Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.07.12
21:59
Заплющив очі. Темрява сліпа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
Минуле та майбутнє застелила.
Посеред ночі витончене "па"
Виконує нічне ясне світило.
Слова юрби, солоні, мов ропа,
Окупували правду, цвіллю вкрили.
Наївне серце сольно виступа
2026.07.12
21:51
я розумію: надим горя,
донебне пасмо голосінь,
баюри крові - барв кагору
це нині, млин, не шарм, а тінь,
що впала, втялася, всіклася
в сумління, в тишу за вікном
іще живих. Не має спасу
донебне пасмо голосінь,
баюри крові - барв кагору
це нині, млин, не шарм, а тінь,
що впала, втялася, всіклася
в сумління, в тишу за вікном
іще живих. Не має спасу
2026.07.12
19:49
Очі срібні дзеркал,
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
Вкриті ковдрою ноги,
Світ здивованих…спів,
Відчайдушне тепер,
Чи до сну берегам
В журавлях одноногих,
У тонкому відлунні
2026.07.12
15:11
Могутнє царство Лідія лежить,
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
Малоазійські обійма простори
Від Чорного по Середземне море.
На сході Галіс стрімко з гір біжить.
Нема царя могутніше, ніж Крез,
Нема царя багатшого за нього.
Йому, напевно помагають боги.
А у царя найбільший інтерес
2026.07.12
13:42
Насувається сніг всеохопний,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
Він тотальний, могутній, німий.
То нахабний, як збуджений гопник,
То пестливий, сумний, осяйний.
Насувається сніг так епічно,
Наче думи, поеми зими.
Насувається катастрофічно,
2026.07.12
12:08
Душа віршами з тіла проривається -
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
душі дарма, що тілові болить,
що кожна кракелюрочка і зсадина
за тим віршем зривається...ще мить
і ти - не ти, а вже розхвилля видиху,
кометний хвіст, що розпилив себе
у чорний простір - у порожність витихлу
2026.07.12
10:33
ми на березі ріки
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
в золотому рейві
є дешеві цигарки
алкоголь дешевий
не гламурний і не пляж
де усяк волає
відчуття собі завваж
терпкуваті скраю
2026.07.12
10:31
люблю римовані вірші
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
без реповипендрендів
та в час нарації і ші
вони уже не в тренді
у стовпчик проза й недорим
і білі вірші з ними…. –
і що робити з тим усім
2026.07.12
07:20
Поки сонця-світу -
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
Доки ясний день, -
Жайвір шле з привітом
Радісних пісень.
Золотиться жито,
Соняхи в цвіту, -
Як же захистити
Цю красу святу?
2026.07.12
06:37
СПАЛАХ ДРУГИЙ. «СТУПАЙ, СЕСТРО, НА БІЛЕ ПОЛОТНО…»
За вузьким вікном-бійницею монастиря Адмонта невситима різдвяна віхола на мить затихла, лишаючи по собі важку, липку тишу. У кутку келії сестра Беата беззвучно, мов тінь, підійшла до столу, щоб замінит
2026.07.11
21:12
Це, донечко моя, випробування.
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
Це так тебе спитує світ падкий -
чи не розбудеш гніву, чи дурману,
чи блекоти не висієш таки
на плесах тих, де так було привітно -
а ближче глянеш - то гієнне дно.
Моя лелітко, ясочко, мудрине,
2026.07.11
20:27
Де ви нащадки богів?-
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
Є ще між вами сміливці
В темряві давніх світів
Там, де блукає Тіфон?
Знати про тще наперед,
Чи пронестися таємно,
Кучері долі змастив,
2026.07.11
19:32
Мокре зникає шосе
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
В матриці сірих зон.
Все, що було, не все.
Сон це чи полігон?
Віддаль між нами росте.
Тіні дрижать на склі.
Місто німе й пусте
Гасне в мазутній млі.
2026.07.11
18:21
Гуляє тиша опівнічним містом,
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
Вогні зірниць ясніші кришталю, -
Усе навколо невичерпним змістом
Наповнює поезію мою.
Вчуваюся, вглядаюся, радію
І подумки наспівую мотив
Тієї пісні, що зродив, як мрію,
Високого піднесення порив.
2026.07.11
13:27
Я не марную час у муках,
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
А плавлю в зливок золотий.
У неповторних ніжних звуках
Рушають рятівні плоти.
Переливаю час в новітній
Прозорий дорогий алмаз.
І візерунками на вікнах
Постане вірш у певний час.
2026.07.11
13:19
пригадував як падав дощ
в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...в містечку де потворні лиця
чи невиразні все одно
нема на кого подивиться
книгарень там чи кінозалів
так само не знайти хоча
кіоск був при автовокзалі
із назвою союзпечать
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.06.11
2026.04.09
2026.02.11
2025.11.29
2025.04.24
2025.01.25
2024.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Серго Сокольник /
Поеми
Епікурійське. Маленька поема ( 16+ )
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Епікурійське. Маленька поема ( 16+ )
Безлисті кущі у судомині корчить
Від теми, що вітром накладено порчу
На їх існування в буремному світі...
Ну що ж... Ми, філософи, чаєм зігріті
Удвох біля вогнища... Думи прозорі...
Ми ловим чашкАми залізними зорі,
Що падають з неба думками ясними...
Думки про війну... Ми вже звиклися з ними...
Про підлість думки... Про брехню... Про сміливість...
Щоб хтось у майбутнє з минулого вивіз
Країну, що, бачиш, у світі існує,
Та світ її голосу ніби не чує,
Бо втомлений світ. І воєнні новини
Сприймає, немов особисті провини
Отих, що воюють. Жалійтесь на себе...
...І пара від чаю у зоряне небо
Зліта, мов молитва Богам споконвічним...
Ні. Нас не торкнеться розпечений відчай,
Неначе з багаття злетіла жарина...
Моя поетесо! Філософе! Спину
Мою обійнявши, торкнися губами
Неголених щік... Сум не прийде за нами,
Бо зло із добром наче ходить по колу
У мандрах світів... Філософії школа
Сприймається легше буремної ночі...
Та допито чай... Ти кохатися хочеш?
Пішли до намету! Хай світ зачекає
Летіти в безодню, допоки кохаю
Твоє я від хтивості вигнуте тіло...
Он знову нам зірка в долоні злетіла
На щастя, на долю... Ходімо скоріше!..
Ти, світе, без нас свої справи вирішуй!..
Нехай диспутують Боги-освітяни,
Чи можна тебе ще привести до тями,
А ми у нестямі сплетемось тілами-
Прогресу сумнівному антиреклама,
Як гаяти час не на війни чи працю,
Не на... Бо і так він давно вже у ср.ці,
Здурілий від крові фантом недобитий.
А нам із тобою кохатись. Любити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112701198
Від теми, що вітром накладено порчу
На їх існування в буремному світі...
Ну що ж... Ми, філософи, чаєм зігріті
Удвох біля вогнища... Думи прозорі...
Ми ловим чашкАми залізними зорі,
Що падають з неба думками ясними...
Думки про війну... Ми вже звиклися з ними...
Про підлість думки... Про брехню... Про сміливість...
Щоб хтось у майбутнє з минулого вивіз
Країну, що, бачиш, у світі існує,
Та світ її голосу ніби не чує,
Бо втомлений світ. І воєнні новини
Сприймає, немов особисті провини
Отих, що воюють. Жалійтесь на себе...
...І пара від чаю у зоряне небо
Зліта, мов молитва Богам споконвічним...
Ні. Нас не торкнеться розпечений відчай,
Неначе з багаття злетіла жарина...
Моя поетесо! Філософе! Спину
Мою обійнявши, торкнися губами
Неголених щік... Сум не прийде за нами,
Бо зло із добром наче ходить по колу
У мандрах світів... Філософії школа
Сприймається легше буремної ночі...
Та допито чай... Ти кохатися хочеш?
Пішли до намету! Хай світ зачекає
Летіти в безодню, допоки кохаю
Твоє я від хтивості вигнуте тіло...
Он знову нам зірка в долоні злетіла
На щастя, на долю... Ходімо скоріше!..
Ти, світе, без нас свої справи вирішуй!..
Нехай диспутують Боги-освітяни,
Чи можна тебе ще привести до тями,
А ми у нестямі сплетемось тілами-
Прогресу сумнівному антиреклама,
Як гаяти час не на війни чи працю,
Не на... Бо і так він давно вже у ср.ці,
Здурілий від крові фантом недобитий.
А нам із тобою кохатись. Любити.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116112701198
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
