А перекладач може переписати закінчення книжки, яке йому не сподобалося?

Антон Санченко (фейсбук)

Додаток до трансцендентальної діалектики. Про кінцеву мету природної діалектики людського розуму, передостанній абзац.
    “So enthält die reine Vernunft, die uns anfangs nichts Geringeres, als Erweiterung der Kenntnisse über alle Grenzen der Erfahrung, zu versprechen schiene, wenn wir sie recht verstehen, nichts als regulative Prinzipien, die zwar größere Einheit gebieten, als der empirische Verstandesgebrauch erreichen kann, aber eben dadurch, daß sie das Ziel der Annäherung desselben so weit hinausrücken, die Zusammenstimmung desselben mit sich selbst durch systematische Einheit zum höchsten Grade bringen, wenn man sie aber mißversteht, und sie für konstitutive Prinzipien transzendenter Erkenntnisse hält, durch einen zwar glänzenden, aber trüglichen Schein, Überredung und eingebildetes Wissen, hiermit aber ewige Widersprüche und Streitigkeiten hervorbringen. - Так містить чистий розум, нам починати (братися) не мале (просте), як розширення знань понад всякі границі досвіду, до обіцяного (помикового у слові) сяючого (примарного), тому ми їх (вона) вірно (справедливо, прямо) розуміємо, не як регулятивний принцип, правда (хоч) більшої єдності веліти (розпорядитися), як емпіричне розсудко-вживання досягнути (діставати) може, але саме (гладко, рівно) внаслідок (завдяки цьому), це вона ціль (мета) їх (вона) наближення (зближення) те саме (той самий) так далеко геть-рухаючись, узгодження (гармонія) того самого з собою самим через систематичну єдність до вищої ступені приводить, коли їх (вона) однак (проте) неправильно зрозуміли (непорозуміння), і вона за (на) конститутивні (визначальні) принципи трансцендентного пізнання стоїть, через одне правда (хоч) блискуче (сяюче, яскраве), але обманливе посвідчення, переконування (умовляння) і уявлюване (зверхнє) знання, цим (з) але вічним протиріччям і суперечкою виступає назовні (пробивається).” (згідно словника).

Що я зрозумів (рахуйте переклав) так:
    “Так от, в чистому розумі міститься вся наша спроможність братися за не просту справу розширення знань, щоб, рухаючись понад всякі границі практичного досвіду (Erfahrung) до очікуваного, можливо підсвідомого, сяючого, аж наче примарного, знання, - справедливо та правильно тлумачити цю спроможність уже не як звичайний регулятивний принцип, щоправда, допускаючи при цьому надто велику його єдність, а ніж та, до котрої міг би привести досвідний (емпіричний) розсуд і через це, при наближенні до нашої мети все дальше віддаляється гармонія знання в середині себе самого, котре (знання) повинно би було через систематичну єдність вести до ще вищої ступені знання, проте тут, на шляху, виникає сумнівне тлумачення (mißversteht-міс розуміння) , котре опираючись на визначальні (конститутивні) принципи трансцендентного пізнання, уже через яскраве але обманливе свідчення, силу переконання і уявне та зверхнє знання все ж пробивається назовні цим-таким вічним протиріччям і суперечністю.”

А от переклад з німецької Ігоря Бурковського:
    “Отож чистий розум, що, як здавалося спочатку, обіцяв нам не менше ніж розширення знання поза всі межі досвіду, не містить, якщо ми правильно його розуміємо, нічого, опріч регулятивних принципів, які, правда, вимагають більшої єдності, ніж [та, якої] можна досягти емпіричним уживанням розсудку, але саме через те, що вони так далеко відсувають ту мету, до якої в цьому вживанні прагнуть наблизитися, доводять завдяки систематичній єдності узгодженість його з самим собою до найвищого ступеня; коли ж їх розуміють хибно, вважаючи за конститутивні принципи трансцендентних знань, тоді вони блискучою, але оманною видимістю породжують [хибну] переконаність і уявне знання, а відтак вічні суперечності й сварки.”

А так подає цей фрагмент “Русский Гуманитарный Интернет Университет”:
    “Таким образом, чистый разум, который, как казалось на первых порах, обещал нам по крайней мере расширение знания за все пределы опыта, содержит в себе, если правильно понимать его, только регулятивные принципы, которые, правда, требуют большего единства, чем то, какое достижимо эмпирическим применением рассудка, но благодаря систематическому единству доводят согласие этого применения рассудка с самим собой до высшей степени именно потому, что они так далеко отодвигают цель его усилий. Если же их истолковывают ложно и принимают за конститутивные принципы трансцендентных знаний, то они блистательной, но обманчивой видимостью порождают убежденность и мнимое знание, однако этим создают вечные противоречия и споры.”

І як Вам це подобається?

03.03.2017 р.