чи то у рай, чи у космічне пекло,
де не буває холодно чи тепло
і де уже була душа моя,
коли перегоріла і воскресла
як его мого первісного я.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2021.12.12
2020.01.20
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Ісландська "кінематографічна інохідь"
Дебютна кінострічка ісландського режисера і сценариста Бенедекта Ерлінгссона « Про коней і людей» вийшла 2013 року. Фільм мав великий успіх у кінопрокаті та завоював кілька нагород на кінофестивалях. Мені, давньому любителю коней, фільм сподобався, зізнаюся, що, переглядаючи стрічку двічі, вельми переживав за гривастих, ба, вони навіть снилися мені!.. За сценарієм коням доводилося стійко і мужньо пережити випробування у льодяній воді, кастрацію і… смерть.
Навіщо було режисеру демонструвати вбивство двох тварин? У мене немає однозначної відповіді, бо вчинкам кіногероїв бракує логіки і мудрості. Приміром, симпатичний турист Хуан убиває стареньку кобилу, заблукавши в заметілі. Щоб зігрітися, виймає нутрощі тварини і влазить у кінський живіт, скрутившись, яко дитинча в материнському лоні. А до цієї драматичної пригоди хлопець уперто намагається відшукати Бога(!) в ісландських високогір’ях, долаючи милі на ровері, і щиро, по-дитячому витріщав очиці та завмирав, милуючись красою вершника та кінського алюру. Нібито якийсь театр абсурду нагадують глядачам і инші мізансцени, де змінюються настрої селян – від радости до сказу.
Ісландія – країна льоду, гейзерів, вулканів і, звісно, коней – невисокого зросту, кремезних, кошлатих з густою гривою, потужним крупом і короткими сильними ногами. Відомо, що генотип ісландських коней відрізняється від инших. Тому їхнього походження не встановлено. Можливо, ці коні найчистокровніші на планеті, бо вже більше тисячі років існує закон, який забороняє ввозити на острів коней і навіть упряж: щоб не передалися хвороби всякі.
На острові немає хижаків (окрім людей) і коні – неполохливі не те, що мустанги дикого заходу. Очевидно, вулканічний попіл, який щедро удобрив грунт багатющими мінералами, сприяв буйному росту трав та здоровій популяції коней на вільних пасовиськах.
Мешканці села, розкиданого на пагорбах, показано у стрічці гоноровими, небагатослівними з характерним скандинавським гумором. На фоні благородних, терплячих, симпатичних коней люди видаються ніби інфікованими бацилами егоїзму, властолюбства і примітивних інстинктів та фобій. Неповторний режисерський задум полягає в тому, що долі мешканців провінції зображено через сприйняття їх кіньми!
Кожна з п’яти новел кінофільму починається візуальною інтригою – унікальним кадром велетенського, бездонного кінського ока, в якому відображена ключова картина подій, приміром, - вершник чи колючий дріт. Прекрасна операторська робота заслуговує найвищої оцінки. Вірю, що алюр «крок бігом» чи «летюча інохідь», яким володіють ісландські коні, - сподобається багатьом глядачам не тільки комонникам.
У фіналі стрічки селяни заганяють табун коней за огорожу, і всі, (діти теж), уподобавши, вибирають собі коників. У цьому броунівському русі, динамічному і експесивному, у намаганні коней все ж вирватися з людських обіймів вбачається заклик до людського племені поважати коней і шанувати, як собі рівних!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ісландська "кінематографічна інохідь"
Дебютна кінострічка ісландського режисера і сценариста Бенедекта Ерлінгссона « Про коней і людей» вийшла 2013 року. Фільм мав великий успіх у кінопрокаті та завоював кілька нагород на кінофестивалях. Мені, давньому любителю коней, фільм сподобався, зізнаюся, що, переглядаючи стрічку двічі, вельми переживав за гривастих, ба, вони навіть снилися мені!.. За сценарієм коням доводилося стійко і мужньо пережити випробування у льодяній воді, кастрацію і… смерть.Навіщо було режисеру демонструвати вбивство двох тварин? У мене немає однозначної відповіді, бо вчинкам кіногероїв бракує логіки і мудрості. Приміром, симпатичний турист Хуан убиває стареньку кобилу, заблукавши в заметілі. Щоб зігрітися, виймає нутрощі тварини і влазить у кінський живіт, скрутившись, яко дитинча в материнському лоні. А до цієї драматичної пригоди хлопець уперто намагається відшукати Бога(!) в ісландських високогір’ях, долаючи милі на ровері, і щиро, по-дитячому витріщав очиці та завмирав, милуючись красою вершника та кінського алюру. Нібито якийсь театр абсурду нагадують глядачам і инші мізансцени, де змінюються настрої селян – від радости до сказу.
Ісландія – країна льоду, гейзерів, вулканів і, звісно, коней – невисокого зросту, кремезних, кошлатих з густою гривою, потужним крупом і короткими сильними ногами. Відомо, що генотип ісландських коней відрізняється від инших. Тому їхнього походження не встановлено. Можливо, ці коні найчистокровніші на планеті, бо вже більше тисячі років існує закон, який забороняє ввозити на острів коней і навіть упряж: щоб не передалися хвороби всякі.
На острові немає хижаків (окрім людей) і коні – неполохливі не те, що мустанги дикого заходу. Очевидно, вулканічний попіл, який щедро удобрив грунт багатющими мінералами, сприяв буйному росту трав та здоровій популяції коней на вільних пасовиськах.
Мешканці села, розкиданого на пагорбах, показано у стрічці гоноровими, небагатослівними з характерним скандинавським гумором. На фоні благородних, терплячих, симпатичних коней люди видаються ніби інфікованими бацилами егоїзму, властолюбства і примітивних інстинктів та фобій. Неповторний режисерський задум полягає в тому, що долі мешканців провінції зображено через сприйняття їх кіньми!
Кожна з п’яти новел кінофільму починається візуальною інтригою – унікальним кадром велетенського, бездонного кінського ока, в якому відображена ключова картина подій, приміром, - вершник чи колючий дріт. Прекрасна операторська робота заслуговує найвищої оцінки. Вірю, що алюр «крок бігом» чи «летюча інохідь», яким володіють ісландські коні, - сподобається багатьом глядачам не тільки комонникам.
У фіналі стрічки селяни заганяють табун коней за огорожу, і всі, (діти теж), уподобавши, вибирають собі коників. У цьому броунівському русі, динамічному і експесивному, у намаганні коней все ж вирватися з людських обіймів вбачається заклик до людського племені поважати коней і шанувати, як собі рівних!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
