ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2025.06.28 21:48
Цей твір, який сховався у пучині
Глибинних вод, потоків, бурунів,
Пропав у невідомості, що нині
Диктує нам свій первозданний гнів,
Який нам світить із очей вогнів.

Цей текст не є сакральним чи пророчим,
Він народився у боях терзань

Марія Дем'янюк
2025.06.28 20:06
В лузі, серед конюшини,
Виросли дзвіночки сині,
І голівками хитають,
Дзвоном бджілок відганяють.
Задзижчав сердитий джміль:
"Чути дзвін ваш звідусіль!"
Не дзвенять вже ті, співають,
На гостину бджіл скликають.

Козак Дума
2025.06.28 15:06
Усе життя, по суті – пошук істини,
як путь у невідоме, в один бік.
А сенс буття – не має часу й відстані,
йому байдуже, миля, день чи вік…

І живемо, немов у невагомості,
де гаємо години, де роки.
У митях так, на рівні підсвідомості,

Світлана Пирогова
2025.06.28 14:50
День Конституції є в Україні,
то ж хочеться усім, щоби закони
оберігали, захищали нині,
щоб ворог не порушував кордони.
Ми суверенні, вільні, незалежні
і знаємо обов'язки і право.
Гарант життя, щоб був завжди належний
для кожної людини від держави

Богдан Манюк
2025.06.28 14:32
Частина друга Жовч і кров 9. Зотов прокинувся на квартирі у Львові, яку забезпечила йому місцева

Віктор Кучерук
2025.06.28 06:10
Задихаюсь від запахів літа, –
Потопаю в тих барвах цвітінь,
Де цвірінькають несамовито
Коноплянки й чижі: Дзінь-дзінь-дзінь.
Де постійно засліплює вічі
Тепле сонце промінням своїм, –
Де турботи і клопоти вічно
Послідовно оточують дім.

Борис Костиря
2025.06.27 22:02
Раптовий сніг, немовби кара неба.
Раптовий сніг, такий раптовий сніг.
Нам кари іншої уже не треба.
Сама ненависть падає до ніг.

Раптовий сніг, немов парад ілюзій.
Раптовий сніг, як марення вві сні.
Раптовий сніг крізь марево алюзій

Козак Дума
2025.06.27 12:48
Смарагдом ваблять очі свіжі луки
і таємниче зеленіє ліс,
а небу до осінньої багнюки
іще полити доведеться сліз…

Вже ночі обернули на додаток
і убувати стали теплі дні,
що обіцяють трударю достаток,

Тетяна Левицька
2025.06.27 09:13
Я дякую Богу, що жити велів,
ходити навшпиньках по сталій землі,
та вірити в диво чудесне.
Змивати цілунки липневих засмаг
у волошковому озері благ,
щоб в купелі серце воскресло.

Радіти жар-птиці та літеплу теж,

Юрій Гундарєв
2025.06.27 08:44
Знову вибухи у нічному Києві,
вкотре прагнуть нас залякати,
щоб, нарешті, ми всі заскиглили,
що готові уже все віддати…

Ось лунають заяви безбашенні
правителів руськіх:
«Де стає нога - це вже наше…»

Віктор Кучерук
2025.06.27 06:10
Хоча ноги давно відходив
І свій вік доживаю по суті, –
Колискової пісні мотив
Я донині не можу забути.
Чую голос матусин і ритм
Не втихає старого мотиву, –
Ніби щедро плачу за візит
Колисковій оцій незрадливій:

Наталя Мазур
2025.06.26 23:57
Дикі маки забігли поміж пшениці,
І стоять край дороги, неначе ченці.
Мов легенда відома ураз ожила –
Червоніють поля край старого села.

Мак – не квітка, то спогад, то пам’ять, то знак,
Навіть в тиші є голос, допоки є мак.
Кажуть, маки червоні з’я

Борис Костиря
2025.06.26 21:57
Дерево згнило і впало,
залишився один пеньок.
Скільки мудрості й гіркоти
чаїлося в ньому!
Скільки нереалізованих мрій!
Скільки життєвих проєктів!
Дерево, яке впало,
нагадує Всесвіт,

Іван Потьомкін
2025.06.26 21:38
Та невже ж ти, моя любко,
Недовірлива така,
Що ніяк не хочеш вірить
Словам щирим козака?
Ну, стояв я із другою
Аж до пізньої пори.
Не звірявся їй в любові,
А про друга говорив.

Євген Федчук
2025.06.26 19:58
Неспокійно в Галичі та й по всій землі.
Скрізь полки формуються, у похід збираються.
Хто на славу, хто на здобич гарну сподівається.
Сам Роман Мстиславович буде на чолі.
Всі в похід збираються, хоч ніхто не зна
Проти кого їхній князь буде воювати.
І

Тетяна Левицька
2025.06.26 11:52
I Кінець березня 2014 року видався надто холодним, хоча в повітрі пахло весною і Революцією гідності. На Хрещатику палили шини, прощалися з Небесною сотнею, а Оксана Шептуненко зі своїм чоловіком та сином їхали з Києва на екскурсійному автобусі у Почаївс
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Сергій Святковський
2025.06.27

Рембрі Мон
2025.06.07

Чорний Кугуар
2025.05.27

Анет Лі
2025.05.16

Федір Паламар
2025.05.15

Валерія Коновал
2025.05.04

Ольга Незламна
2025.04.30






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ярослав Чорногуз (1963) / Вірші

 Живосил Лютий Меч Арея*
Гуркоче грім в ковальні Бога,
Стоять вої з кісьми до плеч,
Рука зсивілого Сварога
Кує Арею моцний меч.

І ось знаряддя вже готове,
Відблиснув меч в люстрах небес,
Меча окропила Покрова,
А рід нарік його Чаркес.

Приспів:
На позір Перунова полка
Піднімає меч Ареєва рука,
На могутній дух, на захист нам,
На погибель злим підступним ворогам.

Гримне небо і тремтить земля,
Меч Арея Русь з неволі визволя.
На Вкраїні хай пощезне враг,
Меч Арея поверне нам рідний стяг.

Чаркес - чарівний меч Арея -
Тримали Тур і Святослав.
Не раз Аратту і Борею
І Русь він щиро захищав.

Тримав Гатило**, Богом даний,
Тримали витязі князі.
Тримали лицарі-гетьмани,
А зраз він в твоїй руці.

На позір Перунова полка
Піднімає меч Ареєва рука,
На могутній дух, на захист нам,
На погибель злим підступним ворогам.

Гримне небо і тремтить земля,
Меч Арея Русь з неволі визволя.
На Вкраїні хай пощезне враг,
Меч Арея поверне нам рідний стяг.

*Пісню "Меч Арея" відомого кобзаря Живосила Лютого - виконує Національна заслужена капела бандуристів України ім. Г.Майбороди - (художній керівник і головний диригент, народний артист України Юрій Курач - за віросповіданням греко-католик із Львівщини, включив до репертуару національного колективу пісню на язичницьку тему - приклад толерантності і поваги до іншої віри і до нашої історії і традицій, пам"ятаючи, зокрема, що в УПА була язичницька сотня імені Перуна.

**Богдан Гатило (Аттіла) - київський князь 5 століття нашої ери. Поставив Рим на коліна перед Руссю. (Іван Білик, "Меч Арея" , К. 1972.)





  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-01-07 12:35:54
Переглядів сторінки твору 3099
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 6.107 / 7  (6.330 / 6.99)
* Рейтинг "Майстерень" 6.107 / 7  (6.337 / 7)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.723
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні не оцінювати
Конкурси. Теми Поезія Необароко, Неокласицизму, Неореалізму
Співана поезія (лише із муз.файлами)
Автор востаннє на сайті 2025.06.23 00:55
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Тетяна Левицька (Л.П./М.К.) [ 2017-01-07 13:00:37 ]
Міць нашого величного духу, слава етничності. Ярославе, я хоч християнка, але з повагою ставлюсь до відтоків мого народу. Ваш твір- гімн! Звучить могутньо, зворушливо, трепетно. Не уявляю Вас в іншій іпостасі. Хочеться встати та поклонитися. Дякую, деже круто!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-07 13:08:24 ]
Щиро вдячний Вам, шановна Тетяно, за розуміння і толерантність. В оцій могуті, Ареєвій і Перуновій силі - шлях порятунку, шлях виходу із духовної суспільної кризи. Бо тільки сильних і духовно високих поважають інші народи.))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2017-01-07 19:38:54 ]
Гарну справу робить Ваша, шановний пане Ярославе, Капела бандуристів. А мене пісня повернула в той час, коли книгу Івана Білика "Меч АРЕЯ1 в Україні було заборонено, а в Москві, в поменшканні сина Мікояна - Серго мені пощастило бути свідком, як її запально обговорювали.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-08 23:18:21 ]
Дуже вдячний Вам, шановний пане Іване, за теплі слова на адресу нашої капели, усе моє свідоме творче життя - 36 років з лишком - пов"язане з нею. А пісня Живосила Лютого, мого кобзарського побратима, змусила знову перечитати книгу Івана Білика, який, як ніхто інший, воскрешав своїм безсмертним словом язичницьку Україну і переконливо показав, яким могутнім непереможним був тоді наш український народ, перед яким схилявся світ, і яким він став опісля - рабом усіх завойовників, бо утратив духовну основу - власну національну релігію. Розумію, чому книжку "Меч Арея" палили в радянські часи.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Серго Сокольник (М.К./М.К.) [ 2017-01-07 22:19:01 ]
Гарна тема, гарне виконання. У мене нещодавно десь теж було "в темі") Доречі, чомусь вірш ПРО ОТЧИЙ КРАЙ був сприйнятий рядом читачів на сайтах як авторський монолог))) Ну, тут кожен міряє своєю мірою))) Гарних Свят, Ярославе)

Сипле сніг... Арійське

Сипле сніг, покриваючи рани
Збитку зради, облуди, брехні...
Ніби полем блукаю туманним...
О Боги! Як же тяжко мені!

Розіп"ятим зимовим кожухом
Сніг зігріє пожухлу траву...
Чи й собі обігрітися?.. Рухом,
Наче ритм, у якому живу,

Рвучко пляшки печать відкоркую...
І немов життєдайним вогнем
Я зціляюсь. Уже не сумую...
О Боги! Не покиньте мене

Ось на цьому холодному полі,
Де блукаю сьогодні... Гаразд?
Як належне сприймаючи долю,
Що її я для себе обрав,

Стану тут, зачепивши рукою
Снігового кожуха. Здеру
Споконвічні покрови спокою.
Силу крові земної вберу.

Опікаючий холод... Неначе
Лід і пломінь... Арійщини дух.
Всім віддячу. Комусь- не пробачу.
Не надійтеся. Я НЕ ПІДУ.



Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-08 23:47:27 ]
Ви справжній Орій по духу, Серго - поет-воїн! Зі своїми твердими поглядами на життя. Браво!))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ночі Вітер (Л.П./М.К.) [ 2017-01-12 15:34:22 ]
Брате, привіт! Будьмо!і до дна!!!)))


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ярослав Чорногуз (М.К./М.К.) [ 2017-01-13 11:56:52 ]
Привіт, брате дорогий, з поверненням укотре. Радий бачити й читати. Дай Боже, будьмо!))