Діалектика раз...
    ... здавалось би тлумачення терміну діалектика, давніми греками - просте: мистецтво бесіди! Це мистецтво далі, у процесі самої бесіди, прийшло до усвідомлення: єдності та боротьби суперечностей процесу самої бесіди! Подалі, новітніми філософами, для тлумачення терміну “діалектика”, було взято вже ту саму “єдність та боротьбу суперечностей”, однак залишаючи діалектику, водночас, й отим самим мистецтвом бесіди. Отже маємо нині філософію за: мистецтво “діалектичної” бесіди. Тепер це тлумачиться ширше: майстерність (за умови єдності та боротьби суперечностей) говорити про єдність та боротьбу суперечностей... Однак можна, формально, тлумачити й так: мистецтво бесіди про мистецтво бесіди. Зрештою, логічно і, це-таке тлумачення теж несе в собі якусь: “... боротьбу суперечностей”, тобто - абсурд...
Діалектика два...
    ... але... на самісінькому початку, я, не знаючи що це таке, починаючи напомацки - прийшов до... спілкування з чимось таким, що визначення не має... Воно, найперше, є якоюсь свідомістю – потім намацується довкола якась його загальна матеріальність... Потім припускається-усвідомлюється його (в мені) матеріальність і... Подалі, виявляється, про це можна говорити... Як виявляється - говорити матеріальними губами, на матеріальному папері, в матеріальному комп’ютері... Не знайшовши у моїй свідомості його початку, щупаючи матеріальну його обґрунтованість (присутність), я припустив що воно й не щезне (за моєї відсутності)...
Діалектика три...
    ... оперуючи термінами котрі, завідомо (згідно самого визначення), суперечно-єдині - тобто логічно-абсурдні... Візьмемо “байдуже – не байдуже (залежить)”... Це ж логічно очевидно, що йому не байдуже... бо визначається воно у всьому, чи у воді чи в камені... як неминучість (фатальність)... Кант це назвав необхідністю (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) ... Виявляється, щоб моя свідомість була (як каже Кант – існувала), щось белькотіла... навіть п’яною собі під ніс, - “вода та камінь...” у моїх губах-голові (що найменше) витворяють щось (власну “свідомість” води, каменю...) водночас у боротьбі суперечностей, що, логічно-абсурдно і є небайдужістю його, - за байдужість маючи те, що незалежно-залежно, від мене, твориться це щось...
    Іммануїл Кант в “Критиці чистого розуму”, я думаю – про мою свідомість, каже: коли щось, що досягається через буття (es auch sei) , існує (existiert) , то це щось, воднораз, стає існуючим (existiere) з необхідності (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) *.


    *Третього розділу секція третя Про підстави спекулятивного розуму, через буття (Dasein - там-тут буття) , робити висновок про поняття найвищої сутності, другий абзац.
06.01.2017 р.