ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2024.04.26
23:36
Ірод Антипа (подумки):
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
«Так ось який він.
(уголос): Бачу, не дуже гостинно прийняв тебе Пілат.
Не повірив, що ти цар юдейський?
Мав рацію: навіть я поки що не цар .
Чекаю на благословення Риму.
А ти вдостоївсь титулу цього від кого?
Від народу? Але
2024.04.26
14:24
То що - почнім уму екзамен?
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
Примостим мужа до жони?
Без грошей не збудуєш храма,
Немає віри без війни.
Гризе католик православних,
Юдея душить бусурман.
А я пророк. Мабуть, останній,
2024.04.26
08:55
Їй снились , мабуть, чудодійні теплі сни,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
Коли зима засипала снігами.
Старенька вишня не сумує навесні,
Хоча кора потріскана роками.
Її садили руки бабці золоті.
Стоїть, як завше, в цвіті білім-білім.
Нагадує родині знову дні оті,
2024.04.26
08:39
Доктор Фрейд переважно приймає таких без полісу.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
Це троянда у січні, це наче серпневий пролісок.
Бозна, де в ній свій досвід, а де – від матусі спадщина.
Її мрії нечувані, сни – авангард небачений.
Доктор Фрейд далі більше нічого в ній не второпає.
2024.04.26
07:39
Розхлюпалось тепло бузкових чар,
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
Так, ніби хоче зцілити медово.
Зелений кущ, одягнений в обнови,
Де променем запалена свіча
Загіркла, оповита у печаль,
Вслухається у тишу вечорову.
У тишу ненадійну, нестійку.
2024.04.26
05:23
Радіючи гожій годині
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
І пишно убраній весні, -
Якась невідома пташина
Невпинно співає пісні.
Сховалася в гущі зірчастій
Пахучого дуже бузку,
Й впивається радісно щастям,
Сипнувши веснянку дзвінку.
2024.04.25
19:15
У одному із верховинських сіл мешкав заможний ґазда. Він мав доволі велике господарство, свій магазин. Із тварин тримав переважно корів, із молока яких виготовляв різноманітні сири та інші молокопродукти. Немалу долю прибутку приносила відгодівля поголів’
2024.04.25
17:01
Якось у селі дівчата й парубки гуляли,
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
Гуртом по селі ходили та пісні співали.
А, як прийшла вже розходитись, урешті, година,
Усі дівки по вулиці подались єдиній,
По своїх хатах. Одна лиш Малашка лишилась,
Бо ж її хата над шляхом битим притулилась.
2024.04.25
11:38
На карті світу він такий малий.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
Не цятка навіть. Просто крапка.
Але Ізраїль – це Тори сувій,
Де метри розгортаються на милі.
І хто заявиться із наміром «бліц-кріг»,
Аби зробить юдеїв мертвими,
Молочних не побачить рік,
Духмяного не покуштує меду.
2024.04.25
09:40
Дощ, як в Макондо, йде та йде.
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
А вона - сама під дощем.
Вже не ранок, та ще не день.
Ще не радість, та вже не щем…
Автор: Юрій Гундарєв
2024 рік
2024.04.25
09:16
Просто вітер, якоїсь осені зупинив мене,
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
Просто сонце якогось липня зійшло, як камінь,
І люди зустрічні записані буквою n,
У моїм, до сих пір не розв’язаному рівнянні.
І у ньому записана ти — у кімнаті зі шкла
На свічадах червоною барвою, як невідом
2024.04.25
08:41
А за вікном вже вечоріє,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
І мліють світлом ліхтарі.
І де ж ті орігамі-мрії,
Що склались звідкілясь, згори?
Листи перегортаю, фото
Вцілілі від перепетій.
У кожному душевна квота,
2024.04.25
07:45
В смолистих бурунах лежить рілля.
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
Вилискує, залита після суші.
І вороннЯ, не видне іздаля,
Серпанку рядна крилами ворушить.
Узбіччя із пожухлої трави -
Невипране дощем чадіння шляху.
Два кроки в поле зробиш, і лови
2024.04.25
06:23
Серце сумно защеміло
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
І душа зайшлась плачем,
Бо здригнулось враже тіло
Зі скривавленим плечем.
Розтрощив, на жаль, суглоба,
Раз почувсь короткий тріск
І ординець вузьколобий
Звідав кулі форму й зміст.
2024.04.25
00:03
Вельмишановна леді… краще пані…
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
Даруйте – де б слова ті віднайшлись, коли життя – це стрес з недосипанням? І плід такий: нервовий трішки лист. Пишу його повільно – швидше равлик на Фудзіяму врешті заповзе. І навіть сам не знаю: чи відправлю? Чи згине д
2024.04.24
21:33
Неначе той омріяний журавлик,
Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Який відкрив до всіх бажань портал,
У купі понадкушуваних яблук
Урешті-решт знайшовся ідеал!
Тобі хтось зробить витончений кніксен...
Прийми від мене шану та уклін!
Зігріє око кожний мегапіксель,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Рецензії):
2021.12.12
2020.01.18
2019.07.07
2018.01.11
2017.11.16
2017.06.10
2017.03.14
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Василь Дениско (1954) /
Рецензії
Ісландська "кінематографічна інохідь"
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Ісландська "кінематографічна інохідь"
Дебютна кінострічка ісландського режисера і сценариста Бенедекта Ерлінгссона « Про коней і людей» вийшла 2013 року. Фільм мав великий успіх у кінопрокаті та завоював кілька нагород на кінофестивалях. Мені, давньому любителю коней, фільм сподобався, зізнаюся, що, переглядаючи стрічку двічі, вельми переживав за гривастих, ба, вони навіть снилися мені!.. За сценарієм коням доводилося стійко і мужньо пережити випробування у льодяній воді, кастрацію і… смерть.
Навіщо було режисеру демонструвати вбивство двох тварин? У мене немає однозначної відповіді, бо вчинкам кіногероїв бракує логіки і мудрості. Приміром, симпатичний турист Хуан убиває стареньку кобилу, заблукавши в заметілі. Щоб зігрітися, виймає нутрощі тварини і влазить у кінський живіт, скрутившись, яко дитинча в материнському лоні. А до цієї драматичної пригоди хлопець уперто намагається відшукати Бога(!) в ісландських високогір’ях, долаючи милі на ровері, і щиро, по-дитячому витріщав очиці та завмирав, милуючись красою вершника та кінського алюру. Нібито якийсь театр абсурду нагадують глядачам і инші мізансцени, де змінюються настрої селян – від радости до сказу.
Ісландія – країна льоду, гейзерів, вулканів і, звісно, коней – невисокого зросту, кремезних, кошлатих з густою гривою, потужним крупом і короткими сильними ногами. Відомо, що генотип ісландських коней відрізняється від инших. Тому їхнього походження не встановлено. Можливо, ці коні найчистокровніші на планеті, бо вже більше тисячі років існує закон, який забороняє ввозити на острів коней і навіть упряж: щоб не передалися хвороби всякі.
На острові немає хижаків (окрім людей) і коні – неполохливі не те, що мустанги дикого заходу. Очевидно, вулканічний попіл, який щедро удобрив грунт багатющими мінералами, сприяв буйному росту трав та здоровій популяції коней на вільних пасовиськах.
Мешканці села, розкиданого на пагорбах, показано у стрічці гоноровими, небагатослівними з характерним скандинавським гумором. На фоні благородних, терплячих, симпатичних коней люди видаються ніби інфікованими бацилами егоїзму, властолюбства і примітивних інстинктів та фобій. Неповторний режисерський задум полягає в тому, що долі мешканців провінції зображено через сприйняття їх кіньми!
Кожна з п’яти новел кінофільму починається візуальною інтригою – унікальним кадром велетенського, бездонного кінського ока, в якому відображена ключова картина подій, приміром, - вершник чи колючий дріт. Прекрасна операторська робота заслуговує найвищої оцінки. Вірю, що алюр «крок бігом» чи «летюча інохідь», яким володіють ісландські коні, - сподобається багатьом глядачам не тільки комонникам.
У фіналі стрічки селяни заганяють табун коней за огорожу, і всі, (діти теж), уподобавши, вибирають собі коників. У цьому броунівському русі, динамічному і експесивному, у намаганні коней все ж вирватися з людських обіймів вбачається заклик до людського племені поважати коней і шанувати, як собі рівних!..
Навіщо було режисеру демонструвати вбивство двох тварин? У мене немає однозначної відповіді, бо вчинкам кіногероїв бракує логіки і мудрості. Приміром, симпатичний турист Хуан убиває стареньку кобилу, заблукавши в заметілі. Щоб зігрітися, виймає нутрощі тварини і влазить у кінський живіт, скрутившись, яко дитинча в материнському лоні. А до цієї драматичної пригоди хлопець уперто намагається відшукати Бога(!) в ісландських високогір’ях, долаючи милі на ровері, і щиро, по-дитячому витріщав очиці та завмирав, милуючись красою вершника та кінського алюру. Нібито якийсь театр абсурду нагадують глядачам і инші мізансцени, де змінюються настрої селян – від радости до сказу.
Ісландія – країна льоду, гейзерів, вулканів і, звісно, коней – невисокого зросту, кремезних, кошлатих з густою гривою, потужним крупом і короткими сильними ногами. Відомо, що генотип ісландських коней відрізняється від инших. Тому їхнього походження не встановлено. Можливо, ці коні найчистокровніші на планеті, бо вже більше тисячі років існує закон, який забороняє ввозити на острів коней і навіть упряж: щоб не передалися хвороби всякі.
На острові немає хижаків (окрім людей) і коні – неполохливі не те, що мустанги дикого заходу. Очевидно, вулканічний попіл, який щедро удобрив грунт багатющими мінералами, сприяв буйному росту трав та здоровій популяції коней на вільних пасовиськах.
Мешканці села, розкиданого на пагорбах, показано у стрічці гоноровими, небагатослівними з характерним скандинавським гумором. На фоні благородних, терплячих, симпатичних коней люди видаються ніби інфікованими бацилами егоїзму, властолюбства і примітивних інстинктів та фобій. Неповторний режисерський задум полягає в тому, що долі мешканців провінції зображено через сприйняття їх кіньми!
Кожна з п’яти новел кінофільму починається візуальною інтригою – унікальним кадром велетенського, бездонного кінського ока, в якому відображена ключова картина подій, приміром, - вершник чи колючий дріт. Прекрасна операторська робота заслуговує найвищої оцінки. Вірю, що алюр «крок бігом» чи «летюча інохідь», яким володіють ісландські коні, - сподобається багатьом глядачам не тільки комонникам.
У фіналі стрічки селяни заганяють табун коней за огорожу, і всі, (діти теж), уподобавши, вибирають собі коників. У цьому броунівському русі, динамічному і експесивному, у намаганні коней все ж вирватися з людських обіймів вбачається заклик до людського племені поважати коней і шанувати, як собі рівних!..
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію