Як боляче втратити нам усим - прекрасну, талановиту поетесу, чуйну, дивовижно добру людину, якою справді була Світлана Костюк, яка справді любила цей світ, боролась за все світле і прекрасне в ньому, дарувала всю себе своєму народові, знаючи про тяжку недугу, боролася з нею і спішила жити і мені чомусь вірилося, що вона поборе недугу і ще довго буде з нами, така вона гарна, добра... І не хочеться писати - була. Але певно, отой надрив, оте суспільне знедуховлення, яке вона бачила, оті нікчемні заздрощі її перемогам духу, постійні хіміотерапії надірвали душу і тіло і знемоглася вона...
Але залишилася ця дивовижна краса її серця, дивовижна світлість душі, глибина почувань, яка плекалася у прекрасних волинських лісах. У неї була душа вільнолюбивої мавки і доброї мольфарки, яка дарувала людству тільки високе добро свого серця.
Вічна пам"ять тобі, дорога Світлано.
Хоч трохи втішаю себе тим, що як музикант, разом з Віктором Охріменком брав участь у творенні трьох пісень, на її слова, співав на її творчому вечорі, долучався коштами до процесу лікування, як і чимало тут присутніх на "ПМ" колег.
Дякую Віктору Охріменку за прекрасну рецензію і тлумачення перебігу хвороби Світлани, він бо у нас профі- медик. У мене є електронна версія її книжки, і тепер, наш святий обов"язок в пам"ять про колегу створити в музиці іще щось гарне, найкраще з її доробку. Зробити вечір її пам"яті, написати нам усим разом книгу спогадів про неї, зібрати кошти і видати...
Як спогад про дорогу людину - Світлану Костюк, хочу вмістити тут пісню на її слова і музику Віктора Охріменка, як світлий спогад про її незабутню творчість.