ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Віктор Кучерук
2022.10.04 05:57
Ми всі чекаємо світання,
Ми всі чекаємо на день
В яскраво-сонячнім убранні
І без розривів аніде.
Ростуть на краще сподівання,
Мов чиста синь межи хмарин, –
Ми всі чекаємо світання
І тільки радісних новин.

Микола Соболь
2022.10.04 05:53
Коли душі захочеться співати,
нехай співає, що їй тій душі.
Вона знайшла у тілі свої ґрати
і сльози їй, немов комусь дощі.
Нехай співає, не переч, не треба,
поринь і ти до світлих перемін.
Настане час злетіти їй у небо,
як заячить про те церковний

Олексій Могиленко
2022.10.03 21:44
Скільки їх, безвинно убитих?
Закатованих,замордованих,замучених
на очах у маленьких дітей,
в міцних обіймах батьків ,
в лоні материнському, коли
мамине серце до останнього імпульсу
боролося за життя крихітки-кровиночки.

Козак Дума
2022.10.03 18:24
«Життя без виміру» – то треш чи парадокс?
Але таким його господар бачить…
Хто любить волейбол, хокей чи бокс,
а хто натхненно по танцполу скаче.

«Життя прожить – не поле перейти!»
Слова ці мудрі чуємо ми часто.
Воно охоплює галактики, світи,

Богдан Манюк
2022.10.03 18:14
Ти гортаєш свою самотність,
як гортають книжки старезні
ті, у кого персти, як гості,
що до затишку геть замерзли.
Все твоє в ній
в кільці чужого -
від іудів і від пілатів...
Не здіймаються в руки Бога

Віктор Кучерук
2022.10.03 05:31
Молитви, зойки і прокльони,
Рішучість, впевненість і злість, –
Працюють теж на оборону
І захист рідної землі.
Нема нечулих і бездушних,
Усі відчули біль сповна, –
Іде запекла й відчайдушна
Війна…

Микола Соболь
2022.10.03 04:54
Павук у лісі плів тенета,
гукав кохану тетерук,
а вже стріла із арбалета
летіла на пташиний звук.
На жаль так створена людина –
вбивати будь-що, будь-коли,
підступно ціляться у спину
іржею з’їдені стволи.

Іван Потьомкін
2022.10.02 23:26
Старе вино в міхи нові переливаю.
Колись воно гуло і вирувало...
Настояне на почуттях і мріях,
Воно й сьогодні грати не вгаває…
Угамуватися в нових міхах не вміє.

Євген Федчук
2022.10.02 19:32
Іван злютований метавсь
По переходах і кімнатах.
Служилий люд увесь ховавсь,
Бо поміж них кому ж не знати,
Що краще схоронитись десь,
Аніж потрапити під руку.
І увесь гнів тоді впаде
На нього – та й помре у муках.

Микола Соболь
2022.10.02 18:39
Ні бабиного літа, ні тепла.
Дощі, дощі…,
а поміж ними зливи
і клен стоїть самотній, сиротливо
розглядує себе крізь сльози скла…
Одна скотилась, як моя печаль.
А інші вслід їм байдуже, що осінь.
Крик журавлиний пролетів між с

Сергій Губерначук
2022.10.02 18:06
Я раніше – був добрішим?..
Злішим став – то й став старішим!
(З лішим спав – і пострашнішав…)
Але більш не подобрішав…
Тільки колобка зліпивши –
дещо віршики поліпшив…

24 липня 2007 р., Богдани

Віктор Кучерук
2022.10.02 06:59
Г. С...

Мовчазна, запізніла, непрохана,
Ніби осінь в ошатнім гаю, –
Ти своєю красою сполохала
Угамовану душу мою.
Золотистими, довгими віями,
На краях ворухливих повік, –

Микола Соболь
2022.10.02 05:41
Пізнавши ночі божевілля
назад не буде вороття
коли твого торкнувся тіла
була ти грішна і свята.
І подиху легке тремтіння,
і плоть розбурхана вогнем…
Чи то було гріхопадіння?
Чи шлях, що двох веде в Едем?

Іван Потьомкін
2022.10.01 19:35
Двадцять літ зі сходу на захід, з півночі на південь ходив імператор Діоклетіан, усмиряючи різномовних бунтівників. Час його названо «поверненням золотого століття». Заглянув імператор на якусь часину в Рим. І не сподобалось йому тут жити, а закортіло на

Микола Соболь
2022.10.01 05:44
Тихими переливами, дзвонами зорі
заспівала пісню квітневу Десна.
Небо ще холодне й скупе, але десь в горі
вперше чорногузи клекочуть. Весна
цього року воєнна ні сну, ні спокою…
птахи ледь взнають місцевість згорілу.
Попелища сіл. Кружляючи над рікою

Віктор Кучерук
2022.10.01 05:41
Непроглядні осінні тумани
Від світань аж до смерків щодня, –
Повз світіння листочків багряних
Без стежинок ходжу, навмання.
Мов крізь сон, поглядаю під ноги,
Щоб об щось не спіткнутись ніде, –
Час так скручує трави вологі,
Наче пряжу старанно пря
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юрій Гундарєв
2022.09.01

Самослав Желіба
2022.05.01

Алекс Чеська
2022.04.12

Чоловіче Жіноче
2022.03.19

Радченко Рудий Гриб Рудольф
2022.03.12

Сібіл Нотт
2022.03.09

Саша Серга
2022.02.01






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Вікторія Торон / Проза

 Антон
І яка ж вона гарна! Це екзотичне, витончене, смагляве, з правильними рисами, обличчя, ці темні мигдалевидні очі, у яких—оксамитові задушливі ночі Індії, яскраві кольори, нічні вогні над Гангом, фантастичний світ химерних божеств... Хоча ні, багатобожжя –це не для неї. Вона – сікх, і у них свої «святі» – суворого вигляду благородні вожді-гуру, які тримаються рукою за коштовні рукоятки кинжалів, і за кожним із них – трагічна історія звитяги, загибелі і духовний заповіт нащадкам.
Втім, матір її не відрізниш від типових індійок – багатослівних, емоційних, із характерним акцентом, до якого треба звикнути, занурених із головою у справи своїх родин і в особливу опіку про дочок, яких треба належним чином виховати, щоб з ними одружився хтось порядний, із «становищем» -- хорошою освітою і надійною роботою, десь в електроніці, звичайно... Усе ж таки – Сіліконова долина...
Щороку на Анін день народження (насправді в неї закручене індійське ім’я, але в домашньому побуті її називаюь Аня, не здогадуючись, наскільки звично це звучить для іншого народу, який нічого спільного з Індією не має) уся сім’я їздила у храм дякувати Богові за появу її на світ. Мені здавалось це дуже зворушливим і правильним. Чи їздять вони тепер?
Її мама подзвонила мені і, захлинаючись від сліз, сказала, що її дочка хоче міняти стать. Я спочатку не зрозуміла. Вона лесбіянка? Тоді нічого не потрібно міняти. Саме тут їй і місце –в годині їзди від Сан -Франциско. Ні, вона хоче міняти стать, тому що ненавидить усе, що пов’язане із жіночою фізіологією. Вже перев’язує собі груди... Для цього також є засоби – заспокоювала я її, не потрібно нічого оперувати. А, може, в неї депресія? Врешті-решт ми домовились, що вони підуть до психолога-спеціаліста з питань сексуальності і розв’яжуть цей тугий клубок конфліктуючих переживань у пошуках самоідентифікації.
Через два тижні її мати зателефонувала знову. Вона була розгублена, шокована. Спеціалістка одразу стала на сторону її дочки і сказала матері, що якщо вона не хоче остаточно втратити із нею контакт, стати їй ворогом, вона повинна погодитись із її бажанням і всіляко йому сприяти. «Ви уявляєте, --мало не плакала мати,--вона мене звинуватила у тому, що я їй перешкоджаю, що не йду назустріч».
Залишалась ще одна надія... Медикаменти, операції коштують грошей. Доки дочка закінчить навчання в університеті, доки знайде роботу і назбирає потрібну суму, пройде час і, можливо, вона передумає...
Однак і тут ми прорахувались. Маючи сильну мотивацію, Аня швидко знайшла роботу, а через роботу –медичне страхування, яке (хто б міг подумати?) оплачує усе необхідне для зміни статі. В пам’яті одразу виринули почуті й прочитані жахливі історії, коли цілі сім’ї розорювались на чиємусь лікуванні, діставши відмову у страховому покритті, а тут...
Аня телефонувала моїй дочці (як-не-як –подруги зі школи), і голос її ставав усе хрипкішим, все нижчим --вона вже приймала гормони. Вона давно обрізала своє густе чорне волосся, носила хлопчачу стрижку, її худорлява точена фігурка ховалась в охайній чоловічій сорочці навипуск і джинсах. Я уникала звертатись до неї на ім’я -- називати її «Антон», як вона тепер себе іменувала, в мене просто не повертався язик. Виручала відсутність родових закінчень у дієсловах англійської мови: скажімо, питання: «Ти бачила цей фільм?» і «Ти бачив цей фільм?» англійською звучать однаково.
Гормони робили своє діло справно, невдовзі в неї стала рости борода і вона почала голитися. Останній раз, коли вона зайшла за моєю дочкою, я заховалась за ширмою, вдаючи, що мене немає – боялась того, що побачу.
Ми зустрілись з її мамою в магазині – вона рухалась повільно, вогонь в очах згас – і я почула втомлене й глухе, ніби тяжкий камінь впав і земля здригнулась під ногами: «Вона вбила мою Аню».
Нещодавно Антон зробила «верхню» операцію. Батьки відвідали її в лікарні. Вона шукає власне помешкання, щоб жити окремо, і готується до наступного етапу...

2016




      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-20 06:07:14
Переглядів сторінки твору 1083
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.834 / 5.46)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.839 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.830
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2022.03.19 11:11
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
е ю (М.К./Л.П.) [ 2016-09-20 13:43:25 ]
Класно!..

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Вікторія Торон (Л.П./М.К.) [ 2016-09-21 00:13:38 ]
Отаке буває в житті. Дякую.