ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2018.11.21
18:24
незалежний від факторів автор
випромінює оптимізм
крізь континуум & постфактум
цирк ідей у славетнім аллє
парадує за браво & біс
від любителів ріжних шаленств
випромінює оптимізм
крізь континуум & постфактум
цирк ідей у славетнім аллє
парадує за браво & біс
від любителів ріжних шаленств
2018.11.21
17:50
Не по мені убивці часу,
Не відають, нащо з’явилися на світ.
Нудяться життям, тонуть в оковитій,
Готові вмерти будь-якої миті.
Не відають, нащо з’явилися на світ.
Нудяться життям, тонуть в оковитій,
Готові вмерти будь-якої миті.
2018.11.21
17:20
Занавеска белая в окошке…
Вновь январь на улице твоей
Ветер на усах бездомной кошки
Бьет тревогу серый воробей…
Пусть трамвай умчался словно леший -
В нем железа хватит лет на сто!
Вот старик домой идет, он пеший
Дом его не близко, под мостом
Вновь январь на улице твоей
Ветер на усах бездомной кошки
Бьет тревогу серый воробей…
Пусть трамвай умчался словно леший -
В нем железа хватит лет на сто!
Вот старик домой идет, он пеший
Дом его не близко, под мостом
2018.11.21
17:07
Якось спекотною пустелею ішли двоє подорожніх. Вони вже досить притомилися, коли натрапили на оазу, де уздовж потоку росли дерева. Добре зголоднілі, напилися води із джерела, що било поряд, побачили над рікою дерево з великими плодами. Одначе забратися на
2018.11.21
16:53
Тут нема нічого абсолютного,
Де будильник ще коротить час.
Де ідеш пустелею (а людно як!),
Міражами, рідними для нас.
Дзеркала, і вигляди, і вигоди,
Лживі переваги на кону.
Терези схитнулися невидимо, –
Де будильник ще коротить час.
Де ідеш пустелею (а людно як!),
Міражами, рідними для нас.
Дзеркала, і вигляди, і вигоди,
Лживі переваги на кону.
Терези схитнулися невидимо, –
2018.11.21
10:42
А в екзилі цезарі
уручили бездарі
естафету в руку із руки.
Кругова порука
то єдина штука,
що єднає владу на віки.
***
уручили бездарі
естафету в руку із руки.
Кругова порука
то єдина штука,
що єднає владу на віки.
***
2018.11.21
08:21
Давай помовчимо.В обіймах тиші
душі торкнеться зрима Вічність,
озветься помислом Всевишній,
жадане небо стане ближче
і вщухне біль,що тіло тисне.
Бо ж ми удвох!Разом!Не треба ліпше.
Не треба слів.Вони вже лишні.
душі торкнеться зрима Вічність,
озветься помислом Всевишній,
жадане небо стане ближче
і вщухне біль,що тіло тисне.
Бо ж ми удвох!Разом!Не треба ліпше.
Не треба слів.Вони вже лишні.
2018.11.21
06:54
Синочкові забаглося борща
І часничку пахучого головку.
Казав Господь: "Не мстися, а прощай,
Під ляпаси мости хутенько щоку.
Але у двері гримнула біда,.
Летять у рай з Украйни душі клином.
Бо у сусіда заповідь не та -
І часничку пахучого головку.
Казав Господь: "Не мстися, а прощай,
Під ляпаси мости хутенько щоку.
Але у двері гримнула біда,.
Летять у рай з Украйни душі клином.
Бо у сусіда заповідь не та -
2018.11.21
02:14
Бог прийде Єві ксу заплітати
як донечці перед весіллям мати
наллє печалі в очі молоді…
віночком пустить по святій воді
Адама напувати у сади
де небо починається з води
де Каїнова б’ється параноя
де звірі добираються до Ноя
як донечці перед весіллям мати
наллє печалі в очі молоді…
віночком пустить по святій воді
Адама напувати у сади
де небо починається з води
де Каїнова б’ється параноя
де звірі добираються до Ноя
2018.11.21
00:30
Я сама не піду.
Прожени мене, щоб від образи
я писала вірші
і яскраві, і гнівні – тобі.
На холоднім льоду
залиши мене, чуєш, відразу,
чим раніше, тим краще –
хай гірше не буде біди.
Прожени мене, щоб від образи
я писала вірші
і яскраві, і гнівні – тобі.
На холоднім льоду
залиши мене, чуєш, відразу,
чим раніше, тим краще –
хай гірше не буде біди.
2018.11.20
22:47
Нікому не повідаю про те,
Нікому ані гадки, ані слова,
Про те, що раз, як папороть цвіте
Потайно, веселково-загадково.
Про теє, що заховано на дні
Тривожного закоханого серця.
Пригадуючи очі весняні,
Нікому ані гадки, ані слова,
Про те, що раз, як папороть цвіте
Потайно, веселково-загадково.
Про теє, що заховано на дні
Тривожного закоханого серця.
Пригадуючи очі весняні,
2018.11.20
19:08
Снігу навіяло повно.
Сипле з усіх шпарин.
І не подітись від нього,
з ковдри зробивши кокон.
Звісно, цей сніг знайомий
кожному, хто один.
Звісно, розтане.
Так само, як тануть роки.
Сипле з усіх шпарин.
І не подітись від нього,
з ковдри зробивши кокон.
Звісно, цей сніг знайомий
кожному, хто один.
Звісно, розтане.
Так само, як тануть роки.
2018.11.20
14:41
Можливо, вчені знають те,
Що мені поки що здається дивом:
Листом покривалось дерево навесні,
А восени, як і всі, бронзові шати скинуло.
Та ось у передзим’я на подив невігласам
Оголене дерево раптом... розквітло.
Дощі періщать, холодом пройма,
А
Що мені поки що здається дивом:
Листом покривалось дерево навесні,
А восени, як і всі, бронзові шати скинуло.
Та ось у передзим’я на подив невігласам
Оголене дерево раптом... розквітло.
Дощі періщать, холодом пройма,
А
2018.11.20
12:52
Ланцюг душевної неволі,
Напій гіркавий з полину...
Пішов би в тиш уже...за обрій,
Трима на світі лиш онук.
Я розлюбив. Лежав у любки,
Крутив чуттєвості самум.
Моя ж любов наклала руки,
Напій гіркавий з полину...
Пішов би в тиш уже...за обрій,
Трима на світі лиш онук.
Я розлюбив. Лежав у любки,
Крутив чуттєвості самум.
Моя ж любов наклала руки,
2018.11.20
05:40
То хліба черствого скоринка,
То мед з ікрою день при дні, –
Чому, немов невірна жінка,
Ти, доле, зраджуєш мені?
Чому прийшов і не затримавсь
Я там, куди ти привела, –
Чому сумую знов за кимось,
Немов за вітром ковила?
То мед з ікрою день при дні, –
Чому, немов невірна жінка,
Ти, доле, зраджуєш мені?
Чому прийшов і не затримавсь
Я там, куди ти привела, –
Чому сумую знов за кимось,
Немов за вітром ковила?
2018.11.20
00:56
галай~ балайський
сплін
розвіяно у вирі
& ти би так хотів
хіба хотів ~ не там
з весілля
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...сплін
розвіяно у вирі
& ти би так хотів
хіба хотів ~ не там
з весілля
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Поеми):
2018.09.05
2018.06.04
2017.11.11
2017.09.17
2017.06.14
2017.06.10
2017.04.20
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Свобода за гратами. Патріотична поема
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Свобода за гратами. Патріотична поема
Написано в співавторстві з Іриною Лівобережною - до Дня незалежності України
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
рубрика: Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
автор: Серго Сокольник
Надії Савченко, Олегу Сенцову та іншим
вірним синам та донькам України присв’ячується.
Подивись у захмарене небо -
Смутком вкрило його голубінь.
Чи душі незалежності треба,
Як не носиш свободи в собі?
А чи вільні насправді народи,
Що в сусідів стріляють з гармат?
Та палаюче сонце свободи
Кине промінь крізь темряву ґрат,
І кайдани спадуть неодмінно.
З нами – віра, і правда, і Бог.
Вірні донька та син України
Між собою ведуть діалог:
***
ОЛЕГ:
Біблії слово: «Не хлібом єдиним»
Стало за ґратами майже священним.
Мила країна, далека родина
Вкрита від мене відчуженням темним.
Я, української неньки дитя,
Разом із Кримом собі не належу!
Наше життя розтоптали, як стяг,
Вкрали підступно мою незалежність
Волю, країну і крісло в журі*.
Тіло віддали катам на поталу.
Ницо радіють зрадливі щурі,
Тяжко страждають в облозі татари.
Враже «кіно» провалило «прокат»,
Тінню Гаага вставала в фіналі…
Відрежисований гуркіт гармат
Хоче старий повторити сценарій.
Загнані звірі в безумстві своїм
Знову показують зуби зловіще.
Тільки: «Недовго вже правити їм» -
Слово з-за ґрат виривається ВІЩЕ.
***
Час летить – потривожений птах,
Промінь світлий розвіє омани,
Вкаже сонце омріяний шлях,
Ляже слово бальзамом на рани.
Хоч шляхи, мов волосся в літах,
І покрило осіннім туманом,
Батьківщина В ТОБІ пророста,
українська моя Роксолано.
***
НАДІЯ:
Я - Надія. Я людства Надія.
Я незмінна. Як світло й пітьма.
Ти такий, як і я. Розумію,
Що надії на правду нема
У катівнях, де нас поховати,
Наче волю, схотіли живцем.
Нас довіку катам не зламати,
Ми в собі Україну несем.
І нехай заблукала, зчорніла
Наша доля у цій боротьбі,
України скривавлене тіло,
Я НАДІЄЮ СТАНУ ТОБІ.
Не собі ми, а світу належим,
Час до бою за правду настав.
То тримайся звитяжно, Олеже,
На Голгофу несучи хреста.
***
Надя вільна. Та нам святкувати – не час.
Нам про інших подбати належить.
Із надіями пращури дивляться в нас,
Що збороли свою незалежність.
Тож - борися, народе, позбудься імли,
Розцвітай, як барвінок хрещатий,
Щоб у вільній країні привільно росли
В щасті, в радості наші нащадки.
* 15 вересня 2014 року, будучи в ув'язненні, Олег Сенцов був запрошений стати почесним членом журі 62-го міжнародного кінофестивалю в Сан-Себастьяні. Порожнє крісло символізувало місце в журі для Сенцова і на венеціанському кінофестивалі 2014 року.
адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672981
рубрика: Громадянська лірика
дата поступления 17.06.2016
автор: Серго Сокольник
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ | Підтримка сайту "Altopix"
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1092 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1092 seconds