Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.18
20:46
Звільняючи пам’ять від клопотів сажі,
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.
Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув
шукаю дитинства загублений скарб.
Малюю крихкі призабуті пейзажі
зі спогадів теплих, без пензля і фарб.
Там щастя ще юне, ще з назвою Подив,
і літо ще довге, і тисячі мрій.
Під вечір грози вдалині чути подув
2026.09.18
18:50
розмінний ендшпіль затяжний
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри
як раз осіння тема
аж до прийдешньої зими
зима цінує певність
але наразі
карнавал і задзеркальні ігри
бринить варган дзвенить кімвал
позліткові палітри
2026.09.18
17:10
Він любив, коли місто стихало,
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками
мандрувати його коридорами,
аж допоки воно не згасало,
ну, а зоряне небо узорами,
мов для вибраних оживало.
Він стояв тоді наче укопаний,
дуже довго отак, і не рухався,
й між будівлями, балками, блоками
2026.09.18
14:18
Хлопчаки ішли зі школи.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
Голосно сміялись.
Некультурними словами
жваво спілкувались.
Розгнівились перехожі.
— Та чи ж вам не сором?! —
запитали, зупинившись,
лихословів хором.
2026.09.18
13:32
Я хочу прийти, та закриті ворота.
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.
Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,
Шукаю я вихід до інших світів.
Шукаю я тіні кота Бегемота,
Шукаю до Іншого точних мостів.
Шукаю я стежку лихого безумства,
Шляхи в невідомість, безодню, туман.
Шукаю я шифри книжок богохульства,
2026.09.18
12:09
Брешуть завжди, а правду кажуть тоді, коли вигідно.
Для законослухняних закони, а для всіх інших - підзаконні акти.
Чесні судді здебільшого є малочесними і малочисельними.
Фіговий листок запровадили, аби захиститися від голої правди.
У панібра
2026.09.18
09:52
У кістки, що вище лоба,
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
Б’ють талановиті духи
Заповідного етеру,
Залучивши потеруху
З тих, хто твердь хита небесну
Чи глибоке синє море
В час непевний, невід’ємний,
Як ритмічне справжнє горе
2026.09.18
07:05
сюжетів з життя мешканців римського міста,
навіяних знаменитим полотном КАРЛА БРЮЛЛОВА «ОСТАННІЙ ДЕНЬ ПОМПЕЇ»
ПЕРЕДСЛОВО: Заклинання тіней
(задум авторки)
Коли ми дивимося на величне і трагічне полотно Карла Брюллова «Останній день Помпеї», нас з
2026.09.18
05:57
Вже осінню пахнуть тумани,
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
І впоює землю роса, -
І річка виблискує тьмяно,
І сонце зарано згаса.
І никнуть гаї в безгомінні
На схилах пологих Дніпра, -
І душу проймає осіння
Холодна та тиха жура.
2026.09.17
23:52
атож до чого ми прийшли
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
чого сягнули ми
в пасивному замилуванні
чи що рятує восени
від безпробудної війни
крізь плин
і неможливості
і нереальності так само
2026.09.17
21:49
Ти моя спрага -
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
Весь час пульсує, тріпоче стиха…
Ти моя втіха,
Щоб щемна спрага не всохла з лиха…
Як прохолодний
Ковток живильний
До насолоди
І божевілля...
2026.09.17
19:28
Ти йдеш в осінню світлу казку ранку,
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
Складаєш сонця пазли залюбки.
А красень – день під руку, як панянку,
Веде у танець неба нешвидкий.
Танцюють клени вальс тепла останній.
Каламчить дзвоник пташки десь вгорі.
Ця осінь – чарівна, привітна пані.
2026.09.17
19:19
Скільки було тих «героїв» всілякого штибу,
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
Що вважалися від чогось українці, ніби.
То Хрущова українцем москалі вважали,
Через нього Україні Крим «їхній» віддали.
Брєжнєв також «українець», бо там народився.
Хоча б хтось у його паспорт просто подивив
2026.09.17
16:48
Цей светрик червоний я бачу у снах,
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
В душі потайних переливах –
Так, ніби щасливих подій альманах,
Гортаю у смутку тужливім.
Хоч пам’ятний образ – звичайне вбрання,
Чому він запав отак в душу,
Що погляд уявно на ньому щодня?..
2026.09.17
15:22
Згадай мене у білосніжнім січні,
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
Послухай, як мовчить холодний рай.
Благаю, збережи старий наплічник,
В якому залишається навічно
Моїх надій незібраний врожай...
Поезію у світі прозаїчнім
Згадай...
2026.09.17
12:57
Жінка завжди дивиться на обрій,
Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Виглядає лицаря із тьми,
Та чомусь героїв завжди обмаль
У оскалі лютої зими.
Жінка завжди дивиться за обрій,
У майбутнє, ніби дивний сад.
У розрусі і безумстві оргій
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Анонім Я Саландяк (1955) /
Критика | Аналітика
Діалектика для фейсбука
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Діалектика для фейсбука
Діалектика раз...
... здавалось би тлумачення терміну діалектика, давніми греками - просте: мистецтво бесіди! Це мистецтво далі, у процесі самої бесіди, прийшло до усвідомлення: єдності та боротьби суперечностей процесу самої бесіди! Подалі, новітніми філософами, для тлумачення терміну “діалектика”, було взято вже ту саму “єдність та боротьбу суперечностей”, однак залишаючи діалектику, водночас, й отим самим мистецтвом бесіди. Отже маємо нині філософію за: мистецтво “діалектичної” бесіди. Тепер це тлумачиться ширше: майстерність (за умови єдності та боротьби суперечностей) говорити про єдність та боротьбу суперечностей... Однак можна, формально, тлумачити й так: мистецтво бесіди про мистецтво бесіди. Зрештою, логічно і, це-таке тлумачення теж несе в собі якусь: “... боротьбу суперечностей”, тобто - абсурд...
Діалектика два...
... але... на самісінькому початку, я, не знаючи що це таке, починаючи напомацки - прийшов до... спілкування з чимось таким, що визначення не має... Воно, найперше, є якоюсь свідомістю – потім намацується довкола якась його загальна матеріальність... Потім припускається-усвідомлюється його (в мені) матеріальність і... Подалі, виявляється, про це можна говорити... Як виявляється - говорити матеріальними губами, на матеріальному папері, в матеріальному комп’ютері... Не знайшовши у моїй свідомості його початку, щупаючи матеріальну його обґрунтованість (присутність), я припустив що воно й не щезне (за моєї відсутності)...
Діалектика три...
... оперуючи термінами котрі, завідомо (згідно самого визначення), суперечно-єдині - тобто логічно-абсурдні... Візьмемо “байдуже – не байдуже (залежить)”... Це ж логічно очевидно, що йому не байдуже... бо визначається воно у всьому, чи у воді чи в камені... як неминучість (фатальність)... Кант це назвав необхідністю (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) ... Виявляється, щоб моя свідомість була (як каже Кант – існувала), щось белькотіла... навіть п’яною собі під ніс, - “вода та камінь...” у моїх губах-голові (що найменше) витворяють щось (власну “свідомість” води, каменю...) водночас у боротьбі суперечностей, що, логічно-абсурдно і є небайдужістю його, - за байдужість маючи те, що незалежно-залежно, від мене, твориться це щось...
Іммануїл Кант в “Критиці чистого розуму”, я думаю – про мою свідомість, каже: коли щось, що досягається через буття (es auch sei) , існує (existiert) , то це щось, воднораз, стає існуючим (existiere) з необхідності (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) *.
*Третього розділу секція третя Про підстави спекулятивного розуму, через буття (Dasein - там-тут буття) , робити висновок про поняття найвищої сутності, другий абзац.
06.01.2017 р.
... здавалось би тлумачення терміну діалектика, давніми греками - просте: мистецтво бесіди! Це мистецтво далі, у процесі самої бесіди, прийшло до усвідомлення: єдності та боротьби суперечностей процесу самої бесіди! Подалі, новітніми філософами, для тлумачення терміну “діалектика”, було взято вже ту саму “єдність та боротьбу суперечностей”, однак залишаючи діалектику, водночас, й отим самим мистецтвом бесіди. Отже маємо нині філософію за: мистецтво “діалектичної” бесіди. Тепер це тлумачиться ширше: майстерність (за умови єдності та боротьби суперечностей) говорити про єдність та боротьбу суперечностей... Однак можна, формально, тлумачити й так: мистецтво бесіди про мистецтво бесіди. Зрештою, логічно і, це-таке тлумачення теж несе в собі якусь: “... боротьбу суперечностей”, тобто - абсурд...
Діалектика два...
... але... на самісінькому початку, я, не знаючи що це таке, починаючи напомацки - прийшов до... спілкування з чимось таким, що визначення не має... Воно, найперше, є якоюсь свідомістю – потім намацується довкола якась його загальна матеріальність... Потім припускається-усвідомлюється його (в мені) матеріальність і... Подалі, виявляється, про це можна говорити... Як виявляється - говорити матеріальними губами, на матеріальному папері, в матеріальному комп’ютері... Не знайшовши у моїй свідомості його початку, щупаючи матеріальну його обґрунтованість (присутність), я припустив що воно й не щезне (за моєї відсутності)...
Діалектика три...
... оперуючи термінами котрі, завідомо (згідно самого визначення), суперечно-єдині - тобто логічно-абсурдні... Візьмемо “байдуже – не байдуже (залежить)”... Це ж логічно очевидно, що йому не байдуже... бо визначається воно у всьому, чи у воді чи в камені... як неминучість (фатальність)... Кант це назвав необхідністю (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) ... Виявляється, щоб моя свідомість була (як каже Кант – існувала), щось белькотіла... навіть п’яною собі під ніс, - “вода та камінь...” у моїх губах-голові (що найменше) витворяють щось (власну “свідомість” води, каменю...) водночас у боротьбі суперечностей, що, логічно-абсурдно і є небайдужістю його, - за байдужість маючи те, що незалежно-залежно, від мене, твориться це щось...
Іммануїл Кант в “Критиці чистого розуму”, я думаю – про мою свідомість, каже: коли щось, що досягається через буття (es auch sei) , існує (existiert) , то це щось, воднораз, стає існуючим (existiere) з необхідності (notwendigerweise – потребо-рухомо-показане) *.
*Третього розділу секція третя Про підстави спекулятивного розуму, через буття (Dasein - там-тут буття) , робити висновок про поняття найвищої сутності, другий абзац.
06.01.2017 р.
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
