Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.28
21:06
о так до ітаки
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
у напрямку линуть
одіссеї чи амфори
руни і тіні
безпілотні літаючі
пилососи усякі
бо там є ставки
є синки телемахи
2026.04.28
19:57
Дорогий Артуре, сердечно тебе вітаю зі вступом в Національну спілку письменників України! Дуже пишаюся тобою і тим, що Ярослав Чорногуз і я дали тобі рекомендації, бо ти вартий того, щоб бути членом спільчанської родини. Твоя поезія викликає трепет в душі
2026.04.28
19:00
Далеко-далеко, де всюди вирують густі аромати сандалу,
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
Де сонце липким амарилісом ніжно цвіте у блакитній безодні,
Рожеві фламінго неспішно здіймаються прямо у зграю загальну,
Над горами рваними довго кружляють в повітрі легкі й невгамовні.
Далеко-
2026.04.28
16:09
Незатійливо сонце пливе
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
Зорянистого неба дугою,
І розкішшя своє світлове
Зігріваючи перед собою.
До зенітів щоденних висот,
У сліпучому образі диска -
Це життя зоресвітній оплот
2026.04.28
15:25
Вічний сум на образах.
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
Гріб дитячий на ослоні.
Мати стомлена в сльозах
над застиглим тілом доні:
«Вибач, пташечко, мені,
не зростила тебе мати...
Дні скінчилися земні,
2026.04.28
11:33
Човни з очерету! Волхви на човнах! -
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
Рятуйте світи від наруги -
В сльоті палітурні ворони летять
І дві паперові папуги!
Волхви безупинно вітають сльоту,
Хто ж їм заборонить вітаться*,
В крисанях із хутра в добу золоту,
2026.04.28
10:59
Небесна твердінь безмежна,
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
а хмари, мов гріб, важкі.
Цей всесвіт мені належить,
як хмарочоси міські.
Будинок пече зіниці,
фундамент — ножем в землі,
у пам'яті на правиці
2026.04.28
10:56
Я люблю важливий час затишшя
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
Перед вибухом в полях сумних,
Як заходить сонце на узвишшя
В променях яскраво-золотих.
Так натхнення у часи утоми
Причаїлось птахом у лісах.
У тенетах суму і ризоми
2026.04.28
08:42
Весна. На вістрях пер пташини
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
понад серцями плавко лине,
не віддаляючись від них.
Гойдають крила піднебесся,
пильнуючи у гніздах дещо
дорогоцінне і крихке.
2026.04.28
06:36
Мигочуть дні, мелькають тижні,
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
Потік років змілів до дна, -
Нечасто нині бачу ближніх,
Забув знайомих імена.
Все більш зітхань і менше сміху,
Хоч хліб чужий іще не їм, -
Живу неначе на потіху
Всіляким недругам своїм.
2026.04.28
00:31
Візьми мене, мов поїзд, на ходу,
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
Аби хотілось так, щоб не здавалось.
Нехай в чужі обійми упаду,
Аби-но лиш паскудним не дісталось.
Минуть усі, і я колись мину –
Історія нікого не жаліла.
Лишень шкода змарновану весну
2026.04.27
22:02
Чом такі трагічні лики,
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
Чом мудреці такі сумні,
Такі печальні всі святі?
В очах страждань живі в них бліки,
Їх сумніви такі прості,
Живі вони і без покриву,
Істини дивляться такі сумні.
На печальній оцій тризні
2026.04.27
21:12
Пора вечірня тулиться до вікон,
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
Немов вуаллю покриває ззовні.
Утомлений весняний лікоть
Впирається, насолодившись вповні.
За день не знали руки відпочинку.
Весна барвінок з рястом розстеляла
І підбирала кольори й відтінки.
2026.04.27
20:50
Як голова завертиться, на землю дивись, якщо вийде
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
Мої пильні очі упустили її, в тому бігові
Чутливий мій розуме, старий для сліз
Не ладний жити, умирати не згідний
Зупини свої сумніви, подвигаючи світ
Самостійно
Немає часу любити, і себе розкрити
2026.04.27
19:44
Тишина в місцині хирій.
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
Бойовища відгули.
Лиш ключі летять у вирій,
звідусіль: «Курли, курли!..»
Небосхил горить пурпурно,
блякне хмар линка фланель.
А над цямрою зажурно
2026.04.27
16:08
Кораблі нашого жеребу
не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...не покидають річищ,
йдучи за лоціями
Старших Арканів,
до затоки
вікової недуги
колись молодої води.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.11.29
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Микола Дудар (1950) /
Публіцистика
Приємні новини...
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Приємні новини...
Два дні тому.
О девятій ранку одвіз сина до Вишгорода. Йому до Києва… у нього прослуховування. Групу «Драма Квін» - відберуть на фестиваль. Приємна новина. ( Пісні на мої слова. ) Повернувся додому. Трохи кави... пора на працю, заодно і
доцю підвезти на автобусну зупинку, що на трасі до Вишгорода. Від нашої хатинки до зупинки майже кілька кілометрів. Вирулюю з двору, а тут сусідка раз, і вийшла із свого двору… - Доцю, давай Вєру підвеземо. - Давай, давай..
Вєра хороша сусідка. До Майдану виїхала в Саратов… Вона давно без чоловіка, а тут трапилась любов з приїзджим… не побоялась, ризикнула... Навряд чи Вєрці хтось би із місцевих піддійшов для совмєстной жизні. Хороших мужчин мало і ті зайняті. Сини вже дорослі, порядні, самостоятельні хлопці. Старший Володька пройшов АТО, повернувся з кількома дірками... А Вєра саме в соку: і симпатична, і при фігурі. І хата добряча. І Десна через пастовень… За ці роки не часто, але відвідує рідні місця. Мені дуже кортіло Вєрку побачити, порозмовляти що там і як?.. А вчора пряма трансляція росіян з Кремлем… СМС на табло… Моя рідна, старша сестра десь там під Москвою… Для неї Пу - хороший президент… І щоби в кінець не розісратись з рідною сестрою — про політику ні слова. Про квіточки там, про розсаду - так, а за політику - боронь Боже. Наш позашляховик привітливо пригальмував, Вєрка забралась в салон, привіталась з нами, і ми крізь вузенькі вулички Хотянівки, поперлись на трасу. Їду повільнувато. - Вєр, ну шо там? Як там у вас, Саратов стоїть на старому місці? - А шо йому буде, стоїть, де стояв… Вєрка не дивилась телек, як той Пу відповідав на запитання, і як заїкався Пу, Вєрка не знає. Але в Саратові на її роботі, у робочому колективі, усі, усі без вийнятку Його ненавидять.
Вєра в жизні неохоча до розмов там всіляких... а тут поперло... Я почув те, що хотів, хоча й не очікував… Це друга приємна новина. По тілу приємне тепло. Настрій зразу поліпшився. Я ж тільки згодився було підвезти доцю з сусідкою на зупинку… Мені було по дорозі. Сьогодні треба докосити хорошій знайомій дачу і прилеглу територію. Трави і бур’яну на них - по пояс. Важкувато, але я пообіцяв, значить треба... Впіймав себе на думці, що готовий Вєру з доцею відвезти в центр Вишгорода, та що там Вишгород, до Києва… і навіть дочекаюсь, коли вони закінчать справи, доставлю додому… А те, що їм там, у Саратові, показують нашого президента на підпитку, якоби з наших (ТСН)… я пропустив мимо своїх вух…
На дачі один. Жара, духота… через кілька годин «косивки» сік якоїсь трави попадає в очі. Перетерпів, справився. Бо при мені були дві приємні новини: 1. - групу сина (з 50 груп віддібрали 14 груп) благословив музичний канал М-2 на фестиваль, 2.- Пу в Саратові - порядні люди НЕНАВИДЯТЬ!!!
Побільше б таких днів...
О девятій ранку одвіз сина до Вишгорода. Йому до Києва… у нього прослуховування. Групу «Драма Квін» - відберуть на фестиваль. Приємна новина. ( Пісні на мої слова. ) Повернувся додому. Трохи кави... пора на працю, заодно і
доцю підвезти на автобусну зупинку, що на трасі до Вишгорода. Від нашої хатинки до зупинки майже кілька кілометрів. Вирулюю з двору, а тут сусідка раз, і вийшла із свого двору… - Доцю, давай Вєру підвеземо. - Давай, давай..
Вєра хороша сусідка. До Майдану виїхала в Саратов… Вона давно без чоловіка, а тут трапилась любов з приїзджим… не побоялась, ризикнула... Навряд чи Вєрці хтось би із місцевих піддійшов для совмєстной жизні. Хороших мужчин мало і ті зайняті. Сини вже дорослі, порядні, самостоятельні хлопці. Старший Володька пройшов АТО, повернувся з кількома дірками... А Вєра саме в соку: і симпатична, і при фігурі. І хата добряча. І Десна через пастовень… За ці роки не часто, але відвідує рідні місця. Мені дуже кортіло Вєрку побачити, порозмовляти що там і як?.. А вчора пряма трансляція росіян з Кремлем… СМС на табло… Моя рідна, старша сестра десь там під Москвою… Для неї Пу - хороший президент… І щоби в кінець не розісратись з рідною сестрою — про політику ні слова. Про квіточки там, про розсаду - так, а за політику - боронь Боже. Наш позашляховик привітливо пригальмував, Вєрка забралась в салон, привіталась з нами, і ми крізь вузенькі вулички Хотянівки, поперлись на трасу. Їду повільнувато. - Вєр, ну шо там? Як там у вас, Саратов стоїть на старому місці? - А шо йому буде, стоїть, де стояв… Вєрка не дивилась телек, як той Пу відповідав на запитання, і як заїкався Пу, Вєрка не знає. Але в Саратові на її роботі, у робочому колективі, усі, усі без вийнятку Його ненавидять.
Вєра в жизні неохоча до розмов там всіляких... а тут поперло... Я почув те, що хотів, хоча й не очікував… Це друга приємна новина. По тілу приємне тепло. Настрій зразу поліпшився. Я ж тільки згодився було підвезти доцю з сусідкою на зупинку… Мені було по дорозі. Сьогодні треба докосити хорошій знайомій дачу і прилеглу територію. Трави і бур’яну на них - по пояс. Важкувато, але я пообіцяв, значить треба... Впіймав себе на думці, що готовий Вєру з доцею відвезти в центр Вишгорода, та що там Вишгород, до Києва… і навіть дочекаюсь, коли вони закінчать справи, доставлю додому… А те, що їм там, у Саратові, показують нашого президента на підпитку, якоби з наших (ТСН)… я пропустив мимо своїх вух…
На дачі один. Жара, духота… через кілька годин «косивки» сік якоїсь трави попадає в очі. Перетерпів, справився. Бо при мені були дві приємні новини: 1. - групу сина (з 50 груп віддібрали 14 груп) благословив музичний канал М-2 на фестиваль, 2.- Пу в Саратові - порядні люди НЕНАВИДЯТЬ!!!
Побільше б таких днів...
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
