ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Анонім Я Саландяк
2017.11.22 15:32
Апріорність-антиципація-передбачення досвіду... ... згідно Канта*: “Ми справді спроможні перенестись у простори синтетичної свідомості апріорно - випереджаючи знання, подібно цим-таким розсудковим основоположенням, які там, для цього, передбачають (ant

Марія Дем'янюк
2017.11.22 15:03
Зорі до неба підв'язує нічка...
Сині,багряні,рожеві,зелені.
Ними милується вигнута річка:
Дотики хвильок такі одкровенні.

Тішаться також смереки високі -
Прагнуть дістати і вплести у віти,
Щоб дивували вогні одинокі

Олександр Сушко
2017.11.22 11:55
У мняки-підобцасника біда:
Давно не розгиналися коліна.
Лежить на грудях гарпії п'ята -
Захомутала козака дружина.

Нектар кохання вивітрився, згірк,
Рука до скроні притуля пістолю.
Хіба так можна? Ти - самець, мужик!

Вікторія Торон
2017.11.22 10:04
«Сподіваюсь, у вас є страховка?», --сказав він, виходячи з машини. «Звичайно», --відповіла я, намагаючись не дивитись на свіжеобідраний (мною!) бік його машини, біля якої я спробувала запаркуватись . Навіть я, яка зовсім не розуміється на марках машин і н

Олександр Сушко
2017.11.22 07:28
Гіпотетично – я тебе люблю.
Але насправді – з часником пампушку.
Ось-ось усуну шию у петлю,
Давно чортяка шавкотить на вушко.

Вгодовуєш, неначе кабана,
Усе смачне, гаряче, соковите.
Ще трохи і мені капець, хана,

Олександр Сушко
2017.11.22 07:27
Задрати б сукню і згадати юність…
Стогнали в ніч розпалені дівки…
Для молодих – кохання – це не грубість.
Та інші у підтоптаних смаки.

А на руках вовтузиться онука.
Сміється тихо, поринає в сон.
Жона ж на кухні розтинає курку –

Микола Соболь
2017.11.22 05:16
Ти де, козаче? Знає тільки степ.
Бо рясно-рясно всіяний кістками.
Омитий кров’ю. Довгими віками
Оплакуємо ми твій братський склеп.

Не має ні могил, ані хрестів.
Така ціна є вольності народу.
Тяжка оплата за свою свободу.

Ніка Новікова
2017.11.22 01:46
Іди, молодша сестро, принеси води.
В саду розквітнув місяць, видно де нести.
Дивися попід ноги, не ступай в сліди,
бо хто би цим шляхом до тебе не ходив,
у грудях йому тихо.

Іди, молодша сестро, хустку надягни.
Хай сніг тобі залишить пасмо сивини.

Ніка Новікова
2017.11.22 01:45
На споді кожного сну живе Кам'яна ріка,
Смарагдові води, розкраяні береги.
Вода її живодайна, але гірка,
Серце її неторкане ще ніким.
Ти говорила: "Якщо я колись пірну
Та загублюся в льодах Кам'яної ріки,
Не ходи за мною, не закликай весну,
І ко

Ніка Новікова
2017.11.22 01:45
Пливи, мій човне золотий, палай, пливи.
Від ніг, крізь тіло до самої голови.
Пливи і дихай. Від зими і до весни.
Мене додому, дім у мене поверни.

Послухай, човне, я до тебе говорю.
Знайди у всесвіті одну мою зорю.

Маркіяна Рай
2017.11.22 00:32
Гавкаєш, друже? Може, - то тяга дужа
З місячних кратерів кличе тебе на чай?
Я - неприручена, а неприрученим, знай,
Не розквітала ще жодна тамтешня ружа.

Що ж, ти мене покинеш в повню, як темінь повну.
Ти, що єдиний вірний, що двері мої стеріг.
Там

Микола Дудар
2017.11.21 23:56
Півшклянки сонця натщесерце…
Огулом вийдете на друм
Вечистий він - і ще не стерся
Серед пісенности і дум…
Хай кожен з Вас по сантиметру
Здолає їх ще за життя
- Куди Ви, друже?..
- В Царство Мертвих…

Ярослав Чорногуз
2017.11.21 23:53
Біля каміна відпочинь душею,
Де дрова тріскотять так мило у вогні…
Ти ніби за реальності межею…
І вже приходять видива сяйні.

Душа пашить, немов полум`яніє,
І спокій золотий з`являється в очах,
І лижуть язики поліна, ніби змії,

Сергій Гупало
2017.11.21 18:55
Нещодавно у відомому столичному видавництві «Український пріоритет» вийшла книга поезій Сергія Гупала «Моя несподівана радість», у якій – вірші різнопланового звучання, з неповторним відчуттям, осмисленням нашої епохи. Автор не цурається і вічних питань –

Олександр Сушко
2017.11.21 17:25
Засмерділа знову "руська водка",
На кордоні зламують замки:
Пруть кокошник і косоворотка,
Плачуть вишиванки та вінки.

Ненаситні плямкають ротяки,
Підла гусінь лізе у сади.
Це - сусіди. Упирі, чортяки,

Іван Потьомкін
2017.11.21 17:12
– Что скажешь? – cпросил я Алексея, протягивая старое фото, когда почти через год мы наконец-то встретились снова на нейтральной территории. – А что тут скажешь? Юная и хорошенькая. Твоя в девичестве? – Нет. Но прочти, что написано на обратной стороне.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Рецензії):

Олександр Подвишенний
2017.11.16

Лариса Пугачук
2016.03.01

Богдан Завідняк
2016.02.29

Іолана Тимочко
2015.03.20

Ольга Значкова
2014.09.19

Олександра Камінчанська
2014.05.03

Василь Закарпатець
2014.04.27






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Сергій Татчин / Рецензії

 Про Сергія Татчина. Автор Василь Терещук
Я буду жити тут, де квiти
Ростуть у свiт з дитячих рук,
I де не знають Божi дiти
А нi опiк, а нi порук.
(Сергій Татчин)

Завдання поезії - повертати словам їх первісне значення, - здається, саме так просто і водночас глобально сформулював завдання для поезії Поль Елюар.
Якщо не сприймати цей вислів як афоризм , а як одне з Правил у творчості, тоді починаєш краще розуміти поетичні інтенції Сергія Татчина. Читаючи його вірші, переконуєшся, що не має зужитих тем, ритмів, рим. Він уникає метафоричних кросвордів. Адже метафорою має бути увесь вірш, а не окремий рядок чи два. У його арсеналі – проста, розмовна, але водночас вишукана лексика.
Однак ці вірші не мали б такої вартості, якби не одна їх особливість. Вони міцно „прошиті” почуттями автора, його глибокою вірою в Бога, любов’ю до жінки. У них відчувається непідробний трагізм людини, яка отримуючи удари життя, переживає, але не губить рівноваги. На противагу цьому світові вона вибудовує власний, „де квiти ростуть у свiт з дитячих рук”. І, можливо, з часом ці два світи-антиподи зіллються в один. Принаймні для автора.
Сергій Татчин вміє повертати затертим словам їх первісне значення, так само як і почуттям.
А щодо зауважень, то їх легко може зробити й редактор майбутньої книжки цього автора.





Найвища оцінка Андрій Зланіч 6 Любитель поезії / Любитель поезії
Найнижча оцінка Майстер Рим 5 Любитель поезії / Любитель поезії


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2006-02-18 15:48:59
Переглядів сторінки твору 5786
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 5.120 / 5.5  (5.188 / 5.7)
* Рейтинг "Майстерень" 5.100 / 5.5  (5.224 / 5.76)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.790
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні
Автор востаннє на сайті 2014.10.08 13:41
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Андрій Зланіч (Л.П./Л.П.) [ 2006-02-18 18:32:41 ]
Приємно, коли у автора з*являється додаткова сторінка, де, певно, можна і відійти від суто поетичних тем. Бо ж, якщо вже й говорити "ПРО СЕРГІЯ ТАТЧИНА", то, впевений, не тілько поезіями цей мальчонка цікавий товариству.
Сергію, особисто мене зацікавив Ваш профайл, зокрема Ваше захоплення живописом. Якщо можна, просто "тут та зараз", для всіх трохи розкрийте й цю частку Вашої поетичної природи. Впевнений, всім буде цікаво. А мені якось натякніть, чи часом Ви не цікавитеся чимось на кшталт "3ds max" або "Maya", бо ж якщо Ви поет, ще й художню освіту маєте, то у Вас єдина дорога. В дізігн :)
На ці думки мене також наштовхує Ваше сміливе поводження в одному з дійсно непересічних творів з такими тендітними дітлахами Біла Гейтса та Лінуса Торвалдса ;))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 20:38:43 ]
Я вважаю, що Василь Терещук практично започаткував на наших сторінках цікаву річ, технічну реалізацію якої ми обумовили з програмістами, - сторінку рецензій до авторської поетичної творчості (до аналітичної, між іншим, теж).



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Ляшкевич (М.К./М.К.) [ 2006-02-18 21:08:42 ]
Щодо моїх поглядів на творчість Сергія Татчина, то із задоволенням вискажу декілька думок. Мені очевидно, що пан Сергій тонко відчуває той, ідеальний своєму особистісному покрою, плин образів, які потім вдягає в доречні слова. Так ось робота над цими одежами постійно вдосконалюється. Не думаю, що характер течії особливо змінюватиметься, - це його води, прозорі для світла і відомі своїми безпечними і небезпечними глибинами. І поетичні процеси в них - не хаотичні турбуленції, а рух усього масиву. Інша справа, як із цим всім собі давати раду.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2006-02-19 01:02:27 ]
Зайшов на сайт і був, шановні, вельми збентежений і зворушений Вашою увагою до мого доробку. Це досить зненацька, а тому більш розгорнуто на поставлені питання відносно мого творчого світогляду відповім пізніше. Єдине, що поки хочу сказати – що тематика, ритміка і „риміка „ моєї сьогоднішньої творчості – с в і д о м а. А не тому що я не можу писати інакше. На сьогодення маю такий погляд на речі. І це не підсвідомий страх вийти за межі традиційного поетичного поля, „води якого відомі своїми небезпечними і безпечними глибинами”, а навпаки – свідоме повернення до цього поля і його осмислення. Як дуже влучно зазначили пани Василь Терещук та Поль Елюар – повертати словам їх первісне значення (цього виразу я, невіглас, раніше не чув)... Не штучно ускладнювати мову і думку, хоча я не проти і цього процесу, а знайти єдиним вірним словам їх єдине вірне місце... Ясна, сильна і щемна простота – вона часом заскладніша самих неймовірних метафоричних нагромаджень. Ви, як поети, не можете цього не знати. Навпаки – за ускладненістю словотворення легше сховати власну безпомічність... Тобто – творити можна, і процес тут легко може вийти на перше місце, перерісши сам в себе, а сягнути глибини, самої серцевини – не завжди. Тому що потрібно мати просту, ясну і сильну ціль, яка потребує таких же методів слововтілення... В МЕНШУ КІЛЬКІСТЬ СЛІВ ВАЖЧЕ ВКЛАСТИ СЕРЦЕ (от як сказав – аж зашарівся)... Так склалися обставини, що я пишу двома мовами і в моєму доробку є різні поезії. Є й перевантажені різними речами – метафорами, смислами, планами... І те що я сьогодні висловлюю свої думки саме так – це абсолютно свідомо. Головне – щоб творчі акти були не окремими „турбуленціями” одинокого розрізненого віршування, як дуже слушно зауважив пан Ляшкевич, а цілісним с в і д о м и м рухом в напрямку власної творчої мети, яку повинен мати кожен, в кого вірші (поезія) є вже частиною тіла. Навіть не душі, а власне – тіла. Єдине, на чому хочу ще раз наголосити – що сила віршу (зараз – не про технічну досконалість, це само собою) напряму залежить від міри серця, що доклав автор. Саме тоді твір відокремлюється і живе самостійним життям. А це і є необхідною ознакою поезії. А от про зміни „характеру течії” загадувати ранувато. Кожен день ми інші. А прогнози, як вчить життя, майже ніколи не збуваються.
Трохи нервово і уривчасто – вибачайте. Підготуюсь – виправлюсь.
Вірші викладені мішано і хронологічно навпаки.

Відносно інтересу Андрія – все вірно: дізігн мене боком не обійшов. Це – відредагована версія профайлу. До цього там значилось: працюю в сфері дизайну. Але я подумав що це дуже вже анкетно. То ж – для Вас: закінчив Московську Текстильну Академію – факультет прикладного мистецтва. Займаюсь дизайном, пишу (малюю) олією (маслом).
З комп”ютером маю справу досить давно, але от постійно до Інтернету долучився тільки восени, раніше не мав змоги. Жалкую...

Дякую всім за добрі слова і увагу. Давайте спілкуватись щільніше.
І добре якщо в кожного буде своя творчо-критична сторінка.
Щиро Ваш.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександр Заруба (М.К./Л.П.) [ 2010-09-04 22:24:31 ]
Сергію, смійтеся хоч три дні. Сьогодні читав Ваші вірші тещі і дружині (обидві російські філологині). "В галактичній війні 33-го року..." та інші. Сказали, що попри трагізм та надрив в них є оптимістичне начало, на відміну від моїх. Довго доводив їм, що і в моїх оптимізму хватає - не вийшло. Щось давно не пишуться вірші про любов. Ви часом не Скорпіон?


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Сергій Татчин (М.К./М.К.) [ 2010-09-06 18:09:04 ]
ви, мабуть, самі скорпіон, раз питаєте... зізнавайтеся?:)
не сміятимусь - мої вірші постійно читають тещам&дружинам, чесслово. бо більше ніхто не хоче слухати. а тещу з дружиною можна взяти примусом:)
а стосовно оптимістичного начала, то воно - наше всьо. без нього нікуди.
передавайте тещі й дружині мій респект - за добрі слова.

щироваш.