ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Ірина Вовк
2017.08.23 10:23
У мелодійні передзвони погідної ночі по Великодню тривожно вривається тупіт кінських копит. Спочатку приглушений, тупіт все наростає і ближчає. Тривога підповзає, мов гадина... Погідну темінь ночі враз освітлює полум'я заграви. Незабаром шалений тупіт по

Ірина Вовк
2017.08.23 10:11
Місяць уповні оглядає Сад своїм холодним блискучим Оком. Його луч облюбовує голівку Троянди кольору Темного Пурпуру).

ГОЛОС Рус-Хуррем, Роксолани
(Пурпурової Троянди Втіхи)

- … Втіка ріка. Біжить, тече вода …
Ох, я була весела молода!
Бувало, тіл

Микола Дудар
2017.08.22 22:58
Своїми руками ліпили ми біди…
Про гречку мовчу, це лише пасаж
Внім спраглим на правду приткнутися ніде
Хіба що піти у нічийний гараж
Забитися в кут до чужої кімнати
Хай із гортані поскапує гнів
Зневіра те саме, що в полі нітрати
А може на краще? вс

Олександр Сушко
2017.08.22 18:01
Небо й пекло грають в шахи,
Люду рвуть голів пуки.
Москалі, татари, ляхи -
Тури, коні, пішаки.

Шахівниця - Україна.
Наші душі - на кону.
Батько ліг у домовину,

Іван Потьомкін
2017.08.22 16:52
Всупереч забороні Господа Бога,
ангели ще й досі дівчат спокушають,
і тоді народжуються королівни краси.
Але й чорти не відстають од ангелів -
найтемнішої ночі не оминають дівчат
і в понадмірному шалі теж потомство лишають.
Не приведи Господи

Олександр Сушко
2017.08.22 16:29
Агов, до праці, метеопоети!
Немає спеки, хлюпають дощі!
Із парасолі крапле на штиблети,
Жінки погруддям тиснуть на мужчин.

Учора піт не просихав на литці,
Птахи мовчали в змученім гаю.
Та відсьогодні не вганяє шпиці

Олена Багрянцева
2017.08.22 14:59
А завтра я буду тепла,
Як море вечірнє Чорне.
Як ніжні обійми серпня,
Як музика гір мінорна.
Без давніх образ бентежних
До тебе з’явлюся святом,
Солодким твоїм безмежжям,
В долонях з пучками м’яти

Марія Дем'янюк
2017.08.22 14:32
Кленовий лист приклеївся до шибки:
Долоня осені...Вітальний жест..
І лише хмари в холоднім небі
у танцях west.
Такі самотні й непривітні...
Хоч тішать спогади в собі літньо-блакитні.
І каблучки осіннього дощу
відстукують: не відпущу, не відпущу,

Ярослав Чорногуз
2017.08.22 14:29
Хмарну гору спіткав ніби зсув –
З небосхилу скотилась вона.
Бо вітрисько шалений подув –
Люту спеку ураз розігнав.

І хоч бичились тіні сумні,
Все втомилось від «злого» тепла!
Прохолода нарешті прийшла,

Ірина Вовк
2017.08.22 10:25
КРАЇНА ГІНЕКЕЇВ

(Квіткове сновидіння з часів Османської імперії)

ДРАМАТИЧНА ФЕЄРІЯ У ІІІ ВІДМІНАХ


З'ЯВИ СНОВИДІНЬ І ГОЛОСИ З ГАРЕМНОГО САДУ:

Ірина Вовк
2017.08.22 10:08
Тему історичної драми-феєрії "ЕПОХА В'ЯНУЧИХ ТРОЯНД" мені підказала помилкова думка нашої української громадськості про Роксолану як єдину українську султану Османської імперії. Засоби масової інформації - преса, радіо, телебачення - раз-по-раз підігрі

Олександр Бобошко Заколотний
2017.08.22 10:01
Гарячий серпень допливає до половини.
Пірнаю в озеро: потойбереж, кажуть, гарно.
А що з мостами? Ще і досі не поновили.
Ну так чого ж було здіймати
вселенський гамір!

А подорожнім дуже дякую за пораду:
зеле

Ольга Паучек
2017.08.22 09:52
Ще літо,.. світанки вже схожі, так схожі на осінь,
Туман понад полем замріяний тихо пливе,
Спориш сповиває стежки, вже ніхто їх не косить...
З дороги далекої я виглядаю тебе.

Поїхав коханий далеко, до отчого дому,
В Карпатах зростав, там родина-кор

Наталка Янушевич
2017.08.22 00:35
Зловити б отак, зловити б це літо за хвіст,
Як ловлять за хвіст яскравих повітряних зміїв.
Та зменшився день – давно перехилена вісь,
Бо вдосталь нам час цього літа відміряв, відміряв.

Зловити б його, це літо, як ловлять комиш:
Повільно пливе під

Олександр Сушко
2017.08.21 17:02
Тирлуються "печерські" дожі,
Байдуже глипає народ.
З кишені вивітрились гроші -
Годує у селі город.

До рук потрібно взяти вила,
"Пустити півнів" у доми.
Але чавкочуть ситі рила

Тата Рівна
2017.08.21 15:41
у тому світі де ти – за сонце
де ти – залежність ти – лукум
лукава настоянка свіжого на красивому
у тому світі де істина – нецікава
де райські птахи склювали дощенту
усе зерно з його голови
зробивши голову сивою ніби голубині крила
де спека серпнев
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Критика | Аналітика):

Ірина Вовк
2017.06.10

Єва Вінтер
2016.07.15

Наталя Сидорова
2016.03.20

Меркулов Максим
2016.03.02

Лариса Пугачук
2016.03.01

Ірина Ваврик
2016.02.28

Василь Дерій
2016.01.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Ірина Вовк (1973) / Критика | Аналітика

 «Magister Georgius Drohobicz de Russia»

ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494)

Майбутній вчений Юрій Дрогобич, він же Котермак – «Magister Georgius Drohobicz de Russia» – народився близько 1450 року в родині збіднілого шляхтича, у сім’ї солевара Михайла Котермака, в старовинному галицькому місті Дрогобичі, назву якого пізніше учений взяв за своє прізвище. Сина охрестили Юрієм у місцевій церкві святого Юрія. Батько Юрія швидко овдовів і залишився з двома дітьми – сином та донькою. Діти ходили до дяка церкви св. Юрія вчитися грамоти. Перший, хто помітив великі здібності в малого Юрія, був старенький монах, о. Євтимій, що доживав віку при церкві св. Юрія. Він розбудив у хлопця велику любов до науки, до дослідів і порадив батькові Михайлу Котермаку вислати сина у світ на науку. Від отця Євтимія отримав Юрій перші знання про розрахунок пасхалій, а також основи латині, польської та італійської мов. Юнак часто був перекладачем у торговельних справах для тих купців, що приїжджали з Польщі та Італії до Дрогобича по сіль. Десь в 1467 році молодий Юрій Котермак запізнався з родичем жупника Айнольфом Тедальді Ніколом Джустіні – і цей влаштував його на працю, спочатку при обчисленні топок солі, а пізніше, коли у Юрія помер батько, вдалося отримати місце канцеляриста у складах Тедальді у Львові. Опинившись у купецьких колах, Юрій Котермак мав нагоду почути про життя у Старій Європі і розквіт європейських університетів. Так зродилося неподолане бажання продовжити наукові студії вже за межами рідної Галицької Русі.
Наприкінці 1468 року 18-літній юнак з купецьким караваном відбув до Києва, а наступного 1469 року приїхав до міста Кракова і записався на студії до Ягеллонського університету. Перший збережений документ про Юрія Дрогобича — запис 1469 року в книзі тих, хто готується складати іспити до факультету вільних мистецтв.
Тут слід закцентувати, що Краків у ХV столітті був не лише столицею Польщі, а й осередком європейської культури, мав постійні й досить міцні зв’язки з українськими землями Королівства Польського і Великого князівства Литовського. Плануючи відкриття університету, король Польщі і Папа Римський, який благословив цей захід, мали на меті допустити до навчання і «студентів-схизматиків» (православних українців). Крім наших земляків, тут навчалися чехи, словаки, поляки, саксонці, баварці. Коли професор теології Ян Істнер закладав перші підвалини гуртожитків, то для вихідців з України купив дім по вулиці Вишневій. Українська молодь з Галичини й Волині навчалась тут з часу заснування університету: студенти з Лівобережної України та кияни з’явилися вже у першій половині XV століття. У ХV — ХVII століттях на кафедрах цього університету, як стверджують польські дослідники, було 13 професорів з України, хоча напевно насправді цей список набагато довший. Українець Станіслав із Нового Міста кілька разів ставав ректором університету. За підрахунками, зробленими на основі перегляду студентських списків і ректорського архіву, з часу заснування Ягелонського університету в 1364 р. і до середини XVII століття у ньому вчилося 1834 українських студентів. В університетських документах згадується, що студентів-русинів (українців) у Кракові надзвичайно багато, що вони уважні до наук і найдисциплінованіші, напрочуд рідко порушують статут навчального закладу. За два століття (ХV — ХVI) в актах ректорського суду зареєстровано всього 8 порушень статуту з боку українців.
У Кракові здобув науковий ступінь бакалавра мистецтв (1470). Щоб отримати цей ступінь, молодий Юрій (Георгій) Котермак простудіював твори Арістотеля, а саме «Метафізику», «Етику», «Політику», «Економіку» та «Фізику», трактат Петра Еспанського – одного з коментаторів філософії, а також латинські тексти із застарілих підручників Александра де Вілла Деї і Доната. Крім того Юрій відвідував лекції риторики, поетики і астрономії.
Побувавши в Дрогобичі і Львові на вакаціях, Юрій Котермак знову повернувся до Кракова. В університеті він прослухав лекції з математики, музики, теорії планет, а також курс геометрії за Евклідом та астрономію.
У 1473 році зголосився до іспиту на ступінь магістра і в тому ж році отримав його. Це свідчить про його непересічні наукові здібності та неабияку наполегливість у подоланні труднощів, адже завершувала курс навчання й отримувала наукові знання лише невелика частина «спудеїв». Бакалаврами у 1470/1471 навчальному році стало 66 студентів, а ступінь маґістра одержали 1472/1473 навчального року лише дев’ять із них. Можна сказати, що інтелектуальна напруга цього визначного навчального і наукового центру досить помітно позначилась на всьому суспільно-політичному й культурному житті України.
Завершивши навчання в Ягеллонському університеті, Юрій Котермак їде до рідного Дрогобича. У тім часі відвідує Львів та Зимну Воду, що поблизу Львова. Та спрага знань кличе Котермака далі у світ. Отож, з одною купецькою валкою вирушає Юрій в Італію, до найславнішого у ті часи Болоньського університету. З прийняттям на студії Юрій Котермак не мав ніяких труднощів, але деякі труднощі виникли з його іменем і прізвищем. Секретар, що записував імена студентів до реєстрової книги, ніколи не чув про містечко Дрогобич і йому Юрій пояснив, що воно недалеко від Львова («Leopoli»), столиці Галицької Русі. На підставі його роз’яснень, у книзі реєстру студентів його записали як Юрія (Ґеорґія) зі Львова – «Джорджіо да Леополі».
Болоньський університет у ХV столітті переживав хвилю свого розквіту, мав славу «матері наук», оскільки був заснований 1119 року на базі Школи вільних мистецтв, що існувала ще з 826 року. Тут було добре поставлено вивчення астрономії, математики, медичних і юридичних наук. Слава про Болонью як місто із світським, «республіканським університетом», ширилася по всій Старій Європі. До речі, саме під впливом гуманістичних ідей, які поширювались в університеті, в Болоньї вперше на європейському континенті було скасоване кріпацтво.
В Італії завжди вчилося багато українських студентів. За свідченням польського дослідника Г.Берига, у XVII ст. тільки в Падуї було 1945 студентів з України, записаних у реєстрові списки, а не записаних – 500. Українські випускники успішно закінчували університет і майже всі поверталися на Батьківщину. Але були й такі, що, здобувши високий науковий ступінь, ставали у своїй «alma mater» професорами. Тут зажили собі доброї слави українські професори Григорій Керницький і Яків Севський. Василь Русянович (зі Львова) був бібліотекарем університету, а русин П.Боїм – проректором. Багато студентів вчилось і у Римі, як от Феофан Прокопович – один з осново-положників української літератури і «архітектор перебудови» держави Петра I.
Життя на чужині для студентів-українців не було легким.
Так 6 лютого 1478 року Юрій Дрогобич писав у листі до краківського знайомого Миколи Чепеля: «Мені судилося бути бідним, постійно в клопоті й злиднях. Невеликий заробіток, який щодня здобуваю, дістається ціною постійної праці і величезних зусиль... Багато міг би я осягнути в науці, якби не мусів турбуватися про найнеобхідніше».Та матеріальні перешкоди не завадили українцеві здобути європейську славу. Адже відомо — якщо людина талановита, їй не обов’язково допомагати — на противагу нездарі, вона проб’ється сама. Тож у 1476 році Юрій Дрогобич здобув ступінь доктора вільних мистецтв.
З 1476 по 1478 роки, Юрій Котермак-Дрогобич поглиблено вивчає астрономію, математику та медицину, що дало змогу молодому вченому написати першу наукову працю «Проґностик астрономічних явищ 1478 року» латинською мовою, у якому подаються точні розрахунки дат сонячних і місячних затемнень. В тому ж 1478 році, він складає іспит з філософії і отримує ступень доктора філософії. Докторські титули давали шанс Юрію Котермаку-Дрогобичу стати професором-викладачем університету. Отримавши посаду професора Болоньського університету, вчений з Дрогобича не міг залишитись осторонь наукових течій, які здобували загальне визнання в цій вищій школі. Він підтримував зв’язки з найвидатнішими тогочасними науковцями — відомими філософами, медиками й астрономами Джіроламо Манфредо і Джованні Гарцоні, які справили великий вплив на молодого вченого.
У списках лекторів Болонського університету вказується, що впродовж п’яти років (1478 — 1482) Юрій (Ґеорґіус) Дрогобич де Руссія тут читав лекції з астрономії. Про високу оцінку його кваліфікації свідчить те, що Юрієві визначено подвійну платню — двісті лір замість звичайних ста. Водночас з викладанням астрономії українець продовжував вивчати медицину. Тож невдовзі (у 1482 році) Юрій здобув звання доктора медицини, ставши першим відомим нам доктором медицини — українцем.
З 1481 по 1482 доктор Юрій-Котермак Дрогобич стає ректором Болоньського університету. Тоді йому виповнився лише 31 рік! Ця посада була найважливішою у вищих навчальних закладах, ректор був «головою університету». Юрій стежив за дотриманням університетських статутів, готував з професорами розклад лекцій, заповнював вакансії, встановлював порядок оплати праці професорів, контролював їхню роботу, розподіляв лектури й організовував диспути. До того ж Юрій мав цивільну й кримінальну юрисдикцію над усіма особами, залежними від університету.
У Болоньському університеті викладачі астрології і астрономії (тоді ще не розрізняли цих наук) повинні були щороку складати Прогностик і Календар-альманах руху планет. У цьому немає нічого дивного, якщо пригадати, що в епоху Відродження інтерес до астрології значно посилився. Це було викликано тим, що ренесансна культура орієнтувалася на возвеличення індивідуальності з її суто особистісними переживаннями про власну долю. Тут і приходила на допомогу астрологія, яка претендувала на віщування й осмислення усіх перипетій людського життя. Вона ставила долю людини в залежність від природних явищ більше, ніж від Божого промислу. Тим-то пояснюється факт, що такі видатні мислителі доби Відродження й Нового часу, як Джордано Бруно, Джіроламо Кардано, Френсіс Бекон, Йоган Кеплер та інші, цікавились цією наукою. Деякий час вона викладалася і в Острозькій академії.
У 1483 році, 7 лютого, у Римі в друкарні Ельхаріуса Зільбера побачила світ книжка "Прогностична оцінка поточного 1483 року магістра Юрія Дрогобича з Русі доктора мистецтв і медицини Болоньського університету» («Iudicum pronosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Boloniensis artium et medicinae doctoris», інакше "Прогностик..." форматом 18,5х13 см, тиражем близько 500 примірників), відома сьогодні лише в двох примірниках. Само собою зрозуміло, що цю працю складено латиною — міжнародною мовою тодішньої освіти й науки. Це перша відома друкована книжка автора родом з України, видана, до речі, всього через декілька років після винаходу друкарського верстата. Поряд з його ж рукописними творами цей трактат засвідчує контакти українських земель з провідними на той час осередками європейської науки й книжності. За змістом та оформленням перша друкована книжка, написана українцем, не поступається іншим західноєвропейським виданнями того часу, вона містить цінні відомості з астрономії, географії, метеорології, медицини.
До слова, будучи в Римі, в справі видрукування книжки, Маґістр Юрій Дрогобич зустрівся з давнім знайомим поляком з Познаня – Міколаєм Чепілем, великим бібліофілом. Він його запізнав з провідними римськими ученими того часу – Аґріпоппульосом і Помпонієм Летом. Помпоній Лет, який саме тоді повернувся з подорожі по Німеччині та по Україні, дуже просив Юрія Дрогобича пояснити багато незрозумілих явищ, що стосуються побуту українців. Юрій дав йому пояснення щодо мови та різних пам’яток, якими Помпоній цікавився, а також оповів про знищення Києва, що його вчинила кримська орда Менґлі-Ґірея.
Отож, знаменитий «Прогностик…» Маґістра Юрія (Ґеорґія) Дрогобича з Русі, того ж таки Юрія де Леополіса, відкривається віршованим вступом-присвятою Папі Сіксту IV, що свідчить про неабиякий літературний хист Юрія. Вірш дуже цікавий за своєю жанровою природою. Він починається звертанням, що мало б бути початком оди. Але насправді це медитація з науковим змістом. Автор говорить, що розум і талант спроможні відвернути удари долі, що їх віщують зірки. Юрій Дрогобич зазначає, що «Богом назватися гідним є той. хто владу над розумом має». І ці слова Юрій Дрогобич наважився сказати, звертаючись до Папи Римського! Бачення майбутнього має служити людям — це одна з провідних ідей трактату. Кожен рядок вірша має лаконічну, майже афористичну форму з чітко вираженим закінченим змістом. Афористична, віршованої форми передмова являє собою один із найперших зразків латиномовного віршування слов’янських авторів. Юрій Дрогобич увійшов в історію не тільки як автор першої друкованої книжки, написаної українцем, але й як перший латиномовний поет східноєвропейського слов’янства.
За формою і змістом книжка є астрологічним календарем, де на основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ зроблено передбачення. Прогностик є важливим джерелом для характеристики кола зацікавлень Юрія. Крім традиційних астрологічних побудов, у трактаті є відомості з різних природничих наук. Зокрема, визначено з точністю до годин й хвилин час двох майбутніх місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про рух планет, наводяться також відомості з метеорології (прогноз погоди на весь рік).
Юрій повідомляє про визначені ним координати таких міст, як Вільнюс (Вільно), Дрогобич, Львів, Каффа, ряду міст Італії й Німеччини, чим виявляє ґрунтовну обізнаність у географії всієї Європи, згадуючи, крім того, Дамаск, Персію та Малу Азію. Прогностик Юрія деякою мірою знайомив європейського читача з країнами Східної Європи. У розділі «про становище Польщі» він підкреслює, що Львів і Дрогобич належать не до Польщі, а до Русі, під якою розуміє «Руське Королівство» — колишні володіння галицько-волинського короля Данила. Така характеристика тодішньої політичної карти Східної Європи свідчить, що за кордоном Юрій прагнув представляти саме Русь, під якою розумів насамперед Галичину.
«Прогностик…» свідчить про обізнаність Юрія Дрогобича з творами Аристотеля і Птоломея, але найчастіше в ньому зустрічаються посилання на праці Аль-Бумазара — арабського астронома, який у 885 — 886 роках жив у Багдаді. Сьогодні оригінали книжок Юрія є надбанням бібліотеки старовинної української шляхетської родини Чарторийських у Кракові та бібліотеки Мюнхенського університету. Цього року виповнилось 530 років із часу виходу в світ цієї книжки.
Час зберіг у Паризьких бібліотеках копії двох астрологічних трактатів Юрія Дрогобича, а в Баварській державній бібліотеці (Мюнхен) — його прогноз на 1478 р. Ймовірно, науковець підготував й більше праць, та, на жаль, вони для нас втрачені. Дрогобич був дуже відомий між фахівцями своїми творами. Книжки Юрія переписували та використовували авторитетні європейські вчені того часу, зокрема, Гартман Шедель, автор знаменитої «Всесвітньої хроніки» (1493 р.), Йоган Глогер та інші.
Про високий авторитет Юрія Дрогобича як вченого говорить той факт, що він довгий час служив приватним астрологом маркіза Монтарату в місті Касалє, а також перебував у Фессарі при дворі герцога Ерколе д’Есте. У Фессарі зустрів родичів дрогобицького супника Айнольда Тедальді, які мали широкі впливи у багатьох країнах Старої Європи. Протягом наступних кількох років на запрошення відомих аристократичних сімей, як один із провідних астрологів того часу, він побував у містах Італії (Неаполі та Флоренції), а згодом переїхав до Кракова, де став професором Ягеллонського університету.
Тут він знайомиться з українцями, які викладали в Краківському університеті. Особливо приязні стосунки були в Юрія з православним князем Андрієм Свірським — доктором філософії. Взагалі українська політична еліта в ті роки славилась своєю освіченістю. Скажімо, керівник українських визвольних змагань кінця XIV століття — князь Михайло Глинський — замолоду виїхав до Європи, де отримав прекрасну військову освіту, довго перебував при дворі цесаря Максиміліана, потім служив при дворі саксонського курфюрста Альбрехта, з яким воював у Фризії, побував в Італії й Іспанії. Прославлений походами на Московію український князь Христофор Збаразький закінчив Падуанський університет.
Із занепадом української князівської традиції роль національної еліти перебрала козацька верхівка, яка теж мала надзвичайно високий рівень освіти. Так, Предслав Лянцкоронський, який разом з Остафієм Дашковичем вважається одним із фундаторів козацького руху, характеризувався сучасниками як «лицар, вишколений у рицарській штуці Європи». У книжці «Sarmatiae Bellatores», виданій 1631 року, про нього написано: «Пройшовши цілу Європу, побував також в Єрусалимі й інших варварських країнах, вивчаючи бойове мистецтво європейських і азійських полководців». Товариш і сподвижник гетьмана Петра Сагайдачного, архімандрит Трахтемирівського монастиря — військового центру й офіційного осідку козаків, Єзекіїль Курцевич — вихованець університету Падуї. Славетний сподвижник Богдана Хмельницького — легендарний полковник Морозенко (той самий, про якого співається в українській народній пісні «Ой Морозе, Морозенку, славний ти козаче, за тобою Морозенко, вся Вкраїна плаче...») також закінчив цю славну твердиню розуму й знань. Максим Кривоніс (є припущення, що він і сам за походженням голландець) навчався в Лейденському університеті. Взагалі, майже вся старшина Богдана Хмельницького, який й сам вісім років навчався в єзуїтській колегії, де «був особливо вправний у поетиці й риториці», мала якщо не вищу, то бодай середню освіту. Такий рівень освіти козацької верхівки особливо вражає в порівнянні з Росією, де усі московські царі, за винятком Лжедмитрія, аж до XVII століття були неграмотні.
У Кракові доктор Юрій Дрогобич стає професором медицини та астрономії і продовжує наукову працю. З- під його пера з’являється ще один трактат про затемнення Сонця й Місяця (1490), що зберігається в Паризькій національній бібліотеці. Водночас Юрій займався медичною практикою. В роки правління короля Казім’єжа (Казимира) Ягелончика той призначив Юрія Дрогобича своїм «лейб-медиком». Ним він залишався й при дворі короля Яна Ольбрахта.
«Королівський лікар» читав лекції студентам Ягеллонського університету з астрології та медицини. Дрогобич проводив також так звані «ресумпції» — оплачувані студентами заняття, на яких із метою підготовки до екзаменів повторювався і глибше вивчався під керівництвом викладача поданий на лекціях матеріал. «Ресумпції» відбувалися не в університеті, а в студентських гуртожитках. Викладачі-гуманісти користувалися цією формою навчання, щоб, уникнувши контролю університетських властей, тлумачити античних авторів у гуманістичному дусі.
Знаменно, що серед студентів Юрія Дрогобича був молодий вісімнадцяти-літній Міколай Коперник, що восени 1491 року приїхав до Кракова з Вроцлавка і записався на факультет мистецтв. Коперник привіз Юрієві Котермаку листа від його давнього болонського друга Миколи Водки-Абстеміуса, який уже третій рік жив у Вроцлавку як лікар єпіскопа Петра Бнінського У Вроцлавку Микола Водка кілька місяців навчав Коперника астрономії і збудував з його допомогою соняшний годинник, що показував не лише години, але й знаки Зодіака та тривалість кожного дня. Можливо, саме Доктор Юрій Котермак кинув у душу майбутнього автора трактату «Про обертання небесних сфер» перше зерно ідеї геліоцентричної побудови планетарної системи.
Юрій Дрогобич розпитував Міколая Коперника про здоров’я його дядька – Лукаша Ваценроде, з яким зустрічався під час студій у Болоньї. Ще 1489 року вармійська капітула обрала Лукаша єпископом Вармії наперекір польському королеві Казимирові, який облюбував цю посаду для свого сина, краківського єпископа Фридриха. Лукаш твердо стояв на тому, що вармійське єпископство повинно належати уродженцям Прусії, в цьому його підтримували польські феодали і навіть магістр Тевтонського ордену. Тому багато хто в оточенні польського короля засуджував єпископа Ваценроде за зв’язок із ворогами Польщі. Проте Коперник пояснів Котермаку: його дядько хоче, щоб шанували передбачені законами права місцевих мешканців, щоб з їх числа обиралися урядові особи. Юрій Дрогобич пообіцяв племінникові свого давнього знайомого Лукаша Ваценроде підтримку і допомогу. Оскільки юнак цікавився найбільше математикою і астрономією, то він відвідував саме лекції та «ресумпції» Доктора Котермака. А улюбленим його вчителем став колеґа Юрія – поляк Войтіх Брудзенський, про якого студенти казали: «Ніщо йому не таємне з того, що відкрили своїм генієм Евклід і Птолемей. І те, чого очі наші навіть не помічають, він пояснює своїм слухачам так, ніж коли б світило сонце».
Цікава історична паралель — на Волині й Галичині кінця XVI — початку XVII століть серед учнівської молоді побутував вислів: «Поїду вчитися туди, де вздержано Сонце, а пущено Землю». Ця сентенція є коротким, по-народному сформованим викладом геліоцентричної системи Коперника. Раніше вважали, що Сонце обертається навколо Землі, а тепер його «зупинили», і Землю пустили навколо нього. Вважається, що цю систему поширили й популяризували у нас українські студенти, які в ті роки у Падуанському університеті слухали лекції самого Галілео Галілея. В цей час там навчалися майбутній ректор Острозької академії, грек Кирило Лукаріс і тонкий знавець мов та перекладач Купріян з Острога, а також вчений — поборник православ’я — Никифор.
У 1492 році Юрія обрано деканом медичного факультету цього університету. Деякий час лекції Доктора Юрія Дрогобича-Котермака слухали його земляки-українці – Михайло Ганель з Дрогобича, Іванко Лучканич з Хусту, Микола Станківський із Хвалиша, Павль Процелер – автор віршів латинською мовою, що їх він підписував псевдонімом Павло Русин, підкреслюючи своє походження із Руси, з містечка Кросно в Західній Україні.
Юрій був одним з ініціаторів друку перших книжок давньоруською мовою у друкарні краківського міщанина Швайпольта Фіоля — «Тріодь Пісна», «Тріодь Цвітна», «Осьмогласник», «Часословець». Особливо цікавою є остання книжка, написана майже чистою українською народною мовою. Дослідники староукраїнського письменства стверджують, що коректорами і редакторами книжок Фіоля були Юрій Дрогобич та український латиномовний поет Павло Русин з Кросна — вихователь цілої плеяди польських поетів, якого сучасники називали «окрасою руських мужів та гордістю земель сурмацьких».
Юрій Дрогобич був у дружніх стосунках з багатьма відомими на той час у Європі вченими та культурними діячами – німецьким астрономом І. Мюллером, італійськими гуманістами Ф. Філельдо, Філіпом Буонаккорсі – Калімахом. Учнем Дрогобича, окрім молодого польського астронома Міколая Коперника, був також німецький гуманіст Конрад Цельтес.
Постійно живучи у Кракові, доктор Юрій Дрогобич досить часто бував у Львові. Є опосередковані вказівки, що в останній період свого життя він підтримував зв’язки із рідним містом. Тогочасна європейська культура, без сумніву, мала великий вплив на його духовне зростання, але формування світоглядних концепцій Юрія Дрогобича не можна цілком відривати і від його Батьківщини. Тут він народився, тут зростав, тут визрів у нього інтерес до знань і освіти, тут, зрештою, заклалися основи тих його поглядів і уподобань, які згодом вплинули на вибір професії астронома медика. Так, 30 травня 1491 року вчений виступав як свідок у Львівському консисторському суді із членами ради міста Дрогобича.
Збереглися документи, в яких професора Юрія Дрогобича титулують парохом села Зимна Вода поблизу Львова. Справа в тім, що більшість професорів Краківського університету одержувала винагороду у формі церковних «бенефіцій». Такі «бенефіції» зводилися до права на прибутки з різних церковних посад, переважно каноників і парохів прибуткових парафій. Отримавши від ради професорів ділянку землі, Юрій Дрогобич спорудив будинок, який після його смерті став своєрідним гуртожитком для викладачів медицини.
Останні роки у Краківських наукових колах точилися постійні суперечки між прихильниками гуманістичних ідей і представниками схоластики, проте участі у цих суперечках Доктор Юрій Дрогобич не брав. Він занепав на здоров’ї і рідко виходив навіть із хати. Про те, що діялося в університеті і в світі, він довідувався від колеґ-професорів, улюблених студентів та знайомих, що навідували його. Він тішився з новин світової ваги, от як повідомлення про те, що Христофор Колумб «на заході» відкрив нові острови. Але найбільше порадувала його звістка про те, що на дніпрових плавнях оселилися вільні люди, які називають себе «козаками» – ту звістку привезли хворому Котермаку його земляки зі Львова. Помер Юрій Дрогобич 4 лютого 1494 р. у Кракові, де з почестями і був похований. У Холмському рукописному збірнику, створеному наприкінці XVII століття вченими Острозької академії, вміщені фрагменти, перекладені з латиномовних праць Юрія Дрогобича. Наукова спадщина видатного гуманіста, перетнувши кордони країн Старої Європи (Італії, Франції, Німеччини, Угорщини), сягнула його Батьківщини-Русі і певною мірою спричинилася до її духовного розвою.
Серед досліджень Юрія Дрогобича відомим на той час був "Трактат з шести розділів про сонячне затемнення" (1490). Поглядам Юрія Дрогобича на світ, на людину та історію властиве звернення до можливостей науки, звеличення сили знання та людського розуму. На його думку, людина здатна пізнати світ, і ця здатність зумовлюється не «божественним одкровенням», а наявністю в природі непохитних законів, пізнаючи які, ми визначаємо наслідок за причиною, і навпаки. Акцентуючи на великих можливостях науки і людського розуму, Юрій Дрогобич вказував, що завдяки їм можна осягнути й те, що для очей є "незбачено" великим, у тому числі й обшири неба. Він постійно наголошував на необхідності вивчення природи та її законів з тим, щоб поставити їх на службу людині. Як учений-астролог він висловив думку про залежність погоди від географічної широти місцевості, можливість передбачення погоди через тривале спостереження за її змінами.
Як доктор медицини Юрій Дрогобич описав деякі вірусні захворювання, в тому числі і чуму.
Звертаючись до питань, пов'язаних з історією, про місце і значення людини в історичному процесі, Юрій Дрогобич виходив з того, що історія не є реалізацією наперед визначеного Божого промислу, а постає людською драмою в дії, де головне місце належить природним силам безвідносно до велінь Бога. Виявляючи небайдужість до свого народу, він висловлював вболівання за нього і бажання послугувати рідній землі, стверджував, що Львів і Дрогобич не є польськими містами і ніколи Польщі не належали. Юрій Дрогобич одним з перших сприяв поширенню гуманістичних ідей у себе на батьківщині, що готувало ґрунт для їх сприйняття і поширення в XVI– першій половині XVII ст.
Стосовно розвитку духовної культури в Україні того часу, то критичне ставлення до ортодоксальних догматів християнства, звернення до реального життя людини, проголошення сили розуму, здатності пізнати сили і закони природи, поставити їх на службу людині дійсно засвідчує ті явища і тенденції, які не без підстав дослідники характеризують як «українське Перед-відродження». Іншими словами, Маґістр Юрій (Ґеорґій) Дрогобич – це ровесник світової слави винахідників, науковців та митців епохи Ренесансу – Леонарда да Вінчі (1452-1519), Рафаеля Санті (1483-1520), Мікеля Анджеля Буанаротті (1475-1564) та інших. Українська наука має право сказати, що поряд з цими великими іменами наш Юрій Дрогобич-Котермак був поетом, математиком, фізиком, лікарем, філософом-гуманістом і астрономом. Він мав два докторати, був професором, ректором і деканом найславніших університетів Старої Європи у ХVстолітті – в Болоньї та Кракові.
Творчість Юрія Дрогобича-Котермака як філософа має яскраво виражений гуманістичний характер, що виявляється, зокрема, у його поглядах на Природу, Бога, Людину. Він високо цінував людський розум, вірив у його силу і можливості, у здатність пізнання таїн світу та його закономірностей, у спроможність людини використовувати результати пізнавальної діяльності на своє благо. Вважав, що завдяки розумові як головному критерію істинності можна легко "осягнути обшири неба незбагненно великі", пізнати "таїни у підмісячнім світі й силу могутню зірок". У людському розумі, освіті, активній діяльності людини вбачав головну рушійну силу історичного розвитку й суспільного поступу. Проблему співвідношення Небесного й Земного світів розв’язував у дусі неоплатонівської ідеї космічної любові, якою, гадав, сповнений Всесвіт. На думку Юрія Дрогобича-Котермака, людина завдяки своїй доброчесності може уподібнитись до Бога. Поряд із християнським Богом у його творах фігурують інші надприродні сили, що втручаються в хід історичних подій і впливають на їхній перебіг.
І найважливіше, щодо характеристики Юрія Дрогобича-Котермака не тільки як ученого, але як особистості, є ознака, що незважаючи на тяжку матеріальну скруту і на тодішню політичну ситуацію, він твердо стояв при своїй національності. Він все життя обстоював своє родово-міське походження
і, дійшовши до вершин своєї слави, увійшов до університетських реєстрових книг Болоньї та Кракова як «Джорджо да Леополі», тобто «Юрій зі Львова»,та «Ґеорґіус Дрогобич де Руссія», а в українську історію, науку та культуру увійшов під іменем Юрія Дрогобича. Прибране прізвище Дрогобич зберігав і підписувався ним до самої смерті.

Література до статті
1. Iudicum pronosticon Anni MCCCCLXXXIII currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Boloniensis artium et medicinae doctoris. — (Venetiis, 1483); Вступ до кн. "Прогностична оцінка 1483 року" // Укр. гуманісти епохи Відродження. Антологія: У 2 ч. — Ч. 1. — К., 1995;
2.Василь Модрич Верган. Дрогобиччина – земля Івана Франка. Нью Йорк – Париж – Сидней – Торонто, 1973;
3. Григорій Нудьга. Не бійся смерти:повість-есе, істор.нарис. – К., 1991;
4. Ісаєвич Я. Д. Юрій Дрогобич. — К., 1972;
5. Кашуба М. В., Паславський І. В., Захара І. С. Філософія Відродження на Україні. — К., 1990;
6. Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні та реформаційні ідеї на Україні. — К., 1991;
7. Мацюк О., Тимошенко М. До 500-річчя з дня смерті Юрія Дрогобича // Київ. старовина. — 1994. — №3;
8. Литвинов В. Ренесансний гуманізм в Україні. Ідеї гуманізму епохи Відродження в укр. філософії XV — поч. XVII ст. — К., 2000;
9. Світлана Каламлик. Юрій Котермак – доктор медицини, провісник ідей космічної екології. – К.,2003;
10. Цуп В. Юрій Дрогобич в контексті формування української еліти // Газета «ДЕНЬ», № 133, 2 серпня 2003;
11. Юрій Дрогобич // Слово многоцінне. Хрестоматія української літератури, створеної різними мовами в епоху ренесансу і бароко ХV – ХVІІІ ст./Упорядник Валерій Шевчук, Василь Яременко. Кн.І. – К., 2006.






Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання
Зв'язок із адміністрацією


  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2017-07-26 09:07:10
Переглядів сторінки твору 73
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R2
* Народний рейтинг 0 / --  (4.696 / 5.57)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.615 / 5.6)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.761
Потреба в критиці толерантній
Потреба в оцінюванні оцінювати
Конкурси. Теми ПЕРСОНИ
ЛІТПРОЦЕСИ
Соціум
Автор востаннє на сайті 2017.08.23 10:25
Автор у цю хвилину відсутній