ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Мирослава Шевченко
2018.01.21 20:17
Немає крил летіти в небеса,
Землі тяжіння янголів тримає…
Десь там вгорі незвідана краса,
Дорога до загубленого раю.

Немає крил летіти до зірок,
Що сховані за хмарами важкими,
Немає сил до них робити крок,

Марта Январская
2018.01.21 19:31
А в глазницу реки западает осколок месяца.
Он идет по воде – и вода оттого тревожится.
Я легка и мягка, из меня словно тесто месится.
И вонзаются в плоть то ли розы, а то ли ножницы.

Говорю ему так: «Можешь гнуть меня, можешь печь меня».
Распивает

Марґо Ґейко
2018.01.21 18:26
Потребуєш мене мов прозору богиню.
Сальвадор не Далі, коли поруч не Гала.
Хто не хоче в оселю душі берегиню,
Щоб лише надихала, ніц не вимагала?!

Я потрібна тобі в повноті віддзеркалень.
Ти приходиш дивитися, як я сприймаю.
Що ти є без моїх заохоч

Олександр Сушко
2018.01.21 17:46
Нащадки пажерливої орди
На суржику волають стоголосо.
Російську упихають у роти,
Московський піп кадило пхає в носа.

Чавили божу мову, наче лій,
В джерелах чистих мулу по коліна.
Мій рід згасає, втомлений, німий,

Галина Гулієва
2018.01.21 17:13
Носити в собі малого тотемного звіра чи
велику біду – сполохане і руде…
Коли ж: утече, нутро твоє начисто виївши,
аж хвіст вдалині згорить, мов зимовий день.

А ти йому вслід до болю у більмах стоятимеш.
В гортані твоїй колиску птахи зів’ють…
Броди

Володимир Бойко
2018.01.21 16:20
Не віднайди мої сліди.
Вони вже часом напівстерті.
У вакханальній круговерті
Вже недалеко до біди.
Нас шлях завів у нікуди.

Не увійди в мої сліди,
Не потопчи моїх ілюзій,

Ігор Шоха
2018.01.21 14:17
Сіяє як нова монета
вісімнадцятилітній вік.
І гавкає на всю планету
хазяйновитий чоловік.

Багато їжі обіцяє:
червону юшку до води,
березової каші має

Галина Гулієва
2018.01.21 14:09
Відчуваєш: цей біль росте в тобі разом з вірою.
І нічого не вдієш : хоч ріж себе, хоч - вішай.
Та слова, що з душі, як одіж із тіла, зірвано,
дозрівають гіркими ягодами у віршах.

Відчуваєш цей біль так тонко, немов незаймана
відчуває присутність пе

Олександр Жилко
2018.01.21 12:12
З часом світліє та мить, коли
як у воду в старість влетиш.
Впадеш з каменем прив'язаним
до душі, наповненим усім тим
що ти пройшов і що пережив.
Хоча й спробував всякого ремесла,
розписав світ з голови до ніг —
ніг Господа і голови доньки.

Іван Потьомкін
2018.01.21 09:40
Жили собі в дружбі хазяям на втіху
Півень та віслюк. Не відали лиха.
Та якось сорока принесла їм звістку:
«Лев з’явивсь неждано у сусіднім лісі
І товстих шукає, щоб було що їсти».
«Не жить мені, півнику!- віслюк заревів.-
З’їсть мене найпершого прок

Микола Соболь
2018.01.21 07:34
Наворожи мені зима –
Казкові дні, сніги останні,
Уста любимої, кохані
Очі. Зійде – тьма…
І що? Боятися навіси?
Літа уже не для гульвіси,
А входу-виходу нема.
Люблю. І моє серце – Данко

Микола Соболь
2018.01.21 07:33
Свобода пахне кров’ю (не покорою!)
Зросте людина інша в незалежності.
Не вічне проголошене «Авророю», –
У пострілу завжди дві протилежності.
Вандали, бузувіри неотесані –
Недопалки ікон, церков пожарища…
Іудами у сан – Святий піднесені
Не мученики

Домінік Арфіст
2018.01.20 22:28
заварити терпкого чаю…
чорнішого за всі ночі
і розпити себе… розлити
на тарелю місяця вповні…
а тобі було добре Овном
краще ніж мені Козерогом?
ми були відпущені Богом
як земля горіла під нами

Лесь Українець
2018.01.20 18:50
Рожева заграва
Мріє над селом,
Куштуємо страви
В хаті за столом.

На печі грайливий
Котик бавиться,
Коло печі вила,

Олександр Сушко
2018.01.20 17:16
Виноградник скніє без лози,
Вилито в багно солодкі вина.
Бачиш зморшки? Це убитий син.
Сивина - похована дружина.

А синочок мирний. Не солдат.
Просто українець. Без погонів.
У стодолу залетів снаряд -

Марта Январская
2018.01.20 16:11
Зима на юге вроде не зима –
Инверсия про осень мимоходом,
Так мягко стелит, чтобы жестче спать
И даром не растрачивать свободу.

Пути Господни неисповедимы –
Их жёстко стелят, мягче чтоб идти –
Ведут к тому, что зримо и незримо,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Публіцистика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Чергавий Андрій Романович Курц
2016.10.01

Василь Дерій
2016.01.31

Володимир Зоря
2015.11.09

Вікторія Торон
2015.11.09

Вадим Василенко
2015.05.16

Олександр Артамонов
2015.02.08






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Микола Дудар (1950) / Публіцистика

 Приємні новини...
Два дні тому.
О девятій ранку одвіз сина до Вишгорода. Йому до Києва… у нього прослуховування. Групу «Драма Квін» - відберуть на фестваль. Приємна новина. ( Пісні на мої слова. ) Повернувся додому. Трохи кави... пора на працю, заодно і
доцю підвезти на автобусну зупинку, що на трасі до Вишгорода. Від нашої хатинки до зупинки майже кілька кілометрів. Вирулюю з двору, а тут сусідка раз, і вийшла із свого двору… - Доцю, давай Вєру підвеземо. - Давай, давай..
Вєра хороша сусідка. До Майдану виїхала в Саратов… Вона давно без чоловіка, а тут трапилась любов з приїзджим… не побоялась, ризикнула... Навряд чи Вєрці хтось би із місцевих піддійшов для совмєстной жизні. Хороших мужчин мало і ті зайняті. Сини вже дорослі, порядні, самостоятельні хлопці. Старший Володька пройшов АТО, повернувся з кількома дірками... А Вєра саме в соку: і симпатична, і при фігурі. І хата добряча. І Десна через пастовень… За ці роки не часто, але відвідує рідні місця. Мені дуже кортіло Вєрку побачити, порозмовляти що там і як?.. А вчора пряма трансляція росіян з Кремлем… СМС на табло… Моя рідна, старша сестра десь там під Москвою… Для неї Пу - хороший президент… І щоби в кінець не розісратись з рідною сестрою — про політику ні слова. Про квіточки там, про розсаду - так, а за політику - боронь Боже. Наш позашляховик привітливо пригальмував, Вєрка забралась в салон, привіталась з нами, і ми крізь вузенькі вулички Хотянівки, поперлись на трасу. Їду повільнувато. - Вєр, ну шо там? Як там у вас, Саратов стоїть на старому місці? - А шо йому буде, стоїть, де стояв… Вєрка не дивилась телек, як той Пу відповідав на запитання, і як заїкався Пу, Вєрка не знає. Але в Саратові на її роботі, у робочому колективі, усі, усі без вийнятку Його ненавидять.
Вєра в жизні неохоча до розмов там всіляких... а тут поперло... Я почув те, що хотів, хоча й не очікував… Це друга приємна новина. По тілу приємне тепло. Настрій зразу поліпшився. Я ж тільки згодився було підвезти доцю з сусідкою на зупинку… Мені було по дорозі. Сьогодні треба докосити хорошій знайомій дачу і прилеглу територію. Трави і бур’яну на них - по пояс. Важкувато, але я пообіцяв, значить треба... Впіймав себе на думці, що готовий Вєру з доцею відвезти в центр Вишгорода, та що там Вишгород, до Києва… і навіть дочекаюсь, коли вони закінчать справи, доставлю додому… А те, що їм там, у Саратові, показують нашого президента на підпитку, якоби з наших (ТСН)… я пропустив мимо своїх вух…
На дачі один. Жара, духота… через кілька годин «косивки» сік якоїсь трави попадає в очі. Перетерпів, справився. Бо при мені були дві приємні новини: 1. - групу сина (з 50 груп віддібрали 14 груп) благословив музичний канал М-2 на фестиваль, 2.- Пу в Саратові - порядні люди НЕНАВИДЯТЬ!!!
Побільше б таких днів...





Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-06-23 20:03:26
Переглядів сторінки твору 117
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.799 / 5.5)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.518 / 5.54)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.764
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2018.01.20 17:01
Автор у цю хвилину відсутній