ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Микола Дудар
2018.04.21 19:41
Знову звучатиме Моцарт
На перехресті думок
Погляд зупиниться: - Що це?…
Перший - найважчий крок

Ти, відповідно, вже поруч
Обрій привабливих губ…
Корчить дочасно свій обруч

Ігор Деркач
2018.04.21 13:37
Що проминає, того вже немає.
Отак і нас не буде, як мине
останній день утраченого раю,
де ще буяє житіє земне..

Іду по лісу, чи гуляю полем,
або на сонці грію тілеса –
я наодинці із душевним болем,

Олександр Сушко
2018.04.21 12:17
Од праці горб. Втомився, аж змалів.
Ручиці прикипіли до лопати.
Буколіки потрібні цій землі,
Комусь природу варто описати.

Поклони б'ють земельці селюки,
Іде ратай з відром вівса за плугом.
Утніть, брати, величне, на віки -

Світлана Майя Залізняк
2018.04.21 11:54
А Цицерон оспівує цицьки,
між без'язиких розсипає перли.
Його поез не сплутаєш ні з ким,
читайте від Опішні до Говерли.

Встигає в дощ садити картоплі,
ловити щук, білити вишню, сливку,
ховає пера гусячі в дуплі,

Сонце Місяць
2018.04.21 06:37
бездонна лазур берлінська
& вирій вкрай запустів
& крізь квітневості
шугають птахів дітиська

маршує цісарське військо
з-за блиску його мов стій
міські конспірологи зблизька

Серго Сокольник
2018.04.21 03:03
Спорожніла карафа бажань,
Що її Усевишній відміряв,
І з"явилось питання питань
Міри шалу відпитої щиро,
Ким постали на грані зими
Ми, оголені, мов перед Богом?..
Ти вказівкою серця прийми
У майбутнє на мапі дорогу,

Ярослав Чорногуз
2018.04.21 00:31
Цвітуть сади і серце завмирає
Від солоду і хмелю, і жаги.
У цьому передпокої розмаю
Замріяно всміхаються Боги.

Рожева ласка розлилась високо.
У щебеті пташинім ожива,
Відсвічує на сонці, пестить око

Іван Потьомкін
2018.04.20 21:22
Не знаю, как других выходцев из бывшего Союза, но меня по старой советской привычке и в Израиле где-то около одиннадцати утра так и тянет к производственной гимнастике. Рабочий день начинается в семь и к этому времени в самом деле хочется подразмять

Вікторія Лимарівна
2018.04.20 16:30
Слова… Вони вміло розбуджують вмить.
Відкриють цікавий навколишній світ.
Далекий, привабливий, загадковий.
Відчуємо потяг не випадковий:
В пізнанні збагатимо внутрішній світ,
Стосунки взаємні , та й розум не спить.

Слова… Вони стислі бувають, гірк

Оксана Дністран
2018.04.20 09:38
Наворожи мені себе, як ти лиш вмієш,
Так всепроникно - до судин і так стихійно -
До букв і ком серцебиття, до філіграні,
У круговерті весняній, у довгожданій.

До дна ніколи лиш не дай себе пізнати,
Щоб не гірчив оп

Леся Геник
2018.04.20 09:29
О туго моя темноока...
О мученько сива моя...
Найважче з тобою до року,
а потім - ти вже, як cвоя.

А після - ти, наче родина.
І в будні не йдеш, і до свят,
уперто уже й безупинно

Олександр Сушко
2018.04.20 09:15
Усе життя мій брат куняв-дрімав.
А як не спав - чуже хапав у руки.
Тепер фінал, жалітися дарма -
У злиднях помиратимуть онуки.

До цього йшло. Все решта - балачки.
Уся країна лазить попідтинням.
На чужині кайлують діточки,

Сонце Місяць
2018.04.20 06:34
Насправді тебе поймає тільки все разом, без окремості. Пилюга на вулицях мабуть та, що був сніг. За пилюгою звичним гіпертекстом шедеври у миттєвості вавилонській, надалі безхмарній

Марґо Ґейко
2018.04.19 22:53
Здавна казали мислителі Сходу –
Двічі не зайдеш у ту ж саму воду.
Я уявляю собі це інакше –
Все, що було, залишається. Наче.

Бог розділив твердь і воду. Відтоді
Здійснює коло вода у природі.
Лине в людину і в світ із людини,

Ігор Деркач
2018.04.19 20:21
У мене є дитяче запитання
можливо і на голову мою,
яке собі, буває, задаю:
- А що то буде як мене не стане
у цьому нікудишньому раю?

Я не боюся, що Отець почує
крамолою озвучені уста.

Микола Дудар
2018.04.19 13:55
Сегмент жаровні… жару повно
І настрій наче без питань…
Ти споглядаєш оком Овна
А я Тільцем, чомусь, поглянь
Як виглядає наш таблоїд…
На цілий всесвіт зокрема
І ми удвох, нас тільки двоє
В кімнаті затишно, зима
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Юля Костюк
2018.01.11

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Ірина Вовк
2017.06.10

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Рецензії

 Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук
Я буду жити тут, де квiти
Ростуть у свiт з дитячих рук,
I де не знають Божi дiти
А нi опiк, а нi порук.
(Сергій Татчин)

Завдання поезії - повертати словам їх первісне значення, - здається, саме так просто і водночас глобально сформулював завдання для поезії Поль Елюар.
Якщо не сприймати цей вислів як афоризм , а як одне з Правил у творчості, тоді починаєш краще розуміти поетичні інтенції Сергія Татчина. Читаючи його вірші, переконуєшся, що не має зужитих тем, ритмів, рим. Він уникає метафоричних кросвордів. Адже метафорою має бути увесь вірш, а не окремий рядок чи два. У його арсеналі – проста, розмовна, але водночас вишукана лексика.
Однак ці вірші не мали б такої вартості, якби не одна їх особливість. Вони міцно „прошиті” почуттями автора, його глибокою вірою в Бога, любов’ю до жінки. У них відчувається непідробний трагізм людини, яка отримуючи удари життя, переживає, але не губить рівноваги. На противагу цьому світові вона вибудовує власний, „де квiти ростуть у свiт з дитячих рук”. І, можливо, з часом ці два світи-антиподи зіллються в один. Принаймні для автора.
Сергій Татчин вміє повертати затертим словам їх первісне значення, так само як і почуттям.
А щодо зауважень, то їх легко може зробити й редактор майбутньої книжки цього автора.





Найвища оцінка Андрій Зланіч 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Майстер Рим 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 15:48:59
Переглядів сторінки твору 5968
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.120 / 5.5  (5.188 / 5.7)
* Рейтинг "Майстерень" 5.100 / 5.5  (5.224 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-18 18:32:41 ]
Приємно, коли у автора з*являється додаткова сторінка, де, певно, можна і відійти від суто поетичних тем. Бо ж, якщо вже й говорити "ПРО СЕРГІЯ ТАТЧИНА", то, впевений, не тілько поезіями цей мальчонка цікавий товариству.
Сергію, особисто мене зацікавив Ваш профайл, зокрема Ваше захоплення живописом. Якщо можна, просто "тут та зараз", для всіх трохи розкрийте й цю частку Вашої поетичної природи. Впевнений, всім буде цікаво. А мені якось натякніть, чи часом Ви не цікавитеся чимось на кшталт "3ds max" або "Maya", бо ж якщо Ви поет, ще й художню освіту маєте, то у Вас єдина дорога. В дізігн :)
На ці думки мене також наштовхує Ваше сміливе поводження в одному з дійсно непересічних творів з такими тендітними дітлахами Біла Гейтса та Лінуса Торвалдса ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 20:38:43 ]
Я вважаю, що Василь Терещук практично започаткував на наших сторінках цікаву річ, технічну реалізацію якої ми обумовили з програмістами, - сторінку рецензій до авторської поетичної творчості (до аналітичної, між іншим, теж).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 21:08:42 ]
Щодо моїх поглядів на творчість Сергія Татчина, то із задоволенням вискажу декілька думок. Мені очевидно, що пан Сергій тонко відчуває той, ідеальний своєму особистісному покрою, плин образів, які потім вдягає в доречні слова. Так ось робота над цими одежами постійно вдосконалюється. Не думаю, що характер течії особливо змінюватиметься, - це його води, прозорі для світла і відомі своїми безпечними і небезпечними глибинами. І поетичні процеси в них - не хаотичні турбуленції, а рух усього масиву. Інша справа, як із цим всім собі давати раду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-02-19 01:02:27 ]
Зайшов на сайт і був, шановні, вельми збентежений і зворушений Вашою увагою до мого доробку. Це досить зненацька, а тому більш розгорнуто на поставлені питання відносно мого творчого світогляду відповім пізніше. Єдине, що поки хочу сказати – що тематика, ритміка і „риміка „ моєї сьогоднішньої творчості – с в і д о м а. А не тому що я не можу писати інакше. На сьогодення маю такий погляд на речі. І це не підсвідомий страх вийти за межі традиційного поетичного поля, „води якого відомі своїми небезпечними і безпечними глибинами”, а навпаки – свідоме повернення до цього поля і його осмислення. Як дуже влучно зазначили пани Василь Терещук та Поль Елюар – повертати словам їх первісне значення (цього виразу я, невіглас, раніше не чув)... Не штучно ускладнювати мову і думку, хоча я не проти і цього процесу, а знайти єдиним вірним словам їх єдине вірне місце... Ясна, сильна і щемна простота – вона часом заскладніша самих неймовірних метафоричних нагромаджень. Ви, як поети, не можете цього не знати. Навпаки – за ускладненістю словотворення легше сховати власну безпомічність... Тобто – творити можна, і процес тут легко може вийти на перше місце, перерісши сам в себе, а сягнути глибини, самої серцевини – не завжди. Тому що потрібно мати просту, ясну і сильну ціль, яка потребує таких же методів слововтілення... В МЕНШУ КІЛЬКІСТЬ СЛІВ ВАЖЧЕ ВКЛАСТИ СЕРЦЕ (от як сказав – аж зашарівся)... Так склалися обставини, що я пишу двома мовами і в моєму доробку є різні поезії. Є й перевантажені різними речами – метафорами, смислами, планами... І те що я сьогодні висловлюю свої думки саме так – це абсолютно свідомо. Головне – щоб творчі акти були не окремими „турбуленціями” одинокого розрізненого віршування, як дуже слушно зауважив пан Ляшкевич, а цілісним с в і д о м и м рухом в напрямку власної творчої мети, яку повинен мати кожен, в кого вірші (поезія) є вже частиною тіла. Навіть не душі, а власне – тіла. Єдине, на чому хочу ще раз наголосити – що сила віршу (зараз – не про технічну досконалість, це само собою) напряму залежить від міри серця, що доклав автор. Саме тоді твір відокремлюється і живе самостійним життям. А це і є необхідною ознакою поезії. А от про зміни „характеру течії” загадувати ранувато. Кожен день ми інші. А прогнози, як вчить життя, майже ніколи не збуваються.
Трохи нервово і уривчасто – вибачайте. Підготуюсь – виправлюсь.
Вірші викладені мішано і хронологічно навпаки.

Відносно інтересу Андрія – все вірно: дізігн мене боком не обійшов. Це – відредагована версія профайлу. До цього там значилось: працюю в сфері дизайну. Але я подумав що це дуже вже анкетно. То ж – для Вас: закінчив Московську Текстильну Академію – факультет прикладного мистецтва. Займаюсь дизайном, пишу (малюю) олією (маслом).
З комп”ютером маю справу досить давно, але от постійно до Інтернету долучився тільки восени, раніше не мав змоги. Жалкую...

Дякую всім за добрі слова і увагу. Давайте спілкуватись щільніше.
І добре якщо в кожного буде своя творчо-критична сторінка.
Щиро Ваш.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-09-04 22:24:31 ]
Сергію, смійтеся хоч три дні. Сьогодні читав Ваші вірші тещі і дружині (обидві російські філологині). "В галактичній війні 33-го року..." та інші. Сказали, що попри трагізм та надрив в них є оптимістичне начало, на відміну від моїх. Довго доводив їм, що і в моїх оптимізму хватає - не вийшло. Щось давно не пишуться вірші про любов. Ви часом не Скорпіон?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-09-06 18:09:04 ]
ви, мабуть, самі скорпіон, раз питаєте... зізнавайтеся?:)
не сміятимусь - мої вірші постійно читають тещам&дружинам, чесслово. бо більше ніхто не хоче слухати. а тещу з дружиною можна взяти примусом:)
а стосовно оптимістичного начала, то воно - наше всьо. без нього нікуди.
передавайте тещі й дружині мій респект - за добрі слова.

щироваш.