Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.20
13:05
Чоловік, що прожив небагато
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
І розтанув у розквіті сил,
Мов згоріле до часу багаття,
Наче птах без польоту і крил.
По собі він залишив надгробок,
Ну а пам'ять розтала в літах,
Почорнілих, як зношена роба,
2026.11.20
12:46
Настала драма у комедіанта –
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
розтанули ілюзії і ось
нема кому у вічі заглядати,
прокажене продовжує стріляти,
а західне недочуває, – SOS!!!
***
Малоросійців зомбувати просто
2026.11.20
10:40
Від ракетного вибуху тремтить земля,
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
а надворі дитячий голос: «Бабах!»…
Не відає ще нерозумне маля,
що війна - жах…
Воно думає, що це просто гра:
дорослі ж не можуть його вбити
чи завдати важких ран!
2026.11.20
05:52
У наших жилах предків міць і сила,
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
А в пам'яті - звитяги чималі, -
Шукаю гідних, щоби відомстили
За сльози української землі.
Пліч-о-пліч станем проти супостата,
З'єднаємось в єдиний моноліт,
Бо час уже йому борги вертати,
Прийшла пора за все дав
2026.11.19
22:57
мла імлиться
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
ще хтось її не боїться
ані в політичному сенсі
ані в релігійному смислі
хтось не звертає уваги
яка насправді різниця
але бувають інші
завше бувають інші
2026.11.19
22:24
Розриває тишу ранню криками
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
Птаха, ніби воду каламутить —
Так безглуздо.
Куширями сплутані спокути
Майже занімілі та забуті,
Тануть поміж тінями безликими,
В мулі грузнуть.
2026.11.19
17:18
Лиш, прошу, не розказуй мені про війну,
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
бо війна — то не гасла, а кров, глина й порох.
Ані те, як з донецьких доріг я прийду,
залишивши в бою половину опори.
Чи як свист небосхил на шматки розтинав,
де вогонь, побратими, окопи і вибух…
Як за кожни
2026.11.19
16:18
Давай перепишемо сенси, видалимо з них поверховість.
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
Потім приберемо шаблонність. Натомість… натомість
додамо у них ніжність – легеньку, наче пір’їну, що лягла на поверхню ставка.
Моя ніжність до тебе саме така.
А ще додамо обережність, щоб вітер, к
2026.11.19
16:11
Все затихло, замовкло у снах листопада...
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
Тільки сірі світанки та дні мовчазні
Нагадають, якими були навесні
Почуття та листи. Знову зайва порада
Заглушає тонкі солов'їні рулади...
У дворі вже давно поміняли паркан.
Все за ним тепер видно. Ніяких о
2026.11.19
13:22
О, як важливо вчасно відійти
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
Від суєти, марноти, часоплину!
Лиш тільки так ти досягнеш мети
І будеш вільним, мов незламна глина.
Я залишаю сцену у той час,
Коли вручають ордени й медалі,
І йду у ліс, де мій вогонь не згас
2026.11.19
08:08
Що сталось, те сталося,
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
так мало бути.
У Господа: палиця,
ліки, отрута,
і дні пораховані
до воскресіння,
і сльози знедолені
в смутку осіннім.
2026.11.19
06:47
Дощ уночі по вікнах тарабанив,
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
А потім сонце висушило скло,
Через яке всміхавсь до мене ранок,
Очей торкаючись і світлом, і теплом.
Ще ніздрі лоскотали аромати
До блиску вимитих листочків і цвітінь,
І в закутку затемненім кімнати
Ховалася поспішн
2026.11.18
22:50
відомо
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
виживає сильний
перемагає найсильніший
а дружба не перемагає
бо це лукавство й евфемізм
пригадуючи друзів навіть
атож були і в мене друзі
всі розійшлись кудись із часом
2026.11.18
19:48
Слова, слова... Яка ж у них ціна?
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
Вони - лише слабка анестезія.
Підробний світ чекає на месію,
Ми поодинці бачимо з вікна
Фантазії свої, в яких весна
Перемагає осінь, світлій Музі
Дарує сукню на казковім лузі
З тендітних синіх пролісків своїх...
2026.11.18
17:06
Ану, нам пісню проспівай, веселий вітре,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
веселий вітре, веселий вітре!
Моря і гори облетів ти всі на світі,
і всі на світі вислухав пісні.
Заспівай нам про гори й пустині,
про таємні глибини морів,
про небокраї сині,
2026.11.18
16:24
Я шукаю в бездонному морі
Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Той важливий непізнаний знак,
Ніби спогади сиві, прозорі,
Що впіймає сумний неборак.
Я шукаю у пеленах ночі
Тіні натяку, впізнаний жест.
Я забуть наполегливо хочу
Те видіння, що прагнуло жертв.
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.04.24
2024.04.15
2024.04.01
2024.03.02
2023.12.07
2023.02.18
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Іван Потьомкін (1937) /
Критика | Аналітика
Українська доля Псалмів
Готуючи книжку «Запорожець за Йорданом» (івритські прислів’я й приказки з українськими відповідниками), я дійшов висновку: на відміну від українських, більшість яких становить народна мудрість (переважно із селянського побуту), івритські – літературного походження (найчастіше - з Танаху (Біблії),творів пророків, Аґади, Піркей авот (Повчання батьків) тощо.
Ставши учнем в Ізраїлі не тільки щодо івриту,а й загалом до ягадуту, поповнюючи свої знання, разом з подякою я ще й додавав тому, від кого щось отримував широко вживане: «Міхоль меламдай гіскальті» («У кожного з учителів я вчився»).
Не знав я попервах, відкіль пішов цей вираз, аж доки не натрапив на нього в Тегілім (Псалмах). Закортіло подивитися, як перекладено частину 119:98-100 Псалма українською мовою, де в Біблії, купленій на подвір’ї парафії митрополита Філарета і серед нечисленних книжок вивезеній з Києва, він під номером 118.
Прочитав і був просто приголомшений: цар Давид, якому приписують цей Псалом, замість з повагою відгукуватись про своїх учителів, хизується перевагою над ними.
В оригіналі читаємо: «Од усіх, хто вчив мене, я ставав мудрішим, бо заповіді Твої – помисел мій. Від старих людей напоумовлявсь, тому що повелінь Твоїх дотримувавсь».
А ось що подибуємо в українському варіанті Біблії, де на титульному аркуші сказано: «Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена» (Видання Московського патриархата. Москва, 1988).
На сторінці 761 читаємо: «Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої – то розмова твоя. Став я мудріший за старших,- бо держуся наказів Твоїх».
Неозброєним оком видно різницю між оригіналом та його українським відтворенням : в першому – подяка, в другому – хизування.
Таке ж довільне, далеке від оригіналу відтворення знаходив я і добираючи Псалми для книжки «Заплутавшись у гомоні століть».
«Це, мабуть, уже застаріло,- подумалось,- може зараз, коли в Україні стільки фахівців івриту, переклад зроблено належним чином». Скористався інтернетом і був здивований не менше, ніж попервах?!
Гадаю, що настав час, щоб українські фахівці з Танаху дали своїм співвітчизникам не ерзац Московського патриархату, а науково вивірений переклад сучасною українською мовою, котра в згаданому виданні почасти нагадує суржик...
Своє ставлення до Псалмів в івритському прочитанні я висловив у цьому вірші:
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
А думку Господом Богом сповиту.
В розпачі й вірі, в радості й горі,-
Все у Псалмах по-людськи клекоче:
Щось там на арфі, щось на кінорі...
Щось крізь сльозами зрошені очі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Українська доля Псалмів
Готуючи книжку «Запорожець за Йорданом» (івритські прислів’я й приказки з українськими відповідниками), я дійшов висновку: на відміну від українських, більшість яких становить народна мудрість (переважно із селянського побуту), івритські – літературного походження (найчастіше - з Танаху (Біблії),творів пророків, Аґади, Піркей авот (Повчання батьків) тощо.
Ставши учнем в Ізраїлі не тільки щодо івриту,а й загалом до ягадуту, поповнюючи свої знання, разом з подякою я ще й додавав тому, від кого щось отримував широко вживане: «Міхоль меламдай гіскальті» («У кожного з учителів я вчився»).
Не знав я попервах, відкіль пішов цей вираз, аж доки не натрапив на нього в Тегілім (Псалмах). Закортіло подивитися, як перекладено частину 119:98-100 Псалма українською мовою, де в Біблії, купленій на подвір’ї парафії митрополита Філарета і серед нечисленних книжок вивезеній з Києва, він під номером 118.
Прочитав і був просто приголомшений: цар Давид, якому приписують цей Псалом, замість з повагою відгукуватись про своїх учителів, хизується перевагою над ними.
В оригіналі читаємо: «Од усіх, хто вчив мене, я ставав мудрішим, бо заповіді Твої – помисел мій. Від старих людей напоумовлявсь, тому що повелінь Твоїх дотримувавсь».
А ось що подибуємо в українському варіанті Біблії, де на титульному аркуші сказано: «Із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена» (Видання Московського патриархата. Москва, 1988).
На сторінці 761 читаємо: «Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої – то розмова твоя. Став я мудріший за старших,- бо держуся наказів Твоїх».
Неозброєним оком видно різницю між оригіналом та його українським відтворенням : в першому – подяка, в другому – хизування.
Таке ж довільне, далеке від оригіналу відтворення знаходив я і добираючи Псалми для книжки «Заплутавшись у гомоні століть».
«Це, мабуть, уже застаріло,- подумалось,- може зараз, коли в Україні стільки фахівців івриту, переклад зроблено належним чином». Скористався інтернетом і був здивований не менше, ніж попервах?!
Гадаю, що настав час, щоб українські фахівці з Танаху дали своїм співвітчизникам не ерзац Московського патриархату, а науково вивірений переклад сучасною українською мовою, котра в згаданому виданні почасти нагадує суржик...
Своє ставлення до Псалмів в івритському прочитанні я висловив у цьому вірші:
Якже я зміг без Псалмів прожить
Мало не півстоліття?
А там же долі людські,
Наче віти сплелись,
Як і шляхи в дивовижному світі.
Байдуже, хто їх там пройшов:
Давид, Соломон, Асаф чи Кораха діти...
Шукаємо ж не сліди підошов,
А думку Господом Богом сповиту.
В розпачі й вірі, в радості й горі,-
Все у Псалмах по-людськи клекоче:
Щось там на арфі, щось на кінорі...
Щось крізь сльозами зрошені очі.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
