Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.05.21
22:06
В хвилини музики печальної
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
Я уявляю плесо скрізь
І голос дівчини прощальний,
І шум поривчастих беріз.
І перший сніг під небом сірим
Серед дрімаючих полів,
І шлях без сонця, шлях без віри
Снігами гнаних журавлів.
2026.05.21
21:10
із ранку визирнеш надвір
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
шахед затійливо тусує
а інтернет попсує всує
іще якийсь вже майже мир
колони із афін пальмір
палестри пейслі та пачулі
туристів зазивають чуйно
і розливають їм altbier
2026.05.21
20:19
Може то ворони,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
А може то граки?
Та точно не сороки,
І точно не круки!
Хоч може то й круки?
Та точно не лелеки!
Я б їх роздивився,
2026.05.21
18:45
У розпечену ніч наче дідько останній вселився,
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
Грім зривається криком надривно у небі знайомім.
Ти вдивляєшся в очі та кажеш про силу безсилля.
Я вдихаю твій запах, торкаючись чорних пачосів.
Дощ накрапує, блискавки простір намічено крають.
Тінь
2026.05.21
18:04
Всяк прагне в небі журавля зловити,
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
Аби не дарма на цім світі жити.
І от вже, наче у руках він б’ється,
Чому ж синиця з дерева сміється?
Бо журавель той вирвався на волю
І над невдалим посміялась доля.
Синицю треба було полювати
Й життєву мудрість
2026.05.21
16:00
У сьогодні про тишу прошу -
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
Знак згори мені–чапля північна,
Світ давно у знемозі двобічній,
Двері в пекло відкриті дощу.
Заплети довгі коси весні!
Вже закінчене справжнє минуле,
Деградує лискуче поснуле,
2026.05.21
13:39
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
Щирі мінорні ронделі.
Ранок відтінків пастелі
Тихо шепоче: "Пиши!"
Січень мене залишив
Жити у вічній дуелі.
Пісня моєї душі -
2026.05.21
12:48
Замов мені,
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
що побажаєш.
Я
виконаю те.
На – серце це,
котреє краєш,
бо знаєш –
2026.05.21
12:45
Все той же самий одинокий шлях
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
І та стежина у пригаслім полі,
Як музика, забута у полях,
На маргінесі пам'яті й недолі.
Самотній інок стрінеться тобі,
Як відповідь на болісні питання,
Немов стрибок у мисленній плавбі,
2026.05.21
09:41
Сьогодні - Всесвітній день вишиванки
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
На кістках тривають бісові танці,
ракетний удар залишає руїни…
Я сьогодні у вишиванці,
адже я — українець!
По ночах небо геть червоне,
2026.05.21
09:06
Тут спочиває Той, хто зводив храми на руїнах власного серця.
Князь, що тримав небо над Руссю,
поки його власна земля йшла з-під ніг у глибини річкові.
Ліворуч від нього – Любава,
тиха течія його юності, що втопила в собі його перші сни.
Вона – жива
2026.05.20
20:20
Раптом одчуєш як минає це життя
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
Порух рук моторніше за усвідомлення
Майбутні ґенерації непережитих мрій
Надіюсь їх зустріти поки порух не зносивсь
І жити щоби видіти світання на зорі
Ми двигалися задля ожвавлення картини
В напрузі й незнатті що ві
2026.05.20
17:04
Щастя — найневизначеніша і найдорожча річ у світі.
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
Просто хоча б сісти в перерві за каву, помріяти.
Дивно, але б я кинув роботу, квартиру машину і друзів.
Кому це потрібно, коли є любов у Парижі з тобою?
Неспішна вечеря, романтика, запітнілі вікна і
2026.05.20
16:36
В довгій тиші - відьми,миші,
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
У глибинах чути хор,
Акцептовані масони
Варять з цинком мельхіор …
Ллється світло недіяння -
Будить вранішній етер,
Спить свідомість… У чеканні
2026.05.20
12:04
БІЛИЙ САРКОФАГ: НІЧ НА СТРІТЕННЯ ДЛЯ КНЯЗЯ ЯРОСЛАВА
На схилі віку, коли вишгородські вітри стали надто холодними, Ярослав сів на березі свого життя, де зустрілися дві стихії: Любов і Мудрість.
Перед його внутрішнім зором, мов у мутних водах Дніпра,
2026.05.20
11:33
О першій ночі я не сплю.
Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Шукаю в темнім океані
Величну і нову зорю,
Думки і почуття жадані.
У магмі ночі віднайду
Мінливу трепетну жар-птицю,
Яка народжена з вогню,
Яка мені колись наснилась.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.02.18
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Критика | Аналітика
Як все починалось...
…я десь з півроку злився на себе за те, що редактор бачив недоліки, а не я, і пропонував наполегливо правки того чи іншого віршика… і навіть після однієї правки я вважав, що вірш вже не мій… а їх було ой-ой-ой! Але вірив редактору, що так буде краще. Та все одно проходив певний час - влазив у вірш, і справляв на своє інколи… Бо моє - є моє! Скласти вірш правильно - це одне, а збудувати зі слів словесний чарівний замок, де і світло, і затишно… де тепло і спокійно… і читач мій - товариш рівний у всьому -- моя рідня. А до рідні мене привчили ставитись з повагою. Читач - мандрівник, він повинен отримати те, за чим він зайшов да вас. Ваше ім'я повине слугувати йому надійним притулком у подорожі його… Я проти накопичень образів в одному вірші до умопопраченія, я проти десятки, за різним призначенням будь яких іменників, прикментиків тощо, в одне словоутворення… а ще: в сотні разів - проти банальщини - шароварщини, як і в образності, так і за сюжетом… Чи єдиним правилом свого "словотратства" - я вважаю працювати до сьомого поту, читати і перечитувати кращих із кращих минулого і сучасності.. дослуховуватись до зауважень, порад. Не кичитись, якщо щось вдалось зліпити. Завчасно відсторонитись від похвал… перед сном благати допомоги у Вищих Сил, хто там у них відповідальний за таких як я -- просити овіяти свіжим подихом мозок… і підсилити бажання попрацювати у склепі Великої Тайни, де кращі із кращих, серед вічно живущих особистостей, не ради злата і слави творили гармонію усього Світу і Всесвіту. А крапочки, коми і все таке інше… завжди знайдуться охочі допомогти і вписати своє ім'я поруч із автором. І це справедливо. Слава редактору! Слава коректору! Слава видавцю! і тричі -- поетам!!! ps - мій редактор (деспот) - відомий поет. І я щасливий, що саме він сам запропонував редагувати сирі, обдерті обставинами якісь там мої віршики… ( Пройшло два роки… написалось сотні віршиків. Звернувся до свого першого редактора. Почув відмову. Мовляв, у мене вже краще, потрібна лише коректура, хоча нові вірші зовсім не такі як ті…) До кого б не звертався - всюди відмова. А один сказав: - Миколо, вчися все робити сам. Крапка.) — 24.06.2017.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як все починалось...
Учись, синку, світ почекає...
М. Дудар.
Віднайшой кілька слів на День Поезії… але метушня, робота, погода і поріз коліна зробили свою справу. Краще пізно - чим ніколи:…я десь з півроку злився на себе за те, що редактор бачив недоліки, а не я, і пропонував наполегливо правки того чи іншого віршика… і навіть після однієї правки я вважав, що вірш вже не мій… а їх було ой-ой-ой! Але вірив редактору, що так буде краще. Та все одно проходив певний час - влазив у вірш, і справляв на своє інколи… Бо моє - є моє! Скласти вірш правильно - це одне, а збудувати зі слів словесний чарівний замок, де і світло, і затишно… де тепло і спокійно… і читач мій - товариш рівний у всьому -- моя рідня. А до рідні мене привчили ставитись з повагою. Читач - мандрівник, він повинен отримати те, за чим він зайшов да вас. Ваше ім'я повине слугувати йому надійним притулком у подорожі його… Я проти накопичень образів в одному вірші до умопопраченія, я проти десятки, за різним призначенням будь яких іменників, прикментиків тощо, в одне словоутворення… а ще: в сотні разів - проти банальщини - шароварщини, як і в образності, так і за сюжетом… Чи єдиним правилом свого "словотратства" - я вважаю працювати до сьомого поту, читати і перечитувати кращих із кращих минулого і сучасності.. дослуховуватись до зауважень, порад. Не кичитись, якщо щось вдалось зліпити. Завчасно відсторонитись від похвал… перед сном благати допомоги у Вищих Сил, хто там у них відповідальний за таких як я -- просити овіяти свіжим подихом мозок… і підсилити бажання попрацювати у склепі Великої Тайни, де кращі із кращих, серед вічно живущих особистостей, не ради злата і слави творили гармонію усього Світу і Всесвіту. А крапочки, коми і все таке інше… завжди знайдуться охочі допомогти і вписати своє ім'я поруч із автором. І це справедливо. Слава редактору! Слава коректору! Слава видавцю! і тричі -- поетам!!! ps - мій редактор (деспот) - відомий поет. І я щасливий, що саме він сам запропонував редагувати сирі, обдерті обставинами якісь там мої віршики… ( Пройшло два роки… написалось сотні віршиків. Звернувся до свого першого редактора. Почув відмову. Мовляв, у мене вже краще, потрібна лише коректура, хоча нові вірші зовсім не такі як ті…) До кого б не звертався - всюди відмова. А один сказав: - Миколо, вчися все робити сам. Крапка.) — 24.06.2017.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
