ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Олександр Сушко
2019.05.20 14:48
Перший крок у вічність, зиму, тишу...
Перший видих в сум і самоту.
Я сьогодні трішечки вже інший,
Менше світла, більше сірих дум.

З юності ступив у сиву старість,
А з клепсидри сиплеться пісок.
Над минулим пройденим печалюсь,

Олександр Сушко
2019.05.20 05:21
Та годі вже плиту ялозить!
Її годину тому тер.
Ходім кохатися у лози,
У ліжку щось воно не те.

Риплять замучені пружини,
Не пір'я - пил у подушках.
Удвох під кущиком калини

Володимир Бойко
2019.05.19 18:07
Молоти язиком отак не кожен втрапить,
Оскаженіло, аж до хрипоти.
«Безбашенний» совок, ядрьоний «русскій лапоть»,
Лише в Донбасі міг таким зрости.

В паРаші б виступав – в сортірі б замочили,
Якби патякав що наперекір.
А тут – гуляй, Васьок, валуй,

Адель Станіславська
2019.05.19 17:03
Вечір до ночі хилиться.
Дощ... Опівнічний час...
З ним опадають китиці
Цвіту, що тихо згас...

Ніч майова... Відквітнули
Буйні дзвінкі сади
Полудень ось залітує,

Ігор Деркач
2019.05.19 08:52
             І
Уже й не знаю, із якого краю
дарується оказія така –
явитися на Банковій гультяю
на інаугурацію Сушка.

Даруйте, але я не уявляю
подію дня без мого п’ятака,

Віктор Кучерук
2019.05.19 08:34
Вчепився дощ у сіру хмару
І поночіло на землі,
І грім протяжливо ударив,
Вслід сяйву блискавки в імлі.
Води нестримної краплини,
В одне єднаючи тіла, -
Мутили бачену картину
За тьмяним світлом шпарки скла...

Ванда Савранська
2019.05.19 08:21
Бузок, ви скажете, не диво,
Та поєднання – дивина:
Гранітні скелі,
Рось грайлива,
Бузок,
кохання
і весна…

Ванда Савранська
2019.05.19 08:14
В запашну весну занурююсь
поволі я,
В аромати трав, нарцисів
і бузку.
Ось і сакури розквітли,
і магнолія –
І містечко прийняло
красу таку!

Тетяна Левицька
2019.05.19 07:57
Життя складається з осколків вітражів.
Іду по них на пальцях обережно.
Якби ж то я змогла, і ти також зумів
перевернути світ мого безмежжя.

Іти вперед, не озираючись назад,
де залишилися румовищ вежі,
і дикий виноград, і безпритульний сад,

Микола Дудар
2019.05.18 19:56
Пекельний дощ вже кілька діб...
Хмаринний гнів - буденна святість
А на печі сторічний дід
Щасливий що у своїй хаті…
І не біда, на самоті
Плететься краще павутиння
Ще невідомо хто спотів
Чи він, чи сховане у скрині…

Надія Тарасюк
2019.05.18 19:51
Химерний автобус на віддалі зонтика.
Автобус…
Химерний…
У сонця на тлі.
Де тихим таким, ледь схвильованим дотиком
Сміялась тут я, і цілунок твій тлів…
Химерний автобус без кінця
І без простору,

Ярослав Чорногуз
2019.05.18 15:33
А небо знов таке сумне,
Укрите сірою габою.
І огортає враз мене
Вселенська туга – за тобою.

Вистрілює Амура лук,
Стріла у серці, у моєму.
Кривавлять рану сто розлук

Світлана Майя Залізняк
2019.05.18 14:43
Трохи правди в оман заміс
не завадить,
але ж не хоче...
Друг чи недруг мені приніс
опаперене проти ночі.

...вихваляли...
казали: ню...

Вероніка Новікова
2019.05.18 11:31
І хотіла би все сказати, але мовчу.
Ця весна, ти зважай, не кожному по плечу.
Де спадає з очей не морок, але ріка,
Там моя у твою впадає, як рід, рука.

Я сказала би: будь до мене, опісля теж.
Всі, хто мають піти — підуть. Але ти поклич.
Десь у мар

Олександр Сушко
2019.05.18 11:13
В душі любові сяє чистий промінь
Веселкою в квітучому саду.
Гармонія та лад живуть у домі,
Хоча писалось інше на роду.

Лихої долі вилито причастя,
За спиною ніхто вже не кляне.
Вгніздилася у серці пташка щастя

Любов Бенедишин
2019.05.18 09:28
Усміхаюсь, а серце плаче,
вечори – в самоті й журбі.
Я кохаю тебе.
Це значить –
я бажаю добра тобі.
Тож, відрадо моя травнева,
слів не треба і стріч не треба.
І даремні мої печалі,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Юлія Савіцька
2019.04.01

Казки Старої Ґадзюби
2019.01.29

Вікторія Їхова
2019.01.26

Іван Цимбалюк Калиновий
2019.01.21

Величко Анастасія
2019.01.16

старий Стрілець
2019.01.14

Людмила Кірєєва
2019.01.02






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Мар'ян Кондратюк к (1961) / Проза

 Та Ше (Куди Ше?!)

1. Натуралізм. Американський бойовик.
(з трешевим мордобоєм)

...удар прийшовся в голову...
Розлютило.
Ударив сильніше.
Шаленію. Заводжусь.
Б'ю ще сильніше.
- Це тобі за «павидло»!
Вцілив йому між сціплених, напівбабських губ. Ніби розмастив кулаком помаду.
- Це тобі за «вішитиє палатєнца»!
Він починає сповзати по стіні.
Заспокоюю дихання, як колись на фізкультурі.
Спокійно, наче торбину зі сміттям, беру за плечі. Підіймаю. Ставлю його на землю, питаю:
- Все нормально?
Мовчить. Мабуть, давно так не хапав.
Збільшую натиск децебелів.
Ще раз:
- Все нормально?
Шморгає носом, киває.
Урочисто оголошую:
- «П-є-р-є-ходім к п-а-л-є-тічіскім вапросам!». Щось хочеш сказати про Майдан?..
В морду.
- Не подобається мова?..
Удар!
- «Піва хочєшь»? - на пиво!..
Ще один удар!
- Це тобі за жлобське місто.
В будку!
- Це тобі за хліб по 10грн...
В писок!
- Це тобі за тарганів у гуртожитку, за бидлоту таку, як і ти, серед сусідів!
Знову вирівнюю своє дихання.
Оглядаю всю цю картину з «Вбити Біла».
Квентін був би задоволений.
Кров по стінах і підлозі...
Кинув його на підлогу.
Голову - в унітаз і перевищуючи допустимий рівень децибелів:
- Наступного разу щось проти мене скажеш — утоплю!!! Шукай інших!
...і випустив з рук.
Віддаю честь:
- Хенесі - не п'ю (бо печія)! Шаурмою - гидую! Дорогих тачок не маю. І мати не буду... і кеди в мене стерті…
Сцена завершується намаганням клацнути каблуками стоптаних кедів!..





2.Соцреалізм.
(патетична «трагедія»)
(майже за Олександром Корнійчуком та Всеволодом Вишневським)
Засідання деканату.

- …Передовсім, тут тільки одне рішення може бути.
- Колеги, хто, що про нього думає? Як будемо питання вирішувати?
- От цей! Курить біля вікон моєї кафедри, до мігрені курить. До моєї мігрені!
- Та це не той! Ви плутаєте його з Гаврилюком!
- Він мої пари просипає постійно! Як би він сесію здав?
- Та то теж Гаврилюк.
- Та ну вас, Вікторіє Сергіївно!
- Я Віолета Андрієвна!
- Конференція непогана, тільки хто той мужик з бородою?
- Батюшка?..
- Може, таки розклад обговоримо. У мене україністи вилітають з графіку в середу!
- Та який розклад, коли тут таке?!
- Мордобій в туалеті! Такого у нас ще не було! Цих хлопців і так... не пальцями на руках, а фалангами одного пальця можна перелічити!
- У вас такий гарний аромат парфумів.
- Коли той у відставку піде?
- Виганяти студента!
- … а вчора у Верховній Раді..
- А я Шустера дивився.
- Ви знаєте, за що побив?
- Автомат з кавою дав чай замість кави! І решти вже давно не дає.
- У магістрів там одна в декрет іде.
- Він його побив... Бо той прочитав його твір... Цей приніс мені на кафедру. А той прочитав і підняв на сміх!
- Що ж він написав?
- І як я буду жити на цій вулиці, якщо її тепер так названо?
- Маю знижковий купон...
- І це, бачите, у такому престижному...
- Торба то порвалась і кров по землі...
- Ну, він вірші непогані писав. Шкода виганяти. Як завідувач кафедри, хочу врятувати його... Але ж...
- ...і от до чого, до чого те Ваше «я на виступ не записувалась» на вченій раді? Ви все ніяк не можете заспокоїтись?
- Зачитую!...

3. Сюрреалізм.
(майже за Елюаром та Бунюелем).

«Куди Ше?»


Все відбувається у стінах закладу імені Ше.
Тут проситься одне питання: куди ще Ше?
Якраз тривали дні Та Ше.
Ситуація в країні не змінювалась.
Обіцяли весну на сході, але досі заощаджують електроенергію.
Щоденно в університеті Ше о 19:00 вимикалось світло.
Літає безногий свічкар і начакловує інтимне освітлення до наступного дня Божого.
О 15:00 щоденна молитва на Ше.
Він став богом у цих стінах.
Більшість студенток на парах спіткала аритмія від тих картин з ним... На картинах Та. З шапкою - без шапки.
Але з поглядом.
Ті очі, які диктували дівчатам хотіти дітей від Ше.
Була одна дівчинка - Текаринка, яка мріяла більше за всіх.
Читала Забужко, крутила бігудята та мріяла про Та.
Вона знала легенду, яка ходила їдальнею більше, ніж аромат котлет.
Легенда: якщо закінчити бакалаврат, пройти магістратуру і осилити аспірантуру, то... У голові утвориться зигота думки і розуму...
Невдовзі ти зустрінеш Ше.
А він, за легендою, десь у потаємній кімнаті та ходить у бібліотеку... після 21-ої.
Тому Текаринка крутила бігудята, читала Забужко і мріяла про магістратуру.
Вчилась там і Божена.
Вона рано закохалась...
Ще й не у Ше.
Вона любила читати. Вміла ділити літературу на різну. Розуміла, що є хороша - є погана.
Божена не любила днів Ше.
І не відвідувала молитов йому.
Не писала, як усі, стішки.
Не покладала, як усі, до пам'ятника йому таке.

Легенда була правдивою.
Між 28 і 69 аудиторіями Ше жив.
Днем перепочивав, думав про дівчат.
Вночі тужив за Вкраїну.
Шукав вісті. Читав, доки горіли свічки.
До нього навідувались професори.
Рідко таке було. Але було.
До Ше ходив друг Па Ку.
Вони згадували молоді роки.
Ку все розповідав про свій новий роман “Чорна вада".


Нещодавно викладачка, яка тільки-но стала професором, померла від розриву серця. Між студентів ходили плітки, що викладачка просто затрималась на роботі, вже йшла коридором, серед світла свічок, до виходу, а тут Ше з їдальні йде, котлети несе...
...
Божена читала про вічне повернення у «Так казав Заратустра».
Ні-ні!
Не Кокотюху, а Ніцше. Саме — Ніцше.
Тим часом Текаринка хотіла опинитися на місці молодої професорки, що зустріла Та.
Божені думалось про літо. Дивилась на котів, на листя, на квіти, на хмари. Закоханою була...
А Текаринка хотіла опинитися з Та.

Божена перейшла на Мілана Кундеру. Потім на Гюнтера Грасса. А потім...
Одного вечора вона вирішила повернутись до пошуків щоденників Ніцше.

Пара.
- Сьогодні ми проходимо тему під назвою "Та Ше".
Оголосила викладачка.
Вона розповідала...
Всі були впевнені, що вечір викладачки минув з недосяжним Ше.
Вона такі подробиці розповідала...
І на її шиї був синець...
Студенти здогадались, що вчора відбулось...
Так, викладачка справді була з Ше минулого вечора, але...
Синець дістався від чоловіка. Дружина повернулась о 23-ій. Тому її він душив до півсмерті.
От і синець.
Текаринка не наважилась підійти до викладачки, хоч хотіла запитати: "Як той Шеее?".
Божена - підійшла. Поспитала: "У нашій бібліотеці є щоденники Ніцше?"
Викладачка кивнула головою та попередила, що їх не видають з собою.

Поки Боженин Він робив домашнє, Божена пішла у бібліотеку.
Хто Він?
Носив кеди, читав, грав. Божена з ним ділилась усіма потаємними думками і бутербродами, як і він з нею.
...
18:57.
Знайшла потрібне.
Читала.
А раптом стало тихо і згасла одна свічка.
Вона не відірвала погляд від читва.
Ше зайшов у читальню.
Підсів прямо до неї.
Звернувся:
- Добридень!
Божена тихо:
- Доброго!
Продовжує читати.
Ше не знає, що сказати.
Він сидить і чекає.
Божені заболіли очі
Поклала закладку.
Та:
- А ти не злякалась.
Божена:
- Я ж не лякатись прийшла.
- Ніцше читаєш? А я теж щоденника писав...
Божена мовчить.
Ше:
- Ти не впізнала?
Божена:
- Най буде так. Вас забагато тут... Як зараз: буквально, так і днем у цих стінах... (бо постійно тут усі молилися на Ше).
- Розумієш, я хотів бути іншим, просто дати людям заповіді добра, а вони з мене зробили...
- Я теж дивилась фільм "Людина землі".
- Та сміхом я ж...
Божена повернулась в гуртожиток.
Вночі у неї все було добре, поки Текаринка длубала пальцем мозок.

Наступного дня було те ж...
Ше:
- А хочеш я тебе намалюю?
Божена:
- Мій Він (той, хто був ковдрою і подушкою Божени) каже, що у Мунка є картини, ніби змальовані з мене...
- А я був на Майдані...
- ВСІ КОЛИСЬ БУЛИ НА МАЙДАНІ.
- А я був на Майдані як просто людина Божа і ходив між людей Божих!

І таке продовжувалось ще кілька тижнів.
Та виявився розумним.
Все ж Божена говорила іноді з ним.
Про все говорили.
Дискутували вони.
Божена:
- У мене ще є Він. Хочеш, я Його приведу. Він теж зможе щось сказати про це. На гітарі пограє. Поспіваємо щось...
Та:
- Виходь за мене і я вийду на світло! Всі дізнаються, що я живий!
- Ша, Ше... Читай Ніцше.
І пішла Божена до свого Його.

Текаринка плойкою пропалила волосся і вже йде на фіг з цього тексту.
...
Ше так і живе, як жив до того.
Поки Божена читає.


4. Повернення до простоти. Екзистенційний вестерн. (спроба наблизитись до Сартра і Камю)

Прокинувся в електричці. Прощавай, дорога до Києва! Я не сумуватиму!
В Козятині в тамбур підсіла бабця з козою. З тамбура її вигнали. У самому вагоні пахне «ще ліпше». Бабця створила конкуренцію для «Чай, кофе, маккофе»: продає фреш-молоко кози. Надії не розтрощились. Не знаю, що на душі. Блюзово-блюзово... До Шепетівки ще стільки їхати. Батьки переслали гроші на квиток. Збиті кісточки кулаків вже зажили. Обідав слиною. Светр зовсім збився... Від мене вже тхне потягом. Але... батьки завжди радітимуть моєму приїзду. Сказали, що робота є. Стільки лагодити, стільки будувати... Буду, як просто людина Божа, жити між людей Божих.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2016-09-29 21:59:51
Переглядів сторінки твору 596
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 0 / --  (4.008 / 5.25)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (0 / 0)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.797
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми САТИРА Й ГУМОР
ФАНТАСТИКА
ФЕНТЕЗІ
ЩОДЕННИК
РОМАНТИЧНА ПРОЗА
ІРОНІЧНИЙ РЕАЛІЗМ, НЕОРЕАЛІЗМ
КАЗКИ
Спейс-арт
Людина і тоталітаризм, проза
Еротична проза
Наша міфологія, проза
Дамський клуб, проза
Автор востаннє на сайті 2016.09.29 22:02
Автор у цю хвилину відсутній