Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.09.24
23:03
обережно акуратно
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
непоспішно
оминаючи закинуті кути
де чаїться бозна-що
пантрує нищить
залишає непривабливі
сліди
вийшовши нарешті
2026.09.24
22:13
Ще краплі літа в осені барвистій
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
перлинами роси у падолисті,
та вже схиляють голови жоржини;
лоскоче оболок* вологий жовтень,
свавільний вітер бешкетує вкотре
прозорим привидом у журавлині.
Каштанів їжачки вп'ялися в землю,
2026.09.24
20:58
Грались в піжмурки із сонцем,
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
якось, огірки.
Ув огудині сховались добре під листки.
Сонце тикається в листя:
як би зазирнуть?
Жодної нема шпарини ані там, ні тут.
2026.09.24
18:34
Підлога бажає зігрітись,
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
Юрба із бандурами зліва
Несе непорочне угору.
Фіналу не буде — диво.
Диво з червоної глини,
Мета його нам невідома.
Шерех ще чути з обійстя
2026.09.24
17:13
Жили чоловік і жінка на хуторі. Звісно
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
Двом на хуторі отому їм було не тісно.
Бо ж ніхто до них не їздив, щоб погостювати.
А вони гостей любили у себе приймати.
Щоб самим у гості з’їздить – того не любили.
Тож на хуторі своєму у нудьзі сиділи.
Якось
2026.09.24
16:43
Так схожий на старовинні,
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
Я замок повітряний звів.
В ясній мальовничій місцині,
Із хитросплетінням ходів.
Заходимо вдвох у замок. –
Тут гарно, лише придивись:
І стіни – дзеркальний спалах.
2026.09.24
14:26
Колись доводиться прощатись
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
Із домом, книгами, людьми.
Не дочекаєшся пощади,
Хоч упади на дот грудьми.
Колись приходить час останній
І вирішальна дивна мить.
Всі непромовлені питання
Не можна в серці утопить.
2026.09.24
06:15
Предківські дороги нам дарують крила
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
І тримає міцно пращурів земля, -
Без того коріння, що дає всім сили,
Не злетить у небо молоде орля.
Пам'ятають стіни дорогої хати
Предків кожне слово, кроки і пісні,
Що з дитинства учать правду захищати
Від як
2026.09.24
05:29
VІ. ТЯГАР СИНІВСЬКОГО ОБОВ'ЯЗКУ
У задимленій майстерні коваля Квінта ранок почався з важкої розмови. За довгим дерев'яним столом сиділи двоє братів. Квінт, широкоплечий, із мозолястими від молота руками, та Марцелл – стрункий, загартований у боях ле
2026.09.24
00:00
вітер тихий і вітер злобний
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
понеділок а там четвер
чоловік зріс пішов із дому
зневірявся як міг помер
не того що хотів скандалу
чи хворів а чи впав у маразм
цих випадків буває чимало
а того що відбув свій час
2026.09.23
20:02
Перетоплений шлях у майбутнє, на гору жадану,
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
Перетоплений сміх, перетоплені плоть і кістки,
Перетоплений голос, далекий, тендітний, коханий,
І не можемо ми спорудити крізь вічність мости.
Перетоплені сили, наснага, надія і гордість,
Перетоплені зд
2026.09.23
19:32
Во ім’я Життя Вишнього, слава Світлу горньому!
Шум-Кушта предстоїть, і возвіщає, і поучає. Шум бар Ну, Шум-Кушта, предстоїть і глаголе покірно перед Господом, прорікаючи:
– Минувся час мій, і належить мені відійти. Та не відаю, хто супроводитиме ме
2026.09.23
15:17
Я піду за дощем, закохавшись у сіру сльоту
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
Та не буду співати весні осяйні дифірамби.
Вже минули безглузді часи сподівань біля рампи -
Тож сьогодні вінок з порожнечі для себе сплету.
Не лякай мене, осене, холодом вранішніх злив!
Це - стихія моя! В
2026.09.23
15:16
В блокноті згорілім - згорілий рондель,
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
Від світлих рядків залишилось вугілля.
Душевна зневіра. Тілесне безсилля.
Стійке панування безмежних пустель.
Давно вже тендітна та ніжна пастель
Затьмарена модним строкатим свавіллям.
В блокноті згорілім -
2026.09.23
14:40
Він біг у даль, отримавши свободу,
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
Після заков тривалих і крутих,
Пірнаючи в найбільшу насолоду
Без нагород минущих, золотих.
На березі морському співи чайок
І плескіт хвиль, а він біжить кудись,
Звільнившись від умовностей і часу,
Пірнаючи у незг
2026.09.23
11:38
Призначення чаю з жасмину співмірне
З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...З безсмертям душі миловидної щучки,
Подоба якої не платить комірне
Ні Сонцю, ні вітру, не носить обручки.
Скажи йому: «Хронос!»—здригнеться відчайно,
Пелюстки, мов очі,наповняться змістом,
У збуренні, в русі, як
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Критика | Аналітика
Як все починалось...
…я десь з півроку злився на себе за те, що редактор бачив недоліки, а не я, і пропонував наполегливо правки того чи іншого віршика… і навіть після однієї правки я вважав, що вірш вже не мій… а їх було ой-ой-ой! Але вірив редактору, що так буде краще. Та все одно проходив певний час - влазив у вірш, і справляв на своє інколи… Бо моє - є моє! Скласти вірш правильно - це одне, а збудувати зі слів словесний чарівний замок, де і світло, і затишно… де тепло і спокійно… і читач мій - товариш рівний у всьому -- моя рідня. А до рідні мене привчили ставитись з повагою. Читач - мандрівник, він повинен отримати те, за чим він зайшов да вас. Ваше ім'я повине слугувати йому надійним притулком у подорожі його… Я проти накопичень образів в одному вірші до умопопраченія, я проти десятки, за різним призначенням будь яких іменників, прикментиків тощо, в одне словоутворення… а ще: в сотні разів - проти банальщини - шароварщини, як і в образності, так і за сюжетом… Чи єдиним правилом свого "словотратства" - я вважаю працювати до сьомого поту, читати і перечитувати кращих із кращих минулого і сучасності.. дослуховуватись до зауважень, порад. Не кичитись, якщо щось вдалось зліпити. Завчасно відсторонитись від похвал… перед сном благати допомоги у Вищих Сил, хто там у них відповідальний за таких як я -- просити овіяти свіжим подихом мозок… і підсилити бажання попрацювати у склепі Великої Тайни, де кращі із кращих, серед вічно живущих особистостей, не ради злата і слави творили гармонію усього Світу і Всесвіту. А крапочки, коми і все таке інше… завжди знайдуться охочі допомогти і вписати своє ім'я поруч із автором. І це справедливо. Слава редактору! Слава коректору! Слава видавцю! і тричі -- поетам!!! ps - мій редактор (деспот) - відомий поет. І я щасливий, що саме він сам запропонував редагувати сирі, обдерті обставинами якісь там мої віршики… ( Пройшло два роки… написалось сотні віршиків. Звернувся до свого першого редактора. Почув відмову. Мовляв, у мене вже краще, потрібна лише коректура, хоча нові вірші зовсім не такі як ті…) До кого б не звертався - всюди відмова. А один сказав: - Миколо, вчися все робити сам. Крапка.) — 24.06.2017.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Як все починалось...
Учись, синку, світ почекає...
М. Дудар.
Віднайшой кілька слів на День Поезії… але метушня, робота, погода і поріз коліна зробили свою справу. Краще пізно - чим ніколи:…я десь з півроку злився на себе за те, що редактор бачив недоліки, а не я, і пропонував наполегливо правки того чи іншого віршика… і навіть після однієї правки я вважав, що вірш вже не мій… а їх було ой-ой-ой! Але вірив редактору, що так буде краще. Та все одно проходив певний час - влазив у вірш, і справляв на своє інколи… Бо моє - є моє! Скласти вірш правильно - це одне, а збудувати зі слів словесний чарівний замок, де і світло, і затишно… де тепло і спокійно… і читач мій - товариш рівний у всьому -- моя рідня. А до рідні мене привчили ставитись з повагою. Читач - мандрівник, він повинен отримати те, за чим він зайшов да вас. Ваше ім'я повине слугувати йому надійним притулком у подорожі його… Я проти накопичень образів в одному вірші до умопопраченія, я проти десятки, за різним призначенням будь яких іменників, прикментиків тощо, в одне словоутворення… а ще: в сотні разів - проти банальщини - шароварщини, як і в образності, так і за сюжетом… Чи єдиним правилом свого "словотратства" - я вважаю працювати до сьомого поту, читати і перечитувати кращих із кращих минулого і сучасності.. дослуховуватись до зауважень, порад. Не кичитись, якщо щось вдалось зліпити. Завчасно відсторонитись від похвал… перед сном благати допомоги у Вищих Сил, хто там у них відповідальний за таких як я -- просити овіяти свіжим подихом мозок… і підсилити бажання попрацювати у склепі Великої Тайни, де кращі із кращих, серед вічно живущих особистостей, не ради злата і слави творили гармонію усього Світу і Всесвіту. А крапочки, коми і все таке інше… завжди знайдуться охочі допомогти і вписати своє ім'я поруч із автором. І це справедливо. Слава редактору! Слава коректору! Слава видавцю! і тричі -- поетам!!! ps - мій редактор (деспот) - відомий поет. І я щасливий, що саме він сам запропонував редагувати сирі, обдерті обставинами якісь там мої віршики… ( Пройшло два роки… написалось сотні віршиків. Звернувся до свого першого редактора. Почув відмову. Мовляв, у мене вже краще, потрібна лише коректура, хоча нові вірші зовсім не такі як ті…) До кого б не звертався - всюди відмова. А один сказав: - Миколо, вчися все робити сам. Крапка.) — 24.06.2017.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
