ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Іван Потьомкін
2020.04.03 21:38
Старий кабан ікла гострив
Об стовбур товстелезний дуба.
Лис молоденький раптом нагодивсь
Й бере на глузи діда:
«Нема мисливців, гончаків не чуть,
А ви марнуєте таку чудову днину...»
«Як станеш старшим,- кабан на те,-
Та, може, й дещо розумнішим,

Євген Федчук
2020.04.03 19:44
Було це в ті часи, як на Русі
Роди князівські без кінця плодились,
Князівства їхні між синів ділились
Та, все одно, не стачило на всіх.
Безперестанку чубились вони
Поміж собою, аби брат у брата
Міг шмат землі для себе відібрати.
Ще й кликали собі з

Олександр Панін
2020.04.03 19:15
Мажор - синок розлігся на дивані,
Розлігся на дивані син-мажор,
В чортячій посміхається нірвані,
В нірвані, чи без неї, все ж - піжон!

"Гей, чортиці,
спокусливі "кицоньки",
Я люблю вас,

Ніна Виноградська
2020.04.03 16:33
Вже плюєм на святе – на молитву, на пісню, на мову,
На батьківський поріг, на криницю і на джерело.
Повторилося те, що вбивало всі наші основи –
Замість жита – бур’ян засівали, і це вже було.

Хоч століття пройшло та не повні від хлібу комори,
Бо за

Анастасія Романюк
2020.04.03 14:31
Замість твоїх обіймів, втопаю в укривалі.
Закрию двері, приспущу гардини
І ляжу спати, щоб думки мої повсталі
Поснули тихо й серце не будили.

Чотири стінки, хоч-не-хоч шалієш.
Безумлю я, од всіх мотивів горопашних,
Та що мені то все, як ти мене пр

Іван Потьомкін
2020.04.03 10:16
У гомін Голосієва, у спомин,
Ставки минувши, висповідь несу.
Іще довкруг оголені дерева,
Травиця назирці іще,
Та вже весни передковічне мрево
Стискає серце в нерозважний щем
І так саднить-розсаджує словами.
Ішов на сповідь, думав

Сергій Губерначук
2020.04.03 08:18
Аби в твої вуста – та й правда..,
я б зосередився на них.
Вони – твоя козирна карта
у грі, де мій затято вдих.

Чим більше ці вуста цілуєш,
чим солодше милуєш їх,
тим швидше зрадженим ти будеш,

Олександр Сушко
2020.04.03 08:02
Дійсність набагато химерніша, аніж найдивовижніші вигадки фантастів. Митці пишуть усіляку юринду про потойбічні сили, які кубляться в пеленах власних дружин, подорожі по галактиці на собачих упряжках в супроводі оракулів, магічні ритуали екзорцистів-гомоф

Микола Соболь
2020.04.03 07:46
Ох, який чудовий антисептик
Баба Варка продала вночі.
У селі, що не мужик, то скептик,
Бо знайшов од вірусу ключі.
Пійло з буряка, або картоплі
Убиває зло це наповал.
Хай буржуї витирають соплі,
Бо у нас бразильський карнавал.

Віктор Кучерук
2020.04.03 05:14
Затулившись далеччю і часом
Від моїх допитливих очей, –
Ти цілуєш іншого в Черкасах
І не ждеш непроханих гостей.
Та й навіщо тілом підупалий
Я тобі, довічно молодій
І такій слухняно-витривалій,
Що нема на спокій і надій?

Ірина Залюбовська
2020.04.02 20:38
перемовчи
нелегко
та нехай
спливає тіло
кров’ю
і сльозами
а словом ні
зарано

Євген Федчук
2020.04.02 17:10
Ой, були в селі одному біда за бідою,
Почали туди вчащати чорти чередою.
То столочать комусь ниву, то зведуть худобу,
То й господаря самого доведуть до гробу.
Страшно стало в селі жити, бо ніхто не знає,
Коли саме і до нього біда завітає.
І не знали

Козак Дума
2020.04.02 15:44
У тебе цілий всесвіт в голові,
як раптом із-під ніг земля зникає,
і пристрасті на відстані снігів
емоціями душу огортають…

Два озера зелені розлились
і серце моє вщерть заполонили.
В очах у тебе чиста неба вись,

Олександр Панін
2020.04.02 14:57
Опришки чорновусі,
Майстри ми контрибуцій,
Лихвар, купець, не зустрічайтесь нам.
Удень відпочиваєм,
Із вечора гуляєм
І «півника» пускаємо панам.

Ми б радо працювали,

Тетяна Левицька
2020.04.02 14:15
Ты не спрашивай больше, зачем она пьёт Амаретто,
и о прошлом не надо, давно все быльём поросло.
Только ночью в тиши вдруг рапидом всплывают сюжеты -
речка-змейка, на пляже дырявая лодка, весло.

Незабудки - вкрапление неба на поле-батисте,
две сосн

Ніна Виноградська
2020.04.02 13:22
Моя плането, в тебе є доволі –
Пісень і квітів, хліба на столі.
Та хтось незримий вліз у наші долі,
Ми перед ним безсильні, як малі.

Небачена, нечувана, затята,
Убивча сила плине по землі.
Ні відкупитись, ні відсповідати –
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Проза):

Богдан Бойко
2020.03.22

Анна Дудник
2020.03.15

Оранжевый Олег Олег
2020.03.12

Тамдедобре Тамдедобре
2020.01.31

Сергій СергоЗар
2020.01.30

Влад Дяден
2020.01.20

Рома РічардГрейсон
2020.01.19






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Уляна Засніжена (1983) / Проза

 Моєму Ангелу
Мій Ангел постукав до мене надвечір…
Точніше, я ще не знала, що це Ангел. І подумати не могла, що він прийшов, щоб стати саме моїм Ангелом…
…цей вечір не відрізнявся з-поміж інших нічим, окрім того, що на календарі було 15 лютого – час Стрітення, час, коли весна зустрічає зиму, і зима знає, що їй залишилось вже не довго лютувати, бо скоро час танути снігам… Це було знаково, хоч я і не вірила в знаки…
З того часу Ангел поселився зі мною – я засинала – він був поряд, прокидалась – а він вже вітав мене з новим днем.
У перший день весни я побачила свого Ангела вживу… Дивилась в його голубі очі і ловила себе на тому, що хочу взяти його за руку і не відпускати… Це було дивним для мене, яка боялась найменшого прояву ніжності… Я лякала сама себе…
Йшов час, Ангел був таким щирим і відвертим, він щоразу викликав посмішку на моєму обличчі своєю безпосередністю і з кожним його словом моє серце поволі відтаювало від криги, яка сковувала його майже сім довгих років…
а часом, моє серце стискалось від болю, коли з серця Ангела проривались паростки болю, які він старанно від мене приховував… Ангел був поранений…
Хоч часу минуло багато, та рана ніяк не гоїлась і кровоточила від найменш ніжного слова… Хотілось прихилити небо, щоб він зміг забути той давній біль і відкрити серце на зустріч світлу і любові, щоб повірив в життя… Щоб дав шанс стати поряд з ним Ангелом. Ангелом для Ангела…
Та його біль затьмарювала все довкола. Страх нового болю змусив Ангела вибудувати довкола себе кам’яну стіну, яка не пропускала ніжності, об яку розбивалась любов… І тільки час від часу моє тепло могло ледь розігріти її… Та цього було мало…
Моя ж любов до цього пораненого Ангела росла з кожним днем, набиралася сил, виривалася з серця і щоразу вдаряючись в стіну захисту, стікала пекучими сльозами відчаю… Здавалося б – відійди, забудь, Ти зайва, для Тебе в його серці немає місця, там біль і жага помсти… Та якісь невидимі лінії міцно тримали поряд. Сама себе переконувала, що Ангелу теж потрібні тепло і ніжність, що стіна – це не назавжди, що він чекає поки ту стіну розчинить моя любов. Мовчки ковтала сльози болю від нерозділеності почуттів, малювала в уяві його перший поцілунок, усмішку в очах, коли поміж нами не стане стіни…
Я не могла залишити свого Ангела наодинці з його болем. Так, саме мого Ангела – бо він хоч і був поранений, та вернув мене до життя, яке насичене кольорами, подіями, в якому є місце для ніжності і любові… До життя, де не тільки чорне і біле, до життя, де є звуки емоцій… До життя, про яке я вже й забула, від якого сховалась колись наче равлик в мушлю і тихо дрімала… Він одним подихом роздмухав мою мушлю… А я не могла справитись з його стіною. Від того боліло ще дужче. Біль мого Ангела почав проростати в мені…
Я вчилась бути терплячою, не поспішати, я боялась налякати Ангела силою своїх почуттів, про які він вже давно здогадувався… Я читала між рядків, по очах зчитувала тональність слів… Я поволі ставала Ангелом, Ангелом для свого Ангела.
Наляканий ж Ангел був поряд, він не тікав, ні, він був поряд, але й не впускав у своє серце…
Минали дні, хвилини видавались годинами коли Ангел мовчав… Я ж чекала, чекала як ніхто і нікого до того не чекав. В чеканні гартувалась моя любов.
Кажуть, все мине, тільки не мої почуття. Бо вони даровані небом… І Ангел прийшов у моє життя не просто так… Я таки повірила в знаки.
І я вперто вірю, що мій Ангел чекає на мене… Я знаю, що зі мною відростуть його крила і він зможе злетіти, досягнути неба і зробити сотні добрих ангельських справ…
Він ж перший постукав до мене надвечір…





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-03-16 23:56:31
Переглядів сторінки твору 703
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.938 / 5.5  (4.592 / 5.29)
* Рейтинг "Майстерень" 4.864 / 5.5  (4.494 / 5.25)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.781
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Конкурси. Теми ЕССЕ
Автор востаннє на сайті 2019.02.23 02:07
Автор у цю хвилину відсутній